Грудня в Києві відбувся «Марш мільйонів» — Народне Віче з чисельністю, за різними оцінками, понад мільйон учасників
ТЕМА 8. УКРАЇНА НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ.
Україна тепер. 2010-2017рр.
17 січня 2010 року відбувся перший тур президентських виборів в Україні, у результаті якого переможця виявлено не було. 7 лютого було проведено другий тур виборів, у якому перемогу з відривом у три відсотки над тодішнім Прем'єр-міністром України Юлією Тимошенко здобув опозиційний лідер Віктор Янукович. 11 березня 2010 р.було сформовано новий уряд на чолі з Миколою Азаровим.
З першого ж року приходу до влади Віктора Януковича та його команди в Україні була розгорнута масштабна програма неоголошеної русифікації. Неоголошені заходи з русифікації полягали у відмові від україномовних інформаційних продуктів на державному телебаченні та зростанні частки продукованої в Росії продукції в культурних заходах, на телебаченні та в радіоефірі України.
21 квітня 2010 року Віктор Янукович підписав з президентом Росії Дмитром Медведєвим так звані Харківські угоди, згідно яких термін перебування Чорноморського флоту Російської Федерації у Севастополі було подовжено з 2017 року, коли спливав термін його базування, до 2042 року з автоматичним продовженням на 5 років. Термін перебування флоту було збільшено в обмін на здешевлення для України російського газу шляхом застосування знижки у вигляді анулювання митних зборів.
Протести проти Віктора Януковича відбулись у листопаді-грудні 2010 року через незгоду з обраною новим керівництвом країни економічною політикою, направленою на руйнування малого та середнього бізнесу. Ці протести отримали назву «Податковий майдан». На 2010 рік в малому бізнесі України було зайнято близько 6,5 млн осіб, його частка в загальному обсязі реалізації становила 33 %. Через введення нового Податкового кодексу число зайнятих у малому бізнесі мало скоротитися майже на 1 млн осіб.
|
|
|
Обраний командою Віктора Януковича економічний курс призвів до деградації фінансової системи країни. Боргове навантаження на економіку зросло на $ 40 млрд, а золотовалютні резерви НБУ зменшились на 20 млрд. Помітною ознакою руйнування державної фінансової системи стала практика перманентного збирання податків наперед, вибіркова компенсація податку на додану вартість та часткове блокування розрахунків через державну казначейську службу України.
Угода про асоціацію між Україною та ЄС готувалась відповідно до законодавчо закріплених пріоритетів зовнішньої політики України: Стратегії інтеграції України до ЄС (1998), Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами (1994), інших документів, які разом визначали пріоритети європейського напрямку розвитку України та передбачали створення інституційних інструментів реалізації цих пріоритетів.
|
|
|
Підготовка Угоди тривала протягом 2007-2012 рр., при цьому було проведено 21 раунд переговорів щодо власне підготовки та 18 раундів переговорів щодо створення зони вільної торгівлі.
11 листопада 2011 року у Брюсселі в ході завершального 21-го раунду переговорів були узгоджені всі положення тексту Угоди. 19 грудня 2011 р. в Києві лідери України та ЄС офіційно заявили про завершення переговорів щодо Угоди про асоціацію. 30 березня 2012 року у Брюсселі глави переговорних делегацій парафували Угоду.
Передбачалось, що середня ставка мит для товарів з Євросоюзу в Україні зменшиться вдвічі: з 4,95 % до 2,42 %, в той час як середня ставка мит Євросоюзу для українських товарів зменшиться в 15 разів: з 7,6 % до 0,5 %. Основні зміни мит для 99 % українських товарів, що постачаються до ЄС, відбудуться в перший рік дії Угоди - ще до ратифікації Угоди державами-членами ЄС. Мито для товарів з ЄС в Україні буде знижуватися поступово, протягом 4 років.
21 листопада Кабінет Міністрів України на своєму засіданні прийняв розпорядження, згідно з яким процес підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, а також дію рішення Кабінету міністрів України від 18 вересня 2013р. було призупинено. Рішення ухвалене «в інтересах національної безпеки» України.
|
|
|
Революція Гідності (також Київський Майдан, Майдан у Києві, Євромайдан та Єврореволюція) - політичні та суспільні зміни в Україні з 21 листопада2013р. до лютого 2014 року, викликані спротивом проти відходу політичного керівництва країни від законодавчо закріпленого курсу на Європейську інтеграцію та подальшою протидією цьому курсу. Одними з головних причин протестів стали надмірна концентрація влади в руках Віктора Януковича та його «сім'ї», небажання народу України миритись з перетворенням країни не лише де-факто, але і де-юре на одну з колоній Росії.
В проміжок часу між зривом підготовки Угоди та перед підписанням Угоди в Україні виникло кілька «майданів», на яких виголошувались вимоги щодо підписання Угоди Президентом України у Вільнюсі. Однією з основних рушійних сил Революції стало українське студентство, яке сприйняло свою відповідальність за майбутнє держави та виступило не лише учасниками революційних подій, але й виступили організуючою силою. Окрім студентства рушійною силою Революції виступили футбольні фанати - як одна з найбільш організованих груп молоді.
|
|
|
Від самого початку активної фази протистояння мітингувальниками був обраний курс на мирний характер протестів.
У ніч проти 30 листопада начальник ГУМВС України в Києві В. В. Коряк віддав наказ на силовий розгін Євромайдану в Києві. О 4 годині ранку, коли на Майдані Незалежності перебувало близько 100 протестувальників, площу оточили 300 озброєних спецзасобами бійців «Беркуту» та з надмірним застосуванням сили витіснили людей з Майдану: людей били кийками та ногами. Внаслідок розгону було травмовано 84 протестувальника, в тому числі 17 студентів. Частина протестантів знайшла притулок в Михайлівському золотоверхому монастирі.
У відповідь на побиття студентів, на Михайлівську площу, де перебувала частина побитих з Майдану Незалежності, зібрались тисячі киян та гостей столиці. Вдень на Михайлівській площі виник стихійний мітинг. Лідери трьох опозиційних партій: Віталій Кличко, Олег Тягнибок і Арсеній Яценюк оголоси рішення про створення Штабу національного спротиву.
грудня в Києві відбувся «Марш мільйонів» — Народне Віче з чисельністю, за різними оцінками, понад мільйон учасників.
В ніч проти 11 грудня, незважаючи на завірення Президента України, які він виголосив перед спеціальним представником ЄС Кетрін Ештон, спецназ та внутрішні війська розпочали невдалу масову акцію на витіснення мітингувальників з зайнятих ними позицій.
16 січня 2014р. провладна більшість у Верховній Раді прийняла пакет «Законів про диктатуру», які на думку більшості експертів, обмежували права громадян, надавали органам державної влади більшу свободу дій у сфері покарання учасників акцій протесту і мали на меті криміналізувати опозицію та громадянське суспільство. Прийняття цих законів викликало нову хвилю протестів, окремі з яких мали відверто глузливий характер: відбулись мітинги з каструлями на голові та в медичних захисних масках на обличчях. Загалом, прийняття цих законів лише збільшило кількість невдоволених владою та підвищило активність протестуючих.
Проти протестувальників були застосовані світлошумові гранати, гумові кулі, кийки, водомети, коктейлі Молотова, каміння; протестувальники застосовували петарди, коктейлі Молотова, каміння, рогатки, ними було спалено 5 одиниць спецтехніки, залишки якої використовувались як основа барикади.
В останній фазі протистояння також були виявлені ознаки наявності третьої сторони, яка застосовувала вогнепальну зброю (переважно снайперські гвинтівки) по бійцям провладних силових структур та активістам майдану. Це підтверджується наявністю багатьох поранених та загиблих з обох боків, які отримали схожі кульові враження в голову та шию.
О 3-й ночі з 20-го на 21 січня одночасно розпочалися атака спецпідрозділів на барикади протестувальників та погроми, вчинені тітушками. Частина тітушок була затримана протестувальниками. Близько 8-ї ранку між протестувальниками та спецпідрозділами встали священики, завдяки чому бої вдалось припинити. Перемир'я тривало майже добу.
Січня 2014р. на 9.20 від куль снайпера загинули 2 протестувальники: Сергій Нігоян та Михайло Жизневський. Ще один чоловік помер раніше після падіння з колонади стадіону, яка використовувалась як опірний пункт. Близько 11-ї години спецпідрозділи числом біля кількох тисяч розпочали масовий наступ і відтіснили протестувальників по вулиці Грушевського аж до Європейської площі.
В ніч з 22 на 23 січня для протидії можливому штурму мітингувальники замість зведення барикад розпалили багаття з автопокришок, яке разом утворило суцільну стіну вогню й диму. Спроби силовиків загасити вогонь за допомогою водометів та пожежних гідрантів не мали успіху.
28 січня прем'єр Микола Азаров подав у відставку «з метою створити додаткові можливості для суспільно-політичного компромісу, заради мирного врегулювання конфлікту». 31 січня Віктор Янукович підписав акт про скасування диктаторських законів, прийнятих 16 січня, і закон про амністію, прийнятий 29 січня.
18 лютого до будівлі Верховної Ради підійшли протестанти, які були атаковані з флангу значними силами силовиків та тітушок. Це призвело до поновлення жорстокого силового протистояння між повстанцями та силовиками. О 20:00 спецпідрозділи розпочали штурм Майдану з боку Європейської площі та вулиці Інститутської з використанням бронетехніки. Два бронетранспортери повстанцями були знищені.
В ніч з 18-го на 19-те лютого у Львові, Івано-Франківську, Тернополі відбулись штурми ОДА, відділів МВС, управлінь СБУ.
Близько 4-ї години ранку19 лютого активний штурм поновився - загалом безперервний штурм тривав 17 годин. На ранок положення повстанців стало критичним - периметр Майдану захищали 300 - 400 активних бійців. Близько 8-ї ранку прибуло перше підкріплення - «сотня» зі Львова, ще через годину - «сотня» з Тернополя. Автобуси з підкріпленням прибували на Майдан і надалі.
На ранок 19 лютого число загиблих склало 25 чоловік, в тому числі: 9 співробітників силових структур; 16 мирних громадян та бійців самооборони Майдану.
20 лютого «Кривавий четвер».Близько 9-ї ранку Майдан перейшов в наступ і, не зважаючи на шалений обстріл снайперами, швидко повернув всі втрачені 18-го числа позиції і розширив контрольовану зону. Найбільш жорстоке та криваве протистояння відбулось на вулиці Інститутській, де, переважно від куль снайперів, загинуло більш ніж пів-сотні повстанців.
Одночасно з атакою з боку Майдану спецпідрозділи на Інститутській виявились атакованими загонами повстанців з інших напрямків, в результаті чого силовики опинились в оточенні, а окремі частини внутрішніх військ почали здаватись повстанцям. Цього ж дня в містах Західної України розпочались штурми та захоплення будівель СБУ, МВС, Прокуратури.
Саме 20 лютого 2014р. Росія розпочала спецоперацію по захопленню Криму, яка надалі переросла у російську збройну агресію проти України та війну на сході України.
Лютого 2014р. Верховна Рада України рішенням ad hoc повернула в дію Конституцію 2004 року; підтримала законопроект, який декриміналізував статтю, за якою було засуджено Юлії Тимошенко (дозволивши, таким чином, її звільнення); відправила у відставку в. о. міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка.
22 лютого Голова Верховної Ради України Володимир Рибак подав у відставку з цієї посади, новим спікером обраний Олександр Турчинов. Верховна Рада України 328 голосами народних депутатів усунула Віктора Януковича з посади Президента України. Цього ж дня відбулись повалення пам'ятників Леніну в Дніпропетровську, Миколаєві, Херсоні та інших містах, в яких до Революції були традиційно сильні позиції лівих та Партії Регіонів.
Втеча колишніх президента Віктора Януковича, генерального прокурора Віктора Пшонки, міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка та інших з найближчого оточення Януковича деморалізувала прибічників Партії Регіонів. Згодом, зважаючи на відсутність серйозних переслідувань винних у прийнятті злочинних політичних та неправочинних судових рішень, застосуванні проти учасників мирних зібрань вогнепальної зброї тощо представники Партії Регіонів та їх прибічники розгорнули діяльність, направлену проти Революції та держави Україна. Вінцем цієї діяльності стала участь «нових опозиціонерів» у сприянні військовій агресії Росії проти України та створенні фейкової квазідержави «Новоросія» на чолі з «головою парламенту» Олегом Царьовим.
Дата добавления: 2018-02-28; просмотров: 239; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!