Органи місцевого самоврядування як суб’єкти управління економікою
Органами місцевого самоврядування в сфері управління економікою є їхні місцеві ради та їх виконавчі комітети.Повноваження місцевих рад в сфері управління економікою поділяються на 3 групи:Власні повноваження місцевих рад.Делеговані повноваження місцевих рад.Повноваження виконавчих комітетів місцевих рад.Власні повноваження:Затвердження програм соціально-економічного розвитку регіону, які подаються на розгляд радам місцевими державними адміністраціями.Затвердження місцевого бюджету та звіту про його виконання.Затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об’єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації.Вирішення питань регулювання земельних відносин на певні АТО.Делеговані повноваження (ті які можуть надаватися радам місцевими державними адміністраціями):Погодження кандидатур для призначення на посаду керівників підприємств установ та організацій, які належать до державної власності.Здійснення заходів щодо вдосконалення мережі підприємств житлово-комунального господарства та торгівлі, а також розвитку транспорту та зв’язку на певній території.Здійснення державного контролю за додержанням містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій. Дозволяється зупиняти будівництво, яке проводиться із порушенням містобудівної документації.Повноваження виконавчих комітетів:Підготовка програм соціально-економічного розвитку сіл, селищ та міст. Подання їх на затвердження відповідній раді та звітування перед нею про їх виконання.Слід розрізняти аналогічні повноваження МДА. МДА затверджують в радах програму економічного розвитку областей та районів, тоді як ВК місцевих рад затверджують програми економічного розвитку міст селищ та сіл.
|
|
|
Забезпечення складання балансів фінансових, трудових ресурсів, а також грошових доходів і видатків необхідних для управління економікою відповідної території.
Розгляд та затвердження планів підприємств та організацій, які належать до комунальної власності.
Залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій всіх форм власності до участі соціально-економічного розвитку відповідних територій. Полягає у розміщенні замовлень на виробництві продукції або ж у виконанні робіт і послуг необхідних для територіальної громади.
Загальні засади управління адмін.-політичною сферою
Об’єктами управління в адміністративно-політичній діяльності виступають відносити, що складаються в галузях оборони країни, національної безпеки, охорони державного кордону, митного контролю, юстиції та закордонних справ.
|
|
|
Здійснення виконавчої влади в адміністративно-політичній сфері має певні особливості, які характеризуються яскраво вираженим політичним спрямуванням управлінської діяльності:
Напрями і засади такою виконавчої діяльності часто залежать від політичних поглядів та суб’єктивної волі очильників держави.
Зокрема більшість органів цієї сфери ніколи не буває у подвійному підпорядковані, крім того в цій сфері мінімальний вплив мають місцеві адміністрації та місцеві ради.
Здійснення виконавчої влади в цій сфері супроводжується більш широкого застосування фізичних заходів.
Управління адміністративно-політичною сферою завжди супроводжується застосуванням спеціальних адміністративних режимів.
В даній сфері переважає застосування більш жорстких командно-адміністративних методів управління.
Для службовців органів адміністративно-політичної сфери, як правило, встановлюється особливий режим проходження державної служби. Зокрема, всі органи адміністративно-політичної сфери передбачають проходження мілітаризованої або ж спеціалізованої державної служби.
Управління обороною та безпекою
Органи управління обороною та безпекою:
|
|
|
Служба безпеки.
Це державний правоохоронний орган спеціального призначення, основною функцією якого є підтримання належного рівня державної безпеки України.
На службу безпеки покладається захист державного суверенітету України, конституційного ладу, територіальної цілісності України, економічного, науково-технічного та оборонного потенціалу України, а також законних інтересів держави та громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спецслужб, посягань з боку окремих організацій та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.
До завдань служби безпеки входить також: попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинності.
Умовно, всі повноваження служби безпеки можна поділити на 3 групи:
Розвідувальна діяльність. Це діяльність наших спецслужб на території інших держав на користь Україні.
Контор-розвідувальна діяльність. Це боротьба на території України із іноземними спецслужбами.
Боротьба із корупцією та організованою злочинністю.
Служба безпеки має чітко визначену структуру центральних та територіальних підрозділів, які ніколи не знаходяться у подвійному підпорядкуванні, крім того у підпорядкуванні служби безпеки не знаходяться інші органи виконавчої влади.
|
|
|
Систему служби безпеки складають:
Центральне управління служби безпеки.
Підпорядковані йому регіональні органи.
Органи військової контор-розвідки.
Спеціальні військові формування.
Навчальні та науково-дослідні заклади служби безпеки.
Організаційна структура служби безпеки затверджується президентом України.
В якості окремого підрозділу при службі безпеки України діє антитерористичний центр.
Міністерство оборони.
Є органи військового управління, в підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.
Основні завдання:
Формування і реалізація державної політики з питань національної безпеки в воєнній сфері.
Формування політики в сфері оборони та військового будівництва, а також в сфері військової освіти та науки.
Здійснення військово-політичного та адміністративного керівництва збройними силами.
Забезпечення формування військово-технічної політики збройних сил.
Формування військової кадрової політики.
Міністерство надзвичайних ситуацій.
Є головним органом в системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення державної політики у наступних сферах:
Цивільного захисту населення.
Рятувальної справи та гасіння пожеж.
Державного нагляду в сфері техногенної, пожежної та промислової безпеки.
Погодження з радіоактивними відходами та ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи.
Травматизму невиробничого характеру.
Гідрометеорологічної діяльності.
Основними завданнями міністерства надзвичайних ситуацій є формування та реалізація політики у вищезазначених сферах, а також керівництво підлеглими міністерству ЦО виконавчої влади.
Підлеглі:
1. Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки.
2. Державне агентство з управління зони відчуження.
3. Державна інспекція техногенної безпеки України.
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 241; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!