Стаття 57 Конституції України кожному гарантує право знати свої права і обов’язки.
ДИСЦИПЛІНА: ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ.
Лекційне заняття № 2
Теоретичне заняття - 1 години, самостійне вивчення - 2 години)
Тема 2.Суб’єкти виконавчого провадження. Процесуальна форма виконавчого провадження. Суд у виконавчому провадженні
Мета: дати студентам чітке поняттясторін виконавчого провадження, їх правосуб’єктність, права та обов’язки. Студенти повинні знати осіб, які сприяють здійсненню виконавчого провадження (експерти, спеціалісти, перекладачі, поняті), їх права та обов’язки.Студенти повинні орієнтуватисявпроцесуальній формі виконавчого провадження. Студенти повинні знати про прийняття виконавчих документів до виконання.
План заняття:
1. Сторони виконавчого провадження, їх правосуб’єктність, права та обов’язки.
2. Представництво сторін.
3. Правонаступництво.
4. Множинність сторін у виконавчому провадженні.
5. Особи, які сприяють здійсненню виконавчого провадження (експерти, спеціалісти, перекладачі, поняті), їх права та обов’язки.
Питання для самостійного вивчення:
1. Процесуальна форма виконавчого провадження.
2. Виконавчі документи як підстава виконання.
3. Добровільне виконання рішень.
4. Місце виконання рішення.
5. Прийняття виконавчих документів до виконання.
6. Повернення виконавчого документа.
7. Відкриття виконавчого провадження.
8. Пред’явлення виконавчого документа до виконання.
9. Наслідки порушення вимог, які пред’являються до виконавчого документа.
|
|
|
10. Відкладення проведення виконавчих дій.
11. Відстрочка і розстрочка, встановлення чи зміна способу і порядку виконання рішення.
12. Зупинення виконавчого провадження.
13. Закінчення виконавчого провадження.
14. Суд у виконавчому провадженні.
15. Повноваження суду у виконавчому провадженні.
16. Видача дубліката виконавчого листа або судового наказу.
17. Вирішення питання у зв’язку з ходом виконавчого провадження.
18. Вирішення питання про проникнення до житла чи іншого володіння особи.
19. Вирішення питання про тимчасове влаштування дитини.
20. Визначення частки майна боржника в спільному майні.
21. Заміна сторони правонаступником.
22. Затвердження мирової угоди сторін у виконавчому провадженні.
Рекомендована література до теми:
| 1. | Конституція України від 28 червня 1996 року (зі змінами і доповненнями)№ 254к. |
| 2. | Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів : Закон України від 2.06.16 року № 1403. |
| 3. | Про виконавче провадження :Закон України від 02.06.16 № 1404. |
| 4. | Бадила О.О. Принцип змагальності та його вплив на забезпечення доказів у цивільному процесі: теорія, судова практика, законодавство / О.О. Бадила // Часопис Київського університету права : Український науково-теоретичний часопис. – 2013. – № 4. – С. 202–206. |
| 5. | Балух В.С. Нормативно-правові основи формування системи альтернативного вирішення спорів в Україні / В. С. Балух // Часопис Київського університету права : Український науково-теоретичний часопис. – 2013. – № 4. – С. 162–168. |
| 6. | Білоусов Ю.В. Виконавче провадження : навч. посіб. – Київ : Прецедент. – 2005. – 192 с. |
| 7. | Бондаренко-Зелінська Н. Л. Окремі питання захисту прав та інтересів відповідача в цивільному процесі / Н.Л. Бондаренко-Зелінська, П.В. Гопкін // Університетські наукові записки : часопис Хмельницького університету управління та права. – 2015. – №1. – С. 27–37. |
| 8. | Бонтлаб В. В. Процесуальні строки у контексті удосконалення цивільного судочинства: науково-правовий аспект / В.В. Бонтлаб // Держава і право : збірник наукових праць: юридичні науки. Вип. 67. – Київ : Інститут Держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2015. – С. 179–188. |
| 9. | Вапнярчук В. Допустимість доказів (доказування) у практиці Європейського Суду / В. Вапнярчук // Публічне право : науково-практичний юридичний журнал. – 2015. – № 2. – С. 177–183. |
| 10. | Державна виконавча служба в Україні : навч. посіб. / Д.П.Фіслевський, С.Ю. Лобанцев, Є.І. Мєзєнцев. – Київ : Алерта. – 2004. – 564 с. |
| 11. | Журба І.О. Сторони в цивільному процесі: потенційний та реальний статус / І.О. Журба // Часопис Київського університету права : Український науково-теоретичний часопис. – 2013. – № 4. – С. 214–218. |
| 12. | Исполнительное производство в Украине : сб. нормат. актов / сост. М.И.Корякин. – Харків : Ксилон. – 2002. – 307 с. |
| 13. | Коваль О. Значення заборони повторного ризику у процесуальному законодавстві зарубіжних країн / О. Коваль // Публічне право : науково-практичний юридичний журнал. – 2015. – № 2. – С. 156–162. |
| 14. | Коляденко П. Співвідношення повноти фіксування судового засідання технічними засобами з іншими засадами здійснення судочинства / П. Коляденко // Юридична Україна : Щомісячний правовий часопис. – 2015. – № 2. – С. 57–62. |
| 15. | Кройтор В.А. Исполнительное произодство : учебн. пос. / Под ред. В.А.Кройтора. – Изд. 2-е, дораб. и доп. – Харьков : Эспада. – 2005. – 232 с. |
| 16. | Кройтор В.А., Ясынюк Н.М. Исполнительное производство : учебн. пос. – Харьков : Эспада. – 2003. – 176 с. |
| 17. | Мельник В.І., Хавренюк М.І. Закон України “Про виконавче провадження” : постатейні матеріали. Коментарі. – Київ : Атіка. – 2002. – 272 с. |
| 18. | Мельник З. До питання судової практики, застосування способів захисту цивільних прав та інтересів / З. Мельник // Юридична Україна : Щомісячний правовий часопис. – 2015. – № 2. – С. 12–18. |
| 19. | Мороз А.О. Вчинення в будь-якій формі перешкод до здійснення правомірної діяльності захисника чи представника особи по наданню правової допомоги / А.О. Мороз // Юридична наука. – 2015. – № 5. – С. 73–92. |
| 20. | Налуцишин В. В. До питання об'єкта невиконання судового рішення / В. В. Налуцишин // Університетські наукові записки : часопис Хмельницького університету управління та права. – 2015. – № 1. – С. 216–221. |
| 21. | Про виконавчу службу та виконавче провадження в Україні // Право і практика. – 2007. – № 32. |
| 22. | Савчук К. О. Міжнародний суд ООН як засіб мирного розв'язання міжнародних спорів у сучасному міжнародному праві / К.О. Савчук, О.І. Мельничук // Часопис Київського університету права : Український науково-теоретичний часопис. – 2013. – № 4. – С. 341–347. |
| 23. | Сибилев Д.М. Закон Украины “Об исполнительном производстве” : научно-практич. ком. – Харьков: Легас. – 2002. – 112 с. |
| 24. | Структура и основные свойства процессуальной формы исполнения решений // Проблемы науки гражданского процессуального права. – Харьков, 2002. – С. 423–436. |
| 25. | Тертышников В.И., Шутенко О.В. Основы исполнительного производства : учебн.пос. – Харьков : Консум. – 2004. – 124 с. |
| 26. | Фурса С.Я., Щербак С.В. Виконавче провадження в Україні : навч. посіб. – Київ : Атіка. – 2002. – 480 с. |
ЛЕКЦІЯ
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1. Сторони виконавчого провадження, їх правосуб’єктність, права та обов’язки.
Згідно Закона України «Про виконавче провадження»
Стаття 15. Сторони виконавчого провадження
1. Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
2. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов’язок щодо виконання рішення.
3. За рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, що приймаються судами у справах, які розглядаються в порядку цивільного, адміністративного та господарського судочинства, стягувачем виступає державний орган, за позовом якого судом прийнято відповідне рішення.
4. За рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, прийнятими у справах про адміністративні правопорушення, та за рішеннями, прийнятими у кримінальних провадженнях, стягувачем виступає державний орган, який прийняв відповідне рішення або за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення.
За рішеннями про стягнення судового збору, про накладення штрафу (як засобу процесуального примусу) стягувачем є Державна судова адміністрація України.
5. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов’язковими тією мірою, якою вони були б обов’язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім’я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.
КОМЕНТАР:
Основними учасниками виконавчого провадження є сторони.
Поняття сторін виконавчого провадження визначено статтею 15 вказаного Закону, а саме - сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.
Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов’язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов’язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.
Враховуючи певну специфіку проведення виконавчих дій законодавцем також визначені поняття співучасників та правонаступників у виконавчому провадженні.
Так, зокрема, у виконавчому провадженні можуть брати участь кілька стягувачів або боржників. Кожен з них щодо іншої сторони має право брати участь у виконавчому провадженні самостійно або може доручити участь у виконавчому провадженні одному із співучасників.
У разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов’язкові тією мірою, в якій вони були б обов’язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Зазначені вище особи набувають статусу сторін виконавчого провадження лише після відкриття виконавчого провадження, тобто, винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, або ж постанови про заміну сторони її правонаступником.
Стаття 57 Конституції України кожному гарантує право знати свої права і обов’язки.
Як відомо, усі законодавчі акти повинні основуватись на принципах, закріплених в Основному Законі України – Конституції.
На виконання цього принципу законодавець за допомогою Закону України "Про виконавче провадження" визначає гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні, які, перш за все, виражаються у тому, що державний виконавець зобов’язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, повинні бути роз’яснені державним виконавцем їх права відповідно до вимог цього Закону.
Проаналізувавши норми Закону України "Про виконавче провадження" можливо зробити висновок, що права та обов’язки сторін виконавчого провадження підрозділяються на загальні, тобто однакові як для стягувача так і боржника, та індивідуальні для кожної сторони.
2. Представництво сторін.
Згідно Закону України «Про виконавче провадження»
Стаття 16. Представництво сторін у виконавчому провадженні
1. Сторони можуть реалізувати свої права і обов’язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Особиста участь фізичної особи у виконавчому провадженні не позбавляє її права мати представника, крім випадку, коли боржник згідно з рішенням зобов’язаний вчинити певні дії особисто.
2. Діти та особи, визнані судом недієздатними, реалізують свої права та виконують обов’язки, пов’язані з виконавчим провадженням, відповідно до вимог закону через своїх законних представників.
3. Представництво юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом чи установчими документами юридичної особи, або через представників юридичної особи.
4. Представником юридичної особи у виконавчому провадженні може бути особа, яка відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань має право вчиняти дії від імені такої юридичної особи без довіреності. Повноваження представника юридичної особи у виконавчому провадженні можуть бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до закону. Представник може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти така особа. Дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи у виконавчому провадженні можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або у виданій довіреності.
Повноваження адвоката як представника посвідчуються ордером, дорученням органу чи установи, що уповноважені законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов’язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих дій як представника сторони виконавчого провадження. Витяг засвідчується підписами сторін договору.
КОМЕНТАР:
Представництво сторін у виконавчому провадженні визначено статтею 16 Закону України “Про виконавче провадження”, згідно якої сторони виконавчого провадження можуть реалізовувати свої права і обов'язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників.
При цьому, особиста участь фізичної особи у виконавчому провадженні не позбавляє її права мати представника, крім випадку, коли боржник згідно з рішенням суду зобов'язаний вчинити певні дії особисто.
Повноваження представника сторони виконавчого провадження — фізичної особи повинні бути підтверджені нотаріально посвідченою довіреністю.
Від імені юридичної особи — сторони виконавчого провадження, довіреність представнику може бути видана керівником юридичної особи, або іншою особою,якій статутними, або іншими документами надано повноваження на надання довіреностей на представлення інтересів юридичної особи.
В цьому випадку нотаріальне посвідчення довіреності не потрібне.
Довіреність скріплюється печаткою юридичної особи і підписується особою, яка видала довіреність.
У разі, якщо юридичну особу представляє її керівник, його повноваження мають бути підтверджені документом про призначення його керівником юридичної особи.
Реалізація неповнолітніми особами та особами, які визнані судом недієздатними, своїх прав, виконання обов'язків та відшкодування шкоди здійснюється відповідно до вимог глави 19 Сімейного кодексу України та статей 1178—1185 Цивільного кодексу України.
Повноваження опікуна, піклувальника чи управителя спадкового майна у виконавчому провадженні підтверджуються рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи управителем спадкового майна.
Повноваження адвоката, як представника сторони виконавчого провадження, крім довіреності, можуть також посвідчуватися ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги.
Оригінали документів, які підтверджують повноваження представників, або належним чином засвідчені їх копії приєднуються до матеріалів виконавчого провадження.
Після пересвідчення наявності у представника належним чином оформленої довіреності оригінал такої довіреності у разі потреби повертається представнику сторони виконавчого провадження.
Обмеження повноважень представника на вчинення певної виконавчої дії мають бути застережені у виданій йому довіреності (договорі про надання правової допомоги, дорученні органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги).
3. Правонаступництво.
Ст. 334 Господарський процесуальний кодекс України в останній чинній редакції від 15 грудня 2017 року.
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 246; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!