Анамнез наявного захворювання



Модуль №1. Незнімне зубне протезування.

Змістовний модуль №1Обстеження пацієнта в клініці ортопедичної стоматології.

Конкретні цілі:

Знати:

  • Анамнез та клінічне обстеження. Основні скарги. Медичний анамнез. Стоматологічний анамнез.
  • Обстеження. Зовнішній загальний огляд. Скронево-нижньощелепний суглоб. Обстеження жувальної мускулатури.
  • Внутрішньоротове обстеження. Обстеження пародонта (ясна, пародонт, клінічний рівень прикріплення). Дентальна карта.
  • Оклюзійне обстеження (контакт зубів у центральному співвідношенні та в центральній оклюзії). Загальне розташування зубів, бічні та протрузійні контакти.

Вміти:

· проводити обстеження пацієнта;

· аналізувати результати обстеження стоматологічного хворого в клініці ортопедичної стоматології;

· планувати додаткове обстеження хворого;

· пояснювати результати клінічних та спеціальних (додаткових) методів дослідження;

· визначати тактику лікування хворого в клініці ортопедичної стоматології.

Тема 1. Обстеження пацієнта в клініці ортопедичної стоматології. Клінічні методи обстеження

Актуальність теми:

Виявлення симптомів захворювання , визначення протікання хвороби у пацієнта , його фізичнйи можливо тільки при правельному гглибокому клінічному дослідженні. Виявлення етіологічних момемнів і патогенезу будуть допомогати встановленню діагнозу , що дає нам можливість раціонального виготовлення тих чи інших зубних протезів.

Навчальні цілі:

Знати:

1. Етіологію та патогенез захворювань твердих тканин зубів.

2. Класифікацію, що визначають топографію, розмір дефекта (ІРОПЗ, Блек, Боянов, Куриленко) 

3. Методи, які використовуються при обстеженні хворого з дефектами твердих тканин: Ro-графія, перкусія, пальпація, зондування, їх призначення.

4. Класифікацію дефектів коронкової частини зубів за Блеком, Куриленко.

5. Методику розрахунків жувальної ефективності за Агаповим, Оксманом.изначення діагнозу його складові

6. Класифікація дефектів зубних рядів за Кеннеді та Бетельманом

7. Важливість статусу амбулаторної карти як документу.

Вміти:

  1. Визначити вірогідні причини, що призвели до дефекту твердих тканин.
  2. Обстежувати порожнину рота, використовуючи послідовно об’єктивні методи. Провести обстеження пацієнта з використанням клінічних методів обстеження
  3. Встановити клас дефекту коронкової частини зуба за Блеком, Куриленко.
  4. Визначити втрату жувальної ефективності за Агаповим.
  5. Користуватися в кожному конкретному випадку.
  6. Оформлювати амбулаторну карту.

 

Організація змісту навчального матеріалу.

Діагностичний процес складається із слідуючих тісно зв”язаних між собою етапів:

1. Виявлення суб”єктивних симптомів ( анамнез ).

2. Виявлення етиологічних моментів визвавших захворювання.

3. Встановлення об”єктивних симптомів при допомозі різноманітних методів дослідження.

4. Виявлення морфологічних змін при допомозі клінічних та лабораторних методів дослідження.

5. Визначення функціональних змін шляхом лабораторних досліджень.

6.  Встановлення нозологічної форми захворювання.

7. Встановлення патогенезу і специфіки протікання хвороби у данногго хворого.

8. Встановлення діагнозу.

 

Причини звернення у клініку (скарги хворого)

На початку бесіди необхідно уважно вислухати скарги хворого, його пояснення про причини виникнення і характер розвитку тих незвичних відчуттів (суб'єктивних симптомів), які його турбують. Установлені з розповіді хворого відомості допоможуть визначити коло питань, заснованих на виниклих перших припущеннях про характер захворювання. Своєчасне уточнення окремих моментів шляхом конкретно поставлених питань і відповідь на них визначають правильний напрямок опитування, що у свою чергу дозволить надалі обгрунтувати достовірність скарг і відчуттів хворого.

 

Оформляючи цю графу історії хвороби, потрібно зазначи­ти основні причини звернення в клініку. Залежно від пато­логії хворі можуть пред'являти скарги на:

•     утруднене пережовування їжі через відсутність декількох
бічних або всіх зубів;

· неможливість відкушування їжі внаслідок відсутності пе­
редніх зубів;

· стертість або рухомість зубів;

· утруднене відкривання рота;

•     наявність патологічних елементів на червоній каймі губ і слизовій оболонці порожнини рота;

· біль у яснах, слизовій оболонці, скронево-нижньощелепному
суглобі, кровоточивість ясен;

· посилену слинотечу або навпаки - сухість у роті;

· печіння в язиці і на піднебінні;

· порушення смакових відчуттів;

· неприємний запах із рота;

· погану фіксацію знімного протеза;

· перелом базису знімного протеза;

· розцементування штучних коронок, штифтових зубів або
мостоподібних протезів;

· зміну кольору штучних коронок або мостоподібних протезів
(пластмасових, комбінованих);

· косметичний дефект, обумовлений ушкодженням або відломом
 значної частини природної коронки передніх зубів, аномальним їхнім положенням, зміною кольору;

· порушення мовлення через відсутність зубів або неправильно
виготовлений протез і т.п.

 

Анамнез наявного захворювання

У процесі діалогу з хворим виявляються симптоми, що характеризують відхилення від фізіологічної норми і її варіантів. Проте, чисто класичні прояви захворювань зустрічаються рідко, частіше спостерігаються різноманітні відхилення і поєднання симптомів. Суттєву роль у зміні класичних схем симптоматики захворювань відіграє індивідуальна реакція організму. Саме реакція, що індивідуально проявляється на захворювання, обумовлює необхідність одержати вичерпні дані про виникнення і розвиток хвороби.

Оформляючи цю графу історії хвороби, необхідно зазначити ранні прояви захворювання (коли, як і під впливом яких причин, на думку хворого, почалося захворювання), як розвивалося до моменту звернення в клініку (характер і особливості його перебігу), чи застосовувалося яке лікування (вид і обсяг), яка би. його ефективність (чи задовольняє хворого протез, якщо ні, то з яких причин).

При повторному протезуванні варто з'ясувати, якими ортопедичними конструкціями користувався пацієнт (знімними або незнімними), як і відбулася адаптація., ступінь відновлення функції жування, естетики, фонетики чи не було неприємних відчуттів, пов'язаних із несприятливою дією протеза (сухість у роті, посилена слинотеча, печіння слизових оболонок щік небіння, «присмак металу» і т.п.). Якщо раніше були виготовлені протези (знімні) і пацієнт ними не користувався, то варто зазначити причини (негативний психологічний настрій, погана фіксація, неможливість пережовування їжі).

 

Анамнез життя

На виникнення і характер суб'єктивних симптомів, що відчуваються хворим, впливають соціальні і природні умови, стан здоров'я і життєві обставини.

У цьому розділі важливо з'ясувати місце народження, умови життя хворого, режим праці і побуту, характер харчування. Важливість кожного пункту анамнезу визначається клінічною картиною захворювання. Так, знання місця народження (проживання) допоможе визначити наявність «крайової» патології (ендемічні осередки) і пов'язані з цим флюороз, гіпоплазію й ін. Цані про режим харчування у період росту щелеп і характер жування допомагають зрозуміти причину різноманітних відхилень у формуванні зубощелепнної системи і виникненні низки захворювань. У деяких хворих є спадкова схильність до певних хвороб зубощелешюї системи. Місце роботи може обумовити розвиток професійної патології: підвищена стертість спостерігається у робітників кислотних цехів, вугільної і борошномельної промисловості; непереносимість протезів із пластмас - у робітників акрилового виробництва.

Усі ці чинники можуть впливати як на організм у цілому, так і на: зубощелепну систему зокрема. У зв'язку з цим особливого значення набувають дані про перенесені захворювання, наявність загально-соматичних і спадкових хвороб, екологічну і виробничу шкідливість, звичні інтоксикації і шкіливі звички.

Розповідь хворого і його відповіді на ці питання повинні бути внесені у відповіддну графу історії хвороби.

На підставі встановлених суб'єктивних і анамнестичних даних необхідно зробити попередній висновок про наявність тієї чи іншої форми захворювання, дійти до певних припущень про характер хвороби. Виниклі внаслідок співбесіди з хворим припущення (гіпотези) будуть сприяти цілеспрямованому  проведенню подальших досліджень і отриманню вичерпних даних про хворобу.

 

Об'єктивне дослідження

 

Об’єктивне дослідження хворого в клініці ортопедичної стоматології проводиться у визначеній послідовності за допомогою клінічних і спеціально додаткових) методів. У процесі дослідження незалежно від отриманих суб’єктивних даних і очевидних клінічних симптомів повинна бути обстежена зубощелепна система, кожний її орган.

 

 

Клінічні методи обстеження

Клінічні методи обстеження передбачають огляд обличчя, органів і тканин порожнини рота, мускулатури жувального апарату, скронево-нижньощелепного суглоба. Для виявлення патологічних змін в органах і тканинах щелепно-лицевої ділянки використовуються загальноклінічні прийоми: огляд, перкусія, пальпація, аускультація.

Здійснюючи клінічне обстеження, необхідно продовжувати опитування хворого, оцінюючи його реакцію на суб'єктивні відчуття.

Огляд і дослідження обличчя. Зовнішній огляд обличчя, зважаючи на етичні  міркування, потрібно проводити під час розмови непомітно для хворого. У процесі обстеження вивчаються анатомічні характеристики, морфологічні і функціональні особливості обличчя (рис. 2, рис.З).

Поділ обличчя на три частини: а)верхня;

 б) середня; в) нижня.

 

 Рис. 3. Анатомія нижньої третини обличчя: 1 - носогубна складка; 2 - верхня губа; З - фільтр; 4 - кут рота; '") - лінія змикання губ; 6 - червона кайма губ; 7 - підборідно-губна складка..

Оформляючи цю графу історії хвороби, слід зазначити: тип обличчя, симетричність правої і лівої половин обличчя, вертикальний розмір нижнього відділу обличчя, виразність підборідної і носогубних шкірних складок, стан шкірних покривів обличчя і шиї, співвідношення верхньої і нижньої губи, і положення кутів рота, розмір оголення зубів під час розмови і у посмішці, ступінь відкривання рота, виразність підщелепних і підборідних лімфатичних вузлів.

Оцінка стану зубів.Огляд і обстеження зубів необхідно проводити у визначеному порядку, починаючи з зуба мудрості одного боку до однойменного зуба іншого боку. При цьому, з якої щелепи починати огляд (верхньої або нижньої), напрямок огляду (справа або зліва), принципового значення не має.

Оформляючи цю графу історії хвороби, потрібно оцінити положення кожного зуба, форму, колір, стан твердих тканин коронкової частини (наявність пломб і штучних коронок), стійкість зуба, співвідношення внутрішньоальвеолярної і зовнішньоальвеолярної його частини. Отримані дані записують у зубну формулу (рис. 4)

                      

                                 А           

                                                         

    18 17 16 15 14 13 12 11 21 22 23 24 25 26 27 28

П                                                                                    Л

    48 47 46 45 44 43 42 41 31 32 33 34 35 36 37 38

 

                                  Б           

                                                         

    18 17 16 15 14 13 12 11 21 22 23 24 25 26 27 28

П                                                                                    Л

    48 47 46 45 44 43 42 41 31 32 33 34 35 36 37 38

 

Рис. 4. Зубна формула (міжнародна схема):

 А постійний прикус;

Б - тимчасовий прикус.

Оцінка стану зубних рядів.Оцінку стану зубних рядів верхньої і нижньої щелеп проводять окремо, визначаючи при цьому форму зубних дуг, кількість наявних зубів, протяжність і топографію дефектів, заміщені або ні відсутні зуби протезами (їхня функціональна цінність), рівень оклюзійної поверхні, розташування зубів відносно оклюзійної площини. Для того, щоб правильно оцінити механізм руху нижньої щелепи, необхідно отримані дані про артикуляційні й оклюзійні співвідношення зубних рядів.

Оформляючи цю графу історії хвороби, необхідно зазначити такс:

форму зубних дуг.

Зубні дуги верхньої та нижньої щелеп визначають вид прикусу. В ортогнатичному прикусі зубний ряд постійних зубів верхньої щелепи має форму напівеліпса, нижньої - параболи (рис. 5). При прямому прикусі верхні та ниж­ні ряди мають форму напівеліпса, при біпрогнатичному прикусі фронтальний сегмент верхньої та нижньої щелеп витягується вперед. При фізіологічній прогенії (на фоні нормальної будови зубного ряду верхньої щелепи, має форму напівеліпса), фронтальна ділянка зубної дуги нижньої щелепипи витягується вперед, а при фізіологічній прогнатії відмічаються зворотні співвідношення.

 

 

      А

 

Рис. 5 Верхній та нижній зубні ряди: А – у формі напівеліпса;

                                                           Б – у формі параболи.       

Кількість наявних зубів.

       Розрізняють малі дефекти зубних рядів (відсутні від 1 до 3 зубів), середні дефекти (відсутні від 4 до 6 зубів), великі дефекти (відсутні понад 6 зубів) та повну відсутність зубів.

характер контактів між сусідніми зубами.

В інтактних зубних рядах міжзубні контактні пункти у фронтальних зубах розташовані поблизу різального краю, а у бічних - поблизу поверхні змикання (жувальної). З віком контактні пункти стираються і замість них утворюються контактні площадки (рис. 6).

 

б

Рис. 6. Міжзубні контактні пункти (а) та площадки (б).

- наявність, протяжність і топографію дефектів у зубному ряді.

З метою систематизації варіантів дефектів зубних рядів запропоновано кілька класифікацій, серед яких найбільш поширеною є класифікація Кеннеді (рис.7).

 

Визначення дефектів зубних рядів за Кеннеді:

Клас І. Двосторонні беззубі ділянки, розташовані позаду від наявних

      природних зубів.

Клас II. Одностороння беззуба ділянка, розташована позаду від

         наявних зубів.

Клас Ш. Беззубий простір бокових ділянок щелепи, обмежений

          наявними зубами спереду і позаду.

 Клас IV. Беззубий простір, розташований спереду від наявних зубів

         який пересікає середню лінію щелепи.

Основною перевагою класифікації Кеннеді є її логічність і простота; що дає змогу відразу визначити вид дефекту і відповідну конструкцію протеза. Кожний клас може мати підкласи, які визначаються числом додаткових дефектів зубного ряду.

Applegate (1954) доповнив класифікацію Кеннеді, запропонувавши 8 правил її застосування:

1. Визначення класу дефекту не повинне передувати видаленню зубів, оскільки це може змінити попередньо встановлений клас дефекту.

2. Відсутній третій моляр не враховується у класифікації, якщо він не по винен заміщатися.

3. Наявний третій моляр повинен ураховуватися у класифікації, якщо він    

повинен використовуватися як опорний зуб.

4. Відсутній другий моляр не враховується у класифікації, якщо він не  

повинен заміщатися.

5. Клас дефекту визначається залежно від найбільш дистально розташованої беззубої ділянки.

6. Додаткові дефекти розглядаються як підкласи і визначаються їхнім

числом.

7. Величина додаткових дефектів не розглядається; враховується тільки їхнє число, яке визначається номером підкласу.

8. У IV класі немає підкласів. Беззубі ділянки, що лежать позаду від дефекту фронтальної ділянки зубів, визначають клас дефекту.

- заміщені або ні протезами відсутні зуби.

 

1 клас  II клас       III клас      IV клас

 

 

Рис. 7. Класифікація дефектів зубних рядів за Кеннеді

 

За наявності протезів докладно описують стан конструкцій.

розташування зубів відносно оклюзійної площини.

Оклюзійна площина - це площина проведена від різального краю цен­трального різця нижньої щелепи до вершини дистального щічного бугра другого (третього) моляра і середини ретромолярного пагорбка.

Зубний ряд нижньої щелепи в ортогнатичному прикусі розташовується по відносно оклюзійної площшш таким чином: різальні краї різців, верхів­ки іклів та дистальний щічний бугор третього моляра торкаються цієї пло­щини, перший та другий премоляри і моляри розташовані нижче площини (рис. 8).

 

ОП

Рис. 8. Відношення зубів до оклюзійної площшш (ОП).

вид прикусу.

Прикус це співвідношення зубних рядів у положенні центральної оклюзії Усі види прикусів поділяються на фізіологічні (рис.9) і патологічні (рис.10).

 

Рис. 9. Фізіологічні види прикусів: а - ортогнатичний, б - прямий

 

 

             а                                          б

 

 

  в                      г                        д

 

Рис. 10. Аномальні види прикусів: а - прогнатія, 6 - прогенія,

в – глибокий прикус, г - відкритий прикус, д - перехресний прикус.

Діагноз         

На підставі суб'єктивних симптомів і анамнезу можна зробити певні при­пущення про характер захворювання, можливі причини його виникнення. Виниклі гіпотези сприяють цілеспрямованому проведенню клінічних і спе­ціальних (додаткових) досліджень із метою отримання вичерпних об'єктив­них даних про захворювання. Збираючи у визначеній послідовності факти (симптоми) аналізуючи їх, необхідно зіставити виявлені порушення з уже Відомими і описаними захворюваннями. Синтез зібраних чинників з ураху­ванням усіх суб'єктивних і об'єктивних симптомів дає можливість устано­вити діагноз.

Діагноз - це стислий письмовий висновок про наявну хворобу, виражений із застосуванням медичних термінів, що позначають назву хвороби.

Установлюючи діагноз, необхідно простежити розвиток захворювання від виявлення етіологічного моменту і оцінки стану організму на початко­вий період через увесь хід розвитку патологічного процесу до клінічної картини на момент обстеження.

Оскільки немає хвороб, які б у всіх людей мали однотипний перебіг, не­обхідно виявити індивідуальні особливості розвитку патологічного процесу в конкретного хворого – діагноз хвороби (індивідуальний діагноз).

 

Обґрунтування діагнозу

Виявлені діагностичним дослідженням симптоми, ступінь їхньої виразності відбивають сутність патологічного процесу. Кожному симптомові відповід­ають специфічні морфологічні і функціональні зміни в органі або системі органів. Проте, виявлення симптомів ще не свідчить про наявність визначеної нозологічної форми захворювання.

Симптоми захворювання виявляються і змінюються залежно від стадії хвороби, відображаючи особливості реакції організму. Розглядаючи етіологію хвороби, необхідно усвідомити, чому даний чинник послужив початком захворювання, врахувати специфіку розвитку конкретного варіанта і переглянути всю картину розвитку хвороби від початкового моменту до моменту обстеження. Отже, у завдання обґрунтування діагнозу входить не тільки визначення зв'язків між виявленими симптомами, але і врахування ступення їхньої виразності залежно від тяжкості перебігу хвороби, тобто з'ясування і правильне трактування цих нових сполучень, зв'язку даних симтомів і процесів у конкретного хворого.

На індуктивному шляху від знання симптомів, зіставлення цих симптомів із відомими клінічними захворюваннями може виникнути декілька робочих гіпотез, кожна з яких повинна бути старанно перевірена. Висуваючи і перевіряючи гіпотези, слід бути впевненими утому, що встановлені симптоми трактуються правильно, що вони визначені із застосуванням точних і сучасних методів. Тільки повне і точне виявлення в кожному конкретному ви-падку всієї симптоматики, морфологічних і функціональних змін органів зубощелепної системи, встановлення причини і патогенезу захворювання дозволить створити узагальнене уявлення про хворобу.

Щоб не припустити діагностики одного захворювання замість іншого, тоді хворий страждає на декілька захворювань, слід обов'язково проводити диференційну діагностику. Цей метод ґрунтується на пошуках розходжень між кожним конкретним випадком і всіма можливими випадками (хворобами), що мають дуже схожий клінічний перебіг.

Початковим моментом диференційної діагностики є визначення головного або декількох головних симптомів, властивих тільки даному захворюванню. Не можна тільки визначати наявність або відсутність у конкретному випадку цих специфічних симптомів. Обов'язково треба проаналізувати весь симтомокомплекс, диференціюючи можливі симптоми для даного захворювання, оскільки відсутність навіть одного симптому не дозволяє зробити правильний висновок про діагноз. Порівнюючи досліджуваний випадок з іншими захворюваннями, зазначають подібність як за кількістю схожих симптомів, так і за характером їхніх проявів. Необхідно проаналізувати розходження за відсутністю симптомів; урахувати також наявність симптомів мало властивих даному захворюванню. Отже, здійснюючи диференційну діагностику, потрібно дотримуватися правила: масштабна перевірка усіх відомих; можливих варіантів, визначення подібного в різному і розходжень у подібному. Методом зіставлення, виявлення збігів або розбіжності симпто­мів і виділення основних (провідних) симптомів захворювання встановлю­ють діагноз.

Оформляючи цю графу історії хвороби, важливо дати найбільш повиє обґрунтування діагнозу, підтвердженого не тільки наявністю специ­фічних симптомів, їхнім поєднанням і патогенетичним взаємозв'язком, але і результатами диференційної діагностики з подібною патологією.

 

Оформлення діагнозу

Сутність діагнозу в клініці ортопедичної стоматології полягає в тому, що необхідно виділити основне захворювання, ускладнення основного захво­рювання і супутні захворювання (стоматологічні і загальносоматичні).

Основним вважається те захворювання, із приводу якого хвориіі звер­нувся в клініку і яке підлягає ортопедичному лікуванню. Воно звичайно є наслідком інших захворювань (карієс, його ускладнення, травма і т.д.) і про­являється порушенням ({юрми, цілості зубів, зубних рядів або інших органів зубощелепної системи, а також їхньої функції.

До ускладнень основного захворювання варто віднести порушення, пато­генетично пов'язані з основним захворюванням.

До супутніх стоматологічних захворювань належать ті, які повинні ліку­вати стоматологи інших профілів - терапевти, хірурги. Із загальних супутніх захворювань у діагноз вносяться ті захворювання, які варто враховувати у процесі ортопедичного лікування.

У першій частині діагнозу обов'язково вказуються морфологічні, функці­ональні п естетичні порушення (нозологічна одиниця, стадія хвороби, ха­рактер патологічного процесу і його локалізація, ступінь і характер функці­ональних порушень), а також за можливості зазначається їхня етіологія.

Морфологічні порушення - це дефекти, деформації, аномалії елементів зубощелепної системи, дефекти зубів, дефекти і деформації зубних рядів або щелеп, аномалії прикусу, патологія пародонта, скронево-иижньощелепного суглоба, м'язів ротової і колоротової ділянки, язика, слизової оболон­ки й інших тканин порожнини рота.

Функціональні порушення - це порушення жування, ковтання, дихання і мовлення, а також тонусу та біоелектричної активності жувальної і мімічної .мускулатури.

До естетичних порушень належать ті, що негативно впливають на зов­нішній вигляд обличчя.

Оформляючи цю графу історії хвороби, необхідно:

· користуватися загальноприйнятою номенклатурою стоматологіч­них хвороб;

· вид дефекту коронки зуба визначати за класифікацією Блека;

· вид дефекту зубного ряду визначати за класифікацією Кеннеді;

тип беззубих щелеп визначати за класифікаціями Шредера,
Келлера;

· стан слизової оболонки протезного ложа беззубих щелеп визначати
за класифікацією Суппле, Люнда;

· вказувати ступінь втрати жувальної ефективності за даними статичних або функціональних методів;

· вказувати наявність неповноцінних протезів, які підлягають заміні.


Дата добавления: 2018-05-01; просмотров: 1891; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!