Вікові особливості регуляції дихання
БІЛЕТ 7
Критичні періоди антенатального онтогенезу (пренатального)
За Аршавським основним критеріїм поділу онтогенезу на окремі періоди є спосіб взаємодії організму з відповідними умовами оточуючого середовища в кожному з них. Перехід з одного періоду на наступний позначають як переломний етат індивідуального розвитку (критичний період), який візначається вузькими часовими межами. Тут відбувається перебудова різних систем організму, зміна типу обміну речовин і адаптація до нових умов існування у середовищі. В критичний період системи органів мають низьку стійкість до пошкоджуючих факторів, що пов’язано з:
- зниженням регуляторної активності
- депресією певоної частини спадкового матеріалу
У пренатальному онтогенезі людини виділяють такі періоди:
1. Гермінативний (перший тиждень вагітності)
2. Ембріональний (2-3 тижні)
3. Передплідний (4-8 тиждень включно)
4. Плідний (з 9-го тижня і до народження)
1. Зародок розвивається за рахунок поживних речовин яйцеклітини – автотрофний тип живлення. За цей період зародок досягає стадії бластоцисти і зміщується в матку.
2. Починається початком імплантації бластоцисти у слизову оболонку матки, що супроводжується утворенням позазародкового органу – трофобласта, який забезпечує живлення і занурення зародка в товщу слизової оболонки матки – гістіотрофний тип живлення (тканинний)
|
|
|
Зміна типу живлення призводить до гаструляції і утворення нейрули. Гатсруляція відбувається приблизно на 18 день, а нейрула утворюється десь на 21 день (нейрула має 3 зародкових листка), у неї є хорда, нервова трубка і первинна кишка, є примітивне трубчасте серце.
На 21 день відмічаються перші скорочення серця і в цей момент зародок найбільш вразливий до пошкоджуючих факторів (антибіотики, алкоголь, нікотин тощо), які можуть призвести до викидня.
3. Починається перехід плода на гематотрофний тип живлення, за рахунок плаценти. Це призводить до інтенсифікації росту плода і утворення праобразів майбутніх органів. З 5-го тижня серце скорочується постійно, але ще не регулярно. З 8-го тижня відмічаються регулярні скорочення серця (100-120 уд/хв), а з 15-го тижня – 150 уд/хв.
4. Плацента продовжує розвиватись і за своїми трофічними можливостями до кінця вагітності в 3 рази перевищує такі можливості дорослої людини. З 20 по 25 тиждень ВУР диференціюється кора ГМ. В цей період організм плода дуже вразливий до пошкоджуючих факторів.
Зміни у будові судин та гемодинаміки у процесі онтогенезу
Судини
У новонародженних діаметр легеневого стовбура більший ніж діаметр аорти. В цілому у судин слабо розвинений м’язовий шар і немає чіткого розділення на 3 оболонки. Формування м’язової стінки судин дуже швидко відбувається в перші місяці після народження.
|
|
|
Вени ростуть інтенсивніше ніж артерії, проте клапанів у них ще немає.
У дітей до 6-річного віку поперечний переріз вен дорівнює такому у артерій. Тобто співведношення артерій до вен – 1:1 (у дорослих 1:2 – тобто на 1 артерію 2 вени). Остаточно співвідношення 1:2 встановлюється під час статевого дозрівання (11-15 років).
У дітей капіляри ширші, а їх число на одиницю ваги органа значно більше, але гірша проникність.
Гемодинамічні показники
Для характеристики вікових змін гемодинаміки істотне значення мають дані про артеріальний кров’яний тиск (АКТ, див. табл. 1). Загальноприйнятим є той факт, що з віком збільшується як систолічний, так і діастолічний тиск. У немовлят АКТ значно нижчий, ніж у дорослої людини. Це пояснюється тим, що у дітей цього віку артерії мають велику ширину просвіту відносно маси серця, загальної ваги і зросту дитини. Венозні судини, навпаки, трохи звужені. Співвідношення діаметрів венозних і артеріальних судин складає в цьому віці1:1, тоді як у дорослих - 1:2.
|
|
|
Досягши величини 120-122/70-72 мм рт. ст., тиск потім тривалий період залишається без змін і лише до старості трохи підвищується через втрату еластичних властивостей стінки судин і збільшенню периферичного опору.
Таблиця 1
Вікові зміни артеріального тиску крові
| ВІК | АРТЕРІАЛЬНИЙ ТИСК У ММ РТ. СТ. | |
| СИСТОЛІЧНИЙ | ДІАСТОЛІЧНИЙ | |
| НОВОНАРОДЖЕНІ | 59 - 71 | 30 - 40 |
| 1 - 12 місяців | 85 - 100 | 35 - 45 |
| 1 - 2 роки | 85 - 105 | 45 - 50 |
| 3 - 7 років | 86 - 110 | 55 - 65 |
| 8 - 16 років | 93 - 117 | 59 - 75 |
| 17 - 20 | 100 - 120 | 70 - 80 |
| 21 - 60 | до 140 | до 90 |
| Старші 60 років | до 150 | до 90 |
Необхідно відзначити, що представлені дані суперечливі. Ці величини, отримані в різних країнах, у різних областях нашої країни і залежать від умов життя та фізичного розвитку людини. Так, АКТ нижчий у мешканцій півдня, ніж у мешканців північних районів. Та сама величина АКТ може бути результатом різних співвідношень між серцевим викидом і периферичним опором. Зміни пружно-в’язких властивостей судин, тонусу стінок призводить до того, що величина периферичного опору з віком наростає. Це можна простежити на прикладі змін швидкості пульсової хвилі, що між 10 і 80 роками збільшується. Вікові зміни пружно-в’язких властивостей судинної стінки позначаються на умовах гемодинаміки. Відомо, що систолічний об’єм крові, викинутий в аорту, більший її ємності у фазі діастоли. Тому тільки частина енергії викинутої крові перетворюється в кінетичну енергію розтягнутої судинної стінки. Отже, наростання величини периферичного опору знижує важливий резерв ощадливого використання енергії під час серцевого циклу, що у свою чергу вимагає збільшення потужності серця в людей похилого і старечого віку.
|
|
|
Серцевий викид і периферичний опір визначають величину одного з найважливіших фізіологічних показників: швидкості колообігу крові. Швидкість колообігу крові з віком збільшується. Наприклад, час повного колообігу крові в немовлят становить 11 с, 3-літніх - 15 с, у 15-19 років - 18,4 с, у 30-40-літніх - 20,7 с, а у віці 70-79 років - 22,6 с. У ранньому віці ці зрушення пов’язані з ростом, збільшенням довжини судин, у більш пізньому - зміною еластичних властивостей судин.
Діяльність серцево-судинної системи в остаточному підсумку спрямована на забезпечення трофіки тканин, здійснюваної за посередництвом капілярів. От як говорить Бюргер (1960) про значення капілярного кровообігу в житті людини: "Вік людини - це вік капілярів". За своєю будовою капіляри дітей мало відрізняються від капілярів дорослих. А от їхня проникність для рідкої частини крові змінюється: вона вище в середньому віці, а в дитинстві і в старечому віці знижена. Кількість функціонуючих капілярів у лінійному полі зору в старості знижується. У молодих людей часто зустрічаються так звані "поля мінливості", що свідчать про облітерації капілярів. Як вважає більшість дослідників, типовим для старих людей, є наростання звивистості капілярів, збільшення міжкапілярних анастомозів. При цьому висловлюється думка, що уповільнення капілярного кровотоку в старості є пристосувальним механізмом, що сприяє більш повній віддачі кисню.
Вікові особливості регуляції дихання
Відомостей про вікові особливості центральної регуляції дихання вкрай недостатньо. При цьому велика частина з них стосується, в основному, періоду новонародженості. Легеневе дихання, яке відсутнє у плода, повинне надійно функціонувати із самих же перших моментів постнатального життя.
При внутрішньоутробному розвитку газообмін у плода відбувається через плаценту й організм матері. Однак навіть плід робить дихальні рухи у вигляді незначного розширення грудної клітки. При цьому легені не розправляються, виникає тільки невеликий негативний тиск у плевральній щілині. За даними Аршавского, такого роду дихання плоду сприяє кращому рухові крові і поліпшенню кровопостачання легенів. Під час пологів, після перев’язки пупочного канатика, організм дитини відокремлюється від організму матері, унаслідок чого концентрація СО2 у крові різко збільшується, парціальний тиск О2 падає. Це призводить до того, що в хеморецепторах кровоносних судин виникає збудження, що по аферентних волокнах досягає дихального центру, викликаючи рефлекторний перший вдих. Далі вдих також рефлекторно стимулює видих або перший крик немовляти.
У виникненні першого вдиху важливу роль відіграє зміна умов існування немовляти в порівнянні з внутрішньоутробним існуванням. Механічне подразнення шкіри при дотику рук акушера, більш низька температура середовища, підсихання тіла немовляти на повітрі й ін. При цьому, як думає Аршавский (1966), у появі першого вдиху основну роль відіграє збудження спінальних дихальних мотонейронів, клітин ретикулярної формації довгастого мозку і моста, причому збудливим фактором служить зниження парціального тиску О2 у крові.
До моменту народження дитини дихальний центр здатний забезпечувати ритмічну зміну фаз вдиху і видиху менш досконало, ніж у дітей старшого віку, що пов’язано з незакінченим функціональним формуванням дихального центра. Про це свідчить велика мінливість частоти, глибини, ритму дихання у дітей раннього віку. Збудливість дихального центра в грудних дітей також знижена.
З віком відбувається удосконалення функціонування дихального центру. Вже до 11 років повноцінною стає можливість пристосування дихання до різних умов життєдіяльності.
З віком змінюється й чутливість дихального центру до вмісту О2, досягаючи в шкільному віці приблизно рівня дорослого.
Однак слід зазначити, що в період статевого дозрівання в організмі підлітків відбуваються тимчасові порушення регуляції дихання, відзначається менша стійкість до гіпоксії, ніж у дорослої людини. Про функціональний стан дихального апарата свідчить і можливість довільно змінювати дихання (припинити або гіпервентилювати). Така регуляція здійснюється через кору великих півкуль головного мозку і пов’язана з розвитком другої сигнальної системи і виявляється з розвитком мови. По мірі росту і розвитку дитини і підлітка усе більшу роль у регуляції дихання відіграють руховий та інші аналізатори. У процесі онтогенезу розвивається опорно-руховий апарат і рухові реакції, удосконалюються пропріорецептивні механізми, стає більш тонким аналіз інформації, що надходить у головний мозок від пропріорецепторів м’язів і сухожильних рецепторів. З віком дихання стає все більш підконтрольним корі ГМ.
Таким чином, вивчення проблеми регуляції дихання в онтогенезі відрізняється складністю, і цілий ряд моментів цього процесу дотепер не освітлені і вимагають вирішення. До цього варто додати, що регуляцію дихання не можна розглядати ізольовано від транспорту газів кров’ю і тканинного дихання, тобто поза цілим організмом.
Дата добавления: 2018-04-04; просмотров: 101; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!