Завдання: Визначтероль Гайдамацького руху у національно – визвольній боротьбі українськог народу



1.

2.

3.

4.

5.

Наприкінці .XVIII ст сама Польща стає об’єктом зазіхань з боку сусідніх держав.

Безумовно, об'єднання в межах однієї держави більшості українських земель (майже 80%), етнічне возз'єднання лівобережних та правобережних українців, поновлення позицій у суспільстві православної церкви сприяли консолідації української нації. Однак наприкінці XVIII ст. автономії Лівобережжя не існувало, і тому Правобережжя з-під влади одного іноземного уряду потрапило під владу іншого, що не могло забезпечити повноцінний, динамічний розвиток краю.

 Отже,_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

IV міні – модуль

Сільське господарство:

У 30 – х роках XVIII ст. більшість укр. земель перебували у власності старшини. У цей час межа між спадковим і ранговим володіннями практично стерлася. Характерною рисою процесу зростання великого землеволодіння було збільшення земельної власності в Україні російських поміщиків.

На Правобережжі особливо швидко зростало магнатське землеволодіння. Користуючись слабкістю королівської влади, магнати не тільки пред’являли права на батьківські землі, а й захоплювали королівські та колишні шляхетські землі. На своїх землях магнати створювали слободи, поселяючись у яких селяни звільнялися від усіляких повинностей на певний час.

Розвиток аграрного сектора визначали низький стан техніки та екстенсивний метод господарювання, але спостерігалися і прогресивні тенденції та процеси:

1. підвищення родючості грунтів шляхом підживлення та різних форм сівозміни;

2. зростання ролі зернового господарства;

3. збільшення асортименту с/г культур (почали садити картоплю, культивувати кукурудзу, розширювати площу під тютюн);

4. розширення площ садів, поява нових сортів, застосування щеплення дерев;

5. розвиток племінної та селекційної діяльності у тваринництві;

6. поглиблення спеціалізації різних регіонів (Лівобережжя та Слобожанщина спеціалізувалися на вирощування жита, Волинь – пшениці, Полісся – льону й коноплі, землі між Дністром і Прутом – тютюну тощо);

7. зростання товаризації с/господарства.

Промисловість:

Характерні риси ремісничого виробництва:

1. розширення спектра ремісничих спеціальностей (300);

2. поглиблення спеціалізації ремесел;

3. залучення ремесла до процесу товарно – грошових відносин.

Провідними промислами було млинарство, винокуріння, селітроваріння, чумацтво.

З часом на базі промислів та міського ремесла під впливом кількісних (зростання розмірів виробництва, концентрації більшої кількості працюючих) та якісних (поглиблення поділу праці, поява найманої робочої сили) змін поступово формуються мануфактури (підприємства, на яких відбувалася механізація виробництва).

Торгівля:

Основними місцями, де відбувалися товарно – грошові операції, були ярмарки, базари, торги. На Україні діяло 42 ярмарки, які збиралися кілька разів на рік і приурочувалися до релігійних свят. Торги спеціалізувалися на певному виді товару, на них скуповували товар для оптового продажу на ярмарках.

Кожен з елементів системи внутрішньої торгівлі сприяв господарському піднесенню укр. земель: базари забезпечували економ. зв’язок між містом і селом, торги стимулювали спеціалізацію окремих районів, ярмарки об’єднували економічні регіони України, створюючи передумови для формування національного ринку.

Отже,_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

Соціальний розвиток укр. земель у наприкінці XVII – у XVIII столітті

Стан Права, привілеї та обов’язки
Дворянство та шляхта Володіли великими земельними наділами, на яких широко використовували працю кріпаків. Приймали участь в управлінні державою.
Козацтво Обмеження прав рядового козацтва: заборона козакам вільно розпоряджатися землею, примусове використання безплатної козацької праці в старшинських маєтках, заборона козакам торгувати горілкою, насильне переведення їх у посполиті. Становище козацького стану погіршувалось. Крім військової служби, козаки брали участь у всіх війнах Російської імперії, охороняли південні кордони від татар, будували фортеці та канали. Ці обставини вели до прогресуючої деградації козацьких господарств.
Селянство Дедалі більшого поширення набуває феодальна рента, зокрема відробіткова (5 – і більше днів на тиждень). Водночас зберігалася натуральна і грошова ренти. Логічним фіналом обмеження селянських прав став царський указ 1783 року, який узаконив кріпацтво.

V міні – модуль

Освіта і наука Мистецтво Література
     

 

Отже, _______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________Рефлексія засвоєного матеріалу:

 

Література:

1. Бойко О.Д. Історія України: Посібник. – К., 2003

2. Борисенко В. Курс української історії. – К., 1997

3. Винокур О., Трубчанінов С. Давня і середньовічна історія України. – К., 1996

4. Гетьмани України. Історичні портрети.. – К., 1991

5. Голобуцький В.О. Запорізька Січ в останні часи свого існування. – К., 1961

6. Грушевський М. Історія України – Руси. В 12 т. Т1. – К., 1991

7. Історія України в особах IX – XVIII ст. – К., 1993

8. Мазепа – людина і історичний діяч. – К., 1991

9. Полонська – Василенко Н. Історія України. В 2т. Т 1. – К., 1995

10. Смолій В.А. Возз’єднання Правобережної України з Росією. – К., 1978

11. Субтельний О. Україна: історія. – К., 1993


Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 207; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!