Фундаментальний та технічний аналіз
Якщо розрахована цінність інвестиційного активу перевищує ринкову ціну, то рекомендується купувати інвестиційний актив. Якщо навпаки – продавати.
Недооцінені інвестиційні активи купуються до моменту зрівняння ринкової ціни з внутрішньою вартістю; переоцінені інвестиційні активи продаються до моменту зрівняння з внутрішньою вартістю.
. Фундаментальний аналіздосліджує базові факти, які впливають на ціну інвестиційного активу. Він має справу з доходом компанії, її управлінням, прогнозами прибутковості, аналізом конкуренції, ринковим середовищем та багатьма іншими факторами.
Технічний аналізсконцентровано на графіках цін та статистичних оцінках торгівлі.
ТЕМА 5. СТРАТЕГІЇ УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИМИ ПОРТФЕЛЯМИ
Теорія ефективності фінансового ринку американського економіста Ю. Фамі передбачає, що ефективним можна вважати інформований ривок. Ю. Фамі виводить 3 (три) рівні нформованості, а з них – 3 (три) рівні ефективності:
- слабка;
- напівсильна;
- сильна.
Подібна схема демонструє взаємозалежності та взаємозв’язки між різними ступенями інформованості та ефективністю.
КУА – це компанія, яка управляє коштами (активами) своїх клієнтів.
КУА є складовою системи управління взаємних фондів, недержавних пенсійних фондів, хедж-фондів, страхових компаній та комерційних банків.
|
|
|
Активне управління інвестиційним портфелем
• Управитель портфелем самостійно обирає інвестиційні активи
• Управитель портфелем самостійно визначає частки інвестиційних активів у портфелі з дотриманням вимог проспектів емісії (у випадку ІСІ)
Пасивне управління інвестиційним портфелем
• Портфель формується з усіх фінансових інструментів, які наявні на ринку, базуючись на визначених інвестиційних цілях
• Частки інвестиційних активів у портфелі співпадають з їхніми частками в ринковій капіталізації
• Стабільність інвестиційного портфеля є важливої для багатьох стратегічних (довгострокових) інвесторів.
• Коефіцієнт плинності інвестиційного портфеля– це співвідношення, що показує частку інвестиційних активів, які змінилися в інвестиційному портфелі впродовж року. Наприклад, якщо в портфеля, який складається зі 100 активів, коефіцієнт плинності дорівнює 0,25 (25%), то це означає, що впродовж року 75 активів залишились постійними, а 25 активі були куплені/продані за цей період.
Стратегії управління інвестиційним портфелем
1. Пасивні стратегії
2. Активні стратегії
3. Розширені стратегії
4. Стратегії паритетного (дзеркального) фінансування
|
|
|
5. Умовні (залежні від обставин) та структуровані стратегії
Пасивні стратегії
1.1. Купити та тримати
1.2. Індексування
Активні стратегії
2.1. Передбачення процентних ставок
2.2. Аналіз внутрішньої вартості
2.3. Кредитний аналіз
2.4. Аналіз розриву дохідності
2.5. Аналіз секторів та країн
2.6. Аналіз передплат та опціонів
2.7. Інші види (на кшталт, гонитва за ліквідністю, іноземною валютою або аномальністю)
3.1. Покращене індексування
3.2. Активні / пасивні «плюс» сектори
4.1. Спеціальний портфель: чітке узгодження з готівкою
4.2. Спеціальний портфель: оптимальне узгодження з готівкою
4.3. Класична імунізація
4.4. Горизонтальне узгодження
5.1. Умовна імунізація
5.2. Структуроване управління
У випадку формування портфелю з акцій можна застосовувати чисту стратегію «купити та тримати».
У випадку облігацій – цінні папери тримаються до моменту погашення. Отриманні кошти повинні бути реінвестовані. Менеджери формують «сходи», тобто ділять портфель на активи, які підлягають погашенню через рівні інтервали. Наприклад, замість 5-річних облігацій купувати облігації з терміном погашення з інтервалом в 1 рік.
Метою є формування портфелю, який чітко відповідає індексу.
|
|
|
Можна застосовувати або повну реплікацію (повторення), або стратифіковану вибірку (регулярний підхід). Оцінювання помилки відстеження як різниці між доходом портфеля та цільового індексу (структурованого набору цінних паперів, який використовується для розрахунку індексу фондового ринку).
Найбільш ризикова стратегія, яка базується на непевних передбаченнях майбутніх процентних ставок.
Тривалість облігацій– час, який необхідний для облігації, щоб її доходи перекрили її ціну. Облігації з великою тривалістю є більш ризикованими та їхня ціна характеризується більшою волатильністю.
Мета: збереження капіталу при зростанні процентних ставок та отримання привабливого зростання капіталу при їх падінні. Стратегія полягає у зміні тривалості портфеля, а саме: зменшенні при зростанні процентних ставок та збільшенні при їх падінні.
Основні ризики:
• коли скорочується тривалість, зростає ймовірність втрати капіталу, якщо замість зростання відбувається падіння процентних ставок;
• на піку процентної ставки зі зростанням імовірності падіння кривої дохідності купони за облігаціями будуть зменшуватись з наближенням до дати погашення;
• Інвестор жертвує поточним доходом, переходячи з короткострокових облігацій зі значним купонним доходом до облігацій з довшим строком обігу;
|
|
|
• у той же час інвестиційний портфель підпадає під більшу цінову волатильність, що може працювати проти власнику у випадку неочікуваного зростання дохідності.
• Як тільки встановлено очікувані майбутні процентні ставки, то процедури залежать значною мірою від технічних питань.
• Якщо Ви очікуєте зростання процентних ставок, то збереження капіталу можна досягти зменшенням тривалості інвестиційного портфеля.
• Популярним вибором є високодохідні короткострокові облігації.
• Незважаючи на основний акцент на збереження капіталу, актуальним є пошук найкращої дохідності з урахуванням обмеженням щодо строків до погашення.
• Ліквідність є також важливим критерієм: дохід може бути стабільним тривалий період до початку зниження, тому можливість швидко змінити позиції дозволяє отримати вигоду від вищого доходу або зростання вартості капіталу.
• Якщо очікується падіння процентних ставок, то необхідно реструктурувати інвестиційний портфель для використання переваг потенційного зростання вартості капіталу та одержання періодичних виплат за активами; отже, необхідно збільшити тривалість інвестиційного портфеля.
• Інвестиційний менеджер намагається обирати інвестиційні активи, базуючись на їхній внутрішньої вартості, купуючи неоцінені активи та продаючи або ігноруючи переоцінені.
• Основою є детальний аналіз емітента для визначення змін у ризику неплатоспроможності (дефолту). Рейтингові позиції залежать від: внутрішніх змін (фінансові індикатори) та зовнішнього середовища (сфера економічної діяльності та економіка в цілому).
• Необхідно визначити зміни в рейтингу до офіційного повідомлення рейтингових агенцій, тому що ринок дуже швидко реагує на будь-які зміни.
• Основним припущенням є наявність нормальних відносин між дохідності різних секторів економіки, зокрема між високотехнологічними та низькотехнологічними виробництвами.
• У випадку виникнення ненормальних відносин менеджер здійснює різноманітні секторальні свопи.
• Розриви розширюються в умовах економічної невизначеності та рецесії, тому що інвестори вимагають більшу винагороду за ризик. Розрив зменшується в умовах економічного оптимізму (впевненості) та зростання.
• Своп – це ліквідація поточної позиції та одночасна купівля іншого інвестиційного активу на заміну з подібними характеристиками та з потенціалом покращення дохідності.
• Стратегія спрямована на капіталізацію очікувань, які базуються на короткостроковій зміні дохідності; головним джерелом дохідності є вплив на ціну інвестиційних активів у портфелі. Це означає, що строк до погашення інвестиційних активів має важливий вплив на прибутковість портфеля. Ключовим моментом у короткостроковому інвестиційному горизонті є розподіл інвестиційних активів за строком погашення має суттєвий вплив на загальну прибутковість портфеля.
• Стратегія кулі – портфель формується так, щоб терміни погашення інвестиційних активів були високо концентровані в одній точці кривої дохідності.
• Стратегія штанги – терміни погашення інвестиційних активів сконцентровані в двох екстремальних точках.
• Стратегія сходів – портфель формується таким чином, щоб забезпечити рівномірність настання термінів погашення інвестиційних активів упродовж інвестиційного горизонту.
• Тривалість – це оцінювання чутливості ціни інвестиційного активу або вартості інвестиційного портфеля до зміни ринкової дохідності.
• Інвестиційний актив з тривалістю 4 означає, якщо ринкова прибутковість змінить на 10 процентних (базових) пункти, то ціна активу зміниться приблизно на 4 відсотки.
• Однак, якщо портфель складається з трьох облігацій та має тривалість 4, повинно бути викладено так:
• Вартість портфеля зміниться на 4%, якщо прибутковість 5-, 10- та 20-річних облігацій одночасно зміниться на 400 п.п. Отже, відбудеться паралельний зсув кривої дохідності.
• Опуклість - характеристика залежності купонної облігації від банківської процентної ставки. У випадку позитивної опуклості ця залежність є оберненою, а функція цієї залежності є опуклою по відношенню до початку координат (0;0) на відміну від негативної опуклості, яка притаманна випадкам, коли процент за облігаціями падає нижче за банківську процентну ставку: у цьому випадку оберненої залежності не спостерігається, тому інвестиції в таку облігацію втрачають сенс.
• Стратегія штанги: 50.2% облігація A та 49.8% облігація B.
• Тривалість (у дол. США) = .502 (4.005) + .498 (8.882) = 6.434
• Опуклість = .502 (19.8164) + .498 (124.1702) = 71.7846
• Дохідність портфеля «штанги» = .502 (8.50%) + .498 (9.50%) = 8.998%
• Стратегія кулі: 100% облігація C
• Дохідність = 9.25% та опуклість = 55.4506
• Різниця в дохідності (9.25% - 8.998%) є ціною опуклості (71.7846 – 55.4506).
• Комбінує два стилі:
• Покращене індексування полягає в розміщення суттєвої частини (70-80%) наявних фондів у пасивний портфель висококласних активів, які представляють збалансовану картину на ринку.
• Решта портфеля активно інвестується в додаткові «плюс» сектори, у яких відчувається висока ймовірність отримання ненормально високої дохідності через потенційну неефективність.
• Під присвяченням (спеціалізацією) розуміється техніка управління інвестиційним портфелем спрямована на обслуговування встановлених зобов’язань. Двома альтернативами є чітке узгодження з готівкою та узгодження з реінвестуванням.
• Є більш консервативним. Потік купонних, амортизаційних (погашення боргу) та основних платежів (повне погашення) узгоджується з розкладом визначених виплат (зобов’язань) інвестора.
• Техніка інвестування схожа з узгодженням готівки, проте дозволяється певна невідповідність, тобто перевищення надходжень над визначеними виплатами реінвестується в активами, які пропонують розумну консервативну ставку.
• На відміну від попередньої стратегії розглядається ширший набір інвестиційних активів з вищою дохідністю. Допущення реінвестування в кожному періоді та між періодами дозволяє створювати більший дохід. У цілому створення спеціальних портфелів знижує чисту вартість портфеля.
• Управитель портфелем після узгодження з клієнтом може вирішити, що оптимальною стратегією буде імунізувати (захистити) інвестиційний портфель від зміни процентної ставки.
• Техніка імунізації спрямована на досягнення встановлено норми дохідності впродовж конкретного інвестиційного горизонту незалежно від того, що відбувається з ринковими процентними ставками.
• Компонентами ризику негативного впливу процентної ставки є ціновий ризик та ризик купонного реінвестування.
• Якщо тривалість інвестиційного портфеля перевищує інвестиційний горизонт, то інвестор підпадає під чистий ціновий ризик.
• Якщо тривалість інвестиційного портфеля є меншою за інвестиційний горизонт, то інвестор відчуватиме чистий ризик реінвестування.
• Якщо тривалість дорівнює інвестиційному горизонту, то інвестор є імунізованим (захищеним).
Імунізація чистої вартості:
• Депозити в банках та ощадних касах
• Управління розривом
• Плаваюча ставка за іпотечним кредитом
Імунізація на конкретну дату
• Пенсійні фонди, страхові компанії
• Імунізація майбутньої вартості фонду на якусь конкретну дату для захисту від змін процентних ставок
Імунізація не є ані простою, ані пасивною стратегією. Імунізований інвестиційний портфель вимагає частого ребалансування, тому що модифікована тривалість повинна бути завжди рівною залишковому часовому горизонту (крім облігацій з нульовим купоном).
Основні характеристики тривалості інвестиційного портфеля:
• Тривалість спадає повільніше за строк до погашення при допущенні, що немає змін ринкових процентних ставок;
• Тривалість змінюється зі зміною ринкових процентних ставок;
• Не завжди є паралельний зсув кривої дохідності;
• Облігацій з конкретно необхідною тривалістю можуть бути відсутні за прийнятною ціною.
Комбінування формування спеціального портфеля (узгодження готівки) та імунізації. Важливим рішенням є довжина інвестиційного горизонту
Структуроване активне управління
• Управитель слідує активній стратегії до досягнення ліміту (тригерний показник)
• Перехід до пасивної стратегії для досягнення мінімально прийнятного доходу
• Подушка різниці між собівартістю і продажною ціною
• Запас міцності
Збереження капіталу
• Низькоризикова, консервативна інвестиційна стратегія
• Акцент на поточному доході та збереженні капіталу
• Як правило, складається з інвестиційних активів з низькими значеннями β
• Зростання капіталу
• Високоризикова інвестиційна стратегія
• Акцент на більш спекулятивних інвестиційних активах
• Як правило, складається з інвестиційних активів з високими значеннями β
• Оптимізація оподаткування
• Акцент на прирощенні капіталу та більш тривалим триманням активів для відтермінування сплати податків з доходу
• Модель арбітражного ціноутворення‑ це визначення доходу відповідно до цінного папера як функції безризикової процентної ставки та інших факторів, найважливішим з яких є зміни рівня інфляції та ВВП за умови, що немає можливості використовувати арбітраж.
• Процентний арбітраж‑ одночасні операції на кількох ринках або з кількома фінансовими інструментами для отримання доходу на різниці процентних ставок.
• Модель арбітражного ціноутворення має такий вигляд:
• 
• де E (Ra) ‑ очікуваний дохід по цінному паперу;
• Rf ‑ безризикова ставка;
• Yn-1 ‑ фактори впливу на ціну;
• Fn-1 ‑ ринкова ціна ризику.
Дата добавления: 2018-02-28; просмотров: 355; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!