Застереження до міжнародного договору
Застереження - це одностороння заява в будь-якому формулюванні і під будь-якою назвою, зроблена державою при підписанні, ратифікації, прийнятті чи затвердженні договору або приєднанні до нього, за допомогою якої вона бажає виключити або змінити юридичну дію певних положень договору в їхньому застосуванні до цієї держави (ст. 2 Віденської конвенції 1969 р.). Застереження не повинно суперечити цілям і принципам договору, змінювати його головний зміст. Воно не може бути зроблене, якщо такого роду застереження заборонені договором або якщо договір допускає лише певний вид застережень, до якого дане застереження не належить. Застереження також не може бути зроблено до двосторонніх договорів.
Застереження, яке напевне допускається договором, не потребує будь-якого наступного прийняття іншими договірними державами, якщо тільки договір не передбачає такого прийняття. Якщо з обмеженої кількості держав, які брали участь у переговорах, і з об'єкта та цілей договору випливає, що він має застосуватися в цілому між усіма учасниками, то застереження вимагає прийняття всіма учасниками. Застереження вважається прийнятим державою, якщо протягом року вона не заперечила проти нього.
Застереження спричиняє відповідні зміни у взаєминах між стороною договору, що зробила застереження, і сторонами, що його прийняли. Якщо окремі учасники договору заперечили проти застереження, в їх взаєминах з державою, що зробила застереження, відповідне положення застосовуватися не буде. Застереження не змінює положень договору у взаєминах інших учасників.
|
|
|
Застереження, певно виражену згоду з застереженням і заперечення проти застереження необхідно робити у письмовій формі і довести до відома договірних держав та інших держав, які мають право стати учасниками договору. Якщо договір не передбачає інше, застереження або заперечення проти застереження може бути знято в будь-який час.
Від застережень потрібно відрізняти односторонні декларації або заяви, метою яких є уточнення сенсу певного положення договору.
На відміну від застережень, вони не змінюють змісту договору і не по-требують згоди з боку інших учасників.
Недействительность и прекращение межд договоров. Денонсация.
В міжнародному праві існує презумпція дійсності договорів, згідно з якою кожний чинний договір є обов'язковим для учасників, поки інше не встановлено на основі міжнародного права. Таким чином, не-дійсність договору має бути встановлена, після чого кожен учасник має право вимагати, щоб в межах можливого було відновлене положення, змінене в результаті виконання договору.
|
|
|
Недійсність договору може бути відносною і абсолютною. Відносна недійсність робить договір оскаржуваним, її підставами є помилка, об-ман, підкуп представника держави, укладення договору з порушенням положень внутрішнього права, які стосуються компетенції укладати до-говори. Абсолютна недійсність означає нікчемність договору із самого початку. її підставами є примус представника держави, примус держави шляхом погрози силою або 'щ застосування, протиріччя імперативній нормі загального міжнародного права (jus cogens).
Якщо договір визнано недійсним, можливо декілька варіантів: його учасники звільняються від зобов'язання виконувати договір у подаль-шому; усуваються підстави, які стали причиною недійсності договору; за згодою учасників переглядається весь договір або його частина.
Припинення І призупинення дії договорів
Припинення договору або вихід з нього учасника можуть мати кде відповідно до положень договору або в будь-який час за згодою рх учасників після консультації з іншими договірними державами. !Ьговір може бути припинений у випадку:
1) закінчення строку, на який він був укладений;
2) виконання договору;
3) за згодою всіх сторін, що домовляються (скасування);
|
|
|
4) у зв'язку з укладенням нового договору з тих самих питань між тими самими державами (новація);
5) денонсації, яка означає односторонню відмову держави від договору з попередженням інших учасників, коли така відмова, її порядок та умови прямо передбачені договором;
6) анулювання як односторонньої правомірної відмови держави від
укладеного договору. В міжнародному праві підставами анулювання є
істотне порушення договору іншим учасником, неможливість виконан-
ня договору, корінна зміна обставин, при яких договір було укладено,
виникнення нової імперативної норми, з якою договір виявляється у
суперечності.
- 7) виникнення війни між договірними державами. У випадку війни багатосторонні договори, як правило, припиняються. Продовжують діяти договори, укладені спеціально на випадок війн, наприклад, конвенції про режим військовополонених та т.п.
8) припинення існування держави або зміна її статусу.
Розірвання дипломатичних або консульських відносин між учасниками договору не впливає на правові відносини, встановлені між ними договором, за винятком випадків, коли наявність дипломатичних або консульських відносин потрібна для виконання договору.
|
|
|
Призупинення договору означає тимчасове припинення його дії. Воно може мати місце згідно з договором, за згодою учасників, а також на основі міжнародного права у випадку істотного порушення договору і тимчасової неможливості його виконання. Призупинення дії договору звільняє учасників від зобов'язання виконувати договір протягом періоду призупинення і не впливає в усьому іншому на правові відносини між ним, встановлені договором.
У період призупинення дії договору учасники повинні утримуватися від дій, які могли 6 перешкодити поновленню дії договору.
Денонсация международного договора (от фр. denoncer) – наиболее распространенный способ прекращения действия двустороннего или выхода из многостороннего международного договора. Представляет собой уведомление участника о его расторжении в порядке и сроки, предусмотренные в таком договоре. Если договор не предусматривает денонсации и не установлено намерение его участников допустить такую возможность, то он не может быть денонсирован.
Дата добавления: 2018-04-04; просмотров: 562; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!