Стаття 74.Оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби
ДИСЦИПЛІНА: ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ.
Лекційне заняття № 11
Теоретичне заняття - 1 години, самостійне вивчення - 4 години)
Тема 11.Оскарження рішень, дій або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби, приватних. Контроль за законністю виконавчого провадження.
Мета: дати студентам чітке поняттяоскарженню дій та бездіяльності державного виконавця, приватного виконавця в судах. Студенти повинні знати про контроль за законністю виконавчого провадження.Студенти повинні орієнтуватисявпосадові особи, які мають право здійснювати перевірку законності виконавчого провадження.
План заняття:
1. Оскарження дій та бездіяльності державного виконавця, приватного виконавця в судах.
2. Контроль за законністю виконавчого провадження.
Питання для самостійного вивчення:
1. Посадові особи, які мають право здійснювати перевірку законності виконавчого провадження.
2. Витребування виконавчого провадження.
3. Перевірка законності виконавчого провадження.
Рекомендована література до теми:
| 1. | Конституція України від 28 червня 1996 року (зі змінами і доповненнями)№ 254к. |
| 2. | Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів : Закон України від 2.06.16 року № 1403. |
| 3. | Про виконавче провадження :Закон України від 02.06.16 № 1404. |
| 4. | Бадила О.О. Принцип змагальності та його вплив на забезпечення доказів у цивільному процесі: теорія, судова практика, законодавство / О.О. Бадила // Часопис Київського університету права : Український науково-теоретичний часопис. – 2013. – № 4. – С. 202–206. |
| 5. | Балух В.С. Нормативно-правові основи формування системи альтернативного вирішення спорів в Україні / В. С. Балух // Часопис Київського університету права : Український науково-теоретичний часопис. – 2013. – № 4. – С. 162–168. |
| 6. | Білоусов Ю.В. Виконавче провадження : навч. посіб. – Київ : Прецедент. – 2005. – 192 с. |
| 7. | Бондаренко-Зелінська Н. Л. Окремі питання захисту прав та інтересів відповідача в цивільному процесі / Н.Л. Бондаренко-Зелінська, П.В. Гопкін // Університетські наукові записки : часопис Хмельницького університету управління та права. – 2015. – №1. – С. 27–37. |
| 8. | Бонтлаб В. В. Процесуальні строки у контексті удосконалення цивільного судочинства: науково-правовий аспект / В.В. Бонтлаб // Держава і право : збірник наукових праць: юридичні науки. Вип. 67. – Київ : Інститут Держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2015. – С. 179–188. |
| 9. | Вапнярчук В. Допустимість доказів (доказування) у практиці Європейського Суду / В. Вапнярчук // Публічне право : науково-практичний юридичний журнал. – 2015. – № 2. – С. 177–183. |
| 10. | Державна виконавча служба в Україні : навч. посіб. / Д.П.Фіслевський, С.Ю. Лобанцев, Є.І. Мєзєнцев. – Київ : Алерта. – 2004. – 564 с. |
| 11. | Журба І.О. Сторони в цивільному процесі: потенційний та реальний статус / І.О. Журба // Часопис Київського університету права : Український науково-теоретичний часопис. – 2013. – № 4. – С. 214–218. |
| 12. | Исполнительное производство в Украине : сб. нормат. актов / сост. М.И.Корякин. – Харків : Ксилон. – 2002. – 307 с. |
| 13. | Коваль О. Значення заборони повторного ризику у процесуальному законодавстві зарубіжних країн / О. Коваль // Публічне право : науково-практичний юридичний журнал. – 2015. – № 2. – С. 156–162. |
| 14. | Коляденко П. Співвідношення повноти фіксування судового засідання технічними засобами з іншими засадами здійснення судочинства / П. Коляденко // Юридична Україна : Щомісячний правовий часопис. – 2015. – № 2. – С. 57–62. |
| 15. | Кройтор В.А. Исполнительное произодство : учебн. пос. / Под ред. В.А.Кройтора. – Изд. 2-е, дораб. и доп. – Харьков : Эспада. – 2005. – 232 с. |
| 16. | Кройтор В.А., Ясынюк Н.М. Исполнительное производство : учебн. пос. – Харьков : Эспада. – 2003. – 176 с. |
| 17. | Мельник В.І., Хавренюк М.І. Закон України “Про виконавче провадження” : постатейні матеріали. Коментарі. – Київ : Атіка. – 2002. – 272 с. |
| 18. | Мельник З. До питання судової практики, застосування способів захисту цивільних прав та інтересів / З. Мельник // Юридична Україна : Щомісячний правовий часопис. – 2015. – № 2. – С. 12–18. |
| 19. | Мороз А.О. Вчинення в будь-якій формі перешкод до здійснення правомірної діяльності захисника чи представника особи по наданню правової допомоги / А.О. Мороз // Юридична наука. – 2015. – № 5. – С. 73–92. |
| 20. | Налуцишин В. В. До питання об'єкта невиконання судового рішення / В. В. Налуцишин // Університетські наукові записки : часопис Хмельницького університету управління та права. – 2015. – № 1. – С. 216–221. |
| 21. | Про виконавчу службу та виконавче провадження в Україні // Право і практика. – 2007. – № 32. |
| 22. | Савчук К. О. Міжнародний суд ООН як засіб мирного розв'язання міжнародних спорів у сучасному міжнародному праві / К.О. Савчук, О.І. Мельничук // Часопис Київського університету права : Український науково-теоретичний часопис. – 2013. – № 4. – С. 341–347. |
| 23. | Сибилев Д.М. Закон Украины “Об исполнительном производстве” : научно-практич. ком. – Харьков: Легас. – 2002. – 112 с. |
| 24. | Структура и основные свойства процессуальной формы исполнения решений // Проблемы науки гражданского процессуального права. – Харьков, 2002. – С. 423–436. |
| 25. | Тертышников В.И., Шутенко О.В. Основы исполнительного производства : учебн.пос. – Харьков : Консум. – 2004. – 124 с. |
| 26. | Фурса С.Я., Щербак С.В. Виконавче провадження в Україні : навч. посіб. – Київ : Атіка. – 2002. – 480 с. |
ЛЕКЦІЯ
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1. Оскарження дій та бездіяльності державного виконавця, приватного виконавця в судах.
|
|
|
Згідно Закона України «Про виконавче провадження»
Стаття 74.Оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби
1. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
2. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
3. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.
Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов’язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.
Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.
4. Скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити:
1) найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається;
2) повне найменування (прізвище, ім’я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім’я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником;
3) реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина);
4) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону;
5) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;
6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.
5. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Коментар:
Законодавець визначив, що:
· рішення, дії або бездіяльність виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом;
· боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність держаного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку;
· скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця подається начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець;
· рішення, дії чи бездіяльність начальника відділу можуть бути оскаржені до вищестоящого органу державної виконавчої служби;
· рішення, дії чи бездіяльність начальників управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі можуть бути оскаржені виключно до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Якщо скарга подана без додержання вимог, викладених у частині 4 цієї статті, а саме оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби не передбачено цим Законом, то скарга розглядається начальником відділу в порядку, встановленому Законом України “Про звернення громадян”.
Відповідно, для її розгляду встановлений не десятиденний строк, який встановлений для розгляду скарг відповідно до цього Закону, а строк, передбачений статтею 20 Закону “Про звернення громадян”.
Так, звернення громадян (пропозиції, зауваження, заяви, клопотання, скарги) розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, — невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.
Якщо в місячний термін вирішувати порушені у звернені питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у звернені, не може перевищувати сорока п'яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено.
Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
При оскаржені рішення, дії або бездіяльності державного виконавця необхідно застосовувати порядок оскарження, передбачений цим Законом, а також судову практику, зокрема:
· Постанову Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження”;
· Постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України “Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби”;
· Постанову Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судом”;
· Інформаційний лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення у цивільній справі”.
В першої частині цієї статті встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.
Отже, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця або органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикцій на належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.
До сторін, які можуть оскаржити рішення, дії або бездіяльність виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, належать стягувач, боржник, а також їх представники за законом чи договором.
Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів належать усі справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які видано загальними та господарськими судами у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників.
Справи за позовами про оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) належать до справ адміністративної юрисдикції незалежно від суб'єкта звернення до суду.
Всі справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) з метою виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконавчі провадження щодо виконання рішень судів різних юрисдикцій та/чи рішень інших органів (посадових осіб), належать до юрисдикції адміністративних судів, навіть у разі, коли у зведеному виконавчому провадженні відсутнє виконавче провадження з примусового виконання рішення адміністративного суду.
Розгляд заяв про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та видачу такого виконавчого документа здійснюють господарські суди та суди з розгляду цивільних справ.
У зв'язку з цим до юрисдикції адміністративних судів належать справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання таких виконавчих документів за позовами учасників виконавчого провадження (крім сторін та їхніх представників) чи осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється:
· на спори про оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час виконання виконавчих написів нотаріуса;
· на справи з приводу оскарження постанов виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані;
· на справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні;
· на справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні вироків судів у частині, що підлягає примусовому виконанню державною виконавчою службою (про стягнення штрафів, конфіскацію майна тощо), за винятком справ за позовами сторін виконавчого провадження.
Постанови начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, про скасування постанови або іншого процесуального документа (його частини), прийнятих державним виконавцем, про визнання недійсним акта державного виконавця, постанови начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або державного виконавця про виправлення граматичної чи арифметичної помилки, постанова керівника вищестоящого органу державної виконавчої служби щодо виявлених порушень вимог закону можуть бути оскаржені в десятиденний строк із дня їх винесення, зокрема й у судовому порядку.
Юрисдикція таких справ визначається з урахуванням положень частини першої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України оскільки вищенаведені акти виносяться у конкретному виконавчому провадженні.
При визначенні предметної та територіальної підсудності справ з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, необхідно враховувати, що за приписами частини шостої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства Україниадміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених статтею 18 Кодексу адміністративного судочинства Українирозглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист, незалежно від статусу позивача у виконавчому провадженні.
Відповідачем у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а саме:
· Державна виконавча служба України, до складу якої входить відділ примусового виконання рішень;
· управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;
· районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності Державної виконавчої служби України щодо виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) повинні розглядатися та вирішуватися адміністративним судом першої інстанції колегією у складі трьох суддів.
Справи, у яких відповідачем є інший орган державної виконавчої служби, розглядаються та вирішуються одноособово, крім випадків, передбачених частиною другою статті 24 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивачами у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби можуть бути учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, котрі вважають, що рішеннями, діями або бездіяльністю виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси.
Прокурор має право звернутися з позовом у вказаних справах не лише як учасник виконавчого провадження, статусу якого він набуває при відкритті виконавчого провадження за його заявою у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді, а й при здійсненні представництва в суді особи, яка є учасником виконавчого провадження.
Крім того, у разі відхилення протесту прокурора або ухилення органу державної виконавчої служби від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним.
Позовні заяви про оскарження рішень, дій або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби оплачуються судовим збором відповідно до Закону України “Про судовий збір”.
За поданням таких позовних заяв судовий збір сплачується на загальних підставах.
Рішення, дії або бездіяльність виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути оскаржено у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, а щодо оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій — у триденний строк.
У разі порушення цього строку адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
щодо застосування виконавцями положень ЗУ «Про виконавче провадження»
Статтю передбачено оскарження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Оскарження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до частини третьої статті 74 Закону рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.
Слід звернути увагу, що начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов’язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або державний виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні державним виконавцем, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.
Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 134; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!