Тактика і вибір методу лікування



Основним методом лікування гострого панкреатиту вважають консервативний, але у зв'язку з тим, що часто при безуспішному консервативному лікуванні може виникнути питання про необхідність операції, хворі повинні знаходитись у хірургічному стаціонарі. Гострі панкреатити з тяжким перебігом необхідно лікувати в умовах відділення інтенсивної терапії.

До консервативного лікуванняповинні входити: голод, ліжковий режим, боротьба з болем і ферментною токсемією, проведення адекватної корекції волемічних, гідроіонних порушень і кислотно-лужного стану, профілактика гнійної інфекції та гострих виразок травного каналу.

Хворим промивають шлунок холодним содовим розчином та використовують холод на епігастральну ділянку та ліве підребер'я.

 Призначають також медикаментозну терапію:

· спазмолітики (папаверин, платифілін, но-шпа, баралгін, атропін),

· інгібітори протеаз (контрикал, трасилол, гордокс, антагозан),

· 5 % розчин е-амінокапронової кислоти,

· цитостатики (5-фторурацил, фторафур).

Позитивна дія інгібіторів протеаз спостерігається тільки в перші дні захворювання за умови застосування великих доз.

 Антибіотики широкого спектра дії:

 а) тієнам, який найбільш ефективний у профілактиці гнійного панкреатиту, оскільки виділяється з панкреатичним соком;

б) цефалоспорини (кефзол, цефазолін);

в) цефамізини (мефоксин).

Поряд із тим, проводять також дезінтоксикаційну терапію (5 % та 10 % розчини глюкози, реополіглюкін, плазма крові, альбумін, неогемодез, усього — від 3 до 5 літрів на добу відповідно до потреби).

Для покращання реологічних властивостей крові й профілактики дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові варто призначати гепарин (5 000 ОД кожні 4 години).

Якщо у хворих наявні виражений больовий синдром і явища загальної інтоксикації протягом усього больового періоду, використовують голод. Такий режим триває в середньому 2-4 дні.

При цьому проводять парентеральне харчування білковими гідролізатами, сумішами амінокислот. Призначають також лужні води (до 1-2 л) та білково-вуглеводну дієту. Покращання мікроциркуляції в підшлунковій залозі досягають завдяки введенню реополіглюкіну, компламіну, трен-талу та гепарину 5000 ОД 6 разів на добу під контролем показників системи згортання крові.

 

Застосовують також:

· холінолітики (сульфат атропіну, метацин, гідротартрат платифіліну),

· Н2-гістамінові блокатори (циметидин, ранітидин, фамотидин), омепразол.

Для зняття болю використовують коктейлі:

1) сульфат атропіну 0,1 % — 1 мл + промедол 2 % — 1 мл + папаверину гідрохлорид 2 % — 2 мл + анальгін 50 % — 2 мл;

2) ізотонічний розчин хлориду натрію — 500 мл + баралгін — 5 мл + димедрол 1 % — 1 мл + папаверину гідрохлорид 2 % — 2 мл + магнію сульфат 25 % — 5 мл + аскорбінова кислота 5 мл + ліпоєва кислота 0,5 % — 2 мл + новокаїн 0,5 % — 10 мл.

Із перших днів лікування назогастральним зондом проводять також постійну аспірацію шлункового вмісту. Моторно-евакуатор-на функція шлунково-кишкового тракту покращується при застосуванні церукалу чи примперану. Із цією ж метою використовують і форсований діурез (манітол, фуросемід, еуфілін) на фоні внутрішньовенного введення великої кількості рідини.

При неефективності консервативного лікування хворих на гострий панкреатит середньої тяжкості та тяжкої форми доцільно застосувати хірургічне лікування.

Хірургічне лікуванняпризначають хворим на біліарний панкреатит (протягом доби від початку захворювання) при поєднанні його з деструктивними формами холециститу, ускладненнях гострого панкреатиту перитонітом, абсцесом сальникової сумки чи флегмоною позаочеревинної клітковини.

Усі хірургічні втручання при деструктивних формах гострого панкреатиту поділяються на:

а)    ранні операції, які виконують у період з 1 по 7-8 добу від початку захворювання у зв'язку з прогресуванням панкреонекрозу і неефективністю консервативного лікування;

б)    пізні, які проводять через 3-4 тижні після початку за хворювання у фазі секвестрації, розплавлення або абсцедування некротично змінених ділянок підшлункової залози і заочеревин-

ного простору;

в)   відстрочені операції, які виконують через 1 місяць і більше після перенесеного нападу панкреатиту в період затихання або відсутності гострих явищ у підшлунковій залозі і які спрямовані

на попередження рецидиву гострого пакреатиту.

Кращим доступом є верхньо-серединна лапаротомія, яка оптимально дозволяє оцінити стан підшлункової залози, жовчних шляхів та інших органів черевної порожнини. При деструктивному панкреатиті можливе використання поперечної лапаротомії від лівого до правого підребер'я через мезогаст-ральну ділянку.

Холецистектомію виконують при калькульозному холециститі, флегмонозно-гангренозному запаленні стінок жовчного міхура та біліарному панкреатиті. При розширенні холедоха більше 0,9 см, наявності конкрементів, гною, замазкоподібної жовчі в ньому, підвищенні концентрації білірубіну в сироватці крові понад 21 ммоль/л її доповнюють холедохолітотомією, зовнішнім дренуванням холедоха. Коли ж дані про літіаз загальної жовчної протоки відсутні, холецистектомію у хворих на гострий панкреатит доповнюють зовнішнім дренуванням холедоха, краще за методом Піковського (через куксу міхурової протоки).

Трансдуоденальна сфінктеропластика показана при фіксованих конкрементах великого дуоденального сосочка, якщо вони діагностовані інтраопераційно, а також у випадках, коли відсутня можливість виконати до операції ендоскопічну папілотомію з екстракцією конкрементів.

Оментопанкреатопексія. Після лапаротомії та перерізання шлунково-ободової та шлунково-підшлункової зв'язок рухому частину великого сальника проводять через отвір у шлунково-ободовій зв'язці й фіксують окремими швами до очеревини вздовж верхнього та нижнього країв підшлункової залози. Таку операцію треба вважати раціональною при вираженому набряку підшлункової залози та наявності в ній стеатонекрозів.

Абдомінізація підшлункової залози. Клітковину навколо підшлункової залози (вздовж нижнього та верхнього країв тіла і хвоста) інфільтрують розчином новокаїну, після цього розрізають парієтальну очеревину. Під тіло та хвіст залози проводять вільний кінець сальника й обгортають ним залозу. Ця операція здатна попередити потрапляння ферментів і продуктів розпаду в заочере-винний простір.

Секвестректомія— видалення некротизованої частини залози в межах нежиттєздатних тканин. Операцію виконують тупим шляхом.

Некректомію (видалення некротизованої частини залози в межах здорових тканин) виконують гострим шляхом: тканини залози розрізають на межі некрозу та ретельно перев'язують кровоточиві судини.

Резекція підшлункової залози — видалення частини органа з його поперечним перерізанням у межах незмінених (асі осиіиз) тканин залози. Розрізняють резекцію хвоста та тіла підшлункової залози

Панкреатектомія — повне видалення підшлункової залози. Дане оперативне втручання застосовують нечасто. Дуже відповідальним після резекції підшлункової залози є адекватне дренування її ложа.

 

3) Гострий парапроктит

Парапроктит ( Paraproctitis) – запалення клітковини, розміщеної навколо прямої кишки та заднього проходу. Парапроктит досить поширене захво-рювання .

 Інфекція проникає в параректальну клітковину через анальні залози. Патогенні мікроорганізми попадають із просвіту кишки в протоки анальних залоз, руйнують їх, уражають параректальну клітковину. Причиною парапроктиту є також пошкодження (мікротравми) прямої кишки та анального каналу щільними частинками калу, сторонніми тілами. Парапроктит може розвинутись гематогенним та лімфогенним шляхом при ангіні, грипі, гнійних захворюваннях.

Класифікація.

За етіологіією:

1. Вроджені.

2. Набуті:

а) травматичні;

б) запальні;

в) симптоматичні;

г) пухлинні.

За анатомічними ознаками:

 1.Відносно просвіту кишки:

А) повні

Б) неповні:

  а) внутрішні;

  б) зовнішні

2. Відносно первинної локалізації запального процесу:

а) підшкірні

б) підслизові

в) сіднично-прямокишкові

г) тазово-прямокишкові

           


Дата добавления: 2018-04-04; просмотров: 1356; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!