ПОРУШЕННЯ ПОСТАВИ, ВИДИ ПОРУШЕНЬ ТА ЇХ ПРИЧИНИ
Лекція № 12. ФОРМУВАННЯ ПРАВИЛЬНОЇ ПОСТАВИ
План лекції:
1. Ознаки правильної постави.
2. Порушення постави, види порушень та їх причини.
3. Плоскостопість, її причини і профілактика.
4. 4. Рахіт, його прояви і профілактика.
Зміст лекції
Батьки і вихователі завжди хочуть бачити своїх дітей здоровими, стрункими і сильними. Проте не кожна дитина задовольняє їхні бажання. В чому ж причина? Насамперед у помилках, допущених у системі виховання в сім'ї, дитсадку та школі. Щоб дитина нормально розвивалася розумово й фізично, їй необхідно створити правильний, ритмічний режим життя і діяльності, сформувати в неї необхідні вміння і навички, "виліпити" правильну поставу. Бо красива, струнка постава не виникає сама по собі, її виховують і формують, як і будь-яку іншу рухову навичку, з раннього дитинства.
А справді, чи можливо виховати правильну поставу без спеціального тренування, лише наслідуючи обраний ідеал, намагаючись весь час триматися прямо і красиво? Ні, не можна! Для цього потрібна систематична, копітка робота не тільки над зміцненням м'язів шиї, спини, груцей, і ніг, а й над вихованням навичок тримати тіло в правильній позі.
Які ж ознаки правильної постави? Лоб і підборіддя знаходяться в одній площині, перпендикулярній до підлоги, мочки вух - на одному рівні; плечі опущені, трохи відхилені назад і на одній лінії, паралельній підлозі, що забезпечує й правильне положення лопаток; живіт злегка підтягнутий, груди трохи виступають уперед; тулуб має бути прямий, фізіологічні вигини (лордози - вигини вперед у шийному і поперековому відділах і кіфоз - вигин у грудному відділі хребта) помірно окреслені; кут нахилу таза - в середньому 30-40°; ноги в положенні стоячи помірно розігнуті в тазостегнових і колінних суглобах, перпендикулярні до підлоги, носки трохи розведені або ступні паралельні, склепіння ступнів добре виражені. При правильній поставі глибина шийного і поперекового вигинів хребта майже однакові й коливаються у дітей дошкільного віку в межах 3-4 см.
|
|
|
У фронтальній площині (з боку обличчя і спини) при правильній поставі всі частини фігури встановлюються так, щоб симетричні точки правої та лівої сторін тіла розташовувалися на горизонтальних лініях.
Вертикальна вісь проходить через середину голови, зовнішній слуховий прохід, 6-7 шийні та 11 -12 грудні хребці, головку стегнової кисті, передню поверхню колінного суглоба і човноподібної кістки ступні.
М'язова система дитини настільки слабка, що вона не в змозі витримувати скелет. У цьому легко переконатись, подивившись на спину сплячої дитини: вона, як правило, опукла, сутула, сплетіння ступнів немов "лежать на підлозі", живіт звисає тощо. Це пов'язано із незавершеним морфологічним процесом у м'язах, в яких більше води, ніж білкових речовин. М'язи дитини швидко стомлюються, тому вона змушена набирати найбільш зручну, полегшену, проте часто неправильну позу. Поступово дитина звикає до неї, і ця звичка перетворюється у хворобу, яка проявляється в асиметрії, спотворенні постави, легкому ступені викривлення хребта тощо.
|
|
|
У дитини до 7 років закінчується формування шийного і грудного вигинів хребта, поперековий же формується до 15-І6-річного віку. Процес закостеніння хребта у дошкільнят і молодших школярів не завершений, хребці і весь простір між ними значно заповнені хрящем. Тому хребет надзвичайно гнучкий і під датливий. А отже, неправильне сидіння за столом, партою, постійне носіння портфеля в одній руці призводить до ліво- чи правостороннього викривлення хребта - сколіозу. Змінюється не тільки зовнішній вигляд дитини, але й порушуються нормальна діяльність внутрішніх органів, дихання, кровообіг організму, який росте.
Необхідно пам'ятати, що анатомо-фізіологічні варіації й патологічні відхилення від норми визначаються не тільки морфологічними ознаками, але й функціональними чинниками, які зумовлені взаємодією організму із зовнішнім середовищем. Тому постава — це насамперед функціональне поняття, і її не можна розглядати як щось постійне, таке, що не піддається змінам. У різні періоди життя дітей, під впливом умов побуту, навчання, постава може змінюватися як у кращий, так і в гірший бік, тому різні порушення її, особливо на ранніх порах, можна виправити.
|
|
|
У дитсадку і школі будь-яка робота - читання, малювання, писання, слухання пояснень вихователя чи вчителя, робота в майстерні - вимагає від дитини певної робочої пози, тобто пропорційного розташування частин тіла, яке забезпечує тривалу працездатність. Недотримання цієї фізіологічної вимоги, як правило, призводить до швидкої втоми і порушення постави.
Дошкільнята і школярі щоденно проводять у нерухомому стані від двох до шести годин. Причому вони не тільки сидять, а мають слухати, писати, рахувати, думати. Нерухомість для дитячого організму особливо стомлива. Бігаючи і стрибаючи на заняттях фізкультурою, дитина стомлюється менше, ніж під час інших занять, де вона змушена сидіти нерухомо.
Встановлено, що тривале статичне напруження м'язів негативно позначається на діяльності центральної нервової системи, міцності умовних рефлексів, координації рухів, а якщо воно супроводжується ще й незручною позою, тоді в дитини знижується продуктивність праці, настає втома, фіксуються викривлення хребта.
|
|
|
Яка ж поза найменш втомлює дитину? Фахівцями доведено, що природна робоча поза дитини - вільна, з легким нахилом тулуба вперед, симетричним положенням голови і плечового поясу, а також опорою для тулуба, рук і ніг. Така поза має забезпечуватися конструкцією стільця і стола. Необхідно, щоб довжина сидіння стільця відповідала довжині стегон, щоб воно вміщувало весь таз і сідниці, а висота ніжок відповідала довжині гомілок дитини. У спинки стільця має бути невеликий нахил назад, щоб була можливість відкинутися на неї, аби дати хребту відпочити і розвантажитися. Ступні мають стояти на підлозі. Гомілковостопний, колінний суглоби при сидінні створюють прямий кут. Відстань від краю стола (парти) до грудної клітки дитини -1-2 см. Освітлення - зліва і зверху.
Під час писання дитина має сидіти з однаковим навантаженням на обидві сідниці. Хребет спирається на спинку стільця. Передпліччя тримаються симетрично і вільно, впираючись у стіл трохи нижче ліктьових суглобів на його поверхні (бажано, щоб стіл був нахилений до дитини на 2-3°). Плечі дитинн мають перебувати на одному рівні, а голова - злегка нахиленою вперед. Відстань від очей до стола (до зошита) - 35 см. Зошит при писанні має лежати під кутом 30° (кут, відкритий вправо, створюється краєм стола і нижнім краєм зошита), нижній кут його перебуває проти середини грудей дитини. Ліва рука підтримує і рухає зошит знизу вверх. Праву руку не зміщують. Зошит пересувають, коли заповнена половина сторінки.
Під час читання передпліччя симетрично розташовують на поверхні стола (парти), кисті підтримують книжку з нахилом відносно очей. І все-таки таке читання стомлює. Тому для зручності книжку кладуть на стіл під кутом 15° (під неї кладуть іншу книжку). Тоді дитина зможе обпертися ліктями об стіл, а кистями підтримувати підборіддя. Це найбільш полегшена поза.
При відсутності спеціальних дитячих меблів дитині організовують робоче місце за звичайним обіднім столом. Якщо сидіння стільця довше від її стегон, тоді між спинкою стільця і спиною дитини кладуть спеціально зроблений фанерний ящик, а під ноги ставлять підставку.
Стояти дитина має вільно, без напруження, розставивши ногц на ширину плечей для рівномірного розподілу на них маси тіла. Перенесення маси тіла на одну ногу і повороти тулуба при фіксованих ногах порушують поставу. Тому перед поворотом тулуба переставляють ноги.
Під час ходьби плечі втримуюють на одному рівні, грудну клітку розправляють, лопатки трохи (без напруження) зводять, живіт злегка підтягують, голову тримають прямо, йдуть, не горблячись, стрімкою, енергійною ходою, з легкими змахами руками. Повільна ж ходьба має бути спокійною, невимушеною, красивою.
Часто опорно-руховий апарат дитини деформується під впливом власної маси. А з вантажем деформація прискорюється. Ось чому дітям не можна дозволяти переносити вантаж. Якщо ж це конче необхідно, то його несуть на спині (зокрема, в рюкзаці).
Негативно позначається на поставі звичка тримати руки в кишенях штанів, куртки, пальта. Її наслідки - асиметрія плечового пояса, зміщення лопаток, згорблена спина тощо.
Не можна забувати про дітей зі зниженим зором, які мають сидіти за першими столами середнього ряду, адже поганий зір - частий супутник сколіозу. Діти, які користуються окулярами, мають перебувати на обліку в лікаря-окуліста і періодично звертатися до лікаря-ортопеда.
Як у дитсадку, школі, так і вдома, діти займаються ручною працею: вишивають, ліплять з пластиліну,шиють тощо. Це дуже корисні справи, бо розвивають м'язи пальців рук. Важливо, щоб дитина працювала обома руками. Значного напруження зору викликають шиття і вишивання. Періодично припиняють роботу і дивляться вдалину, аби дати відпочити м'язам очей. Адже їх тривала втома веде до косоокості.
У формуванні правильної постави великого значення набуває пасивний відпочинок для розвантаження опорно-рухового апарата. З дією метою корисно всередині дня годину-півтори побути в горизонтальному положенні.
Дитина має бути не тільки здоровою, а й красивою. Пропор-ційність частин її тіла, правильний розвиток кісткової системи та грудної клітки, стрункість фігури багато в чому залежать від вихователів і батьків. Дуже важливо постійно звертати увагу дітей і підлітків на стан їх постави, переконувати в тому, що всі погані звички, яких вони набувають, так чи інакше позначаються в майбутньому на їхній зовнішності та здоров'ї. Вони мають знати, що при порушенні постави погіршується функція дихання, можуть виникнути короткозорість, остеохондроз хребта та інші захворювання. Правильне ж положення тулуба залежить від рівномірного натягнення м'язів його задньої, передньої та бокових поверхонь.
Постава дитини формується під час росту її організму в тісному взаємозв'язку з розвитком усіх рухових якостей і залежить від гармонійної роботи м'язів, положення хребта, плечового пояса, таза і ніг. У формуванні постави значну роль відіграє не тільки сила, а й рівномірний розвиток м'язів, їхня гармонійна робота, правильний розподіл м'язових зусиль.
Формування правильної постави дитини залежить насамперед від раціонального режиму; вмілого чергування праці та відпочинку, сну, розумного розпорядку дня, повноцінного харчування, виконання фізичних вправ і загартовування організму. В регламентованому режимі передбачають також заняття коригуючими вправами.
Що ж треба розуміти під поняттям "правильна постава"?
Правильна постава - звичне положення тіла під час стояння, сидіння, ходьби та іншої діяльності. Правильна постава створює сприятливі умови для роботи рухового апарата: м'язи, що утримують тіло в стані рівноваги перебувають у найменшому напруженні, їхній тонус рівномірний, що за-безпечує готовність до рухової діяльності. Постава визначається положенням голови, формою хребта і грудної клітки, положенням кісток плечового пояса, нахилом таза, формою черевної стінки, положенням кісток нижніх кінцівок і формою ступнів. Вона формується з перших місяців життя до 19-20 років.
Головною ознакою постави є форма хребта — основи скелета тулуба людини. Профіль хребта утворює хвилеподібну лінію з рівномірними підвищеннями і заглибленнями однакової висоти. Постава залежить від таких фізичних даних: особливостей хребта і тонусу мускулатури, стану нервової і дихальної систем, загального стану здоров'я. Правильне положення тіла в основному визначається натягом м'язів і зв'язок, що оточують хребет. Порушення правильності постави найчастіше виникає внаслідок змін форми хребта.
ПОРУШЕННЯ ПОСТАВИ, ВИДИ ПОРУШЕНЬ ТА ЇХ ПРИЧИНИ
Деформація різних відділів скелета, недостатній або нерівно-мірний розвиток мускулатури, знижений тонус м'язів можуть призвести до порушення постави.
Порушення постави в дітей можуть призвести до серйозного розладу нормальної діяльності організму, а в запущених формах - до значних порушень у стані здоров'я. У таких дітей спостерігається підвищена втомлюваність, частий головний біль, поганий апетит; дитина стає в'ялою, апатичною, уникає рухливих ігор.
Для неправильної постави характерні такі ознаки: витягнена за продольну вісь тіла голова (опущена або задерта); зведені вперед, напружено підняті плечі або асиметричне положення плечей, різні лінії талії, боковий вигин хребта; випнутий живіт, надто збільшений
поперековий вигии; відставлений назад таз; кругла спина і запала грудна клітка; випинання або сплющення одного з боків грудної клітки.
Види неправильної постави: сутулість, збільшення глибини натуральних вигинів хребта в грудній ділянці (кіфотична постава), в поперековій ділянці (лордотична постава) і бічне викривлення хребта - сколіоз.
Сутулість виникає при слабкому розвитку м'язової системи, в першу чергу м 'язів спини. При цьому голова і шия нахилені вперед, грудна клітка сплющена, плечі зведені вперед, живіт випуклий.
При кіфотичній поставі всі вказані вище ознаки виражені сильніше і помітніші. Крім слабкого розвитку м'язів, спостерігаються зміни в зв'язковому апараті хребта: зв'язки розтягнуті, менш еластичні, що і сприяє збільшенню вигину хребта в грудній ділянці.
Для лордотичноїпостави характерно: сильно виражений вигин в поперековому відділі хребта, шийний вигин хребта зменшений, живіт випуклий. Цей тип порушення постави частіше зустрічається у дітей дошкільного віку, оскільки у них ще слабко розвинені м'язи живота.
У старшому дошкільному та молодшому шкільному віці з більшості випадків зустрічаються бічні викривлення хребта в поєднанні зі зсувом хребців навколо своєї осі - сколіоз, викривлення в передньозадньому напрямі - лордоз, плоска і кругла спина.
Розрізняють три ступені порушення постави. При порушенні першого ступеня змінюється лише тонус м'язів. Всі дефекти
постави зникають, коли людина випрямляється. Це порушення легко усувається при систематичних заняттях коригуючою гімнастикою.
При другому ступені порушення постави з'являються зміни в зв'язковому апараті хребта. Ці зміни можуть бути виправлені при тривалих заняттях коригуючою гімнастикою під керівництвом кваліфікованих медичних працівників у кабінетах лікувальної фізкультури.
Третій ступінь порушення постави характеризується стійкими змінами в міжхребцевих хрящах і кістках хребта. Ці порушення з допомогою коригуючої гімнастики не відновлюються.
Сколіоз буває природженим і набутим. Він розвивається внаслідок змін у хребті, що призводить до порушення функцій нервово-м'язового апарата й деформації всього тулуба.
Сколіоз—загальне захворювання організму, яке вражає всі органи, а найбільш серйозно - кісткову і м'язові системи. Внаслідок цього неправильно функціонують органи, розташовані в грудній клітці і частково у черевній порожнині, порушується діяльність серця, органів дихання і травлення.
Приблизно від 6-7 до 13-15 років діти найчастіше хворіють на сколіоз. Дівчатка хворіють на нього в 4-5 разів частіше від хлопчиків.
Сколіоз може виникнути від спання на боці із зігнутим тулубом у м'якій постелі, тривалого стояння на одній нозі, звички робити все однією рукою. Причиною бічного викривлення хребта може бути також невідповідність меблів зросту дитини, неправильне сидіння в дитсадку і вдома, що призводить до зниження тонусу зв'язково- м'язового апарата хребта, його послаблення і швидкої втоми.
Набутим вважають 95 відсотків сколіозів, серед яких можна виділити три основні форми: рахітичний, статичний і звичний.
Рахітичний сколіоз є наслідком перенесеного рахіту і починає виявлятися вже в перші роки життя дитини. Його утворенню сприяють різні порушення нормальних положень тулуба: раннє висаджування дитини, носіння її завжди на тій самій руці тощо. При рахітичному сколіозі виявляються не тільки викривлення хребта в бік, а й поворот його навколо своєї осі - торзія.
Статичний (або функціональний) сколіоз спричиняється різною довжиною ніг, а отже, косим положенням таза. Таке найчастіше
трапляється внаслідок переломів ніг. З метою запобігання розвитку статичного сколіозу потрібно своєчасно звертатися до лікаря-ортопеда.
Звичний сколіоз розвивається здебільшого в шкільні роки від неправильних звичних поз у школі і вдома, що призводить до розтягування м'язів на одному боці тулуба та скорочення їх да іншому й фіксації їх у цьому положенні. Тому батьки повинні навчати дітей правильному сидінню, стоянню, ходьбі, лежанні, систематично контролюючи ці пози і стан хребта.
Чим раніше сформувався сколіоз, тим більше часу він прогресує, тим гірше піддається лікуванню. У період статевого дозрівання сколіоз утворюється в 4-6 разів частіше, якщо не вживати профілактичних заходів.
Розрізняють чотири ступені сколіозу. При першому ступені хребет випрямляється під впливом маси тіла у висі без опори ногами. Другий студінь характеризується стійкою деформацією хребта і грудної клітки, поворотом хребців і асиметрією грудної клітки. Цри третьому і четвертому ступенях ці дефекти значно посилені.
Сколіози бувають простими, при яких є одна дуга викривлення хребта, і 8-подібними. В залежності від того, в якій частині хребта і з якого боку відбувся вигин, сколіози називають правосторонній, лівостороннім, поперековим тощо. Виникнення сколіозу в дитини можна встановити асиметричним положенням надпліччя, нижніх кутів лопаток і так званих трикутників - просторів між опущеними руками і талією.
Профілактика порушень постави насамперед полягає в дотримуванні основних правил стояння, сидіння, лежання і ходіння, про що йшлося вище. Проте необхідно нагадати, що від спання в ліжку з розтягнутими пружинами, схожому на гамак, тіло дитини сильно згинається, бо таз провалюється, а голова і ноги високо підняті. Це може призвести не тільки до викривлень хребта, а й сприяти виникненню остеохондрозу. Тому спати потрібно на рівному -.і жорсткому матраці, висота подушки не повинна перевищувати 15- 20 см. Тоді в положенні лежачи на боці голова не відхилятиметься в бік відносно тулуба.
Дітей у віці до 6 місяців, особливо хворих на рахіт, не можна садити, до 9-10 місяців надовго ставити на ніжки. При навчанні ходьбі
не потрібно водити дитину за ручку, оскільки при цьому положення її тіла стає асеметричним.
Маленькі діти не повинні стояти і сидіти тривалий час на одному місці навпочіпки, ходити на великі відстані (під час прогулянок і екскурсій). Щоб діти, граючись з піском, не сиділи тривалий час навпочіпки, пісочні ящики потрібно робити з лавочками. Меблі, яким користуються діти, мають відповідати їх зросту і пропорціям тіла. Вихователі і батьки повинні стежити за правильною позою дітей під час занять, прийому їжі, ігор, роботи на ділянці. Не потрібно дозволяти дітям тривало стояти з опорою на одну ногу.
У вихованні правильної постави важливу роль відіграє і одяг. Він не має бути тісним, сковувати рухи, заважати прямому положенню тіла.
Багато дітей ходить з опущеною головою, що сприяє збільшенню грудного кіфозу - виникненню згорбленості.
Щоб плавно ходити, з піднятою головою і випрямленою спиною, необхідно систематично, не менше трьох разів на тиждень, працювати над тренуванням пози і зміцненням м'язів спини, черевного пресу і ніг. Ці вправи бажано вводити до комплексів ранкової гімнастики, проте їх можна виконувати й окремо.
Метою цих комплексів є збільшення сили і статичної витривалості м'язів. Бо зміцнівши, вони зможуть тривалий час витримувати хребет у прямому положенні з випрямленими ногами і підведеною головою.
Вправи доцільно виконувати в статичному режимі, чергуючи їх з динамічними. До статичних належать вправи, пов'язані з напруженням м'язів і утримуванням пози протягом 3-10 сек. Після 8-10-секундної паузи для відпочинку вправу повторюють. Орієнтовне дозування кожної вправи - 3-16 разів у залежності від стану здоров'я і підготовки того, хто буде виконувати вправу. Потім переходять до нової вправи для тієї самої чи іншої групи м'язів. На одному занятті доцільно робити 3-4 статичні вправи. Починають з найпростіших, згодом їх ускладнюють за рахунок зміни висхідного положення, застосування обтяжень (гантелей, гирі, палиць тощо), збільшення дозування до 10 разів.
Динамічні вправи використовують для зміцнення різних м'язових груп, дозуючи їх залежно від віку, статі і стану здоров'я.
М'язи шиї, спини, плечового пояса і грудної клітини, черевного преса і ніг розвиватимуться постійно, якщо систематично виконувати не тільки ранкову гімнастику, але й активно працювати на уроках фізичної культури, виконувати домашні завдання з фізичної культури і відвідувати спортивні секції. Це забезпечить створення м'язового корсета тіла. Хоча вправи для формування пози правильної постави необхідно робити всім, незалежно від стану постави: адже вони привчать триматися рівно, невимушено, красиво ходити і легко бігати, сприятимуть гармонійному розвиткові.
Дата добавления: 2018-04-04; просмотров: 837; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!