Організаційна поведінка і теорія організацій у системі соціології управління
Морально-ціннісні та психологічні характеристики професії документознавця. Професійна культура документознавця.
Професійна діяльність, об'єктом якої виступають живі люди, утворює складну систему взаємоперехідних, взаємозумовлених моральних стосунків. До цієї системи належать перш за все:
а) ставлення спеціалістів до об'єкта праці (слідчий - обвинувачений, лікар - хворий, вчитель - учень);
б) стосунки спеціаліста з колегами;
в) ставлення спеціаліста до суспільства.
Ці стосунки вивчаються професійною етикою. Інформаційна діяльність та робота з документами охоплюють сьогодні практично всі сфери науково-практичної діяльності і є найважливішою складовою інформаційного суспільства. Саме тому зростає потреба у професійно пічдготовлених фахівцях документно-інформаційної галузі. Сучасний рівень розвитку українського суспільства висуває низку вимог щодо оновлення професійних знань, підготовки кваліфікованих спеціалістів, зокрема питанням культури: інформаційної, мовної та ін. Важливим є усвідомлення майбутніми спеціалістами того, що культура мови являє собою знання, які має опанувати сучасний фахівець незалежно від галузі його діяльності. Підготовка студентів не лише як кваліфікованих фахівців-документознавців, а й як особистостей у суспільстві передбачає вивчення мовних засобів вираження, які відповідають нормам літературної мови, вміння вживати їх у професійній діяльності, вміння реалізувати закладене в мові відповідно до професійних та особистих потреб і мовних ситуацій. Мовна неграмотність, невміння дотримуватися стандартів щодо укладання документів, невміння написати текст, перекласти його з однієї мови на іншу, а також порушення нормативної мовленнєвої поведінки в суспільстві, встановлення несприятливого контакту між людьми у професійній сфері, невміння врегулювати взаємини на основі принципу ввічливості псує візитну картку спеціаліста-документознавця. Культура мови, мовленнєвий етикет студентів, як етикет взагалі (складова культури) не існує поза часом і простором. Це обов’язково конкретний етикет суспільства на певному історичному етапі його розвитку. Без знання прийнятих у суспільстві правил мовного етикету, не володіючи вербальними та невербальними формами вираження ввічливих взаємин між людьми, студент як грамотний фахівець у майбутньому і як особистість загалом не зможе правильно встановити різноманітні контакти з партнерами по роботі, не зможе з максимальною користю для себе і для оточуючих здійснити сам процес спілкування. За допомогою мови, особливостей мовлення можна встановити, вирізнити, ідентифікувати одну особистість серед інших, тому кожна особистість має свій мовний „паспорт”, у якому відображено національно-етнічні, соціальні, культурні, духовні параметри, що є самовизначенням людини в суспільстві. І саме цим кожна людина ідентифікує свою належність до певної спільноти. Спілкуючись, індивід повинен брати до уваги соціальні норми, звичаї, традиції, що існують у даному суспільстві. Життя будь-якого суспільства неможливе без дотримання соціальних норм і звичаїв, які регулюють суспільну діяльність і які тісно пов’язані з процесом формування особистості. Формуванню мовної культури майбутніх фахівців документно-інформаційної галузі сприяють навчальні дисципліни „Лінгвістичні основи документознавства”, „Ділові комунікації”, „Етикет і протокол”, „Українська мова (за професійним спрямуванням)” та ін., викладання яких сприяє забезпеченню відповідного рівня оволодіння державною мовою, що дало б змогу студентові як майбутньому фахівцю користуватися нею на рівні мовних норм у ситуаціях професійної діяльності.
|
|
|
|
|
|
Організаційна підготовка і протокольні особливості проведення дипломатичних візитів
Кожен із прийомів складається з двох частин. Перша — зустріч, вітання і збір гостей, приватні й загальні розмови, попереднє ознайомлення запрошених з їхніми місцями за банкетним столом, аперитиви (напої для вгамування спраги). Друга — банкет за столом з повним обслуговуванням, або фуршет.Для проведення прийомів та банкетів необхідно мати два суміжних зали: один — для прийому і збору гостей, інший — для банкету.У залі для прийому і збору гостей (його називають ще аванзалом) ставлять декілька крісел, круглий столик, на який кладуть сигарети (в пачках або сигаретницях), сірники, сигари в коробках, ножиці для зрізання кінців сигар, попільнички, ставлять канделябри з запаленими свічками. Приміщення прикрашають свіжими квітами в корзинах або високих вазах.Для ознайомлення гостей з їхніми місцями за столом в аванзалі на видному місці ставлять зменшений макет основного столу, на якому розміщують картки з зазначеними прізвищем, ім’ям та по батькові кожного гостя в тому порядку, що відповідає місцям за банкетним столом. У центрі столу кладуть стрілку, яка показує напрямок, в якому розташований стіл і послідовність розміщення місць, починаючи від вхідних дверей.Якщо бенкет одночасно проводиться у кількох залах, у кожному з яких є по кілька столів, рекомендується інша система попереднього ознайомлення гостей з їхніми місцями. В аванзалі на стенді, розміщеному на видному місці, вивішують список учасників прийому, зазначають прізвище, ім’я та по батькові кожного з них, номер залу або його назву, номер стола і місця. Тут же на стенді гості зможуть ознайомитися зі схемою розташування банкетних залів, столів у кожному з них та номерами своїх місць.Перед запрошенням гостей до банкетного залу в аванзалі їм пропонують аперитиви для втамування спраги та збудження апетиту. Із безалкогольних напоїв пропонують соки, мінеральні столові води, газовану воду або охолоджену воду з льодом. Солодку воду не подають, бо вона знижує апетит.Кращими соками для аперитиву вважають лимонний, грейпфрутовий, гранатовий, виноградний (із несолодких сортів винограду). Із вино-горілчаних напоїв як аперитив пропонують вермут (вважається, між іншим, кращим напоєм для аперитиву), шампанське (сухе або напівсухе), природні натуральні вина — біле або червоне, а також коньяк і горілку.Розрізняють три види аперитиву: одинарний, комбінований і змішаний. Одинарним називається аперитив, який має лише один вид напою, наприклад, тільки вермут або шампанське. Комбінований — два і більше видів напоїв, розлитих у чарки, келихи, зокрема, вино, коньяк або горілка. Змішані аперитиви — це спеціально приготовані суміші різних напоїв, наприклад, несолодкі коктейлі.Аперитиви подають гостям на невеликих підносах, накритих серветками. Часто до них як закуску пропонують нарізаний шматочками лимон, маслини, мигдаль чи інші горішки. Нерідко під кінець прийому гостям подають коктейль або аперитив, а потім каву.
|
|
|
|
|
|
Організаційна поведінка і теорія організацій у системі соціології управління
Соціологія управління як спеціалізована галузь соціологічного знання, а також соціологічна складова комплексної науки про управління, виникла в середині ХХ століття на перетині соціологічної науки та низки управлінських наукових дисциплін. За своїм статусом – спеціальної соціологічної теорії – соціологія управління тісно взаємодіє з соціологією організацій, на відміну від якої в ній робиться акцент на вивченні не стільки механізмів функціонування і логіки розвитку організацій як специфічних соціальних інститутів, що характерно для соціології організацій, скільки на дослідженні природи організаційної взаємодії суб’єктів і об’єктів соціального управління, а також механізмів і характеру міжособистісних та міжгрупових відносин в системах соціального управління різного ієрархічного рівня.
Організаційнаповедінка - систематично науковий аналіз індивідів, груп і організацій, з метою зрозуміти, передбачити і удосконалити індивідуальне виконання і функціонуванняорганізації (тобто в основі лежитьособистість).Організаційнаповедінка - вивчення людей і груп в організації. Це академічнадисципліна, яка допомагаєкерівникуприймати дієві рішення під часроботиз людьми, в складній динамічній середовищі. Вона об'єднує концепції та теорії, пов'язані з окремим людям, групам, організації в цілому.Відповіднодо останнього визначенням будемо виділяти 3 рівня проблем поведінки: · Особистісні; · Групові; · Загальноорганізаційна.Організаційноюодиницею виступаєособистість, яка лежить в основі будь-якихорганізаційнихструктур.
Під соціологією управління розуміється насамперед систематизація всіх елементів знань про управління, аналіз управлінського ракурсу з точки зору історичного процесу (його виникнення, формування, розвиток, видозміни в процесі розвитку суспільства). Це і вивчення закономірностей, засобів, форм та методів цілеспрямованого впливу на соціальні процеси та відносини, що відбуваються у суспільстві, в різних його підсистемах (політичній, економічній, соціокультурній). Це і вивчення природи управлінських відносин, що стосується діяльності і поведінки людини, групи (як керуючого, так і керованого). Це і аналіз соціальних наслідків управлінських рішень і дій, з погляду соціальних критеріїв, відповідності інтересам керуючої і керованої підсистем .
Система управління складається з двох підсистем:
■ регулююча (керуюча) – це суб'єкт управління;
■ регульована (керована) - це об'єкт управління.
Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 98; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!