Облікова політика обліку затрат діяльності
Тема 8. ОСОБЛИВОСТІ ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ ОБЛІКУ ЗАТРАТ, ДОХОДІВ ТА ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ
1. Загальні питання облікової політики
Методологію побудови та організацію бухгалтерського обліку затрат, доходів та фінансових результатів діяльності формують три принципи:
― принцип облікового періоду,
― принцип відповідності,
― принцип нарахування.
На рис. 1 наведені базові принципи методології побудови бухгалтерського обліку затрат, доходів та результатів діяльності і формування єдиного об’єкта організації.
Рис. 1. Базові принципи побудови обліку затрат, доходів та результатів діяльності
За принципом відповідності затрати та доходи порівнюються за один і той самий період. Тому до проведення такого порівняння визначається відповідний період. Це дуже важливо, бо принцип нарахування передбачає відображення результатів діяльності — господарських операцій — у тому звітному періоді, коли вони відбулися, не враховуючи моменту отримання чи сплати грошових коштів.
За принципом відповідності затрати та доходи порівнюються також за видами діяльності. Тому іншим принциповим питанням організації обліку цього об’єкта є класифікація видів діяльності.
На рис. 2 наведена загальна базова класифікація витрат, затрат та доходів для організації обліку.
Поглиблена деталізація видів діяльності залежить від конкретних умов підприємства.
|
|
|
Оскільки фінансовий результат — прибутки або збитки — є арифметичним результатом порівняння доходів із затратами, організація обліку фінансового результату залежить уже від конкретних умов двох попередніх об’єктів організації: доходів та затрат.
Термін «діяльність» — поняття дуже широке.
Діяльність може бути підприємницькою або непідприємницькою, основною чи неосновною, операційною або неопераційною, виробничою чи невиробничою тощо.
Для організації бухгалтерського обліку діяльності найсуттєвішою є належність діяльності до комерційної або виробничо-комерційної.
Комерційна — це торгова діяльність (торгівля товарами або фінансовими елементами, цінними паперами, правами — нематеріальними активами тощо), одноетапна робота.
Виробничо-комерційна діяльність передбачає наявність двох етапів робіт:
1) виробництво, переробка ресурсів, речовин та сил природи в новий продукт праці (виріб, робота, послуга);
2) продаж виробленої продукції.
Ці напрями формують основні аспекти побудови методології та організації бухгалтерського обліку.
Рис. 2. Базова (загальна) організаційна побудова бухгалтерського обліку
витрат, затрат, доходів та фінансових результатів діяльності
|
|
|
На рис. 3 наведені основні аспекти організації обліку за означеними двома видами діяльності.
Рис. 3. Основні аспекти організації бухгалтерського
обліку комерційної та виробничо-комерційної діяльності
Другим складним елементом організації обліку затрат, доходів та фінансових результатів є їхній поділ за характером операційної діяльності. На рис. 4 наведені основні характеристики організаційного поділу обліку звичайної діяльності, які потрібно покласти в основу організації обліку комерційної діяльності на підприємстві.
Облікова політика обліку затрат діяльності
Загальні питання організації
Як було визначено вище, затрати виробничо-комерційної діяльності складаються з двох організаційних блоків: використання ресурсів, речовин та сил природи в разі переробки їх у новий продукт праці (виріб, робота, послуги) та продаж готового продукту (збут) тощо. Що стосується затрат суто комерційної діяльності, то вони характеризуються використанням ресурсів на адміністративні управлінські потреби, на збут товарів та інші потреби операційної діяльності.
Рис. 4. Формування фінансових результатів від звичайної діяльності
|
|
|
На кожному підприємстві під час організації обліку затрат кожний вид діяльності має бути виділено як окремий структурний підрозділ. На рис. 5 наведені основні положення, які повинні бути визначені в наказі про облікову політику.
Рис. 5. Основні положення з обліку затрат, виробничої діяльності, що мають бути наведені
в наказі про облікову політику
Іншою складовою організації обліку затрат на підприємстві є їхня класифікація, розроблена відповідно до структури та інших вимог закону й потреби в управлінні. У таблицях 1 та 2 наведено приклади такої класифікації.
Таблиця 1.КЛАСИФІКАЦІЯ ЗАТРАТ
| Показник | Види затрат |
| Відносно виробничого процесу | основні затрати накладні затрати |
| За способом віднесення на собівартість окремих видів виробництва | прямі затрати непрямі затрати |
| За єдністю складу | одноелементні затрати комплексні затрати |
| Відносно обсягів виробництва | постійні затрати змінні затрати |
| За доцільністю | продуктивні затрати непродуктивні затрати |
| За календарним періодом | поточні затрати одноразові затрати |
| За видами витрат | затрати за економічними елементами затрати за статтями калькуляції |
| За включенням до собівартості об’єкта продажу | затрати, що включаються затрати діяльності, що не включаються |
| За видами діяльності | затрати звичайної діяльності (операційної, фінансової, інвестиційної діяльностей) затрати надзвичайних подій |
|
|
|
Таблиця 2. КЛАСИФІКАЦІЯ ЗАТРАТ ЗА ВИДАМИ ДІЯЛЬНОСТІ
| Вид діяльності | Затрати |
| Операційна діяльність | Звичайна діяльність Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), адміністративні затрати Адміністративні затрати (загальні та корпоративні затрати, затрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу тощо) Затрати на збут (затрати на пакувальні матеріали та ремонт тари, оплата праці та комісійні продавцям, затрати на маркетинг тощо) Інша діяльність Інші операційні (затрати затрати на дослідження та розробки, собівартість реалізованої валюти, визнані штрафи та пені, безнадійні борги тощо) |
| Фінансова діяльність | Затрати (втрати від участі в капіталі (збитки, отримані внаслідок інвестицій в асоційовані або спільні підприємства, які обліковуються методом участі в капіталі) Фінансові затрати (затрати на проценти — з кредитів отриманих, облігацій випущених, фінансової оренди тощо) Собівартість реалізованих фінансових інвестицій, необоротних активів та іншого майна підприємства, втрати від неопераційних курсових різниць тощо |
| Інша діяльність | Собівартість реалізованих фінансових інвестицій, необоротних активів та іншого майна підприємства, втрати від неопераційних курсових різниць тощо |
| Надзвичайні умови | |
| Втрати і затрати, пов’язані з подіями або операціями, які відрізняються від звичайної діяльності підприємства і їх періодичне повторення не очікується | |
2.2. Організація облікового процесу затрат
Обліковий процес організується за видами, типами, формами діяльності тощо.
Первинний облік затрат діяльності характеризує рух від моменту передачі речовин та сил природи на процес діяльності, рух у процесі діяльності за характером технології та організації діяльності, де використана речовина або сила природи; спосіб використання; мету використання готового продукту діяльності: виробу, послуги, роботи.
Вихідна номенклатура первинного обліку визначається характером речовини та сили природи, яка використовується, та способом використання.
Значна частина номенклатури вже визначена на попередніх об’єктах організації обліку: виробничих запасів, засобів праці, праці та її оплати тощо.
Для визначення номенклатури потрібно складати таблиці за формою, наведеною нижче (табл. 3).
Таблиця 3. ОБЛІКОВІ НОМЕНКЛАТУРИ ПЕРВИННОГО ОБЛІКУ
ЗАТРАТ (ВИРОБНИЧОЇ, КОМЕРЦІЙНОЇ ТОЩО) ДІЯЛЬНОСТІ
| Дані | Використання облікових | У вираженні | В яких носіях | Примітки | |
| кількісному | якісному | ||||
Найскладнішим елементом організації номенклатур на цьому етапі є погодження номенклатури з майбутніми характеристиками процесу діяльності, її структуризацією. На рис. 5 була наведена така структуризація затрат.
Організація носіїв номенклатури первинного обліку залежить від характеру передачі відповідного виду речовини або сили природи на процес діяльності. Заздалегідь визначається об’єкт обліку, а потім — характер передачі, умови організації технологічного процесу та інші ознаки.
Значною мірою носії номенклатур первинного обліку визначені централізовано, в альбомах форм первинних документів. Разом з тим основна маса носіїв має індивідуальний характер та визначається і розробляється на підприємстві індивідуально.
Якщо в рекомендованому альбомі форм первинних документів відсутній який-небудь показник, його потрібно внести, а відповідну форму перезатвердити. Наприклад, у рекомендованих альбомах часто відсутні такі показники, які характеризують якісні сторони речовин природи: вологість, сухість, гігроскопічність тощо. В окремих випадках, коли немає відповідного зразка форми, потрібно його розробити, склавши відповідний ескіз документа за формою.
Відібрані та розроблені на підприємстві форми формуються в альбоми.
Для організації руху носіїв первинного обліку для кожного документа складають оперограму (графік), в якій(ому) визначаються відповідні роботи, їхні виконавці та термін виконання.
У табл. 3 було наведено приклад складання оперограми (графіка).
Основу організації поточного обліку затрат діяльності формують аналітичний та синтетичний облік. Крім того, складається значна кількість накопичувальних таблиць для управлінських потреб.
На організацію поточного обліку значний вплив має технологічна та організаційна структура діяльності, методи контролю та аналізу діяльності.
Для розроблення номенклатур поточного обліку діяльності складають таблиці для кожного виду, типу діяльності тощо.
Основними носіями поточного обліку затрат діяльності є облікові реєстри аналітичного обліку (картки, відомості), де накопичуються дані за центрами затрат, центрами відповідальності та іншими ознаками — залежно від характеру речовин та сил природи, які формують ці затрати.
На кожний носій складається фрагмент-ескіз.
Далі формуються реєстри-носії синтетичного обліку затрат. Це різні накопичувальні таблиці, відомості тощо. Організація носіїв поточного обліку завершується формуванням альбомів носіїв за потрібними ознаками.
Носії первинного обліку щодо затрат діяльності використовуються неодноразово, тому виникає потреба в організації їхнього руху на етапі поточного обліку. Ця робота виконується складанням графіка документообороту на етапі поточного обліку. Для цього оперограму (графік) руху носія на етапі первинного обліку доробляють та включають до нього операції над документом на етапі поточного обліку
Номенклатура поточного обліку під час калькуляції собівартості виробленої продукції (виготовлення виробів, виконання робіт, надання послуг) залежить від характеру діяльності, технологічних та організаційних особливостей.
Для визначення номенклатур складають відповідну таблицю за загальноприйнятою формою.
Поточний облік організується аналогічно обліку затрат з урахуванням особливостей калькуляційного процесу.
Організація носіїв поточного обліку теж здійснюється аналогічно обліку затрат з використання ресурсів, речовин та сил природи. Розробляються реєстри аналітичного та синтетичного рахунків за відповідними формами за потреби.
Методика та техніка організації випуску готової продукції аналогічна організації обліку надходження матеріальних запасів.
Особливістю організації є те, що готова продукція надходить із власного виробництва та продається на сторону. Тому ці елементи слід урахувати в процесі розробки номенклатур.
Решта елементів організації обліку як процесу ідентичні з названим розділом.
Облікові номенклатури узагальнюючого обліку формуються під впливом узагальнення даних у балансі періоду, показників форм внутрішньогосподарської, фінансової, статистичної та податкової звітності.
Найбільш трудомісткою роботою з формування номенклатур узагальнюючого (підсумкового) обліку є визначення показників внутрішньогосподарського обліку та приміток (пояснення) до фінансової звітності.
Першим носієм узагальнюючого обліку є баланс періоду. Далі для узагальнення даних потрібно розробити накопичувальні відомості з метою зведення даних про затрати для різних форм звітів. Наприклад, для ф. № 2 Звіт про фінансові результати в 2-му розділі потрібно узагальнити дані про затрати за елементами.
Важливими узагальнюючими даними є калькуляційні таблиці про собівартість окремих видів продукції.
Значна увага має бути приділена формуванню накопичувальних таблиць про узагальнення даних за видами затрат, їх відповідності бізнес-плановим (або нормативним) даним тощо.
Формування накопичувальних таблиць значною мірою залежить від характеру діяльності.
Важливим елементом узагальнюючого обліку є дані для приміток до фінансової звітності.
Організаціяузагальнення документообороту та документопотоків проводиться аналогічно принципу, розглянутому в попередніх розділах.
3. Облікова політика обліку доходів та фінансових результатів діяльності
3.1. Загальні питання облікової політики
Під доходами розуміють валовий прилив (надходження) економічної вигоди протягом звітного періоду, який виникає в процесі діяльності підприємства. Мається на увазі звичайна операційна діяльність. Ці припливи мають сприяти збільшенню власного капіталу, але не повинні бути внесками власників (акціонерів).
Діяльність дуже різноманітна. Це означає, що і доходи мають велику кількість форм вираження. Тому організація обліку доходів тісно пов’язана з організацією затрат діяльності.
За основу організації обліку доходу беруть класифікацію затрат підприємницької діяльності.
Об’єктом обліку доходу діяльності є валовий приплив (надходження). Одиницею обліку є конкретний виріб, робота, послуга або інший актив, який був проданий.
Фінансовий результат — це різниця між доходом та затратами. Ця різниця і є об’єктом обліку.
Одиницею обліку фінансового результату є різниця між доходом, одержаним від продажу конкретного виробу (роботи, послуги або іншого активу), та затратами на придбання, виготовлення (якщо процес пов’язаний з технологією) і продаж відповідного виробу, роботи, послуги або іншого активу.
Основу класифікації доходів та фінансових результатів визначають класифікаційні ознаки відповідної фінансової, статистичної та податкової звітності і внутрішньогосподарські потреби управління затратами, доходами та фінансовими результатами.
На кожному підприємстві ці питання вирішуються в окремому порядку.
3.2. Організація обліку доходів
Обліковий процес організується за видами, типами, формами та іншими видами діяльності.
Первинний облік доходів діяльності характеризує рух з надходження грошей, виникнення боргових вимог (дебіторської заборгованості) або припинення зобов’язань (кредиторської заборгованості), які пов’язані з припливом економічних вигод від вибуття відповідного ресурсу: готового виробу, наданої послуги, виконаної роботи тощо.
Вихідна номенклатура первинного обліку доходів визначається характером надходження, формою розрахунків та іншими чинниками.
Для визначення номенклатури потрібно скласти таблиці за формою (табл. 4).
Таблиця 4. ПЕРЕЛІК ОБЛІКОВИХ НОМЕНКЛАТУР ПЕРВИННОГО ОБЛІКУ ДОХОДІВ
| № | Характеристика даних для обліку | Використання облікових даних | У вираженні | В яких | Примітки | ||
| кількісному | якісному | вартісному | |||||
Значна частина носіїв первинного обліку вже характеризувалася в окремих темах: грошові кошти, розрахункові операції і т. ін. Окремі з них, які мають внутрішньогосподарський характер, повинні бути розроблені на підприємстві. Для цього потрібно скласти відповідні ескізи та затвердити їх у відповідному порядку — наказом про облікову політику.
Відібрані та розроблені форми формуються в альбоми за відповідною темою.
Для організації руху носіїв первинного обліку для кожного документа складають оперограму (графік).
Основу організації поточного обліку доходів формують дані аналітичного та синтетичного обліку. Крім того, складаються накопичувальні відомості (таблиці).
Розроблення номенклатур здійснюється загальноприйнятим методом відбору — складанням таблиці, форма якої наведена вище (див. табл. 4).
Основними носіями поточного обліку доходів є облікові реєстри аналітичного та синтетичного обліку, де доходи відображаються за відповідними показниками.
На кожний носій-реєстр аналітичного обліку, накопичувальної відомості складають фрагмент-ескіз. Приклад такого реєстру наведено вище.
Організація носіїв поточного обліку завершується формуванням альбомів форм.
Оскільки за характером носії первинного обліку використовуються неодноразово на етапі первинного обліку, їх використання в процесі поточного обліку вимагає продовження графіків (документограм). Ця робота виконується за вже відомим порядком. Графік (оперограма) первинного обліку продовжується вміщенням до нього операції поточного обліку.
Облікові номенклатури узагальнюючого облікудоходів формуються під впливом показників форм фінансової, внутрішньогосподарської, статистичної та податкової звітності і визначення фінансових результатів.
Основна система показників формується під впливом фінансової звітності (ф. № 2 Звіту про фінансові результати та вимоги приміток до фінансової звітності). Для відбору номенклатур складають відповідну таблицю.
Основним носієм узагальнюючого обліку є баланс періоду. Для узагальнення різних даних розробляються накопичувальні відомості. Основна увага має бути приділена формуванню накопичувальних відомостей за видами діяльності, галузями, підгалузями, а також узагальнюючих даних для приміток до фінансової звітності.
На кожний носій має бути складено фрагмент-ескіз.
Щодо кожного первинного документа має бути складено оперограму на всі операції — від першої до останньої (здачі в архів) — за вищенаведеними в попередніх параграфах (підрозділах) даними.
Після складання індивідуальних графіків оформлюють зведений графік документопотоку по підприємству в цілому.
3.3. Організація обліку фінансових результатів
Первинний облік фінансових результатів діяльності — це процес зіставлення доходів і витрат за кожним видом діяльності за кожний звітний період. Вихідна номенклатура первинного обліку фінансових результатів визначається характером надходження доходу та складовими затрат з відповідного виду діяльності: виробничої, комерційної, фінансової тощо.
Для визначення номенклатури потрібно скласти таблицю за наведеним зразком (табл. 5).
Організація носіїв номенклатур первинного обліку фінансових результатів залежить від видів та форм попередніх облікових дій.
Значна частина носіїв первинного обліку формується як підсумковий показник облікового реєстру (відомості, розрахунку тощо), окрім тих, що мають внутрішньогосподарський, обліковий характер, потрібно розробити на підприємстві способом складання ескіза та затвердити наказом про облікову політику.
Для організації руху носіїв первинного обліку для кожного документа складають оперограму-графік за вищенаведеними правилами.
Таблиця 5. ОБЛІКОВІ НОМЕНКЛАТУРИ ПЕРВИННОГО ОБЛІКУ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ
| № | Характеристика даних для обліку | Використання облікових даних | У вираженні | В яких носіях інформація з’являється вперше | Примітки | |
| кількісному | якісному | |||||
Основа організації поточного обліку фінансових результатів формують дані аналітичного і синтетичного обліку.
Розроблення номенклатур поточного обліку фінансових результатів здійснюється загальноприйнятим методом відбору показників (даних) шляхом складання таблиці, форма якої наведена вище (табл. 5).
Основними носіями поточного обліку фінансових результатів є облікові реєстри аналітичного та синтетичного обліку, де фінансові результати відображаються за відповідними даними.
На кожний носій-реєстер аналітичного обліку, реєстр синтетичного обліку, накопичувальну таблицю тощо складають фрагмент-ескіз.
Організація носіїв поточного обліку завершується формуванням альбомів форм.
Облікові номенклатури узагальнюючого обліку фінансових результатів формуються під впливом показників форм фінансової, внутрішньогосподарської, статистичної та податкової звітності. Окрім форм звітності, на систему показників впливають вимоги приміток до фінансової звітності та фінансового аналізу для прийняття управлінських рішень.
Для відбору номенклатур складають відповідну таблицю.
Основним носієм узагальнюючого обліку є баланс періоду. Для узагальнення різних даних для потреб розробляються накопичувальні таблиці та відомості. Основна увага при цьому має бути приділена формуванню накопичувальних відомостей за видами діяльності, галузями, підгалузями.
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 217; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!