Тема 5. Підсудність справ адміністративним судам
1. Поняття і види підвідомчості справ адміністративної юрисдикції.
2. Поняття, зміст і види підсудності справ адміністративної юрисдикції.
1) Предметна підсудність адміністративних справ.
2) Територіальна підсудність адміністративних справ.
3) Інстанційна підсудність адміністративних справ.
4) Підсудність за зв’язком справ (підсудність кількох пов’язаних між собою вимог).
5) Підсудність за ухвалою суду.
Контрольні запитання:
1. Які існують критерії підвідомчості публічно-правових спорів?
2. Що таке «підсудність справ адміністративної юрисдикції»?
3. Які існують проблеми розмежування підсудності справ?
4. Які існують підстави передачі адміністративних справ з одного адміністративного суду до іншого?
5. Які категорії справ, підсудніх Вищому адміністративному суду як суду першої інстанції? Чим це зумовлено?
Задачі:
1. Суд на основні ч.2 ст.19 КАС України постановив ухвалу про непідсудність вимог, які стосувались протиправності наказу Державної податкової адміністрації України «Про надання інформації державними нотаріальними конторами або приватними нотаріусами та про внесення змін до наказу Державної податкової адміністрації України від 29 вересня №45» від 19 серпня 2005 №352 (Наказ). За висновком суду оскаржений наказ був правовим актом індивідуальної дії. А тому, на думку судді, позивач порушив правило територіальної підсудності, звернувшись із позовом до суду за місцем знаходження відповідача».
|
|
|
Чи правильно суд застосував припис КАСУ про підсудність?
2. Особа оскаржила правовий акт індивідуальної дії і при цьому звернулася із адміністративним позовом до кількох відповідачів, лише частина з яких мала статус суб’єкта владних повноважень. Галицький районний суд м. Львова ухвалою відмовив у відкритті провадження за позовними вимогами до всіх відповідачів із посиланням на те, що вони не належить до компетенції адміністративних судів.
Чи обґрунтованою є ухвала суду?
3. Особа відкликала свою позовну заяву та просила залишити її без розгляду, посилаючись на те, що вона подана із порушенням правил територіальної підсудності. Суд своєю ухвалою задовольнив клопотання та залишив позовну заяву без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 155 КАСУ.
Чи обґрунтованою є ухвала суду?
4. Виявивши порушення закону з боку представництва іноземного суб’єкта господарювання, орган державної влади України поклав обов’язок усунути це порушення не на цього суб’єкта, а на керівника представництва. Позов від імені іноземного суб’єкта господарювання щодо оскарження припису був поданий до суду за вибором керівника. Однак суд повернув позовну заяву, стверджуючи, що заява мала бути подана до суду за місцем проживання посадової особи представництва.
|
|
|
Чи обґрунтованими є дії суду? Яким чином слід вирішити питання про підсудність цієї адміністративної справи?
Рекомендовані джерела до теми:
1. Закон «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 р. // Офіційний вісник України вiд 30.07.2010 - 2010 р. – Ст. 1900; Голос України вiд 03.08.2010 - № 142; Урядовий кур'єр вiд 12.08.2010 - № 148.
2. Указ Президента України “Про утворення місцевих та апеляційних адміністративних судів, затвердження їх мережі та кількісного складу суддів” від 16 листопада 2004 р. // Урядовий кур’єр. – 24 листопада 2004 р.
3. Інформаційний лист ВСУ «Щодо застосування господарськими судами України положень процесуального законодавства стосовно розмежування компетенції між спеціалізованими адміністративними і господарськими судами» від 26 грудня 2005 р. // Вісник господарського судочинства. – 2006. – №2.
4. Інформаційний лист Вищого господарського суду України «Про деякі питання, пов’язані із розмежуванням компетенції господарських і адміністративних судів» від 7 лютого 2006 р. // Вісник господарського судочинства. – 2006. – №2.
|
|
|
5. Бевзенко В.М., Мінько С. М. Особливості визначення підвідомчості і публічно-правових спорів // Вісник господарського судочинства. – 2007. - №3. – С.122-126.
6. Заверуха О.Б. Адміністративна юстиція: поняття, правовий зміст, характерні ознаки // Вісник Львівського національного університету. – Серія юрид.- 2003. – Випуск 38. – С.212 –218.
7. Зеленцов А.Б. Контроль за деятельностью исполнительной власти в зарубежных странах: Учеб.пособие. – М., 2002. – С.99-104.
8. Педько Ю. Адміністративна юстиція і компетенційні спори /Адміністративна реформа в Україні: шлях до Європейської інтеграції». Зб.наук.пр– Київ: Вид-во: «ООО «АДЕФ-Україна», 2003. – С.165-167.
9. Перепелюк В.Г. До питання про компетенцію адміністративного суду / «Адміністративна реформа в Україні: шлях до Європейської інтеграції». Зб.наук.пр– Київ: Вид-во: «ООО «АДЕФ-Україна», 2003. – С.148-170.
10. Стефанюк В.С. Проблеми конституційного та адміністративного правосуддя при застосуванні Конституції України та інших законів // Право України. – 2002. - №2.
11. Янюк Н. Підвідомчість справ адміністративним судам: проблемні питання // Право України. – 2003. – №2. – С.88-91.
Тема 6. Доказування і докази
|
|
|
1. Поняття і мета судового доказування.
2. Поняття, характеристика і види доказів.
3. Предмет доказування. Обставини, які не доказуються в адміністративному процесі.
4. Забезпечення доказів в адміністративному процесі.
Контрольні запитання:
1. Що таке доказування в адміністративному процесі?
2. Які є види доказів?
3. Які обставини не підлягають доказуванню в адміністративному процесі?
4. У чому полягає забезпечення доказів в адміністративному процесі?
5. За чиєю ініціативою здійснюється забезпечення доказів в адміністративному процесі?
Задачі:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропродукт» звернулося з позовом до Східної регіональної митниці про визнання недійсним рішення про визначення коду товару № КЕ – 800-552-04 від 3 червня та зобов’язання провести митне оформленн за кодом товару, визначеним позивачем. Господарський суд Харківської області призначив комплексну судову експертизу, на основі якої встановив помилковість визначеного відповідачем коду товару та задовольним позов. Харківський апеляційний господарський суд своєю постановою рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Відповідач оскаржив зазначені судові рішення у касаційному порядку, посилаючись на своє виключне право визначати код товару. Погоджуючись із доводом Східної регіональної митниці, Вищий адміністративний суд України додатково вказав на невиконання судами першої та апеляційної інстанцій обов’язку оцінювати докази в їх сукупності, оскільки жоден із них не має для суду наперед встановленої сили. За результатами перегляду оскаржені судові рішення були скасовані, а позов залишений без задоволення.
Чи обґрунтованим є рішення Вищого адміністративного суду?
2. На практиці суди отримують клопотання про проведення експертизи фальшивих на переконання заявника доказів, однак, без обґрунтування відмовляють у задоволенні такого клопотання. Суди не зважають на показання свідка про фальшивість підписів на документах, що є предметом судового розгляду.
Чи обґрунтованими є дії суду?
У який спосіб має посутпити суддя у такій ситуації?
3. При вирішення спору щодо заборгованості із заробітної плати перед секретарем місцевої ради суд поклав обов’язок доведення наявності такої заборгованості на позивача. Через те, що позивач не довів обставину заборгованості із заробітної плати суд відмовив у задоволенні позову.
Чи правомірним є дії суду?
Чим порядок доказової діяльності в адміністративних судах відрізняється від доказової діяльності і інших судах?
Рекомендовані джерела до теми:
1. Закон України «Про судову експертизу» від 25 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - №28. – Ст..232.
2. Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затв. Міністерством юстиції України від 8 жовтня 1998 р. №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 30 грудня 2004 р. №144/5) (зі змінами.).
3. Додин Е.В. Доказательства в административному процессе. – М., 1973.
4. Додин Е.В. Доказывание и доказательства в правоприменительной деятельности органов государственного управления. – К., 1976.
5. Бочаров Д. Щодо потреби загальнотеоретичного дослідження проблеми юридичного доказування // Право України. – 2002. - №5.
6. Перепелюк В.Г. Адміністративний процес. Загальна частина: Навчальний посібник. – Чернівці: Рута, 2003. – С. 204-235.
7. Тартышник В.М., Слинько С.В. Теория доказательств. – Х., 1998.
8. Теория доказательств в советском уголовном процес се. Часть общая / Кол.авт.: Белкин Р.С., Винберг А.И., Эйсман А.А. и др.. – М.: Юрид.лит., 1967.
9. Шкарлупа В.К. Доказування та докази в адміністративно-примусовій діяльності органів внутрішніх справ (міліції): Монографія. – К.: УАВС, 1995.
Дата добавления: 2018-04-04; просмотров: 222; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!