С. Трикрати – с. Заря – станція Трикратне – смт. Олександрівка
Пройдена відстань –24 км
Ходовий час – 6 годин
Метеорологічні умови – похмуро, сухо.
Добре що не потрібно збирати палатки, тому вийшли в заплановані 8-30.Фото-32. По центральній вулиці Трикрат, на північ до Братської траси 0,5 км. Переходимо дорогу і йдемо по правому березі ставка, створеного в руслі р. Арбузинки. На початку ставка переходимо на лівий беріг по дерев’яному пішохідному місточку.Фото-33. Невдовзі зупиняємось над обривом грандіозного гранітного кар’єру. Див. фото-34.
На щастя води Арбузинки не заходять до кар’єру, тому вода тут кришталево чиста! А річка протікає правіше кар’єру . Ми ж обходимо кар’єр з протилежного боку, на безпечній відстані від 20-метрового обриву в’ється стежина. Зате ми маємо незабутню можливість полюбуватися красою дзеркала води, та величністю гранітних скель. На північно-західному краю кар’єра ми знаходимо дамбочку і невеликий ставок в балці. Переходимо через дамбу, впевнені, що це початок каскаду ставків на р.Арбузинкі, і підіймаємось вгору по течії по правому березі. Справа від нас видно комиші та безліч дерев, зліва поле… Темп добрячий…ніщо не віщувало біди! Через 50хв. Плановий привал…і добре що приспічило…Спустився до води, а води нема!!! Не може Арбузинка навесні пересохнути! Піднялися ще вище на Пн-Зх – є ще один ставочок за яким ліс…і все! «Річка» закінчилася!!! Обійшли ліс по периметру – дуже гарний, до речі, не дарма ми сюди потрапили. Пізнали рідний край!І нагуляли наступні 50хвилин. Зате вияснили, що ми ішли паралельно Арбузинці тільки східнішою балкою. Беремо азимут на Південний Захід, перетинаємо поле прямо по озимині і благополучно виходимо на беріг каскаду ставків. Далі вгору проти течії до моста через р. Арбузинку в с. Заря. В радянські часи тут було потужне рибне господарство, зараз , після безсовісного знищення запасів риби в 90-і роки, ставки знову взяли в оренду і поступово відновлюється минула слава. А ми прямо в селі, де 80% господарств покинуті та розвалені, організовуємо обід.Фото-35. Воду дали добрі люди з басейна – привозну, бо в криницях тут вода не смачна – солона. До обіду пройшли 12км. Обід з 12-00 до 13-30.
|
|
|
Від с. Заря йдемо на південь по дорозі, без експерта з автодору визначити яка це дорога, асфальтована, гравійна, чи ґрунтова, практично неможливо.Фото-36. Але через 1,5 км, вона виводить на шосе Трикрати – Олександрівка. На ньому ми повертаємо направо і через 2,5км мимо величезного ХПП( хлібоприймального комбінату), що в народі зветься: «Закрома родины», виходимо на залізничну станцію «Трикратне». Переходимо залізничну колію,10 хв. привал, потім вліво по асфальтованій вулиці, яка повертає по селу направо до Олександрівки. На зупинці біля крамниці фото-37.
|
|
|
Наступний привал робимо біля крамниці «Жемчужина» в Олександрівці. Далі, наліво по трасі Ю-Українськ – Вознесенськ біля 200 м. і повертаємо направо вниз до річки Південний Буг по вул. Гагаріна, до старої понтонної переправи. Далі вниз по течії по лівому берегу, по стежці , яке щастя зійти з асфальту. Не зважаючи на сильну втому, навіть малеча повеселішала. Проходимо мимо гранітного кар’єру, і починаємо шукати місце для ночівлі. Невдовзі облюбували гарну галявину серед старих верб з достатньою кількістю дров. Після обіду ми пройшли ще 12км. Дуже втомилися, але вибору не було. Не ночувати ж посеред Олександрівки. Добре що рюкзаки легкі – кінець походу. Зліва – дачі, де можна взяти питну воду, з права - через річку - с. Прибужжя з гарною, старовинною церквою. В ній ми були минулого літа, в поході по Бугу.
Ночівля вже не така холодна, але й не жарко. Зате по справжньому – в палатках!!! Фото-38,39.
День 27.03.2015
Смт.Олександрівка – с.Бугське – оз.Баластне
Пройдена відстань –12км
Ходовий час –3 години
Метеорологічні умови – хмарно з проясненнями.
Зранку робимо радіальний вихід на кар’єр. Він вже не в промзоні , новий кар’єр південніше, тому знаючі люди облюбували його для відпочинку. І хоча добиратися туди не зовсім зручно, але воно того коштує! Настільки кришталево чистої води в Миколаївській області не існує! Це я вам відповідально заявляю! Не дарма в народі цю водойму назвали «Мальтою». Див.фото-40.
|
|
|
Подальший маршрут пролягає по берегу, мальовничими місцями. На жаль невдовзі дачі підступають майже до води, тому інколи утрудняється прохід. З іншого боку, не всі люди свині, що викидають сміття прямо на беріг. Наприклад ось цей господар зробив таке собі райське містечко і дозволив нам пообідати там. Див.фото-41.
Обід з 12-00 до 13-30. Потім переходимо до наступного озера, що офіційно називається «Бугське», а люди його знають як «Директорське». Фото-42. Це невеликий огороджений заповідник, з чималою кількістю рідкісних тварин, в тому числі ондатри, видри, лебеді та ін.. Привал для фото-43.
Далі ми по с. Бузькі хутори прямуємо на відоме озеро Балластне. Озеро не менш заповідне, але більш доступне. На його південному березі , під крутим 20-метровим піщаним схилом, є чарівна місцина, де завдяки надійному захисту від вітрів і лишніх очей, існує особливий мікроклімат, у тому числі психологічний. Тому саме тут ми інколи проводимо свої туристичні тренувальні збори. Див.фото-44. Тому саме тут ми організували останню ночівлю, чудовий вечір туристичної пісні, а також традиційну «свічку відвертості», де підвели підсумки походу, та плани по підготовці до обласних змагань.
День 28.03.2015
Дата добавления: 2018-04-04; просмотров: 197; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!