Правові форми фінансової діяльності
Тема 1. Фінансова діяльність держави і фінансове право
1. Зміст, методи та форми здійснення фінансової діяльності держави
2. Фінансова система України
3. Правові форми фінансової діяльності
4. Фінансово-правові норми, їх види, особливості та зміст
5. Фінансово-правові відносини, їх зміст і особливості.
Зміст, методи та форми здійснення фінансової діяльності держави
Однією з найбільш складних економічних категорій є фінанси, що відображають сукупність відносин, пов'язаних із створенням, розподілом і використанням фондів фінансових ресурсів.
За В.М.Опаріним ("Загальній теорії фінансів") дається таке визначення фінансів: Фінанси - це сукупність економічних відносин, по в 'язаних з обміном, розподілом і перерозподілом у грошовій формі вартості валового внутрішнього продукту (ВВП), а в певних умовах і національного багатства.
Наявність економічних відносин визначає об'єктивну необхідність існування державних фінансів. Державні фінанси - це система грошових відносин, що виникла разом з державою і нерозривно пов'язана з її існуванням та функціонуванням. Фінанси держави безпосередньо зв'язані з функціонуванням коштів, завжди мають грошовий характер, але це не кошти, а тільки відносини людей з приводу мобілізації, розподілу і витрачання фондів коштів.
Хоч усі фінансові відносини є грошовими, не всі грошові відносини є фін-ми - грошові відносини з приводу купівлі-продажу є цивільно-правовими, поставок - господарсько-правовими, штрафів - адміністративно-правовими і т.д. До фінансових належать тільки розподільчі грошові відносини, які виникають з приводу утворення і використання центр-х (бюджет) і децентралізованих фондів коштів.
|
|
|
Фінанси держави поділяються на централізовані і децентралізовані.
Централізовані фонди коштів перебувають у розпорядженні держави як суб'єкта публічної влади (державний бюджет, Пенсійний фонд) та органів місцевої влади й місцевого самоврядування (місцеві бюджети). За рахунок зібраних до цих фондів коштів фінансуються державні та місцеві видатки, здійснюється капітальне будівництво, інвестиційна та інноваційна діяльність, утримується соціально-культурна невиробнича сфера - освіта, наука, фізична культура та спорт, охорона здоров'я; утримуються органи державної влади, правоохоронні органи тощо.
Децентралізовані фонди коштів створюються у межах окремих суб'єктів господарської діяльності (за рахунок власних прибутків) та певних галузей національної економіки (наприклад, агропромислового сектора - як за рахунок власних прибутків, так і за рахунок державних асигнувань). їх не можуть використовувати органи державної влади для фінансування видатків держави, проте вони відіграють істотну роль на фінансовому ринку держави. Зокрема, за рахунок цих коштів здійснюється мобілізація фінансових ресурсів держави шляхом сплати податків. Вони активно обертаються у кредитно-фінансовій системі, у тому числі в банківській, і дають додаткові прибутки як власникам, так і кредитно-фінансовим установам і, відповідно, державі. Сукупність централізованих і децентралізованих фондів коштів являє собою фінансові ресурси країни, що відображаються у зведеному фінансовому балансі України.
|
|
|
Отже фінансова діяльність держави - це планована діяльність у сфері мобілізації, розподілу й використання централізованих та децентралізованих фондів коштів з метою виконання завдань і функцій держави.
Метод фінансової діяльності - це засіб, прийом, за допомогою якого уповноважений державою орган від її імені мобілізує, розподіляє і використовує фонди коштів.
Всі методи фінансової діяльності держави поділяються на дві категорії: методи формування фондів грошових ресурсів та методи розподілу цих
фондів.
Методи формування фондів грошових ресурсів, у свою чергу, поділяються на обов'язкові та добровільні.
|
|
|
До обов'язкових методів належать податки, збори (митні, дорожні та ін.), штрафи, плата за використання природних ресурсів, страхування (страхування майна, особисте страхування, страхування відповідальності тощо), платежі в централізовані спеціальні фонди грошових ресурсів (пенсійний фонд, фонд соціального страхування, Чорнобильський фонд і т.і.).3а допомогою цих методів держава примусово залучає грошові кошти до своїх фондів.
Крім обов'язкових існують добровільні методи мобілізації грошових ресурсів. До них належать грошово-речові лотереї, позики різних видів, добровільні внески громадян, акції та ін. Застосовуючи ці методи, держава залучає у своє розпорядження тимчасово вільні кошти населення і підприємств.
Другою категорією методів фінансової діяльності є методи розподілу фондів грошових ресурсів. Одним з основних серед них є метод бюджетного
фінансування, тобто безповоротного безвідплатного цільового відпуску коштів на певні потреби. Іншим методом є метод банківського кредитування, тобто поворотний відплатний цільовий терміновий відпуск коштів державним банком кредиторові під заставу.
До методів розподілу фондів грошових ресурсів належать також виплати пенсій, страхових відшкодувань і різних допомог.
|
|
|
Правові форми. Всі прояви фінансової діяльності, як і явища інших галузей управління, регламентуються правовими формами. Всі дії органів держави у галузі фінансів і всі відносини, що виникають між ними при мобілізації, розподілі та використанні фондів коштів, одержують характер правових дій та правових відносин, тобто фінанси держави відбиваються у її фінансовому праві як сукупності норм, що регулюють її фінансове господарство.
Характеристика фінансових відносин пов'язана з виділенням їх об'єктів і суб'єктів.
Суб'єктами фінансових відносин виступають : -підприємці - як власник; -робітники і службовці - як власник;
-держава-1)-як власник державного сектора економіки; 2)-як керуюча структура суспільства.
Держава необхідні кошти може акумулювати таким чином :
-заробляти як власник засобів виробництва;
-отримувати від природних ресурсів, що знаходяться у її власності;
-мобілізувати шляхом перерозподілу доходів юридичних і фізичних осіб. Права держави у розподільчих відносинах регламентуються в законодавчій формі.
Під об'єктом фінансових правовідносин слід розуміти те, на що направлена поведінка учасників фінансових правовідносин. Об'єктом є гроші або грошові зобов'язання у зв'язку з утворенням і використанням грошових фондів.
Фінансова система України
Створення фінансових ресурсів породжує відповідні фінансові відносини. При єдиній суті цих відносин в них виділяються окремі елементи, які мають свої характерні особливості. Сук-ть цих складових елементів, які єдині по суті і мають однорідні ознаки, визначається терміном "фінансова система" це сукупність грошових відносин, де утворюються і використовуються грошові фонди.
Виділення складових елементів внутрішньої будови фінансової системи проводиться за ознакою каналів руху грошових потоків і місця концентрації фінансових ресурсів. Концентрація фінансових ресурсів проводиться у відповідних грошових фондах, які можуть виступати ознакою виділення окремих ланок фінансової системи. Внутрішня структура фінансової системи відображає об'єктивну сукупність фінансових відносин і є загальною для всіх країн. Вона складається із сфер і ланок.
Сфера характеризує узагальнену за певною ознакою сукупність фінансових відносин. В основу виділення сфер покладено рівень економічної системи. Виділяють чотири сфери :
-рівень мікроекономіки (фінанси суб'єктів господарювання);
-рівень макроекономіки (державні фінанси);
-рівень світового господарства (міжнародні фінанси);
-забезпечуюча сфера (фінансовий ринок).
Ланка показує обособлену частину фінансових відносин. Виділення ланок проводиться за ознакою наявності або обособленого фонду фінансових ресурсів, або специфічних форм і методів фінансових відносин:
-сфера фінансів суб 'єктів господарювання, яка відображає рух грошових потоків підприємств;
-сфера державних фінансів - характеризує фінансову діяльність держави, поділяється на ланки: бюджет держави, державний кредит, фонди цільового призначення, фінанси державного сектора;
-сфера міжнародних фінансів - відображає перерозподільчо- обмінні відносини та централізацію ресурсів на світовому рівні; складається з двох частин - міжнародних фінансових відносин та безпосередньо міжнародних фінансів;
-сфера фінансового ринку охоплює кругообіг фінансових ресурсів як специфічного товару. Фінансовий ринок поділяється на ринок грошей і капіталів;
-страхування - відособлена ланка фінансової системи, яка не належить до конкретної сфери.
Фінансова система України складається із наступних сфер (поділ за певними ознаками сукупності) і ланок (поділ за обособленими ознаками) фінансових відносин:
1. Сфера державних фінансів хар-є фінансову діяльність держави, вона поділяється на такі ланки:
-бюджет держави (1-державний бюджет-загальнодержавний централізований фонд; 2-місцеві бюджети -централізовані фонди окремих територій);
-фонди гульового призначення;
-державний кредит (банківський, державний);
-фінанси державного сектора економіки;
2. Сфера фінансового ринку охоплює кругообіг фінансових ресурсів як специфічного товару. Фінансовий ринок поділяється на ринок грошей і
капіталів;
3. Страхування;
4. Сфера фінансів суб'єктів господарювання (децентралізованих фондів)
Перші три сфери фінансових відносин відносяться до централізованих фінансів і використовуються для регулювання економіки і соціальних відносин на макрорівні.
Фінансові відноси галузей відносяться до децентралізованих фінансів і використовуються для регулювання економіки і соціальних відносин на мікрорівні.
Державні фінанси є сферою, яка характеризує державну централізацію фін-х ресурсів та підпр-ку діяльність держави. Це основна сфера перерозподілу ВВП і тому всі суб'єкти розподільчих відносин зацікавлені в її оптимальності. Оптимальність означає, що рівень централізації, з одного боку, повинен забезпечувати державу достатніми коштами, з другого боку, не підривати фінансову базу суб'єктів господарювання, а з допомогою перерозподілу впливати на соціально-економічний розвиток.
У сфері централізованих державних фінансів фінансові відносини мають фондовий характер і поділяються на два напрямки: мобілізація коштів державою та їх виділення.
Мобілізація коштів здійснюється за допомогою податків, платежів, відрахувань, внесків і зборів, які надходять до бюджету та фондів цільового призначення.
Виділення коштів здійснюється у формі інвестицій, дотацій і субсидій, кредитів, кошторисного фінансування, державних пенсій і допомог, відшкодування витрат. Взаємовідносини з бюджетом та фондами цільового призначення регулюються на законодавчій основі.
Бюджет держави - це основний фонд фінансових ресурсів і визначальна ланка державних фінансів. Він є результатом економічних відносин між державою та суб'єктами усіх форм власності, окремими громадянами з приводу формування централізованого фонду коштів. Його призначення - фінансове забезпечення виконання державою її функцій. Через бюджет регулюється діяльність усіх сфер і ланок фінансової системи, тобто з позицій управління фінансами бюджет держави-це визначальна ланка, яка спрямовує в заданому напрямку розвиток суспільства. Бюджет виступає основним засобом розподілу і перерозподілу грошових коштів, є формою організації руху коштів.
Фонди цільового призначення характеризують централізацію фін-х ресурсів для вирішення конкретних завдань і проблем. їх характерною ознакою є чітко визначені джерела формування і напрями використання. Створення таких фондів визначається конкретними потребами, тому їх склад досить різноманітний у різні часи і у різних країнах. Серед них виділяються такі, котрі носять стабільний характер, наприклад, Персійний фонд, Фонд соціального страхування і Фонд зайнятості та ряд інших, що характеризують відносно тимчасові потреби, як, наприклад, Фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення.
Фінанси державного соціального страхування - це сукупність економічних відносин, завдяки яким формуються фінансові ресурси державного СС, яке складається із Пенсійного фонду України та Фондів соціального страхування. Внески на СС зобов'язані сплачувати щомісяця всі підприємства, об'єднання громадян, особи, які використовують найману працю громадян, громадяни - підприємці і працюючі громадяни. Страхові внески на СС нараховуються на всі види заробітку. Тарифи внесків на державне соціальне страхування залежно від його виду щорічно встановлюються Верховною Радою України одночасно із затвердженням бюджету, якщо інше не передбачено законами України. Зокрема :
За "Фінансове право" за редакцією Воронової Л.К., ланками фін-ї система України є також:
-Державний дорожній фонд;
-Державний, галузевий та регіональні фонди охорони праці;
-Фонд соціального захисту інвалідів;
-інші державні гульові фонди.
Державшій кредит характеризує відносини, при яких держава виступає позичальником. Кредиторами можуть виступати юридичні і фізичні особи даної та інших країн, уряди інших країн, міжнародні організації та фінансові інститути. Мобілізовані за допомогою державного кредиту кошти спрямовуються на покриття бюджетного дефіциту або в окремий фонд, призначений для інвестицій при випуску цільових позик.
Фінанси державного сектора економіки включають ті ж відносини, що і фінанси будь-якого суб'єкта господарювання, оскільки характер і напрями господарської і фінансової діяльності не залежать від форми власності. Вони регламентуються державою як на підставі законів, так і у формі державного управління.
Фінансовий ринок є важливою складовою фін-ої та економічної систем. Суть відносин у сфері фін-го ринку полягає в купівлі-продажу фін-х ресурсів;
ціною виступає плата за кор-ня ресурсами, насамперед у вигляді %; фінансовий ринок поділяється на дві ланки: ринок грошей і ринок капіталу.
Ринок грошей - це сфера, де можна їх купити. Його функціонування забезпечується насамперед кредитною системою- сукупністю кредитних установ, які здійснюють концентрацію тимчасово вільних грошових коштів та їх надання в кредит. Кредитна система включає дві частини : банківську систему і небанківські кредитні установи (ломбарди тощо).
Банківська система є ядром кредитної системи. Вона складається з двох рівнів: центральний та комерційний банки. Центральний банк здійснює емісію грошей, організує грошовий обіг, керує діяльністю всієї банківської системи, виконуючи роль банка банків. Комерційні банки виконують функціх мобілізації ресурсів, кредитування і проведення розрахунків. Вони можуть бути універсами (які виконують усі операції для всіх галузей) і спеціалізованими (на певних операціях та галузях).
Ринок капіталів - це сфера торгівлі не тільки грошима, а і правом власності. Інструментом ринку капіталів виступають спеціальні цінні папери - акції; крім того, до ринку капіталів відносяться середньо- та довгострокові кредитні зобов'язання. Акції та інші цінні папери, що не мають права власності, у тому числі ті, що випускаються державою, формують ринок цінних паперів. За його допомогою здійснюється швидкий і ефективний перерозподіл капіталу між окремими суб'єктами господарювання, галузями, регіонами і країнами. Причому, на відміну від сфери державних фінансів, перерозподіл через ринок цінних паперів завжди носить об'єктивний характер, оскільки визначається критеріями ефективності використа
Страхування - це обособлена ланка фінансової системи, яка відображає відносини з приводу формування і використання колективних страхових фондів, мета яких-захист майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків). Ці фонди формуються за рахунок страхових платежів страхувальників і знаходяться у розпорядженні страховиків
- юридичних осіб, які створені у формі акціонерних,повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю.
У фінансовій системі фінанси цієї ланки займають проміжне місце між фінансами суб'єктів господарювання і державними фінансами:
-з одного боку, здійснення страхування забезпечується через страхові компанії, які є звичайними суб'єктами підприємництва, тобто їх діяльність належить до рівня мікроекономіки;
-з дру 1-ого боку, створювані фонди характеризують перерозподіл фінансових ресурсів між окремими суб'єктами страхування, завдяки чому мають ознаки належності до макрорівня;
-колективні страхові фонди можуть створюватись і державними страховими компаніями, у цьому випадку вони належатимуть до системи державних фінансів.
Страхування є майнове та со.бисте, воно може бути добровільним і обов'язковим.
Фінанси суб'єктів господарювання, за Опаріним В.М.1, є першою ланкою фінансової системи. Фінанси суб'єктів господарювання - це система економічних відносин, скерованих на утворення децентралізованих фондів коштів, кожний з яких тісно пов'язаний з основним централізованим фондом держави-бюджетом. Ці фонди не є власністю держави, але вони входять у фінансову систему держави через систему податків, платежів чи отриманням коштів методом бюджетного фінансування або бюджетного кредитування.Фінанси суб'єктів господарювання призначені для забезпечення діяльності підприємства, вони виступають базовою основою всієї фінансової системи, оскільки саме тут створюється ВВП, який виступає об'єктом фінансових відносин.
Обмінно-розподільчі відносини, що харакеризують фінанси підприємств, поділяються на дві групи - внутрішні і зовнішні.
Внутрішні характеризують грошові потоки на підприємстві і відображають процеси формування, розподілу і перерозподілу його доходів.
Зовнішні характеризують зв'язки з іншими сферами і ланками фінансової системи. Вони поділяються на вхідні та вихідні грошові потоки.
Діяльність суб'єктів господарювання залежить від забезпеченості фінансовими ресурсами. Це, у свою чергу, визначається масою отриманих доходів та рівнем їх вилучення і надходження через систему зовнішніх фінансових відносин.
Мета господарської діяльності- виробництво товарів, послуг.
Мета фінансової діяльності- отримання прибутку.
Фінансова діяльність суб'єктів господарювання в частині взаємовідносин з державою регулюється законодавчо, на підставі угод з іншими суб'єктами, в основі яких лежать інтереси підприємства, та статутними документами.
Внутрішні фінансові відносини можуть носити фондовий чи канальний характер.
Фондовий характер означає, що спочатку відбувається концентрація фінансових ресурсів у фондах грошових коштів, а потім їх використання згідно з призначенням фонду. При цьому виділення фондів може мати частковий характер - коли окремо ведеться їх облік, і повний -коли вони концентруються на окремих рахунках у банку.
При канальному характері фінансових відносин використання коштів відбувається за певними напрямами з одного рахунку згідно з потребами підприємства.
Правові форми фінансової діяльності
Фінансові відносини існують тільки у формі фінансових правовідносин. Фінансові правовідносини - це юридична форма закріплення економічних відносин. Сукупність норм, які регламентують державні фінанси, являє собою фінансове право — це сукупність правових норм, які регулюють відносини у галузі фін-ї діяльності — відносини в галузі мобілізації, розподілу і витрачання де/централізованих фондів коштів з метою забезпечення виконання завдань і функцій держави.
Застосування фінансово-правових норм по доходах і податках дає можливість державі збирати фінансові ресурси, необхідні для її функціонування, застосування приписів у галузі казначейства - вести облік руху коштів, законодавчих актів про бюджет - використовувати кошти у відповідності з волею представницьких органів законодавчої влади.
Основні джерела фінансового права в Україні - Конституція України, БКУ, акти Верховної Ради, Президента, КМУ, Міністерства фінансів, Національного банку, органів місцевого самоврядування.
Предметом фінансового права є суспільні відносини, що виникають у процесі фінансової діяльності з приводу формування, розподілу та використання централізованих і децентралізованих фондів коштів, які є частиною національного доходу країни і необхідні для функціонування держави.
Правовою формою фінансової діяльності є фінансові акти, які видаються відповідними державними органами. Форма акта визначається його матеріальним змістом, тобто змістом відносин, що регулюються цими актами.
Враховуючи зв'язок, який існує між змістом і правовою формою фінансових актів, їх можна класифікувати за органами, що їх видають.
Найвищим органом державної влади вони приймаються у формі законів і постанов. Главою виконавчої влади - Президентом - у формі указів і розпоряджень. Урядом України - КМУ, який є центральним колегіальним органом державної виконавчої влади - у формі постанов, розпоряджень. Фінансовими органами та НБУ - у межах своєї компетенції методичні вказівки, накази, інструкції, листи нормативного і інформативного змісту; фінансові акти з питань фінансів і кредиту міністерствами і керівниками міністерств видаються у формі наказів та інструкцій; керівниками підприємств, організацій
- у формі наказів у межах належних їм прав. Місцевими радами, органами державної виконавчої влади на місцях - у формі рішень і розпоряджень.
Особливу роль у скеруванні і здійсненні фінансової діяльності відіграють органи законодавчої влади, вони вирішують найбільш важливі питання фінансової діяльності: затверджують бюджет, приймають акти про податки, розмежовують доходи і видатки між бюджетами тощо - державний бюджет є основним загальнодержаним фондом коштів. Він має виключно важливе значення для держави і, відповідно до Конституції, затверджується ВРУ у формі закону. Закон про бюджет - це вищий юридичний прояв волі державної влади щодо загальнодержавного фонду коштів. Важливе значення мають акти про податки, тому що вони зачіпають інтереси всіх юр-х осіб і громадян. В усіх державах податки вводяться законами. Інші фінансові акти видаються на підставі і для виконання законів.
У правовому відношенні чітко розмежовується фінансова діяльність, здійснювана безпосередньо державою і діяльність через органи господарського управління підприємств, організацій.
У сферу управління безпосередньо державою входить лише та частина фінансових ресурсів, яка мобілізується державою у державні і місцеві бюджети, цільові державні фонди і державні підприємства. Цією частиною фінансів держава управляє через вищий орган законодавчої влади шляхом прийняття фінансового законодавства, прийняття бюджету, затвердження звіту, коригування податкової системи, затвердження граничного розміру державного боргу.
Щодо другої частини державних коштів, тобто децентралізованих, то держава надає повноваження на утворення відповідних грошових фондів та їх витрачання самим підприємствам, організаціям. Ці грошові фонди є фінансами галузей народного господарства. З централізованими фондами вони тісно пов'язані, з одного боку, платежами, з іншого, фінанс-м з централізованих фондів.
Фінансова діяльність держави здійснюється специфічними методами у певних правових формах.
Дата добавления: 2018-05-01; просмотров: 348; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!