Когнітивний напрямок у сучасній лінгвістиці: цілі, завдання, центральніідеї і положення теорії.
Білет 4 Актуальні проблеми сучасної лінгвістики
Породжувальна граматика: розвиток концепції. Теорія універсальної граматики Н. Хомського
Генеративна граматика (породжувальна граматика) — категорія генеративної лінгвістики, пов'язана із вивченням синтаксису. Теорія генеративної граматики пройшла довгий та складний шлях. У 1957 році була опублікована невелика книга американського лінгвіста Н.Хомського під назвою «Синтаксичні структури», яка поклала початок тому, що згодом назвали «хомськіанською революцією». Ця книга не лише здійснила справжню революцію у лінгвістиці, але й здійснила суттєвий вплив на послідуючий розвиток інших наукових сфер, таких як психологія, філософія педагогіка, соціологія, антропологія, теорія штучного інтелекту, і в результаті послужила поштовхом до прояви такої галузі знань, як когнітивна наука.
В основі генеративної лінгвістики лежить уявлення про генеративну модель мови, тобто про кінцевий набір правил, здатних визначити, або породити, усі правильні, і лише правильні, речення у мові. Таким чином, генеративна лінгвістика не описує мову, як це робила традиційна лінгвістика, у тому числі й структурна, а являє собою процес моделювання мови.
Зародження генеративної лінгвістики пов’язане з повоєнним прагненням до моделювання, з комп’ютерною революцією, з побудовою моделі генетичного коду, з розвитком машинного перекладу і математичної лінгвістики.
|
|
|
Генеративна лінгвістика перш за все відрізняється від традиційного мовознавства тим, що вона у буквальному розумінні перевернула уявлення про те, як, з якого боку мовної ієрархії породжується мовлення. Згідно із традиційними уявленнями, зі звуків складаються частини слів, із них – слова, зі слів – словосполучення, а із словосполучень речення. З погляду генеративної лінгвістики, породження мовлення відбувається від синтаксису до фонології, тобто починаючи з найбільш абстрактних синтаксичних структур.
Предметом вивчення трансформаційно-генеративної граматики є структура механізму, який реалізує процес мовленнєвого спілкування. Хомский вважає, що під час породження людиною безлічі граматично правильних пропозицій, відбувається певний процес. А саме трансформація глибинних структур у поверхневі. Під глибинними структурами розуміють – формування змісту речення, визначення його семантичної інтерпретації в аспекті синтаксичної дескрипції. Поверхневі структури – це звукове вираження цього змісту та універсальних елементів смислу за допомогою класів слів/частин мови. Таким чином, одна глибинна структура може відповідати кільком поверхневим і навпаки. Їх співвідношення відбувається за допомогою граматичних трансформацій.
|
|
|
Напр.. «Привітання брата було для нього приємним». (=«Йому було приємно, що брат привітав його»)
Синтаксис у генеративній граматиці складається з двох частин: - базовий компонент (задає варіанти глибинних структур мови); - трансформаційний блок (правила перетворення ядерних простих структур на складні).
Напр.. спів птаха → пташиний спів; сіяння рису → сіяти рис
При цих перетвореннях похідне речення тотожне вихідному за лексичним складом і набором елементарних смислів, але відрізняється від нього граматичним статусом.
Згідно з такими трансформаційними принципами, за допомогою обмеженого набору граматичних правил та понять людина може створити необмежену кількість речень.
Генеративна граматика була першою спробою опису мови в рамках когнітивної парадигми, але, на жаль, ця теорія зазнала різкої критики радянських мовознавців (Ф. П. Філін, О. С. Ахманова, М. Д. Андрєєв та ін.) у зв’язку з надмірним схематизмом, формалізмом та громіздкістю, а універсальний опис мови не створений й по нині.
Теорія універсальної граматики Н. Хомського
Хомський вважав, що людині притаманна мовна здатність, яка є частиною природних біологічних властивостей людського організму. Згідно з цією теорією, що отримала назву Універсальної граматики, у людей є вроджена розумова здатність до мови, завдяки якій діти дуже швидко вивчають рідну мову, не докладаючи до цього особливих свідомих зусиль. Хомський вважав мову видовою ознакою людини. Він також намагався дати пояснення мовним компетенціям та лінгвістичним знанням про мову, що існують у свідомості мовців. Вчений вважав, що:
|
|
|
1) Люди знають, які речення є граматично вірними у їх рідній мові;
2) Вони це знають також і про речення, які раніше ніколи не чули;
3) Отже, вони мають спиратися на правила, певним чином представлені у їхньому розумі, а не лише на пам’ять;
4) Генеративні граматики можна вважати моделями таких розумових правил;
5) Здатність засвоювати такі правила є скоріше за все суто людською властивістю.
На підтримку теорії Універсальної граматики часто висувається аргумент, що креольські мови створено природним шляхом і їхні мовці винаходять власні мовні системи. Більше того, креольські мови мають певні спільні риси, незважаючи на велику відстань, яка виключає можливість контактування носіїв різних креольських мов.
|
|
|
Когнітивний напрямок у сучасній лінгвістиці: цілі, завдання, центральніідеї і положення теорії.
На зміну системно-структурній парадигмі(структуралізму), де мова інтерпретувалася як своєріднасуворо організована система, в якій кожне явище маєсвою цінність залежно від місця в цій системі, прийшла когнітивналінгвістика, котра розглядає мову не як «систему в самій собі і для самої себе», а у зв’язку з людиною, без якої виникнення й функціонування цієї системи було б неможливим. Когнітивна лінгвістика виникла в 70-ті роки XX ст.(у 1975 р. в назві статті американських мовознавцівДж. Лакоффа та X. Томпсона з’явився термінкогнітивна граматика). Деякі вчені часом виникнення когнітивної лінгвістики вважають організований у 1989 р.Р. Дірвеном у Луйсбурзькому університеті(Німеччина) симпозіум, на якому було засновано журнал«Когнітивна лінгвістика».
Когнітивна лінгвістика (від англ. «знання, пізнання»,«пізнавальна здатність») — мовознавчий напрям, якийфункціонування мови розглядає як різновид когнітивної, тобто пізнавальної,діяльності, а когнітивні механізми та структури людської свідомостідосліджує через мовні явища.
Когнітивна лінгвістика є складовою частиною когнілгології — інтегральної науки про когнітивніпроцеси у свідомості людини, що забезпечують оперативнемислення та пізнання світу. Когнітологія досліджуємоделі свідомості, пов’язані з процесами пізнання, знабуттям, виробленням, зберіганням, використанням,передаванням людиною знань, з репрезентацією знань іобробленням інформації, яка надходить до людини різними каналами, з переробленням знань, зприйняттям рішень, розумінням людської мови, логічним
виведенням, аргументацією та з іншими видамипізнавальної діяльності. Особливе місце у системі когнітивної науки відводиться саме мові. Саме тому когнітивналінгвістика стала провідною науковою дисципліною в межахкогнітології. Вона досліджує, як пов’язані мовні
форми зі структурами людських знань, а також те, як вонипредставлені в голові людини. Зокрема, предметомкогнітивної лінгвістики є проблема ролі мови упроцесах пізнання й осмислення світу, в проведенніпроцесів його концептуалізації й категоризації (підведення
явища, об’єкта, процесу тощо під певну рубрику,категорію; утворення і виділення самих категорій, тобточленування зовнішнього і внутрішнього світу людиний упорядковане подання різноманітних явищ череззведення їх до меншого числа розрядів і об’єднань),
проблема співвідношення концептуальних систем ізмовними, наукової та звичайної (буденної) картинсвіту з мовною.
Варте уваги й загальне спрямування когнітивістів на дослідження мови у зв’язку з людиною, якадумає і пізнає: «Переваги когнітивної лінгвістики йкогнітивного підходу до мови […] в тому, що вонивідкривають широкі перспективи бачення мови вусіх її різноманітних зв’язках із людиною, з їїінтелектом і розумом, з усіма мисленнєвими й пізнавальними процесами, нею здійснюваними, і, нарешті, зтими механізмами та структурами, які лежать у їхоснові». Щодо методукогнітивної лінгвістики однозначної думки немає. Більше того, невизначеність методу дослідження сталапричиною заперечення когнітивної лінгвістики як
окремої парадигми в мовознавстві. Когнітивна лінгвістика є поліпарадигмальноюнаукою. Вона успадкувала набутки всіх попередніхмовознавчих парадигм і розвиває успадковані від
лінгвістики, а також від філософії, психології класичні проблеми зв’язків між мовою та мисленням, однак розглядаєїх у дещо іншому плані, а саме в таких категоріях:
- знання, його мовні різновиди,
- мовні способирепрезентації знань,
- мовні процедури оперування знаннями,
- ментальні структури та процеси у свідомості (пам’ять, сприйняття, розуміння, пізнання, аргументація,прийняття рішення тощо).
Головна ідея когнітивноїлінгвістики як нового напряму: мовна здатність людини є
частиною її когнітивної здатності.
Для когнітивної лінгвістики характерні такізагальні принципи, як:
- експансіонізм (виходив інші науки),
- антропоцентризм (вивчення мови зметою пізнання її носія),
- функціоналізм (вивченнявсього різноманіття функцій мови),
- експланаторність(пояснення мовних явищ).
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 142; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!