Інститут інтелектуальної власності і права
Розпорядження КМУ «Про перетворення ЗАТ "Інститут інтелектуальної власності і права» від 10 жовтня 2007 р. N 863-р Прийняти пропозицію МОН щодо перетворення ЗАТ "Інститут інтелектуальної власності і права" у вищий навчальний заклад післядипломної освіти Державний інститут інтелектуальної власності з віднесенням його до сфери управління МОН.
Державне підприємство "Інтелзахист"
Державне підприємство "Інтелзахист" (ДП "Інтелзахист") створено відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 6 серпня 2002 року №449, засновано на державній власності, належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України та підпорядковано Державному департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти i науки України (Держдепартамент).
Підприємство створено з метою удосконалення організації видачі контрольних марок для маркування примірників аудіовізуальних творів та фонограм, а також посилення захисту прав у сфері інтелектуальної власності.
У зв’язку з набранням чинності у серпні 2003 року Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм" від 10.07.2003 №1098-ІV підприємством здійснюється також видача контрольних марок для маркування примірників відеограм, комп’ютерних програм та баз даних.
Основними завданнями підприємства є:
Ø організація і забезпечення ведення Єдиного реєстру одержувачів контрольних марок для маркування примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних;
|
|
|
Ø забезпечення процесу видачі контрольних марок для маркування примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних;
Ø участь у реалізації Держдепартаментом державної політики щодо легалізації програмного забезпечення;
Ø здійснення інших заходів, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності.Назад
|
|  - нема голосів (917 відвідувань)
|
| Користувачі повинні бути зареєстровані щоб голосувати за книгу | |
Історія
Вперше термін «ІВ» вжив у 1845 році Чарльз Вудбарі (Charles Woodbury), суддя Окружного суду штату Массачусетс [1]. В Європі вперше цей термін вжив Альфред Ніон (Alfred Nion) у своєму трактаті «Droits civils des auteurs, artistes et inventeurs», що був вперше опублікований у 1846 році.
Справжня історія терміну почалася у 1967 році, після створення Всесвітньої організації інтелектуальної власності. Вона доклала багато зусиль для світового визнання для закріплення терміну, який є ключовою складовою частиною її назви.
Межі
|
|
|
У 1967 році у Стокгольмі було підписано Конвенцію про заснування Всесвітньої Організації Інтелектуальної Власності, якою було визначено, що до ІВ належать права на:
· літературні, художні та наукові твори;
· виконавську діяльність артистів, звукозапис, радіо- і телевізійні передачі;
· винаходи у сферах людської діяльності;
· наукові відкриття;
· промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування і комерційні позначення;
· захист від недобросовісного суперництва;
· усі інші права, що належать до інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній галузях.
Критика
Запровадження у правничій термінології терміну «ІВ» збіглось із переходом від розуміння авторського права та патентів, як суспільного блага до їх розуміння як «власності», тобто непорушного права власника. Такий перехід спричинив поширення таких термінів як «крадіжка» або «піратство» на порушення авторського або патентного права, а також на виникнення ініціатив у напрямку розширення сфери дії законодавства у цій галузі.
Багато супротивників концепції ІВ, особливо прихильники відкритого програмного забезпечення та вільної культури, називають її «інтелектуальною монополією» або «інтелектуальним протекціонізмом». На думку цих людей, законодавство у сфері ІВ у його сучасному розумінні приносить більше суспільної шкоди аніж користі. Одним з найбільш відомих опонентів ІВ є Річард Столмен, автор GNU.
|
|
|
ІВ у її сучасному розумінні базується на факті першого опублікування або реєстрації. Такий підхід нехтує той факт, що одна і та сама ідея, а також механізм втілення цієї ідеї, можуть виникнути одночасно в декількох людей. Відомим прикладом є історія про те, як Нікола Тесла та Томас Едісон одночасно дослідили низку електричних феноменів.
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 293; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!