Сприймання. Уявлення. Методика формування природознавчих уявлень

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 4Следующая ⇒

Процес пізнавальної діяльності розпочинається із сприймання окремих явищ, предметів, подій, які відбуваються через відчуття окремих ознак або властивостей, що діють на аналізатори суб'єкта. Так, наприклад, під час першого знайомства з квіткою у дітей утворюються різні відчуття: це колір, форма, запах та ін. Всі ці ознаки самі по собі не існують, а належать конкретному об'єктові — квітці. Тому у свідомості дитини виникає її образ. Він складається із сукупності відчуттів, які не зводяться до простої їх суми. Це пояснюється тим, що наочний образ сприймання відображає об'єкт, який характеризується цілісністю, зв'язками, взаємовідношеннями між якостями, властивостями або його частинами. Всі відчуття синтезуються, в цілісний образ, який має свою структуру. При цьому кожна ознака зіставляється з цілим і ним визначається, а цілісний образ залежить від особливостей його частин.

Сприймання тісно пов'язане з образним мисленням і мовою, тобто усвідомленням суті предмету.

Свідомо сприйняти предмет — означає впізнати і назвати його. Впізнавання здійснюється на основі попереднього досвіду. Сприйнятий образ ніби накладається на образи попередніх сприймань, які зберігаються і відтворюються у пам'яті. Якщо ці образи співпадають, то об'єкт не тільки впізнається, але й відноситься суб'єктом до певної групи чи класу предметів.

Відображення будь-якого одиничного випадку як особливого прояву загального є певним рівнем узагальненості сприймання. Узагальненість присутня навіть у тих випадках, коли сприймається абсолютно новий об'єкт, оскільки відбувається пошук подібності його із знайомими об'єктами, зіставлення з різними їх групами.

Психологічні закономірності сприймання зумовлюють необхідність цілеспрямованого керівництва утворенням чуттєвих образів у молодших школярів для того, щоб вони були об'єктивним відображенням предметів навколишнього світу.

Відчуття відбувається через аналізатори конкретної особистості. Тому сприймання залежить від її психічних особливостей. Так, потреби, інтереси, установки, почуття і воля проявляються у вибірковості сприймання. Вибірковість передбачає виділення одних предметів як об'єктів сприймання у порівнянні з іншими, які виступають його фоном. Наприклад, молодші школярі краще помічають яскраві і рухомі предмети на фоні менш яскравих і нерухомих. Вони повніше і глибше сприймають малюнок, який створюється поступово, поелементно, ніж уже готовий. Також швидше і повніше сприймають усе те, що включається у різні види діяльності, викликає активність та інтерес.

Отже, результат сприймання — це створення цілісного образу об'єкта на основі безпосередніх відчуттів з участю образного мислення і пам'яті. Такий образ виникає та існує тільки при наявності об'єкта. Однак він може згадуватися і відтворюватися в пам'яті, якщо буде сформоване уявлення про нього.

Уявляти — це не просто знати, а мисленно бачити, чути, відображати наочно. В уявленнях, як і в сприйманнях, дійсність відображається в наочних образах, але вони відрізняються між собою.

Уявлення — це чуттєво-наочний, узагальнений образ, в якому відображені зовнішні ознаки, властивості, зв'язки раніше сприйнятого об'єкта чи групи об'єктів! Уявлення виникає на основі відчуттів і сприймання як результат усвідомлення, запам'ятовування і відтворення. На відміну від сприймання, уявлення є більш узагальненим образом, оскільки запам'ятовуються не всі ознаки, а найхарактерніша.

Якщо сприймання завжди одиничні, то уявлення бувають одиничними і загальними. Одиничні — утворюються на основі сприймання одного об'єкта і відображають одиничний предмет. Загальні — відображають ряд подібних предметів і стосуються їх групи. Наприклад, одиничне уявлення про березу і загальне — про дерево. Зміст останнього узагальнений, але він пов'язується з одиничним образом. Діти не уявляють дерево взагалі, а уявляють дуб чи липу і т. ін.

У загальних уявленнях відображаються спільні, сталі ознаки для групи предметів, а пропускаються випадкові, тимчасові, які з'являються під час сприймання окремих об'єктів. Загальні уявлення утворюються у процесі узагальнення одиничних уявлень.

Уявлення, як і сприймання, позначаються словом, терміном, а зміст їх виражається реченнями. Слово і речення є змістовими компонентами мовного відображення світу. Розвиток мови здійснюється з опорою на чуттєвий досвід, оскільки між словесним образом і наочним образом предмета повинен існувати тісний взаємозв'язок. У протилежному випадку слово буде простою сукупністю звуків, які можна запам'ятати, але ніколи не можна ними оперувати в думці. Уявлення формуються не тільки на основі безпосереднього сприймання, але й в результаті уяви на основі актуалізованих відчуттів, які є в досвіді дитини.

Такий процес може відбуватися під керівництвом учителя або під час сприймання знакової інформації: тексту-опису, малюнка та ін.

Кожне уявлення має зміст, тобто ті зовнішні ознаки, властивості і зв'язки чуттєво-наочного образу, які були сприйняті різними органами чуття і які створюють цей образ. Потрібно наголосити, що в кожній темі навчального матеріалу чітко визначається зміст уявлення про предмет або явище, яке формується у дітей.

За змістом уявлення визначається освітня ціль і результат процесу навчання на уроці.

У ході подальшого вивчення об'єкта (в інших темах, на інших уроках) відбувається розширення уявлення про нього. Наприклад, у 3 (2) класі уявлення про зміни з листяними деревами протягом року формується в кількох темах (таблиця 2).

Таблиця 2

Тема	Зміст уявлення
1. Підсумки спостережень восени. Завдання для спостережень узимку.	Восени з листяних дерев опадає листя. Достигають плоди і насіння.
2. Підсумки спостережень узимку. Завдання для спостережень навесні.	Узимку листяні дерева стоять без листя. Вони перебувають у стані спокою. Це означає, що вони живі, але не ростуть. Бруньки на них маленькі, бурого кольору.
3. Підсумки весняних спостережень. Завдання для спостережень за живою і неживою природою влітку.	Весною на листяних деревах бубнявіють бруньки: вони збільшуються за розміром. На деревах з'являються зелені листки. Дерева квітують.

Аналіз процесу утворення дозволяє виділити його об'єктивні, послідовні, узагальнені етапи:

а) чуттєве сприймання ознак, властивостей, зовнішніх взаємозв'язків і взаємозалежностей об'єкта;

б) усвідомлення суті уявлення і словесне його вираження;

в) запам'ятовування змісту уявлення;

г) відтворення змісту уявлення за допомогою пам'яті.
Враховуючи об'єктивну суть уявлення як форми знань, об'єктивний

алгоритм пізнавальної діяльності, результатом якої воно є, вікові особливості пізнавальних психічних процесів у молодших школярів, виведемо умови формування природознавчих уявлень в учнів початкових класів:

1. Організація цілеспрямованого відчуття і сприймання ознак, властивостей природничих об'єктів, їх зовнішніх взаємозв'язків.

2. Поєднання чуттєвої суті сприйнятого із словесним позначенням.

3. Організація усвідомлення змісту уявлення.

4. Організація запам'ятовування чуттєво-наочного образу об'єкте чи групи об'єктів. (При необхідності — забезпечення повторного сприймання, як основи для запам'ятовування).

5. Організація закріплення сформованого уявлення шляхом репродуктивного відтворення його змісту без наявності об'єкта.

6. Організація застосування сформованого уявлення при розв'язанні задач за зразком, у подібній і новій ситуаціях.

Проілюструємо ці теоретичні положення конкретним прикладом. На уроці з теми: «Ґрунт. Значення ґрунту і його охорона» (3(2) клас) формується уявлення про склад грунту. Зміст цього уявлення такий: до складу ґрунту входять перегній, глина, пісок, вода, повітря.

Таблиця 3

Об’єктивна умова	Теоретичні основи реалізації кожної умови	Практичне забезпечення умов різними методами
1. Організація цілеспрямованого відчуття і сприймання складових частин грунту.	Оскільки елементом знань с уявлення,а його у цій темі складають 5 ознак (складові частини грун- ту), то ці ознаки повинні бути сприйняті учнями. Кожна з них повинна сприйматися відповідним аналізатором. Яким саме, визначає її конкретний зміст. У цьому випадку всі складові частини грунту необхідно побачити. 2. Слід зазначити, що безпосередньо (дивлячись на об'єкт — грунт) ознаки не можна виявити. Це можна зробити тільки за умови зміни самого об'єкта (грунту) чи умов його існування (наприклад, нагрівання і т. ін.), тобто шляхом проведення з ним дослідів.	Дослід 1. Прожаримо грунт на вогні. Над грунтом з'являється дим. Де він узявся? У грунті є залишки рослин і тварин. Вони згорають, тому з'являється дим. Ці залишки перегнивають, утворюється перегній. Висновок: до складу грунту входить перегній. Дослід 2. Нагріємо грунт на вогні. Над ним потримаємо шматок скла. Що з'являється на склі? Діти називають самостійно краплини води. Вони роблять висновок: до складу грунту входить вода.
2. Поєднання чуттєвої суті сприйнятих складових частин грунту із їх словесним позначенням — назвою.	3. Одночасно із сприйманням кожної складової частини грунту під час проведення дослідів слід називати її. Для цього необхідно використовувати найбільш конкретний термін, яким будуть користуватися діти. Якщо учні знайомі з терміном і можуть зіставити його із складовою частиною (ознакою, властивістю), то вони називають його самостійно	Дослід 3. У склянку з водою вкинемо шматок грунту чорного кольору. Подивіться на поверхню води. Там з'являються бульбашки повітря. Висновок: до складу грунту входить повітря.
3. Організація усвідомлення змісту уявлення про склад грунту.	4. Сутність уявлення складатимуть усі сприй- няті та названі ознаки, які утворюють його зміст. То- му слід зробити загальний висновок.	Д о с л і д 4. У склянку з водою вкинемо шматочок грунту чорного кольору. Розколотимо його. Зверніть увагу на дно
4. Організація запам'ятовування змістууявлення про склад грунту.	5. Запам'ятовування окремих ознак здійснюється в процесі їх сприймання. Після формування загального висновку необхідно організувати запам'ятовування суті уявлення. Ефективність мнемічної діяльності підвищується через використання прийомів раціонального запам'ятовування: запис складових частин на дошці, заповнення таблиці, креслення схеми і та ін.	Якого кольору з'явиться осад? (Жовтого). З чого складається осад? Це глина і пісок. Загальний висновок: до складу грунту входять перегній, вода, повітря, пісок, глина. Назвіть складові частини грунту? Що входить до складу грунту?
5. Організація закріплення сформованого уявлення про склад грунту шляхом репродуктивного відтворення його змісту без наявності об'єкта.	6. Учень повинен назвати всі ознаки, які складають зміст уявлення про об'єкт. У протилежному випадку — уявлення не може бути сформованим. Слід виявити причини неповної відповіді, їх може бути кілька: несприйнята ознака, властивість, складова частина; не запам'ятався термін; не зіставляються чуттєва суть і термін; незрозумілі зв'язки між об'єктом і його ознакою, властивістю, складовою частиною і та ін. Залежно від причини вибирається спосіб коригуваннязасвоєного уявлення. Учитель ніколи не повинен обмежуватися тільки називанням ним самим або іншими учнями пропущеної ознаки.
6. Організація застосування сформованого уявлення про склад грунту при розв'язанні задач.	Сформоване уявлення слід включити у різні види діяльності, тобто забезпечити його застосування у подібних і нових ситуаціях.	Наприклад, підкресліть складові частини грунту: граніт, вода, перегній, сніг, глина, пісок, повітря.

Уявлення виникає на основі відчуття і сприймання, але є більш узагальненою формою чуттєвого відображення. Воно служить перехідною ланкою до вищої форми пізнання — абстрактного мислення, яке оперує системою понять, що є його результатом.

Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 209; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 123 4 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!