Соціальне забезпечення державних службовців.
Ефективність функціонування державної служби та діяльності державних службовців значною мірою залежить від соціального забезпечення державних службовців. Необхідність значної уваги до цього компоненту державної служби полягає у наступному:намагання підвищити престиж державної служби;наміри урівняти права та матеріальний добробут державних службовців (яким заборонено підприємницьку діяльність) з іншими громадянами;компенсації в разі втрати здоров'я, непрацездатності, вихо ду на пенсію тощо. Соціальне забезпечення державних службовців складається з таких компонентів:
Оплата праці…Заохочення за сумлінну працю…Щорічні та додаткові відпустки…Соціально-побутове забезпечення….Пенсійне забезпечення і грошова допомога…Оплата праці державних службовців повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов'язків, сприяти укомплектуванню апарату державних органів компетентними і досвідченими кадрами, стимулювати їхню сум лінну та ініціативну працю.
|
|
|
Форма управління — це зовнішній вияв конкретних дій, які здійснюються органами виконавчої влади для реалізації поставле них перед ними завдань----------- Термін «форма» означає вид, будь-який зовнішній вияв певного змісту Якщо функції управління розкривають основні напрями цілеспрямованого впливу суб'єктів управління на об'єкти управлін ня то форми управління — це шляхи здійснення такого цілеспрямо ваного впливу, тобто форми управління показують, як практично здійснюється управлінська діяльність.Процес реалізації завдань і функцій знаходить свій юридичний вияв у відповідних формах. Форми управлінської діяльності визна чаються характером відносин у сфері управління. Вони складають ся в процесі здійснення виконавчої та розпорядчої діяльності. Управ лінська діяльність викликає різні наслідки: одні дії призводять доюридичних наслідків, інші — ні.Форми управлінської діяльності прямо чи опосередковано обу мовлені тими юридичними приписами, за допомогою яких держава регулює діяльність виконавчої влади. Вони (форми) закріплюються в Конституції України (ст. 117), законах, положеннях, стандартах. Органи виконавчої влади обирають ті форми, які видаються за да них конкретних умов найбільш виправданими та ефективними. Це означає що в процесі управлінської діяльності відповідні органи виконавчої влади (посадові особи) наоснові чинного законодавства самостійно встановлюють обов'язкові правила поведінки (норми права) з питань, що віднесені до їх компетенції.
|
|
|
Акт державного управління — це офіційний припис, засно ваний на законі, прийнятий суб'єктом управління на будь-яко му рівні державної ієрархії в порядку одностороннього волеви явлення й у межах його компетенції з додержанням встановле ної процедури та форми, й тягне за собою певні юридичні наслідки.Акти управління є різновидом управлінських рішень, за допомогою яких здійснюють управління народногосподарським комплексом, соціально-культурним будівництвом і адмі ністративно-політичною діяльністю держави.Акт державного управління — це підзаконний акт. Підза-конний характер актів державної виконавчої влади полягає в їх точній відповідності закону. Видання актів управління є ча стиною управлінської діяльності й одним із видів правових актів держави. Акти управління спрямовано на досягнення конкретного, опе ративного керівництва. За їх допомогою реалізують норми права в процесі управлінської діяльності, забезпечують необхідну по ведінку учасників адміністративних правовідносин. Акти управ ління є основою виникнення відповідних правових відносин. Акти управління встановлюють певні правила поведінки — приписи, дозволяння, заборони. Їх норми спрямовано на за хист прав і законних інтересів громадян, державних і недер жавних організацій, охорону державної безпеки й громадсько го порядку тощо. В актах державного управління містяться обов'язкові до виконання приписи, якими на громадян, дер жавні та недержавні організації, посадових осіб покладаються певні правила поведінки: їх права, обов'язки, відповідальність. Акти управління є односторонньо вольовими актами. Владність цих актів полягає втому, що згода на їх виконання з боку тих чи інших осіб або організацій, яким їх адресовано, не потрібна. Але це не означає, що всі акти управління носять імпе ративний характер. Багато в чому адміністративні правовідно сини характеризуються тим, що праву однієї сторони відпові дає обов'язок іншої, і навпаки. В сучасних умовах наявна знач на кількість актів виконавчої влади, що містять приписи науково обґрунтованих рекомендацій. Акти державного управління приймають суб'єкти управлін ня тільки в межах їх компетенції і в певній формі. Акти управління, залежно від їх зовнішнього вияву, є усни ми, письмовими та конклюдентними. Акти, розраховані на ба гаторазове застосування, мають письмову форму. Акти управління мають юридичну природу і є обов'язкови ми для тих, кому їх адресовано. Виконання актів управління гарантується авторитетом виконавчої влади, а в разі необхід ності забезпечується примусовою силою держави. Акти управління, незалежно від змісту, мають носити твор чий характер, спрямований на розбудову України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної та правової держави.
|
|
|
|
|
|
21) Разом із формами державного управління суттєву роль у про цесі практичної реалізації виконавчої влади відіграють методи державного управління. Методи державного управління - це способи і засоби впливу органів державного управління чи посадових осіб на керовані об'єкти. У цілому метод державного управління дає можливість визначити як саме той чи інший су б'єкт державно-владних повноважень здійснює свою повсякденну управлінську діяльність.Ознаки методів державного управління:виражають цілеспрямований вплив органу державного управ ління (посадової особи) на керований об'єкт;здійснюються в межах владних повноважень керівного суб'єкта;завжди опосередковані у відповідній формі державного управ ління (правовій чи неправовій);можуть застосовуватись як окремо, так і в певній сукупності;вибір методу державного управління залежить від характе ристики керованого об'єкта (форма власності, адміністративно-правовий статус тощо).Методи державного управління є досить різноманітними, оскіль ки різноманітними є суб'єкти та об'єкти державного управління, а також суспільні відносини, що виникають у процесі діяльності органів виконавчої влади. Водночас у сьогоднішньому адміністра тивному праві є можливість класифікувати існуючі методи держав ного управління.Розрізняють два критерії для класифікації методів державного управління і, відповідно, два варіанти класифікації (рис. 6.2):
Адміністративний примус - один з видів державного примуса. Йому, як і державному примусу в цілому, властиві характерні риси, сутність яких зводиться до використання державними органами, а в окремих випадках і суспільних об'єднаннях способів примусового характеру з метою забезпечення належного поводження людей. Разом з тим адміністративний примус має ряд характерних рис, які дають можливість відрізнити його від судового й суспільного примуса:адміністративний примус застосовується в державному керуванні для охорони суспільних відносин, що виникають у цій сфері державної діяльності; механізм правового регулювання адміністративного примуса встановлює підстави й порядок застосування відповідних примусових мір;порядок застосування примусових мір регулюється, як правило, нормами адміністративного права, що включають у себе норми адміністративного законодавства або адміністративно-правові норми актів виконавчих і розпорядницьких органів;застосування адміністративного примуса - це результат реалізації державно-владних повноважень органів державного керування й лише у винятковим, установленим законодавством випадках такі міри можуть застосовувати суди (судді);адміністративний примус використається для: а) попередження здійснення правопорушень; б) припинення адміністративних провин; в) залучення до адміністративної відповідальності Адміністративний примус застосовується на підставі адміністративно-процесуальних нормВикладене дає можливість визначити адміністративний примус як систему засобів психологічного або фізичного впливу на свідомість і поводження людей з метою досягнення чіткого виконання встановлених обов'язків, розвитку суспільних, відносин у рамках закону, забезпечення правопорядку й законності
Законність - це комплексне політико-правове явище, яке характеризується неухильним дотриманням вимог чинного законодавства всіма суб'єктами права. Іншими словами, коли в державі всі суб'єкти права виконують (дотримуються) приписів норм права, тоді можна говорити про стан законності Для закон ності є характерними такі основні рисиуніверсальність, тобто положення законів регулюють суспі льні відносини незалежно від місця і часу виникнення суспільних відносин,загальнообов'язковість - у цій рисі проявляється вища юри дична сила законів, оскільки приписи норм права обов'язкові для всіх суб'єкті в права, незалежно від майнового статусу, належності до державної влади тощо; Дисципліна - це свідоме додержання встановлених право вими та іншими соціальними нормами правил поведінки у державному і суспільному житті. Говорячи про дисципліну, слід відзначити, що вона, на відміну від законності, більш наближена до людини. Остання може не знати чинного законодавства, не во лодіти інформацією щодо того, як норми права регулюють ті чи інші суспільні відносини, водночас про дисципліну людина знає. Для дисципліни є характерними такі основні риси:наявність певної системи норм, правил поведінки людей;вказану систему сформовано набагато раніше, ніж систему законодавства;існування певних різновидів дисципліни залежно від варіан тів людських колективів;нерідко норми дисципліни не закріплено в чинному законо давстві.Законність і дисципліна є необхідними умовами існування демо кратичної держави. Особливої ролі їх додержання набуває у сфері державного управління. Значимість належної уваги до забезпе чення законності та дисципліни у сфері державного управління полягає ось у чому:Необхідність забезпечення належних умов державного управління в економічній, соціально-культурній та адміністративно-політичній сферах суспільного життя.Правозастосовна діяльність суб'єктів державного управлін ня повинна базуватися на дотриманні законності й дисципліни.
Контроль є одним з найбільш поширених і дієвих способів забезпечення законності. Його сутність полягає в тому, що суб'єкт контролю здійснює облік і перевірку того, як контрольований об'єкт виконує покладені на нього завдання і реалізує свої функції.
Види: залежно від належності суб'єкта до державних або громадських структур виділяють: 1) державний контроль; 2) громадський контроль;
в) залежно від адміністративно-правової компетенції суб'єкта виділяють: 1) загальний контроль; 2) відомчий контроль; 3) надвідомчий контроль;
г) залежно від управлінської стадії, наякій здійснюється контроль, виділяють: 1) попереджувальний контроль; 2) поточний контроль; 3) наступний контроль;
д) залежно від спрямованості контролю виділяють 1) зовнішній контроль; 2) внутрішній контроль;
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 124; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!