Визначення конституційного ладу
Стаття 5.…Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами…
Ця стаття стверджує, що тільки народ, а не держава, її органи і посадовці можуть визначати конституційний лад в Україні.
Стаття 5.…Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо…
Визначення народом конституційного ладу – і є одне з джерел суверенної влади, а також спосіб здійснення влади безпосередньо.
Стаття 69.Народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії.
Народне волевиявлення у визначенні конституційного ладу, в частині розвитку народного суспільства – і є «інші форми безпосередньої демократії».
Соціальна спрямованість розвитку України
Преамбула.…прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу…
Стаття 1. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.Стаття 3. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.Стаття 13. …Держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки…Ці положення однозначно визначають, що:
· в країні Україна, і зокрема в державі, повинна існувати соціально-економічна модель життєзабезпечення людини, метою якої є не отримання прибутку, а досягнення соціально-економічного ефекту;
|
|
|
· людина визначена найвищою соціальною цінністю, а не ціною товару чи навіть самим товаром;
· у Конституції ніде не визначено, що метою діяльності суб’єктів конституційного права є отримання прибутку, натомість чітко визначена соціальна спрямованість економіки, де мета досягнення соціального ефекту є домінуючою і пріоритетною.
Обов’язки держави перед людиною
Згідно ст.ст. 3, 16, 54 Конституції України держава має обов’язки перед людиною, а не навпаки, що закріплює суверенний кредиторський статус прав вимоги людини до держави, а відповідно і до усіх державних структур і їх службовців, які усі є боржниками людини.
Стаття 3. …Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.З цього виплаває, що забезпечення прав і свобод громадянина і фізичної особи є вторинними, не головними обов’язками держави. Це положення однозначно роз’яснює, що усі спірні питання між людиною і громадянином або фізичною особою і людиною завжди вирішуються на користь людини. Стаття 16. Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи – катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов’язком держави.Стаття 54. …Держава забезпечує збереження історичних пам’яток та інших об’єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.
|
|
|
Об’єктами культури також є звичаї і традиції, як основні цінності народу, які є основою правової системи Українського народу. Звичаї і традиції корінних народів у всьому світі визнаються як найвищі категорії суверенного народного права, що і знаходить відображення в праві України.
Власність та взаємодія держави з народом
Стаття 13. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу…
З цієї норми випливає, що кожна людина Українського народу має право мати документ на частину загальнонародної власності і, як наслідок, мати соціально-економічний результат від експлуатації і продажу цієї власності.
|
|
|
Стаття 13.…Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією…
Для того, щоб діяти від імені власника, потрібно мати від нього доручення, договір або інший документ, що встановлює право. Діяльність від імені власника без правовстановлюючого документу – нікчемна, фіктивна і не спричиняє ніяких правових наслідків для власника і його власності.
Стаття 13. …Кожний громадянин має право користуватися природними об’єктами права власності народу відповідно до закону…Ця норма Конституції чітко визначає, що громадянин може тільки користуватися об’єктами права власності народу, а не бути їх власником.Стаття 13. …Власність зобов’язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству…Використання власності на шкоду людині і суспільству є суворим порушенням Конституції.Стаття 41. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності… І, як наслідок, бути в людсько-народних і громадсько-національних правових реєстрах власників та у відповідних організаційно-правових, соціально-економічних моделях.Відсутність права власності у фізичної особи та інших суб’єктів комерційного простору в державі Україна повністю відповідає положенням Конституції України.Стаття 14. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави…Держава є усього лише охоронцем землі. Добросовісна і відповідальна охорона землі – і є предмет договору між людьми Українського народу і державою.Право на працю і на вибір праці.Визначення собівартості праці власником праці і результатів своєї праці.Стаття 43. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується…В Україні наймана праця – усього лише дозволена форма трудових взаємовідносин, яка не є єдиною формою. В Україні і міжнародному співтоваристві існують різноманітні системи кооперації праці і результатів праці, які виключають продаж праці. Ці міжнародні і народні системи кооперації праці припускають продаж надлишків результатів праці після задоволення внутрішніх потреб власниками праці і результатів своєї праці, як індивідуальної, так і спільної. Стаття 48. Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.Стаття 54. Громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності.
|
|
|
У 1944 р. на сесії у Філадельфії (США) Міжнародна конференція праці прийняла Філадельфійську декларацію, в якій уточнюються цілі і завдання Організації.
У Декларації втілені наступні принципи:
· праця не є товаром;
· свобода слова і свобода об’єднання є необхідною умовою постійного прогресу;
· убогість у будь-якому окремому місці є загрозою для загального добробуту;
· усі люди, незалежно від раси, віри та статі, мають право на здійснення свого матеріального стану і духовного розвитку в умовах свободи і гідності, економічної стійкості і рівних можливостей.
Багатоукладність
Стаття 15. Суспільне життя в Україні ґрунтується на засідках політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності…Стаття 35.Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання…Ці статті однозначно затверджують багаторівневу і різноманітну модель України. Наявність економічної мономоделі фізичних осіб або затвердження монокомерційного устрою фізичних осіб, перешкоджання розвитку народних і громадянських соціально-економічних моделей в Україні є суворе порушення норм Конституції України. СамозахистСтаття 17. Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу…Кожна людина народу, а не тільки спеціалізовані структури, має право захищати суверенітет.Стаття 27. Кожна людина має невід’ємне право на життя.
Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов’язок держави – захищати життя людини.Кожен має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань.Стаття 29. Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність…Стаття 30. Кожному гарантується недоторканність житла.
Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. У невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.Стаття 34. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір…Стаття 59.Кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав…Кожен може вибрати захисника своїх прав, звернувшись у відповідні структури держави або до народу.Стаття 60.Ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази.
За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.Стаття 62. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведене в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особині тлумачаться на її користь…Це означає, що для суб’єктів конституційного права діє конституційна презумпція невинності, у відмінності від фактичної презумпції винності для фізичних осіб.Стаття 63. Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом…Стаття 68.Кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.Неможливість знищення прав і свобод людиниЗгідно ст.ст. 21, 22 Конституції України будь-які дії людини з продажу, відчуження, знищення своїх прав і свобод, а також примушення іншими особами до таких дій людини є нікчемними. Будь-які спроби доводити, що у людини немає прав і свобод, мають ознаки тяжкого злочину проти людини і людства. Навіть якщо б сама людина вирішила продати і ліквідовувати свої права і свободи, то це б не мало ніяких правових наслідків.Стаття 21.Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.Стаття 22. …Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Право на власне визначення індивідуального і загального спільного самоврядування людиниСтаття 5. Україна є республікою.
Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами…Стаття 8. В Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.Стаття 22. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними…Стаття 23. Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов’язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.Стаття 69. Народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії.В Конституції України, в частині про структуру національно-громадянського суспільства, визнається невід’ємне право Українського народу на самовизначення в питаннях своєї суверенної структури самоврядування. Інше тлумачення цього питання суперечило б самої суті суверенітету.
Будь-які дії або бездіяльність, що призвели до порушуючи вищезгаданих норм Конституції, у тому числі державними службовцями, мають ознаки нижченаведених статей Кримінального Кодексу. Особливо якщо ці дії спрямовані проти людини Українського народу, його власності і суверенної соціально-економічної діяльності.
Кримінальний Кодекс України
Стаття 1. Завдання Кримінального кодексу України.
1. Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного ладу України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.Стаття 111.Державна зрада.
1. Державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, – карається позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років. Втручання громадянина України або фізичної особи, у тому числі державного службовця, в суверенну соціально-економічну систему самозахисту і самозабезпечення людей, територіальних громад, народу має всі ознаки порушення цієї статті.Стаття 189. Вимагання.
1. Вимога передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці (вимагання), – караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк. 2. Вимагання, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням свого службового становища, або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або з пошкодженням чи знищенням майна, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому, карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років. 3. Вимагання, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, або таке, що завдало майнової шкоди у великих розмірах, – карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років із конфіскацією майна. 4. Вимагання, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах, або вчинене організованою групою, або поєднане із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження, – карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна. Втручання громадянина України або фізичної особи, у тому числі державного службовця, з нанесенням збитку шляхом здирства в суверенну соціально-економічну систему самозахисту і самозабезпечення людей, територіальних громад, народу має всі ознаки порушення цієї статті.Факт втручання в доручення від правового статусу людини до статусу агента-громадянина або агента – фізичної особи стосовно операцій з цінностями, які знаходяться в агентському управлінні, транзиті і т.і. також має всі ознаки порушення цієї статті.Стаття 238. Приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення.
1. Приховування або умисне перекручення службовою особою відомостей про екологічний, в тому числі радіаційний, стан, який пов’язаний із забрудненням земель, водних ресурсів, атмосферного повітря, харчових продуктів і продовольчої сировини і такий, що негативно впливає на здоров’я людей, рослинний та тваринний світ, а також про стан захворюваності населення в районах з підвищеною екологічною небезпекою – караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або обмеженням волі на строк до трьох років. 2. Ті самі діяння, вчинені повторно або в місцевості, оголошеної зоною надзвичайної екологічної ситуації, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, – караються обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.Стаття 355. Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань.
1. Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань, тобто вимога виконати чи не виконати договір, угоду чи інше цивільно-правове зобов’язання з погрозою насильства над потерпілим або його близькими родичами, пошкодження чи знищення їх майна за відсутності ознак вимагання, – карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років. 2. Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань, вчинене повторно або за попередньою змовою групою осіб, або із погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров’я, або з пошкодженням чи знищенням майна, – карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років. 3. Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань, вчинене організованою групою або поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я, або таке, що завдало великої шкоди чи спричинило інші тяжкі наслідки, –карається позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років. Ця стаття має відношення до факту втручання, у тому числі, і в це Волевиявлення. Факт того, що хтось змушує людину діяти у правових статусах громадянина або фізичної особи замість діяльності у якості принципала, має всі ознаки порушення цієї статті.Стаття 364. Зловживання владою або службовим становищем.1. Зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, – карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. 2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, – карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. 3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені працівником правоохоронного органу, – караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Коментар. Невизнання Конституційних прав в свобод людини і громадянина, територіальних громад, народу та їх порушення мають всі ознаки порушення цієї статті.Стаття 365. Перевищення влади або службових повноважень.
1. Перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, – карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. 2. Перевищення влади або службових повноважень, якщо воно супроводжувалося насильством, застосуванням зброї або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування, – карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. 3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, – караються позбавленням волі на строк від семи до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.Коментар. Невизнання Конституційних прав і свобод людини і громадянина, територіальних громад, народу та їх порушення мають всі ознаки порушення цієї статті.Стаття 441. Екоцид.
Масове знищення рослинного або тваринного світу, отруєння атмосфери або водних ресурсів, а також вчинення інших дій, що можуть спричинити екологічну катастрофу, – караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років.Статуя 442. Геноцид.
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 332; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!