ПРОМИСЛОВА КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ВУГІЛЛЯ

Мета роботи: вивчення промислової класифікації вугілля.

Завдання:вивчення промислових класифікацій викопного вугілля.

Методика і послідовність роботи:

Промислова класифікація вугілля полягає в систематизації твердого палива за показниками, що характеризують його придатність до промислового використання.

Залежно від значення середнього показника відбиття вітрини ту R₀, виходу летучих речовин V^daf, теплоти згоряння на сухий беззольний Q^daf або вологий беззольний стан Q_s^daf, спікливості, товщини пластичного шару –«y», та индекса Рога RI, вугілля України діляться на марки відповідно таблиці 3.1

Таблиці 3.1 Якісні характеристики марок вугілля

Марка вугілля	Позна- чення марки	Класифікаційні показники
Марка вугілля	Позна- чення марки	Середній показник відбиття вітриниту, R_o, %	Вихід летючих речовин, V^daf, %	Товщина пластич- ного шару, ‘y’, мм	Індекс Рога, RI, од.	Теплота згоряння, Q^daf, МДж/кг
Буре	Б	<0,40	50-70	-	-	<24,0
Довгополуменеве	Д	0,40-0,60	35-50	<6	-	-
Довгополуменеве Газове	ДГ	0,50-0,80	35-48	6-9	-	-
Газове	Г	0,50-1,00	33-46	10-16	-	-
Жирне	Ж	0,85-1,20	28-36	17-38	-	-
Коксове	К	1,21-1,60	18-28	13-28	-	-
Спіснене Спікливе	ОС	1,30-1,90	14-22	6-12	13-50	-
Пісне	Т	1,60-2,59	8-18	<6	<13	35,2-36,5
Антрацит	А	2,60-5,60	<8	-	-	>35,2

Визначення класифікаційних параметрів відбувається:

- середнього показника відбиття вітрини ту _R₀ – по ДГСТ 12113;

- виходу летких речовин V^daf - по ДГСТ 6382;

- спікливості за індексом Рога RI – по ДГСТ 9318;

- теплоти згоряння Q_s^daf – по ДГСТ 147;

- товщини пластичного шару «y» - по ДГСТ 1186.

Показники виходу літючих речовин V^daf, товщини пластичного шару ‘y’, індекса Рога RI, теплоти згоряння Q_s^daf визначають в пробах кам’яного вугілля і антрацитів із зольністю не більше 10%. Якщо зольність проби перевищує 10%, то її збагачують в органічній або неорганічній рідині відносно з ДГСТ 1186 або ДГСТ 4790 до зольності не більше 10%.

При виявленні вугілля, яке має об’єднання значень класифікаційних показників, не передбачених в табл.3.1 , визначають марку вугілля тільки в відповідності з показником відбиття вітрини ту і товщиною пластичного шару.

Марку вугілля визначають для кожного шару.

Пластові проби вугілля відбирають методами і в терміни, які передбачені ДГСТ 9815, і визначають в кожній пробі значення показників, вказаних в табл.3.1.

По результатам аналізу проб вугілля по табл.. визначають марку вугілля шару.

В тих випадках, коли вугілля одного шару на окремих горизонтах, крилах, ділянках шахти чи розрізу відносяться до різних марок, марку вугілля визначають для кожного горизонту, крила, шахтного поля (ділянки).

Марку вугілля для суміші шарів шахти (шахтовидобутку) визначають таким чином:

Для вугілля кожного шару, який входить в суміш, визначають значення показників, передбачених в табл.. і визначають його марку.

За результатами аналізу проб вугілля пластів з урахуванням планової участі кожного шару в видобутку вичислюють середньо вагоме значення цих показників і за табл.. 3.1 визначають марку вугілля по шахті (шахтовидобутку).

Вид вугілля виділяється на основі середнього показника відбиття вітриніту в імерсійному середовищі R₀, вищої питомої теплоти згоряння Q^af, виходу летючих речовин V^daf. (табл.3.2)

Клас вугілля (02, 03,...., 09, 10..... 50) характеризується показником відбиття вітриніту в імерсійному середовищі R₀, який змінюється від 0,2 до 5% і більше.

Категорія вугілля (0,1,2,...,7) відбиває масову частку суми фюзенізованих компонентів SОК, яка коливається від < 10 до 69% і більше.

Таблиця 3.2Розподіл викопного вугілля на види

Вид викопнoго вугілля	Середній показник відбиття вітриніту R₀, %	Вища питома теплота згоряння в перерахунку на вологий беззольний стан Q^af, МДж/кг (ккал/кг)	Вихід летючих речовин у перерахунку на сухий беззольний стан V^daf, %
Буре Кам'яне Антрацит	<0.60 0,40-2,59 >=2,20	<24 /100.56/ >=24 /100.56/ -	- >=8 <8

Тип вугілля виділяється залежно від виду палива. Буре вугілля поділяється на 6 типів (10, 20..... 60) залежно від максимальної вологомісткості W^af_max (змінюється від < 20 до 70%), кам'яне вугілля - на 21 тип (0,8,10,12,..., 48) залежно від вихіду летючих речовин V^daf (змінюється від 8 до 48% і більше/, антрацити - на 4 типи (0,5, 10, 15, 20) залежно від об'ємного вихіду летючих речовин V^daf_об. (змінюється від < 100 до 200 см³/г і більше).

Підтипи вугілля також розглядаються залежно від виду палива. Серед бурого вугілля виділено 4 підтипи (05, 10, 15, 20), що відбивають вихід смоли напівкоксувания T^daf_sk (коливається від < 10 до 20%і більше); кам'яне вугілля поділяється на 23 підтипи (00, 01, 02,..., 26), що характеризуються товщиною пластичного шару Y (варіюється від < 6 до 26 мм і більше), антрацит - на 6 підтипів (20, 30..... 70) залежно від значення анізотропії відбиття вітриніту A_r (змінюється від < 30 до 70% і більше).

Викопне вугілля залежно від технологічних властивостей (показник відбиття вітриніту в імерсійному середовищі R₀, частка суми фюзенізованих компонентів SОК, максимальна вологомісткість W^af_max, вихід летючих речовин V^daf, V^daf_об., вихід смоли напівкоксування T^daf_sk,товщина пластичного шару Y, анізотропія відбиття вітриніту A_r) поділяють на марки, групи та підгрупи.

У промисловій класифікації виділено такі марки вугілля: буре Б, довгополуменеве Д, довгополуменеве газове ДГ, газове Г, жирне Ж, коксове К, спіснене спікливе ОС, пісне Т і антрацит А.

У марці вугілля можуть виділятись групи залежно від максимальної вологомісткості W^af_max (для бурого вугілля), показника відбиття вітриніту в імерсійному середовищі R_0,, вихіду летючих речовин V^daf, товщини пластичного шару У (для кам'яного вугілля) і від анізотропії відбиття вітриніту A_r (для антрацитів). Кількість підгруп може бути різною. Марки вугілля Д, ДГ, КСН, ТС на групи не поділяються; у марках Б, СС і А виділено по три групи.

Підгрупа відбиває масову частку суми фюзенізованих компонентів SОК. Як правило, в технологічнії групі виділяють підгрупу вітринітового вугілля (частка SОК менша за 40%) і підгрупу фюзенітового вугілля (частка SОК понад 40%).

Клас, категорію та підтип викопного вугілля позначають семизначним кодовим числом, в якому перші дві цифри вказують клас (мінімальне значення показника в імерсійному середовищі R₀, помножене на 10), третя цифра - категорію (мінімальна частка суми фюзенізованих компонентів SОК, поділена на 10), четверта й п'ята – тип (тобто мінімальне значення: максимальної вологомісткості W^af_max для бурого вугілля; виходу летючих речовин V^daf - для кам'яного вугілля; об'ємного виходу летючих речовин V^daf_об. - для антрациту, поділене на 10), шоста й сьома цифри - підтип (для бурого вугілля - мінімальне значення виходу смоли напівкоксування T^daf_sk, для камяного вугілля - абсолюте значення товщини пластичного шару У, для антрациту - мінімальне значення анізотропії відбиття вітриніту A_r. Наприклад, якщо кам’яне вугілля має код 1652615, то це означає: клас 16 (середній показник відбиття вітриніту в імерсії R₀ має значення від 1,60 до 1,69%), категорія 5 (частка суми фюзенізованих компонентів SОК знаходиться в межах від 50 до 59%), тип 26 (вихід летючих речовин V^daf становить від 26 до 28%), підтип 15 (товщина пластичного шару У = 15 мм). Згідно з ДГСТ 25543-88 кам'яне вугілля з такими властивостями має належати до марки К (коксове), групи 2К (друге коксове) і підгрупи Ф (фюзенітовий), або 2КФ.

Примітка. 332 d - V^daf >14-16%; 332 в - V^daf >16-20%; 100А - V^daf >3-6,5%; 100B - V^daf >6,5-10%; 100-антрацит; 333 - 435-коксове вугілля; 435 - 635-жирне вугілля; 800 - 811-довгополуменеве вугілля.

Європейською економічною комісією ООН запропоновано Міжнародну систему класифікації кам'яного вугілля (табл. 3.3,3.4, 3.5). Тип вугілля визначається числом коду, що складається з трьох цифр, з яких перша означає номер класу, друга - номер групи й третя - номер підгрупи.

Кам’яне вугілля за виходом летючих речовин V^daf (якщо значення V^daf <=33%) або за вищою питомою теплотою згоряння вологої беззольної маси Q^af(якщо вихід летючих речовин понад 33%) поділяється на 9 класів.

Кожний клас залежно від показника (індексу) вільного випинання SІ або показника РОГА RI, що характеризують спікливість вугілля, містить 4 групи, а кожна група залежно від дилатометричних показників і типу коксу за Грей-Кінгом, які визначають коксівність вугілля, складається з 6 підгруп.

Таблиця 3.3 Розподіл кам’яного вугілля на класи в міжнародиій класифікації

Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 268; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 123 4 5 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!