Деякі методи психолого-педагогічної терапії
Принципи психолого-педагогічної терапії
(МОЖЕТЕ ДОПОВНИТИ ЗАГАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИМИ ПРИНЦИПАМИ: принцип детермінзму, принцип єдності свідомості і діяльності, принцип розвитку, принцип індивідуального підходу – це детально описано у підручниках із загальної психології, крім того є в інтернеті ):
Психолого - педагогические принципы учебно-воспитательной деятельности Принципы – основные исходные положения какой-либо теории, науки в целом; основные требования, предъявляемые к чему-либо.
Психолого-педагогические принципы – это основные идеи, следование которым помогает наилучшим образом достигать поставленных педагогических целей. Основные психолого-педагогические принципы формирования воспитательных отношений:
ü Принцип природосообразности – один из старейших педагогических принципов. Правила осуществления принципа природосообразности: педагогический процесс строить согласно возрастным и индивидуальным особенностям учащихся; знать зоны ближайшего развития (Выготский Л.С.), определяющие возможности учащихся, опираться на них при организации воспитательных отношений; направлять педагогический процесс на развитие самовоспитания, самообразования, самообучения учащихся.
ü Принцип гуманизации может быть рассмотрен как принцип социальной защиты растущего человека, как принцип очеловечивания отношений учащихся с педагогами и между собой, когда педагогический процесс строится на полном признании гражданских прав воспитанника и уважении к нему.
|
|
|
ü Принцип целостности, упорядоченности означает достижение единства и взаимосвязи всех компонентов педагогического процесса.
ü Принцип демократизации означает предоставление участникам педагогического процесса определенных свобод для саморазвития, саморегуляции и самоопределения, самообучения и самовоспитания.
ü Принцип культуросообразности предполагает максимальное использование в воспитании и образовании культуры той среды, в которой находится конкретное учебное заведение (культуры нации, страны, региона).
ü Принцип единства и непротиворечивости действий учебного заведения и образа жизни учащегося направлен на организацию комплексного педагогического процесса, установление связей между всеми сферами жизнедеятельности учащихся, обеспечение взаимной компенсации, взаимодополнение всех сфер жизнедеятельности.
ü Принцип профессиональной целесообразности обеспечивает отбор содержания, методов, средств и форм подготовки специалистов с учетом особенностей выбранной специальности.
Все группы принципов тесно связаны между собой, но в то же время каждый принцип имеет свою зону наиболее полного осуществления.
|
|
|
Лекція (коротко як доповнення до того, що давала на 1-й парі):
Психолого-педагогічна терапія, її суть та ознаки
1. Психолого-педагогічна терапія: особливості та значення.
2. Форми психолого-педагогічної терапії: індивідуальна, групова.
3. Методи психолого-педагогічної терапії.
4. Засоби психолого-педагогічної терапії.
Психолого-педагогічна терапія: особливості та значення
Психолого-педагогічна терапія є однією із основних функцій соціально-педагогічного спілкування й полягає в допомозі клієнтам різноманітними психотерапевтичними засобами у процесі виховного впливу.
Психолого-педагогічна терапія (поряд із психологічним консультуванням) є видом психологічної допомоги. На відміну від психологічного консультування вона передбачає більш активний цілеспрямований вплив на особистісний, поведінковий та інтелектуальний рівні функціонування людини і, як правило, потребує більшого часу для здійснення. Психотерапія спрямована на глибинне проникнення у світогляд особистості і здійснення прогресивних зрушень в її взаємодії зі світом через зміну само- і світосприймання.
|
|
|
Форми психолого-педагогічної терапії: індивідуальна, групова, колективна.
В умовах перебудови системи цінностей і духовних орієнтирів особливого значення набуває проблема адаптації дитини, молодої людини до особливостей сьогодення. Сучасний кризовий стан суспільства створює систему впливів: об'єктивних (екологічна криза, соціально-політична нестабільність, економічна невизначеність) і суб'єктивних (родинних, релігійних, культурних, національних), що перешкоджають ефективній самореалізації особистості, розкриттю її здібностей та обдарувань. Саме тому надзвичайної ефективності набуває проблема надання психолого-педагогічної допомоги особистості.
Головним завданням соціального педагога, що працює в галузі психологічної допомоги, є здійснення (домедичної) корекції чи терапії у ставленнях дитини до себе, до піших і до реального життя.
Корекція ставлення до себе, до власного «Я» передбачає формування адекватної самооцінки; усвідомлення причин пригніченості і їх подолання; «реконструкцію» адаптивності; вироблення навичок самостійності; створення ситуації анти навіювання (як результат – не піддаватися легко соціально-небажаним впливам оточення); формування почуття гідності, поваги до себе; зміну ієрархи у системі цінностей, домагань.
|
|
|
Корекція ставлення до інших (далеких і близьких) базується на здатності до емпатії, розумінні почуттів інших, чуйності; здатності до доброзичливого сприйняття стану та інтересів, переваг і недоліків інших осіб; набутті навичок повноцінного спілкування, вміння запобігати появі конфліктів і своєчасного долання конфліктних ситуацій.
Корекція ставлення до життя можлива за умови отримання навичок вибору і прийняття рішення; мобілізації і самоорганізації; досягнення стійкості до неприємностей, загроз; оптимістичного ставлення до реальності; подолання перешкод, труднощів.
Головною перевагою групової форми психолого-педагогічної терапії є отримання особистісного досвіду поведінки в мікро-соціумі. При цьому група не пропонує еталон поведінки, вона лише допомагає усвідомити емоційний стан, почуття, сформувати готовність до відповідальності особистості за своє майбутнє та життя в цілому. Кінцевою метою роботи психолого-терапевтичної групи є реабілітація кожного у власному сприйнятті, думках, почуттях; прийняття реального життя, формування реалістично-оптимістичного погляду на світ.
Групова психолого-педагогічна терапевтична зустріч має варіативну структуру. До орієнтовної структури можуть увійти такі компоненти: вступне слово, інструктування, тематична бесіда, релакс-пауза, аутотренінг, психокорекційні ігри, психогімнастика, допоміжні методи арт-терапії, домашнє завдання.
Групова психотерапія - використання закономірностей міжособистісної взаємодії у групі для лікування та досягнення фізичного і психічного благополуччя людини. За характером об'єкта психотерапевтичного впливу розрізняють: сімейну психотерапію, що передбачає одночасну роботу з батьками, дітьми та родичами в умовах спільної діяльності, в різного роду психогігієнічних клубах; ігрову психотерапію.
Для роботи з групами вихованців-підлітків краще обирати одну проблему.
До основних проблем занять психолого-терапевтичиих груп належать: психічний (духовний) розвиток дитини чи молодої людини; особистісні проблеми клієнта; проблеми молодої сім'ї; психічного та особистісного здоров'я клієнта; терапія непоправного лиха; проблеми психологічної допомоги у кризових ситуаціях; проблеми адаптації; подолання релігійних, етнічних забобонів та стереотипів тощо.
Деякі методи психолого-педагогічної терапії.
Імаготеропія – використання різного виду ігор для корекції особистості дитини і в реабілітаційній роботі з нею. Ігри бувають вільні і директивні (керовані). Вільні підрозділяються па регресивні (повертаючись до менш зрілим формам поведінки, дитина перетворюється на маленького, проситься па руки, повзає і т.д.), реалістичні (дитина грає в те, що визначається об'єктивною ситуацією, а не його потребами і бажаннями), агресивні (у війну, повінь, вбивство, насильство). Неструктурований матеріал (вода, пісок, глина, пластилін), використовуваний в директивних іграх, дозволяє дитині побічно висловлювати свої бажання, сприяє розвитку сублімації.Ігротерапія –використання різного виду ігор. Це можуть бути ігри в образах, ігри, засновані на літературних творах, на імпровізованому діалозі, на поєднанні переказу і інсценування. Разом з героями літературних творів діти переживають певні емоційні стани, бачать способи виходу зі складних ситуацій, що розширює їх соціальну компетенцію, дозволяє їм успішніше опановувати нормами і правилами життя в суспільстві.
Музикотерапія – використання в роботі з дітьми музичних творів і музичних інструментів.
Бібліотерапія – метод дії на дитину, його переживання, відчуття за допомогою читання книг. Підбираються літературні твори, в яких описані страхи дітей, переживання стресових ситуацій, знайдений вихід з них.
Логотерапія – метод розмовної терапії (засновником наукової Логотерапії є В. Франкл) – пропонує розмову з дитиною, спрямовану на вербалізацію емоційних станів, словесний опис емоційних переживань, перегляд системи цінностей і уявлень про світ. Логотерапія виходить з того, що основною рушійною силою в поведінці та розвитку людини є її прагнення до пошуку та реалізації сенсу свого життя. Ставить метою розширення можливостей людини бачити спектр життєвих сенсів, які може містити в собі будь-яка ситуація. Виникнення проблем, викликаних невмінням людини зрозуміти і визначити сенс свого життя, слід попереджати в дитинстві шляхом формування системи життєвих цінностей, потреби в самоактуалізації, соціальної та професійної орієнтації дитини.
Арттерапія – терапія засобами мистецтва. З цією метою використовуються прикладні види мистецтва.
Лялькотерапія – використання лялькової драматизації. Дорослі розігрують ляльковий спектакль, в який вводять конфліктні і значущі для дитини ситуації, пропонуючи їй як би з боку оцінити їх.
Морітатерапія – метод, за допомогою якого дитина ставиться в ситуацію, коли необхідно справити хороше враження на тих, хто її оточують.
Гештальттерапія застосовується психологом в індивідуальній і груповій роботі в ситуаціях, коли важливо розібратися в переживаннях, емоційних станах; може проводитися у формі перетворення розповіді в дію, наприклад «Незавершені справи», «У мене є таємниця», «Мої сновидіння» і т.д.
Поведінкова психотерапія – зокрема, систематичне усунення страхів.
Метод вільних словесних асоціацій. Він може використовуватися як метод мистецтва придумування історій. Психолог пропонує дітям по набору слів придумувати різні історії. Наприклад: бабуся, дівчинка, вовк, потяг і т.д. Діти повинні придумати будь-які історії, головне, щоб вони не повторювалися.
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 961; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!