Гігієнічні характеристики та нормування шуму

В Україні і Міжнародній організації зі стандартизації застосовується принцип нормування шуму на основі граничних спектрів (гранично допустимих рівнів (ГДР) звукового тиску ) в октавних смугах частот. Граничні величини шуму на робочих місцях регламентуються ГОСТ 12.1.003-89 та ДСН 3.3.6.037– 99.

У нормах передбачені диференційовані вимоги до допустимих рівнів шуму в приміщеннях різного призначення в залежності від характеру праці в них. Шум вважається допустимим, якщо вимірювані рівні звукового тиску (Lp) у всіх октавних смугах частот нормованого діапазону (63 – 8000 Гц) будуть нижчі, ніж значення, що визначаються граничним спектром.

Допустимі рівні звукового тиску

Робоче місце	Рівень звукового тиску, дБ в октавних смугах із середньогеометричними частотами, Гц								Рівні звуку та еквіва­лентні рівні звуку, дБА
	63	125	250	500	1000	2000	4000	8000
Приміщення конструкторських бюро, програмістів, обчислювальних ма­шин, лабораторій для теоретичних робіт і опрацювання експерименталь­них даних, прийому хворих в медпунктах	71	61	54	49	45	42	40	38	50
Приміщення керування, робочі кім­нати, лабораторії	79	70	63	58	55	52	50	49	60
Кабінети спостережень і дистанцій­ного керування: без мовного зв’язку по телефону з мовним зв’язком по телефону	94 83	84 74	82 68	78 63	75    60	73 57	71 55	70 54	80  65
Приміщення і дільниці точного зби­рання, приміщення лабораторій для виконання експериментальних робіт	94	87	82	78	75	73	71	70	80
Постійні робочі місця і робочі зони у виробничих приміщеннях і на тери­ториторії підприємств	95	87	82	78	75	73	71	69	80

Використовується також принцип нормування, який ґрунтується  на регламентуванні рівня звуку в дБА, що вимірюється при ввімкненні корегованої частотної характеристики А шумоміра. У цьому випадку здійснюється інтегральна оцінка всього шуму на відміну від спектральної .

Нормованою характеристикою постійного шуму на робочих місцях є рівні звукового тиску Lp, дБ в октавних смугах із середньогеометричними частотами 63, 125, 250, 500, 1000, 2000, 4000, 8000 Гц.

Нормованою характеристикою непостійного шуму на робочих місцях є інтегральний критерій – еквівалентний (за енергією) рівень звуку в дБА.

Найбільш раціонально під час встановлення  граничнодопустимих рівнів шуму враховувати категорії важкості та напруженості праці.

Для окремих виробництв можна знижувати допустимі рівні звуку з врахуванням категорії важкості та напруженості праці згідно з таблицею.

Оптимальні рівні звуку на робочих місцях для робіт різних категорій важкості і напруженості

Категорія напруженості праці	Категорія важкості праці
	Легка	Середньої важкості	Важка	Дуже важка
Мало напружена І	80	80	75	75
Помірно напружена ІІ	70	70	65	65
Напружена ІІІ	60	60	-	-
Дуже напружена ІV	50	50	-	-

 

ДСН 3.3.6.037–99 передбачає:

- зони з рівнем звуку більше 80 дБА позначати знаками;

- робочих забезпечити засобами індивідуального захисту ;

- заборонити короткочасне перебування у зонах з Lp > 135 дБ.

Особливо небезпечний шум, який коливається з частотою f = 6–9 Гц, близькою до коливання органів тіла людини.

 

Методи та засоби захисту від дії шуму

Відповідно вимог ГОСТ 12.1.003–83 захист від дії шуму здійснюється розробленням шумобезпечної техніки і використання засобів і способів колективного та індивідуального захисту.

Захист працівників від шуму здійснюється як колективними, так і індивідуальними засобами (засоби залежать від кількості працівників).

Загальна класифікація засобів і способів колективного захисту від шуму наведена в ГОСТ 12.1.029 –80 ССБП “Засоби і методи захисту від шуму. Класифікація”, колективні.

У ГОСТ 12.4.051–87 “Засоби індивідуального захисту організму, слуху, загальні технічні умови і методи випробування” наведена класифікація засобів індивідуального захисту.

Існує цілий набір технічних, санітарно–гігієнічних, організаційно–технічних, медико–профілактичних заходів, які дають змогу ослабити вплив шуму на організм людини.

Методи і засоби боротьби з шумом прийнято поділяти на :

- методи зниження шуму на шляху поширення його від джерела (архітектурно–планові, акустичні );

- методи зниження шуму в джерелі його виникнення;

- засоби індивідуального захисту від шуму.

Способи і засоби колективного захисту від шуму залежно від способу реалізації можуть бути: акустичні; архітектурно–плановими; організаційно–технічними; медико–профілактичними.

Залежно від принципу дії акустичні засоби боротьби з шумом поділяються на такі : акустичною обробкою приміщень; зниження шуму звукоізоляцією; зниження шуму звукопоглинанням.

---

Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 286; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!