ПОРЯДОК ОФОРМЛЕННЯ СПИСКУ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ

⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 7Следующая ⇒

3.1. Порядок подання літературних джерел у бібліографічному переліку. У текстовій частині курсового проекту обов’язковими є посилання на використані літературні джерела. Такі посилання повинні відповідати їх порядковим номерам у списку, який складають одним із запропонованих способів: 1) в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків (напоширеніший спосіб); 2) у хронологічному порядку; або 3) за порядком появи посилань у тексті. Список літератури має єдину наскрізну нумерацію.

Відомості про джерела, включені до списку, необхідно подавати відповідно до вимог державного стандарту з обов’язковим наведенням назв праць. Зокрема, потрібну інформацію щодо згаданих вимог містять такі стандарти: 1) ГОСТ 7.1-84 „Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления”; 2) ДСТУ 3582-97 „Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила”; 3) ГОСТ 7.12-93 „Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила”.

Доцільним для студентських робіт (курсових, бакалаврських, дипломних і магістерських) є алфавітно-нумераційний порядок розташування літературних джерел. Їх записують в алфавітному порядку за прізвищами авторів (якщо в авторів однакові прізвища, тоді їхню послідовність визначають ініціали; якщо використано декілька праць одного автора, то їх записують в алфавітному порядку за першими буквами назв цих публікацій, праці одного автора з однаковими назвами розташовують за хронологією) або за назвами творів, що не записані на окремого автора.

Насамперед записують літературу, яка видана кирилицею, потім – латинкою та мовами з особливою графікою (за алфавітом назв мов – арабською, грузинською, китайською тощо). Як правило, публікації мовами з особливою графікою подають в українській транслітерації або в перекладі запису українською мовою, тоді мову видання вказують через

„.– Араб., .– Яп.”.

Отже, основна вимога до укладання списку використаних джерел – це однотипне оформлення та дотримання чинного державного стандарту на бібліографічний опис документів і друкованих творів (ГОСТ 7.1-84).

3.2. Регламентація опису друкованих творів. Із 1984 р. В Україні діє державний стандарт, що відповідає Міжнародному стандартному бібліографічному описові (ISBD).

Існують відмінності у бібліографічному описі книг, серійних видань (періодичних, серійних, видань, які продовжуються), окремих частин видання (статей із журналів, збірників, енциклопедій, розділу, тощо), інших документів (дисертацій, звітів про науково-дослідну роботу, неопублікованих перекладів, карт, державних стандартів тощо). Відносно недавно виникла потреба в оформленні посилань на електронні інформаційні джерела. Однак в Україні поки що не прийнято остаточної форми їх запису, тому використовуються різні стилі оформлення посилань на джерела, опубліковані в Internet (див. п. 3.5.).

3.3. Складові частини бібліографічного опису: інформація про автора, назва твору, вид видання, за потреби – дані про перевидання, доповнення або переклад, місце видання, дані про видавця, рік видання та обсяг публікації.

Інформація про авторів. У бібліографічному описі (як іноземною, так і українською мовами) обов’язковою вимогою є запис ініціалів після прізвища автора, хоча у виданні навпаки, наприклад:

У виданні: Іван Максименко Джон Едвін Мроз Heckscher, Eli Robert E. Baldwin

В описі: Максименко І. Мроз Д.Е. Heckscher E. Baldwin R.E.

Послідовність прізвищ авторів, подана у виданні зберігається, їх записують через кому (,). Якщо робота має два або три автори, тоді можна подати лише прізвище та ініціали першого і далі додати “та ін.” Або “et al.” (у виданнях латинкою).

Видання, що мають чотирьох і більше авторів або не мають індивідуальних авторів записують за назвами, після чого через косу лінію (/) записують дані про авторів, у цьому випадку ініціали розміщують перед прізвищами.

Праці, що мають понад чотири автора, записують, вказуючи перших трьох і додають слова “та ін.” Або “et al.”. В описі не вказують дані про наукові ступені, вчені та почесні звання, посаду (проф., докт. Істор. Наук, акад., Prof., Dr. тощо).

Назву роботи подають так, як вказано на титульному аркуші. Часто після назви подають другу назву (відомості, які пояснюють основну назву роботи), її наводять в описі після основної назви через двокрапку (:). За потреби, після назви уточнюються відомості про видання , наприклад: „Підручник”, „Навч. Посібник”, „Довідник”, „Енцикл. Словник”, „Зб. Статей”, „Зб. Наук. Праць”, „У 10 т.” Тощо (слова в уточненні скорочують відповідно до норм РСТ УРСР 1743-82). Перед уточненням ставлять двокрапку (:).

Інформацію про переклад записують після назви через косу лінію (/), наприклад: „Пер. з англ.”, „Пер. з нім.” Або „Пер. з фр. В.Бойчука”. Якщо праця має понад три автори, то після даних про переклад через крапку з комою (;) перелічують авторів.

Дані про перевидання і опис внесених змін (доповнене, перероблене тощо) вказують після даних про автора (-ів) і виділяють з обох боків тире (–). У науковій роботі є різниця між тире (–) і дефісом (-).

Наприклад:

У виданні: Видання друге, виправлене 3 перероблене і доповнене видання Fourth edition Fünfte überarbeitet Auflage

В описі: 2-ге випр. 3-є вид., перероб. і доп. 4th ed. 5., überarb. Aufl.

Дані про те, у якому місті, хто і коли видав книгу записують після інформації про автора, назву книги, перевидання чи переклад.

Місце видання подають у називному відмінку. Після цього ставлять двокрапку (:). В українській мові прийнято скорочувати лише назву міста Київ (К.:), інші: Львів, Харків, Чернівці тощо записують повністю. Для іноземних публікацій допускається скорочення назв міст: англійською – Нью-Йорк (N.Y.:), російською – Москва (М.:), Санкт-Петербург (Спб.). Якщо у книзі зазначено два місця видання, то в описі їх подають через крапку з комою (;). Коли одна з двох назв міст не скорочується, тоді обидві подають повністю. Наприклад: „М.; Спб.”, „Київ; Львів” (однак К.; Львів” буде помилкою!).

Якщо місце видання невідоме, тоді вказують перше зі словами „Б.м.”, тобто „без місця”, для книг латинкою – „S.l.”.

Назву видавництва записують коротко, без лапок і слова „видавництво”.

У виданні: Київ, Видавництво „Либідь” Львів, НВФ „Українські технології” Видавництво Львівського університету Oxford University Press

В описі: К.: Либідь Львів: Укр. Технології Вид-во Львів. ун-ту Oxford: Univ. Press

Якщо книгу видали спільно два видавництва, то у бібліографічному описі вказують обидва, наприклад:

Львів: Літопис; Київ: Основи

К.: Основи: Техніка

Якщо у книзі вказано три або більше видавництв, тоді записують перше зі словами „та ін.” (для книг, виданих латинкою – „etc.”).

Рік видання подають після назви видавництва через кому (,) арабськими цифрами, слово рік, число та місяць не записують. Після року ставлять крапку і тире (.– ).

Обсяг видання, тобто дані про загальну кількість сторінок і аркушів записують цифрами зі словом сторінка, яке скорочують: с. – в укр. Мові; р.– англ.; S. – нім.; s – фр. До загальної кількості сторінок не зараховують сторінки з випускними даними, рекламою, анотацією тощо. Наприклад:

К.: Либідь, 2002. – 244 с.

N.Y.: Wiley, 2000. – 350 р.

Якщо у книзі нумерація сторінок вказана арабськими або (і) римськими цифрами, то в описі подають: 252 с. Або CCLІІ с.

3.4. Бібліографічний опис книги може записуватися у двох варіантах: книга записується за прізвищем автора або за назвою. На автора записується книга одного-трьох авторів, наприклад:

Дубович І. Країнознавчий словник-довідник. – Львів: Вид-во Львів. Ун-ту, 2002. – 587 с.

Street D., Vinter R.D., Perrow C. Organization for treatment / Ed. By M.Janowitz. – N.Y.: The Free Press; London: Collier-Macmillan Limited, 1966. – 330 p.

Якщо авторами книги є понад три особи, тоді її записують або за назвою, або за прізвищем першого автора, наприклад:

Міжнародні відносини та зовнішня політика (1980-2000 роки): Підручник / Л.Ф.Гайдуков, В.Г.Кремень, Л.В.Губерський та ін. – К.: Либідь, 2001. – 624 с.

Книгу колективного автора записують за назвою, наприклад: Статистичний щорічник України за 2002 р. / Держ. Комітет статистики України. – К.: Консультант, 2003. – 662 с.

За такими ж правилами записують багатомовні видання, наприклад:

Уокер Д. Р. Введение в гостеприимство: Учебник / Пер. С англ. – М.: ЮНИТИ, 1999. – 463 с.

3.5. Бібліографічний опис джерел, опублікованих у комп’ютерній мережі Internet (World Wide Web). Практикуються різні способи оформлення посилань на електронні інформаційні джерела, зокрема MLA, APA та ISO. Стандарт ISO 690-2 прийнятий Міжнародною організацією стандартизації і передбачає опис джерела відповідно до вимог п.3.4-3.6, після чого зазначають у квадратних дужках [] слово Цит. (чи Cited.) і вказують дату відвідання сторінки в Internet. Потім подають: Доступний з: (або Available fromJ <http://www........> – адресу сторінки. Наприклад: Львівський університет. – Львів, 2000. – [Цит. 2001, 9 лютого]. – Доступний з <http://www.franko.lviv.ua/general/aboutu.html>. Основні вимоги до випускної кваліфікаційної роботи (підготовка бакалаврів): КНУ імені Тараса Шевченка. – Київ, 2004. – [Цит. 2004, 10 грудня] – Доступний з: <http://unicyb.kiev.ua/Site_Ukr/bakalavr/kvalif.html>.

Спільні органи Україна-ЄС: Європейський вибір: Тематичні матеріали: Урядовий портал. – 2005. – [Цит. 2005, 30 березня] – Доступний з <http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article>

ЗАХИСТ РОБОТИ

Написання курсового проекту та його захист – один із головних моментів здачі модуля з дисципліни «Опалення».

На початку вивчення дисципліни «Опалення» на практичних заняттях студент має отримати завдання на курсове проектування та вибрати вихідні дані до його виконання. Курсовий проект має бути написаний у певний термін і вчасно представлений на захист викладачу, який проводить практичні заняття. Робота повинна бути здана в твердому переплетенні та підшитим листом графічної частини.

Критерії оцінювання курсового проекту студента здійснюється по критеріям модульного контролю.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ

1. Грабинський І.М. Курсові та дипломні роботи: Методичні рекомендації до написання та основні вимоги до оформлення. – Вид. 2-ге., доп. – Львів: ЛНУ ім.Івана Франка, 2002. – 44с. – (Серія: „Міжнародні економічні відносини”. Вип.24).

2. ДСТУ 3008-95 “Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення”.

3. Здобувачу наукового ступеня: Метод. Рекомендації /Упоряд.С.В.Сьомін. – К.: МАУП, 2002. – 184 с.

4. Основні вимоги до випускної кваліфікаційної роботи (підготовка бакалаврів): КНУ імені Тараса Шевченка. – Київ, 2004. – [Цит. 2004, 10 грудня] – Доступний з: <http://unicyb.kiev.ua/Site_Ukr/bakalavr/kvalif.html>.

5. Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту). Постанова Кабінету Міністрів України від 20 січня 1998 р. N 65. – 2005. – [Цит. 2005, 22 лютого] – Доступний з: <http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi>

Д О Д А Т К И

Міністерство освіти і науки України

Придніпровська державна академія будівництва та архітектури

Інститут екології та безпеки життєдіяльності в будівництві

Кафедра «Опалення, вентиляції та якості повітряного середовища»

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

з дисципліни «Опалення»

на тему «Опалення 3-х поверхового житлового будинку в м. Дніпропетровську»

Номер залікової книжки №__________

Виконав ст. гр. 676 Іванов І.І.

Прийняв ас. каф. ОВ та ЯПС Машталір В.М.

Дата прийняття курсового проекту ___________________

Оцінка за курсовий проект __________________________

Дніпропетровськ 2007 р.

ЗМІСТ

Вступ............................................................................................... 00

1. Вихідні данні до курсового проекту.................................. 00

2. Визначення теплової потужності системи опалення.......... 00

2.1..... Тепловтрати через огороджуючі конструкції та на нагрів вентиляційного повітря................................................... 00

2.1.1...... Тепловтрати , , для кожної огороджуючої конструкції приміщення................................... 00

2.1.2...... Втрати теплоти на нагрів вентиляційного повітря , ,.................................................................... 00

2.1.3...... Зведений тепловий баланс приміщень............ 00

3. Конструювання системи опалення..................................... 00

4. Розрахунок і підбір поверхні опалювальних приладів.... 00

5. Розрахунок та підбір елеваторного вузла......................... 00

6. Гідравлічний розрахунок системи опалення..................... 00

7. Розрахунок теплової ізоляції трубопроводів.................... 00

8. Розрахунок лінійних подовжень магістральних трубопроводів............................................................................................. 00

9. Розрахункове річне теплоспоживання системою опалення будівлі............................................................................................. 00

Список використаної літератури................................................... 00

ВСТУП

Споживання енергії в нашій країні, як і в цілому світі, весь час зростає і по-перше для теплозабезпечення будівель та споруджень. На теплозабезпечення громадських та промислових будівель витрачається близько однієї треті всього органічного палива, яке добувається. Але добування палива стає все дорожчим в зв‘язку з освоєнням глибоких містороджень в нових районах. Тому при подальшому розвитку народного господарства країни необхідна економія палива [3].

Основними серед теплозатрат на комунально-побутові потреби в будівлях є затрати на опалення. Це пояснюється умовами експлуатації будівель в холодний період року, коли тепловтрати через огороджуючі конструкції будівель значно перевищують внутрішні теплонадходження. Тому будівлі обладнуються опалювальними установками.

Для створення і підтримки теплового комфорту в приміщеннях будівель потрібні технічно довершенні та надійні системи. І чим суворіший клімат місцевості і вище потреби до забезпечення комфортних умов в будівлі, тим більше потужні та гибкі повинні бути ці установки.

Найбільше розповсюдження для забезпечення мікроклімату в будівлях різного призначення отримали системи водяного опалення. Подальший розвиток цих систем забезпечується шляхом оптимізації проектних рішень з використанням ЕОМ, придання установкам надійності в експлуатації, автоматичної піддержки необхідної температури теплоносія. Досліджуються режими експлуатації, ведеться пошук способів керування опалювальними установками для економії теплової енергії.

Задача курсового проекту з дисципліни „Опалення” являється в ознайомленні з основними принципами розрахунку та конструювання систем водяного опалення.

Ключові слова: мікроклімат, системи життєзабезпечення, параметри мікроклімату, система водяного опалення, опалювальний прилад, трубопровод.

ОПАЛЕННЯ

Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 320; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 1 234 5 6 7 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!