Спадкодавець. Спадкоємець. Спадщина18
Спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриттям спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Якщо протягом однієї доби померли особи, які могли б спадкувати одна після одної, спадщина відкривається одночасно і окремо щодо кожної з них.
Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна
Не мають права на спадкування особи:
за законом і за заповітом:
які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя;
які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт;
за законом:
батьки після дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав;
батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов’язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом;
|
|
|
одна після одної особи, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням суду.
Спадкування за заповітом19
Кожна дієздатна особа може за життя визначити долю належного їй майна на випадок смерті. Таке розпорядження, зроблене у встановленій законом формі, називається заповітом
Заповіт - це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті
За своєю сутністю складання заповіту є одностороннім пра- вочином - дією однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Зазвичай заповіт складається однією особою.
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Це право здійснюється особисто, і не допускається вчинення його через представника
Здійснення права на спадкування20
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців він не заявив про відмову від неї. ,
|
|
|
Види проваджень21
Цивільний процес (цивільне судочинство) - це сукупність норм цивільного процесуального права, що регулюють порядок розгляду і вирішення цивільних справ.
Цивільний процес має універсальний характер і забезпечує захист прав і охоронюваних інтересів незалежно від їхньої галузевої приналежності й характеру предмета судової діяльності.
Буква закону - Цивільно-процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України)
Ст. 1.Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Види проваджень: справи позовного провадження; справи окремого провадження; справи наказного провадження.
|
|
|
Справи позовного провадження характеризуються наявністю двох сторін з протилежними інтересами і спірністю їх майнових та особистих немайнових правовідносин, які пере-
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про:
обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;
надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;
визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою;
усиновлення;
встановлення фактів, що мають юридичне значення;
відновлення прав на втрачені цінні папери на пред’явника та векселі;
передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність;
визнання спадщини відумерлою та інші справи
документом і не вимагає видачі виконавчого листа.
Розгляд цивільних справ третейськими судами
Питання організації та діяльності третейських судів регламентуються Законом України «Про третейські суди», Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж», ЦГІК України, Господарсько-процесуальним кодексом України, а також деякими іншими нормативними актами.
|
|
|
Норма закону
Третейський суд- недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням зацікавлених фізичних та (або) юридичних осіб у порядку, встановленому законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.
Завданням третейського суду є захист майнових і немайно- вих прав та охоронюваних законом інтересів сторін третейського розгляду шляхом всебічного розгляду та вирішення спорів відповідно до закону.
Метою є вирішення цивільних справ - урегулювання правових конфліктів, що виникли, і забезпечення добровільного виконання обов’язків. Розгляд у третейському суді існує як альтернатива судовій формі захисту. Однак вона не протистоїть, а доповнює діяльність судів по розгляду й вирішенню цивільних справ.
Третейські суди в порядку, передбаченому законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають з цивільних та господарських правовідносин, за винятком:
справ у спорах про визнання недійсними нормативно- правових актів;
справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов’язаних із задоволенням державних потреб;
справ, пов’язаних з державною таємницею;
справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних договорів;
справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом;
справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки;
справ у спорах, що виникають з трудових відносин;
інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України.
закону.
Позовна заява
І—^ Норма закону
Позовна заява - встановлена' законом форма звернення до суду за вирішенням спору про суб’єктивне право.
Позовна заява за чинним законодавством являє собою єдиний спосіб об’єктивізації позову. Письмова форма позову дає змогу чітко фіксувати зміст заявлених вимог, їх відповідність закону, час і місце пред’явлення позову, оперативно виявляти і усувати недоліки та погрішності, допущені заявником. Таким чином, форма позовної заяви - одна з діючих гарантій права позивача і відповідача на судовий захист.
Згідно зі ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити:
найменування суду, до якого подається заява;
ім’я (найменування) позивача і відповідача, а також ім’я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання або місцезнаходження, поштовий індекс, номер засобів зв’язку, якщо такий відомий;
зміст позовних вимог;
ціну позову щодо вимог майнового характеру;
виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;
зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування;
перелік документів, що додаються до заяви.
До позовної заяви додаються також документи, що підтверджують сплату судового збору та оплату витрат на інформацій- но-технічне забезпечення розгляду справи.
Право приватної власності 1
Підстави виникнення у громадян права власності 2
Право державної та комунальної власності 3
Право спільної власності 4
Захист права власності 5
Суб’єкти та об’єкти права інтелектуальної власності 6
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 110; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!