Дискреційна та недискреційна фінансова політика: сутнісна характеристика.
Розрізняють дискреційну та недискреційну (автоматичну) фіскальну політику.
Дискреційна фінансова політика - це політика, що проводиться безпосередньо урядом країни і здійснюється за допомогою органів системи управління фінансами. Такий тип фінансової Політики недостатньо враховує можливості фінансового регулювання. Основними засобами дискреційної політики є:
соціальні програми;
державні закупки;
державні інвестиції;
зміна трансфертних видатків пєрерозподільчого типу;
громадські роботи, що пов'язані з видатками;
управління податковим тягарем.
Під нєдискреційною фінансовою політикою розуміють здатність податкової системи до самостійної стабілізації. Тобто, вона повинна мати такі особливості, які дозволять їй - регулювати фінансово-економічну діяльність в країні без безпосереднього втручання будь-яких органів управління. Дані особливості податкової системи називаються убудованими стабілізаторами. Крім податкового існують ще ряд - важливих убудованих стабілізаторів, що у своїй сукупності сприяють економічній рівновазі в країні. Серед них можна виділити наступні:
соціальні виплати, включаючи допомоги по безробіттю;
благодійні допомоги поза рамками системи соціального страхування;
програми економічної допомоги (особливо в періоди кризи перевиробництва);
ефект надійності компаній (наприклад, акціонерні товариства створюють ілюзію стабільності доходу не змінюючи рівень виплати дивідендів);
|
|
|
інертність схильності до споживання (тобто, підтримуючи звичайний рівень життя, індивід повільно пристосовується до зміни рівня свого життя).
Фіскальна і монетарна політика, їх взаємозв’язок і суперечності.
Для з'ясування ролі монетарної політики в ринковій економіці важливе значения має усвідомлення завдань, які ставляться монетарними владними структурами i вирішуються монетарними методами. Ці завдання прийнято називати цілями монетарної політики. Вони поділяються на три групи: стратегічні, проміжні i тактичні
Стратегічними звичайно є цілі, що визначені як ключові в загальноекономічній політиці держави. Ними можуть бути зростання виробництва, зростання зайнятості, стабілізація цін, збалансування платіжного балансу. Кожна з цих цілей настільки важлива для суспільства, що владні структури можуть ставити перед собою завдання одночасно реалізувати їх yci чи більшу їхню частину. Держава в цілому має у своему розпорядженні широкий спектр регулятивних інструментів для розв'язання таких завдань.
Проте з допомогою заходів лише монетарної політики одночасно досягти вcix указаних цілей неможливо через обмеженість та специфіку її інструментарію. Тому в межах монетарної політики зазначені стратегічні цілі виявляються несумісними. Зокрема, стабілізація цін вимагає застосування монетарних заходів, які призводять до погіршення кон'юнктури, спаду виробництва та зайнятості. I навпаки, для зростання виробництва необхідно вживати заходи, які призведуть до пожвавлення кон'юнктури i можуть спричинити зростання цін.
|
|
|
Механізм взаємозв'язку монетарної та фіскальної політики в межах кон'юнктурної політики
Взаємозв'язок методів фіскальної та монетарної політики виявляється передусім у спільності цілей окремих їхніх груп. Так, пожвавлення ринкової кон'юнктури через збільшення сукупного попиту може бути забезпечене двома методами монетарної політики (зниженням облікової ставки та збільшенням пропозиції грошей) і двома методами фіскальної політики (зростанням бюджетних видатків та скороченням податків). Стримування ринкової кон'юнктури досягається зменшенням сукупного попиту під впливом тих самих чотирьох методів (по два з кожного боку), але протилежного спрямування.
Крім спільності цілей, взаємозв'язок між методами фіскальної та монетарної політики виявляється також у зв'язках механізмів їхньої дії. Так, зниження облікової ставки у складі монетарної політики зумовлює відносне зростання дохідності державних цінних паперів та збільшення надходжень до бюджету від їх реалізації. Це, у свою чергу, сприяє зростанню бюджетних видатків або ж скороченню рівня оподаткування як факторів впливу на ринкову кон'юнктуру з боку фіскальної політики.
|
|
|
70. Розкрийте зміст фіскальної політики держави. Який орган її виробляє?
Фіскальна, або бюджетно-податкова, політика держави - це політика використання державних податків та витрат (видатків) з метою впливу на соціально-економічний розвиток країни. Засоби фіскальної політики - державні витрати та податки - використовуються для забезпечення повної зайнятості і стримування темпів інфляції.
Фіскальна політика - це сукупність заходів держави у сфері оподаткування та державних витрат.
Основніфункції фіскальної політики.
1) Вплив на стан господарської кон'юктури.
2) Перерозподіл національного доходу.
3) Нагомадження необхідних ресурсів для фінансування
соціальних програм.
Основні джерела доходів. 1) Податки.
2) Власні доходи держави від виробничої та інших форм
діяльності.
|
|
|
3) Платежі за ресурси, які згідно з діючим законодав-
ством належать державі.
4) Позики у формі державних облігацій.
До фіскальної політики відносяться тільки такі маніпуляції державним бюджетом, які не змінюють кількості грошей
в обігу.
Основним джерелом доходів держави в цивілізованому суспільстві є податки.
Податки за економічним змістомце фінансові відносини між
державою та платником податків з метою створення загаль-
нодержавного централізованого фонду грошових коштів, не-
обхідних для виконання державою її функцій.
Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 1464; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!