Процедура діяльності Кабінету Міністрів України.
КМУ спрямовує свою діяльність на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов ВРУ, Програми діяльності КМУ, схваленої ВРУ. КМУ відповідно до Конституції та законів Укр. здійснює свої повноваження шляхом прийняття рішень на його засіданнях більшістю голосів від посадового складу КМУ. Для здійснення Прем'єр-міністром України своїх повноважень у складі Секретаріату КМУ утворюється патронатна служба - апарат Прем'єр-міністра України. У разі відсутності Прем'єр-міністра України його повноваження виконує Перший віце-прем'єр-міністр України або віце-прем'єр-міністр.
Згідно ст. 48 Закону України «Про кабінет міністрів» організаційною формою роботи КМУ є його засідання. Засідання КМУ скликаються Прем'єр-міністром України. Засідання КМУ вважається повноважним, якщо на ньому присутні більше ніж половина посадового складу КМУ. Порядок денний засідання КМУ затверджує КМУ за пропозицією Прем'єр-міністра України.
Для забезпечення ефективної реалізації повноважень КМУ, координації дій органів виконавчої влади, попереднього розгляду проектів нормативно-правових актів, проектів концепцій, інших документів, що подаються на розгляд КМУ, утворюються урядові комітети. Перелік урядових комітетів та їх посадовий склад затверджує КМУ за поданням Прем'єр-міністра України. Засідання урядового комітету вважається повноважним, якщо на ньому присутні більше ніж половина його членів. Рішення урядового комітету приймається більшістю від його посадового складу та оформлюється протоколом. Урядовий комітет для забезпечення своєї діяльності: - утворює у разі потреби підкомітети, експертні комісії та робочі групи для розгляду окремих питань, що належать до його компетенції; - отримує в установленому порядку від органів виконавчої влади необхідну для його роботи інформацію; - запрошує на засідання представників органів виконавчої влади, а також інших фахівців з питань, що розглядаються. Порядок організації роботи урядових комітетів визначається Регламентом КМУ.
|
|
|
Ст 50 цього закону передбачає, що Секретаріат КМУ здійснює організаційне, експертно-аналітичне, правове, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності КМУ. Секретаріат КМУ забезпечує підготовку та проведення засідань КМУ, урядових комітетів та діяльність Прем'єр-міністра, Першого віце-прем'єр-міністра, віце-прем'єр-міністрів та міністрів України, які не очолюють міністерства. КМУ для забезпечення здійснення своїх повноважень може утворювати постійні, тимчасові консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи (ст 51). Ст. 52 : КМУ на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти КМУ нормативного характеру видаються у формі постанов КМУ. Акти КМУ з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень КМУ. Згідно ст 54 Постанови та розпорядження КМУ приймаються на засіданнях КМУ шляхом голосування більшістю голосів від посадового складу КМУ, визначеного відповідно до ст. 6 цього Закону. Якщо проект рішення отримав підтримку рівно половини посадового складу КМУ і за цей проект проголосував Прем'єр-міністр України, рішення вважається прийнятим. Постанови КМУ, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування. Розпорядження КМУ набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо цими розпорядженнями не встановлено пізніший термін набрання ними чинності. Постанови КМУ опублікуються в Офіційному віснику України, акти КМУ також оприлюднюються шляхом їх розміщення на офіційному веб-сайті КМУ.
|
|
|
Оскарження дій органів виконавчої влади та їх посадових осіб. Запровадження адміністративної юстиції в Україні.
|
|
|
Загальні правові засади оскарження в адміністративному (позасудовому) порядку передбачено Законом України ”Про звернення громадян”. Виходячи з даного Закону, оскарження в адміністративному порядку слід розуміти як встановлений законами України та підзаконними актами порядок захисту порушених рішеннями, діями чи бездіяльністю органів виконавчої влади прав, свобод та законних інтересів осіб, який здійснюється шляхом подання скарг – письмових або усних на особистому прийомі, і передбачає обов’язок визначених посадових осіб реагувати і приймати рішення по суті поставлених питань у встановлені строки.
Згідно зі ст. 4 Закону до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі в сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права й законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина будь-які обов’язки або його незаконно притягнуто до відповідальності. Скарги подають у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду згідно з чинним законодавством. У разі відсутності вищого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням він може звернутися безпосередньо до суду. Скарги на рішення загальних зборів членів колективних с/г підприємств, акціонерних товариств, юридичних осіб, створених на основі колективної власності, а також на рішення вищих державних органів вирішують у судовому порядку. Громадянин може подати скаргу особисто або через уповноважену на це іншу особу. У інтересах неповнолітніх і недієздатних осіб скаргу подають їх законні представники. До скарги додають наявні в громадянина рішення або копії рішень, якщо громадянин раніше звертався за розв’язанням порушених ним питань, а також інші документи, які після розгляду скарги громадянину повертають. Права громадянина під час розгляду заяви чи скарги та обов’язки суб’єктів, що їх розглядають, закріплені відповідно у статтях 18 і 19 Закону. Звернення громадян розглядають безоплатно.
|
|
|
Органи державної влади й органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об’єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов’язані:
1. об’єктивно, всебічно й вчасно перевіряти заяви чи скарги;2. на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає заяву чи скаргу;
3. скасовувати або змінювати рішення, які оскаржуються, у випадках, передбачених законодавством України;
4. забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв’язку із заявою чи скаргою рішень;
5. письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги й суть прийнятого рішення;
6. вживати заходів щодо припинення неправомірних дій;
7. виявляти та ліквідовувати причини й умови, що сприяли порушенням;
8. вживати заходів щодо відшкодування матеріальних збитків і здійснювати інші заходи, передбачені Законом «Про звернення громадян» та іншими законами України. У разі задоволення скарги орган або посадова особа, які прийняли неправомірне рішення щодо звернення громадянина, відшкодовують йому завдані матеріальні збитки, пов’язані з поданням і розглядом скарги, обґрунтовані витрати, понесені в зв’язку з виїздом для розгляду скарги на вимогу відповідного органу, й втрачений за цей час заробіток. Спори з цього питання розглядають у судовому порядку.
Адміністративна юстиція – це система або механізм судового захисту прав, свобод та інтересів учасників правовідносин у сфері публічного управління, адміністративно управлінської діяльності держави.
Адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.
Адміністративний позов включає в себе, по-перше, право на відкриття провадження в адміністративній справі (процесуальна сторона права на позов), по-друге, право на отримання судового захисту порушених чи оспорюваних прав чи законних інтересів (матеріальна сторона права на позов). Залежно від характеру спірних відносин адміністративний позов має процесуальну форму, закріплену в законодавстві. Дотримання певної процесуальної форми є гарантією повного і всебічного розгляду справи адміністративним судом як способу захисту порушених прав, свобод, законних інтересів. Таким чином, заінтересовані особи при зверненні до суду повинні дотримуватися встановленого процесуального порядку звернення за захистом прав, свобод та інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.55 Конституції України та ст.104 КАС України визначено, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Так, нормами чинного законодавства виділено три категорії позивачів, серед яких:
1) громадяни України, іноземці та особи без громадянства (фізичні особи); 2) підприємства, установи, організації (юридичні особи), що не є суб’єктом владних повноважень; 3) органи державної влади, інші державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи, інші суб’єкти при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (суб’єкти владних повноважень).
Відповідно до ч.3 ст. 105 КАСУ адміністративний позов може містити вимоги про: 1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача ― суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; 2) зобов'язання відповідача ― суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача ― суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача ― суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; 5) виконання зупиненої чи невчиненої дії; 6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Ч. 2 ст.162 КАСУ передбачає, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 315; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!