Соціально-забезпечувальні правовідносини, їх види та підстави виникнення. Процедурні правовідносини за правом соціального забезпечення
ДИСЦИПЛІНА : ПРАВО СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
Лекційне заняття № 2
Теоретичне заняття - 1 година, самостійне вивчення - 6 години)
Тема № 2.Правовідносини у сфері соціального забезпечення.
Мета:дати студентам чітке поняття видам правовідносин у сфері соціального забезпечення. Студенти повинні орієнтуватися в соціально-забезпечувальних правовідносинах, їх видах та підставах виникнення.
План заняття:
1. Поняття та види правовідносин у сфері соціального забезпечення.
2. Соціально-забезпечувальні правовідносини, їх види та підстави виникнення.
3. Процедурні правовідносини за правом соціального забезпечення.
4. Соціально-страхові правовідносини.
Питання для самостійного вивчення.
1. Юридичні факти, що передують виникненню соціально-забезпечувальних правовідносин.
2. Об’єкти соціально-забезпечувальних правовідносин.
3. Загальна характеристика суб’єктів правовідносин соціального забезпечення. Громадяни як суб’єкти соціально-забезпечувальних правовідносин: загальні; спеціальні. Суб’єкти, які забезпечують реалізацію права на соціальне забезпечення: державні органи; соціальні фонди; інші державні організації, підприємства та установи.
4. Зміст соціально-забезпечувальних правовідносин.
5. Роль міжнародних договорів у сфері соціального забезпечення.
| 1 | КонституціяУкраїни від 28.06.1996р. |
| 2 | Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07. 2003 р. № 1058. |
| 3 | Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 09.07.2003 р. № 19057. |
| 4 | Буркацький Л.К. Складання процесуальних документів на захист прав та інтересів громадян: Комент., позовні заяви, заяви, скарги: Навч. посібн., 2-е вид., доп. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - 288 с. |
| 5 | Сирота И.М. Право социального обеспечения в Украине: Учебник. - X.: Одиссей, 2000. - 384 с. |
| 6 | Бойко М.Д. Право соціального забезпечення. - Олан, 2004. |
| 7 | Пилипенко П.Ю., Буряк В.Я., Синчук С.М. та ін. Право соціального забезпечення: Навч.посібник. -К.: Ін Юра, 2006. |
| 8 | Бойко М.А. Право соціального забезпечення України: Навч.посібник. - К.: Атіка. 2006. |
| 9 | Пилипенко П.Д. Право соціального забезпечення. К.: Ін Юра, 2009. |
ЛЕКЦІЯ
|
|
|
Поняття та види правовідносин у сфері соціального забезпечення.
Поняття правовідносин є одним із фундаментальних понять правової науки. Суспільні відносини набувають форми правовідносин тільки тому, що відносини між їх учасниками регламентуються нормами права. Різні аспекти правовідносин соціального забезпечення досліджені ще за часів Радянського Союзу такими вченими: Н. Г. Александровим, В. С. Андрєєвим, В. А. Тарасовою, Я. М. Фогелем.
|
|
|
Правовідносини у сфері соціального забезпечення — це врегульовані нормами права фактичні відносини щодо надання грошових виплат, послуг, пільг, які виникають між відповідними органами і фізичними особами, що мають на них право, при настанні ситуації соціального ризику.
Залежно від того, результатом реалізації якої норми є правовідносини, їх можна поділити на правовідносини з приводу окремих видів забезпечення (матеріальні), процедурні правовідносини з установлення фактів та констатації обставин, що мають юридичне значення, та процесуальні правовідносини у випадках розгляду спорів між сторонами правовідносин, якщо закон не відніс їх до звичайних спорів, які розглядаються цивільним процесом.
Для розкриття суті правовідносин необхідно розглянути питання про юридичні факти, про суб’єкти даних правовідносин, їх зміст та об’єкт.
Основу системи правовідносин з соціального забезпечення складають матеріальні правовідносини, оскільки саме в них задовольняються об’єктивні потреби особи в матеріальних засобах та соціальних послугах. Відмітною рисою соціально-забезпечувальних правовідносин є те, що особа (або сім’я) у разі дотримання встановлених законом умов наділена суб’єктивним правом на отримання пенсії, допомоги, компенсації, послуги або пільги, а державний орган зобов’язаний їх надати. При цьому обов’язок державного органу визначається вимогою уповноваженої особи [3, с. 48]. Це означає, що в односторонньому порядку або за угодою сторін обов’язок не може бути змінений. Слід наголосити, що саме в цьому полягає одна з головних відмінностей обов’язку в соціально-забезпечувальних відносинах від обов’язку в цивільних правовідносинах, де суб’єкти на власний розсуд покладають на себе обов’язки в передбачених законом межах.
|
|
|
Унаслідок цільового характеру коштів, призначених для соціального забезпечення, відносини, що розглядаються, виникають, як правило, на не договірній основі (крім добровільного та недержавного соціального страхування). Даному твердженню не суперечить той факт, що правовідносини по загальнообов’язковому соціальному страхуванню виникають на основі договору між страховиком і страхувальником на користь третьої особи — застрахованого. Нормативними актами визначений типовий договір, який містить усі необхідні умови, відхід від яких не допускається, якщо це порушує права застрахованої особи.
|
|
|
Традиційною залишається класифікація матеріальних правовідносин за видами забезпечення: пенсійні, із приводу надання допомог та компенсаційних виплат, з соціального обслуговування. Але така класифікація є загальною і потребує конкретизації. Зокрема, залежно від специфіки юридичних фактів пенсійні правовідносини можна об’єднати в такі групи: виплата пенсій за віком; у зв’язку з інвалідністю; в разі втрати годувальника із солідарної системи пенсійного забезпечення; у зв’язку з наданням одноразової виплати або довічної пенсії із накопичувального фонду загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.
Правовідносини з приводу виплати допомог та компенсацій досить різні, але їх також можна класифікувати за видами, наприклад, до правовідносин у зв’язку з наданням допомог належать: у разі тимчасової непрацездатності; при народженні дитини; допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років та ін.
Різноманітними є правовідносини і з соціального обслуговування: соціальне обслуговування вдома; утримання в установах соціального захисту; професійне навчання та працевлаштування інвалідів; забезпечення інвалідів транспортними засобами і т.д.
Матеріальні правовідносини розрізняються за юридичними фактами, строками дії, суб’єктами, об’єктами, змістом.
Юридичні факти — це об’єктивні обставини, із якими пов’язані виникнення, зміна або припинення правовідносин. Як правило, більшість правовідносин із соціального забезпечення виникають із юридичних складів (ряд фактів). Відсутність хоча б одного з необхідних фактів у складі не приводить до виникнення, зміни або припинення правовідносин. Разом із тим обставини, які утворюють склад, виконують різні функції. Серед них, як вказує В. С. Андрєєв [1, с. 115], слід виділити юридичний факт, який викликав необхідність правової регламентації відповідних відносин, а також юридично значимі обставини та передумови. Наприклад, в юридичному складі, який викликає виникнення пенсійних правовідносин за віком, юридичним фактом є досягнення встановленого законом віку. А до юридично значущих передумов належать: наявність страхового стажу відповідної тривалості; письмове звернення за призначенням пенсії за віком; рішення Пенсійного органу.
За строком дії правовідносини з соціального забезпечення поділяють на три групи:
1) правовідносини, що припиняються з одноразовим виконанням обов’язків (одноразові виплати, протезування, надання транспортного засобу);
2) правовідносини з абсолютно встановленим строком існування у часі (пенсійні правовідносини у випадку втрати годувальника — до досягнення дитиною повноліття; правовідносини з приводу надання допомоги по догляду за дитиною віком до трьох років);
3) правовідносини з відносно невизначеним строком існування у часі (пенсійні правовідносини за віком, з інвалідності, правовідносини з виплат допомоги у разі тимчасової непрацездатності).
Отже, більшість соціально-забезпечувальних відносин за своєю природою є соціально-зобов’язальними правовідносинами недоговірного характеру. Вони мають чітку правову регламентацію, оскільки всі права і обов’язки їх суб’єктів визначені законом і не можуть бути змінені за угодою сторін.
Передують реалізації матеріальних правовідносин або виникають разом із ними процедурні правовідносини зі встановлення юридичних фактів (наприклад, тривалості страхового стажу, групи та причини інвалідності) та винесення рішень про призначення або про відмову у наданні конкретних видів соціального забезпечення. Хоча ці правовідносини тісно пов’язані з матеріальними, проте мають особливості, які підтверджують їх самостійність. Процедурні правовідносини виникають завжди за волевиявленням заінтересованої особи після виникнення права на той чи інший вид забезпечення.
Процедурні правовідносини є правозастосовчими, пов’язаними з реалізацією матеріальних правовідносин. Вони пов’язані із установленням юридичного складу, який створює дані правовідносини. Юридичні правовідносини бувають кількох видів: одні з них слугують для призначення тієї чи іншої соціальної виплати, а інші мають більш широке значення, встановлюючи лише деякі юридично значимі обставини.
Процедурні правовідносини у праві соціального забезпечення можна класифікувати на окремі види за різними критеріями .
Залежно від виду соціального забезпечення, на реалізацію якого спрямовані процедурні правовідносини, розрізняють процедурні правовідносини: у пенсійному забезпеченні; у зв’язку з призначенням грошових допомог; які виникають у зв’язку з наданням соціальних послуг і пільг.
Стосовно форми соціального забезпечення розрізняють процедурні правовідносини у сфері: загальнообов’язкового соціального страхування; державного соціального забезпечення та соціальної допомоги; недержавної соціальної підтримки.
Юридичним фактом, що породжує процедурні правовідносини, є звернення заінтересованої особи або її представника з проханням підтвердити конкретний факт. При цьому громадянин має не тільки право вимагати від компетентних державних органів розгляду свого прохання, а й несе обов’язок з надання необхідних доказів.
Процедурні правовідносини продовжуються в часі. Вони припиняються з винесенням рішення про наявність або відсутність обставин, що мають юридичне значення. Важливу роль у процедурних правовідносинах відіграють строки, протягом яких мають виконуватися певні юридичні дії. Пропуск строків без поважних причин призводить до відмови у призначенні відповідного виду соціального забезпечення. Так, одноразова допомога у зв’язку з народженням дитини надається одному з батьків, якщо звернення за нею надійшло не пізніше шести місяців після народження дитини. У разі пропуску цього строку без поважних причин допомога не надається.
У разі незгоди з рішенням відповідного компетентного державного органу громадянин має право звернутися за вирішенням спору в адміністративному чи судовому порядку. У зв’язку з розглядом спору виникають процесуальні правовідносини. Відмінність процедурних правовідносин від процесуальних в соціальному забезпеченні визначається специфікою їх, змісту. В процедурних правовідносинах законодавством передбачена обов’язкова нормальна процедура, без якої неможливі подальші етапи реалізації прав та обов’язків у матеріально-правовому відношенні, а процес розгляду спору охоплює не всі, а лише спірні обставини. Вказані правовідносини виникають на підставі охоронних норм із приводу вирішення спору про соціальне забезпечення і не є обов’язковими у ході реалізації норм матеріального права на конкретний вид забезпечення.
Оскільки право соціального забезпечення не закріплює ніякої особливої процедури розгляду спорів, судовий розгляд здійснюється за нормами цивільного процесуального або адміністративного процесуального права. Відсутність відповідних норм є недоліком законодавства, який необхідно виправити для спрощення та прискорення порядку розгляду спорів, підвищення ефективності захисту прав громадян у галузі соціального забезпечення.
В юридичній літературі висловлюються пропозиції щодо доцільності створення спеціалізованих судів для розгляду названих вище спорів. Отже, процесуальними правовідносинами із соціального забезпечення називають урегульовані нормами цивільного процесуального або адміністративного процесуального права відносини громадянина або сім’ї з юрисдикційним органом про розгляд спору між особою та органом соціального захисту.
Суб’єктами правовідносин з соціального забезпечення є фізична особа та державний орган, які є носіями суб’єктивних прав та обов’язків.
Серед фізичних осіб як суб’єктів правовідносин з соціального забезпечення в першу чергу слід назвати громадян України. Крім них, суб’єктами даних правовідносин можуть бути іноземні громадяни та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні. Всіх фізичних осіб об’єднує те, що вони підлягають соціальному забезпеченню зі спеціально створених фондів у зв’язку з настанням соціального випадку (старість, безробіття) або виконанням певних професійних обов’язків (робота у шкідливих умовах).
Існують також правовідносини, в яких суб’єктом виступає сім’я, а не фізична особа. Це пенсійні правовідносини у випадку втрати годувальника; правовідносини з приводу надання допомоги малозабезпечним сім’ям. Але представлення одним із членів сім’ї інтересів інших не позбавляє права останніх бути самостійними учасниками цих правовідносин.
Другим суб’єктом правовідносин у сфері соціального забезпечення є один з державних органів, що зобов’язаний призначити й надати конкретний вид забезпечення. До таких органів належать: органи Пенсійного фонду; комісія з установлення пенсій за особливі заслуги перед Україною; органи Міністерства праці та соціальної політики України; органи пенсійного забезпечення Міноборони, СБУ, МВС України та ін.
Щоб бути учасником правовідносин з соціального забезпечення, громадянин повинен мати правосуб’єктність, зміст якої складають два структурні елементи — правоздатність та дієздатність. У різних галузях права ці структурні елементи правосуб’єктності мають різне поєднання. В одних галузях (наприклад, адміністративне, кримінальне, трудове право) правоздатність і дієздатність виступають у нерозривній єдності. Для інших галузей (наприклад, цивільне право) можливе роз’єднання цих елементів. Правосуб’єктність громадян у соціальному забезпеченні слід віднести саме до другої групи. Зокрема, інвалід дитинства до 16 років, будучи суб’єктом правовідносин з надання соціальної пенсії, має тільки правоздатність. Від його імені в цих відносинах виступають батьки, опікун або піклувальник. Якщо громадянин визнаний недієздатним унаслідок душевної хвороби чи недоумства, то від його імені у правовідносинах з соціального забезпечення бере участь його представник.
Існують правовідносини, в яких неможливо розділити правоздатність і дієздатність громадянина (наприклад, у правовідносинах з безкоштовного протезування).
Отже, щоб бути cуб’єктом права, необхідно мати правоздатність, тобто можливість мати права і обов’язки. Умовами володіння правоздатністю є автономне існування індивіда та наявність у нього власного імені і власної індивідуальності [5, с. 39].
Деякі вчені поділяють правоздатність на загальну (здатність особи бути суб’єктом права взагалі), галузеву (бути суб’єктом правовідносин конкретної галузі права) і спеціальну (бути суб’єктом лише певних правовідносин, що складаються в середині окремої галузі права) [2, с. 61—86]. Наприклад, суб’єктом пенсійних правовідносин за певних умов може бути будь-який громадянин. Але щоб стати пенсіонером, особа повинна мати пенсійну правоздатність. Під пенсійною правоздатністю розуміється здатність громадянина здобути суб’єктивне право на пенсію і володіти ним, вступати в конкретні пенсійні правовідносини. Момент виникнення пенсійної правоздатності залежить від виду конкретних правовідносин: у пенсійних правовідносинах за віком — в 60, 55 років; у пенсійних правовідносинах з інвалідності — із початку суспільно корисної діяльності.
Інші науковці вважають, що правоздатність вказує лише на те, хто може бути суб’єктом права, тобто чия поведінка регулюється правовими нормами і цим обмежується. Сенсу виділяти спеціальну правоздатність немає. Пенсійна правоздатність, як правило, супроводжується дієздатністю — здатністю реалізовувати права і виконувати обов’язки.
Правоздатністю, окрім громадян, наділені також державні органи і юридичні особи. Перші здійснюють управлінську функцію у сфері соціального забезпечення і для цього наділені владними повноваженнями, тобто компетенцією. Організації є правоздатними за наявності у них статусу юридичної особи.
Окрім правоздатності, суб’єкти правовідносин наділені дієздатністю. Це визначена законом можливість суб’єкта особисто вчиняти юридичні дії. У сфері соціального забезпечення — це здатність особи самостійно чи за допомогою визначених законом осіб здійснювати права й обов’язки. Сприяння у здійсненні дієздатності — характерна риса соціально-забезпечувальної дієздатності. У праві соціального забезпечення дієздатність буває повна та часткова. Повна дієздатність настає з 16 років. Визнання людини повністю недієздатною у праві соціального забезпечення неможливе, оскільки недієздатні є однією з категорій осіб, яким держава зобов’язана надавати соціальне забезпечення.
Іншим суб’єктом пенсійних правовідносин є відповідний державний орган. Як правило, таким органом є районне (міське) управління соціального захисту. Функції, права та обов’язки управління соціального захисту визначені відповідним Положенням. Управління завжди виступає як орган державної виконавчої влади, що діє в рамках функцій, покладених на нього державою.
Під об’єктом матеріальних правовідносин з соціального забезпечення розуміють конкретне благо матеріального чи нематеріального характеру, щодо якого вони виникають, тобто конкретний вид соціального забезпечення: об’єктом пенсійних правовідносин є пенсія; об’єктом правовідносин із приводу надання допомог є відповідна допомога. У процедурних правовідносинах об’єктом виступають дії — рішення державних органів про призначення конкретного виду соціального забезпечення, без яких неможлива реалізація матеріальних правовідносин. У процесуальних правовідносинах з розгляду спорів — рішення по суті спору. Об’єкти правовідносин не слід плутати із змістом правовідносин. Під юридичним змістом правовідносин розуміють сукупність суб’єктивних прав і юридичних обов’язків, якими наділені суб’єкти правовідносин [4, с. 86]. Характерна риса всіх правовідносин зі соціального забезпечення — наявність правомочності правоздатної особи на одержання окремого виду соціального забезпечення і відповідно цій правомочності наявність юридичного обов’язку органу державної влади надавати особі матеріальне благо. Змістом матеріальних правовідносин з соціального забезпечення є суб’єктивне право громадянина на конкретний вид соціального забезпечення в установленому законом розмірі і у визначені законом строки і обов’язок державного органу прийняти рішення про його надання або про відмову в його наданні. Змістом процедурних правовідносин є суб’єктивне право громадянина на встановлення юридичних фактів, необхідних для виникнення права на конкретний вид соціального забезпечення, і відповідний обов’язок державного органу здійснити перевірку і винести акт-рішення про задоволення суб’єктивного права громадянина або про відмову в цьому. Змістом процесуальних правовідносин виступає суб’єктивне право на поновлення порушеного права і відповідний обов’язок державного органу розглянути сутність спору і прийняти рішення. Це не означає, що у сфері соціального забезпечення правовідносини є простими, тобто складаються з однієї правомочності і кореспондуючого їй обов’язку, або однобічними, коли правомочності належать одному суб’єкту правовідносин, а обов’язки — іншому. Більшість правовідносин у праві соціального забезпечення складні і двосторонні, з комплексом прав і обов’язків у обох суб’єктів.
Соціально-забезпечувальні правовідносини, їх види та підстави виникнення. Процедурні правовідносини за правом соціального забезпечення.
Відносини по соціальному забезпеченню в реальному житті завжди виникають і проявляються у формі правових відносин. Існує стільки відносин по соціальному забезпеченню, скільки видів суспільних відносин входить в предмет даної галузі. Залежно від того, результатом якої норми є правовідносини, їх можна розділити на три великі групи .
1. Основні (матеріальні) правовідносини - правовідносини з приводу окремих видів забезпечення. Вони виникають з приводу надання пенсій, допомог, компенсаційних виплат, соціального обслуговування, призначення щомісячного довічного утримання суддям Конституційного Суду РФ, суддям, перебувають у відставці. У свою чергу пенсійні відносини класифікуються залежно від виду призначається пенсії: по старості, інвалідності, за вислугу років, в разі втрати годувальника, соціальної.
Аналогічні класифікації існують і в зв'язку з виплатою допомог, компенсаційних та інших виплат, перерахованих вище, які будуть розглянуті у відповідних темах цього посібника.
Матеріальні правовідносини становлять ядро ??системи правовідносин, оскільки саме в них задовольняються об'єктивні потреби престарілих та непрацездатних громадян у матеріальних засобах, потреби в охороні здоров'я, в утриманні та вихованні дітей та ін
Вони є складними, так як правами та обов'язками наділяються обидва суб'єкта. При відсутності спору про право ці відносини мають регулятивний характер.
Відмінна особливість соціально-забезпечувальних правовідносин полягає в тому, що бере участь в них громадянин (або сім'я) при дотриманні встановлених законом умов наділений суб'єктивним правом на отримання пенсії, допомоги, компенсації, послуги або пільги, а державний орган зобов'язаний її надати.
Причому міра обов'язки державного органу зумовлюється мірою вимог уповноваженої особи і законодавством. Це означає, що за загальним правилом в односторонньому порядку або за згодою сторін міра обов'язки змінена бути не може. Саме в цьому полягає одна з головних відмінностей обов'язків у соціально-забезпечувальних відносинах від обов'язків у цивільних правовідносинах, де суб'єкти на власний розсуд покладають на себе обов'язки в допускаються законом межах.
Крім того, матеріальні правовідносини по соціальному забезпеченню є майновими, оскільки вони виникають з приводу надання окремій особі (або сім'ї) певних матеріальних благ у вигляді пенсій, допомог і послуг.
2. Процедурні правовідносини щодо встановлення фактів, що мають юридичне значення. Право на той чи інший вид соціального забезпечення з'являється, як правило, з моменту виникнення процедурного правовідносини при його позитивному закінченні (наприклад, тривалості трудового стажу, встановлення інвалідності).
Юридичним фактом, що породжує процедурні правовідносини, служить звернення громадянина або його представників для посвідчення конкретного факту. У пенсійному забезпеченні важливим юридичним фактом є дата звернення за пенсією. З її врахуванням визначається термін, з якого виробляються призначення і виплата пенсії.
Процедурні правовідносини є правозастосовними, пов'язаними з реалізацією матеріальних відносин. Найважливішу роль при цьому відіграють терміни, протягом яких повинні виконуватися певні юридичні дії. Пропуск строків без поважних причин тягне за собою відмову в наданні відповідного виду соціального забезпечення. При незгоді з рішенням компетентного державного органу громадянин має право звернутися за вирішенням спору в адміністративному або судовому порядку.
Відмінність процедурних правовідносин від процесуальних в соціальному забезпеченні визначається специфікою їх змісту. У процедурних правовідносинах законодавством передбачена обов'язкова нормальна процедура його проходження (без якої неможливі подальші етапи реалізації прав і обов'язків у матеріально-правовому відношенні), а процес розгляду спору зачіпає не всі, а лише спірні обставини.
Оскільки право соціального забезпечення не закріплює ніякої особливої ??процедури розгляду спорів, судовий розгляд здійснюється за нормами цивільного процесуального права. Але якщо спір розглядається вищестоящим органом у порядку підлеглості, то виникають процесуальні відносини, які регламентуються адміністративним правом.
3. Процесуальні правовідносини. Вони виникають при розгляді спорів між сторонами, в основному при оскарженні громадянами рішень державних та інших органів, пов'язаних з призначенням пенсій, допомог і інших соціальних виплат. Однак у праві соціального забезпечення відсутні норми, що регулюють процедуру розгляду та вирішення спорів. Тому судовий розгляд здійснюється за нормами цивільно-процесуального законодавства.
Класифікація за термінами дії правовідносин передбачає:
- правовідносини, припиняються одноразовим виконанням обов'язків (всі види правовідносин з приводу одноразових допомог: з протезування, з приводу експертизи тривалої втрати працездатності , у зв'язку з наданням інвалідам спеціальних транспортних засобів тощо);
- правовідносини з абсолютно встановленим строком існування у часі (пенсійні з нагоди втрати
годувальника - до досягнення неповнолітнім утриманцем 18 років, учням - 23 років, з приводу призначення
допомог на дітей, щодо забезпечення матері посібником по догляду за дитиною до півтора років тощо);
- правовідносини з відносно невизначеним строком існування в часі (пенсійні по старості, інвалідності, у зв'язку з виплатою допомоги по тимчасовій непрацездатності, по змісту інвалідів та престарілих у будинках-інтернатах та ін.)
Для повного розкриття поняття будь-якого правовідносини, в тому числі і перерахованих вище, необхідно з'ясувати питання про юридичні факти, елементах даних правовідносин і їх утриманні.
У правовідносинах з соціального забезпечення одним із суб'єктів завжди виступає фізична особа (громадянин) . Громадянин повинен володіти правоздатністю (можливістю мати права і нести обов'язки) і дієздатністю (здатністю громадянина своїми діями набувати і здійснювати цивільні права, створювати для себе цивільні обов'язки і виконувати їх).
До їх числа відносяться громадяни РФ, особи без громадянства, біженці і вимушені переселенці, іноземці, які постійно проживають в РФ, інші іноземні громадяни, але тільки за наявності міждержавних угод з РФ.
Іншим суб'єктом правовідносин є державний чи інший орган. До числа таких органів належать: Міністерство охорони здоров'я і соціального розвитку РФ, органи охорони здоров'я, освіти, виконавчої влади, міністерств і відомств, професійні спілки, підприємства, установи, організації та ін
Лише у правовідносинах з приводу пенсії з нагоди втрати годувальника суб'єктом виступає сім'я, а не громадянин.
Для розглянутої нами сукупності правових норм об'єктом правовідносин служить коло суспільних відносин, що виникають у зв'язку із забезпеченням громадян конкретним видом соціальних гарантій.
Слід виділяти об'єкти матеріальних, процедурних і процесуальних правовідносин.
Об'єктами матеріальних правовідносин у зв'язку з наданням окремих видів забезпечення є пенсії, допомоги, послуги і т.д.
Об'єктом процедурних і процесуальних правовідносин є або саме юридично значима обставина або група таких (призначення пенсії, допомоги і т.п.), або оспорюване право.
Найважливіше значення для розкриття поняття «правовідносини» має характеристика його змісту, тобто прав і обов'язків суб'єктів правовідносин. Для правовідносин з соціального забезпечення характерно те, що один суб'єкт - громадянин - має правами на отримання певних видів забезпечення, а інший зобов'язаний надати йому відповідне соціальне забезпечення певного виду .
Змістом матеріального правовідносини, з одного боку, є право громадянина на певний вид соціального забезпечення, розмір, строки та порядок якого встановлюються законом, а з іншого - обов'язок державного чи іншого органу прийняти рішення про його надання або відмову.
Змістом процедурного правовідносини є право громадянина встановити у передбаченому законодавством порядку факти, що мають юридичне значення, і обов'язок державного органу провести перевірку і прийняти відповідне рішення за зверненням громадянина.
Змістом процесуальних відносин є право громадянина на розгляд у встановленому порядку його скарги на дії посадових осіб, органів виконавчої влади та обов'язок державного органу прийняти рішення по суті звернення.
Для повного розкриття поняття «правовідносини по соціальному забезпеченню» необхідно розглянути юридичні факти. Вони являють собою обставини або життєві факти (події), з якими право пов'язує виникнення або припинення правовідносин чи настання інших правових наслідків. У ряді випадків (а в правовідносинах з соціального забезпечення - у більшості) право пов'язує такі наслідки одночасно з декількома обставинами чи фактами, тобто з наявністю складного юридичного складу.
У складному юридичному складі прийнято виділяти власне юридичний факт (наприклад, народження дитини), а також юридично значимі обставини і передумови (досягнення певного віку є передумовою для отримання пенсії ). Підставою виникнення правовідносин служить юридичний склад у цілому.
Відсутність в ньому хоча б одного з перерахованих елементів не породжує юридично значимих наслідків.
Отже, можна виділити два види юридичних фактів:
- сукупність юридичних фактів - юридичний склад (наприклад, при призначенні пенсії по інвалідності
встановлюються особистість інваліда (або професійна приналежність), група інвалідності та її причина);
- одиничні юридичні факти.
Дата добавления: 2018-02-28; просмотров: 500; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!