Основи конституційного права Сполучених Штатів Америки    279



Після прийняття обома палатами, законопроект надсилається Президентові, або за Конституцією законопроект стає законом тільки після підписання його Президентом. Президент має право підписати законопроект – у цьому випадку він стає законом – або накласти на нього вето. В останньому випадку законопроект може стати законом тільки, якщо при повторному голосуванні в Конг­ресі він збере дві третини голосів в обох палатах.

Президент може також відмовитись як від підпису законопро­екту, так і від накладення на нього вето. В цьому випадку законо­проект стає законом без підпису Президента через 10 днів (не вра­ховуючи неділь) після надходження до нього на розгляд. Єдиним винятком із цього правила є випадок, коли сесія Конгресу закри­вається раніше, ніж пройдуть 10 днів із дня надсилання законо­проекту на розгляд Президенту. В цьому випадку відмова Прези­дента підписати законопроект анулює його навіть без накладен­ня вето – така ситуація відома під назвою «кишенькове вето».

Право Конгресу на розслідування. Однією з важливих функ­цій Конгресу, яка не пов’язана із законодавчою діяльністю, є пра­во на розслідування. Це право за звичаєм надається комісіям або постійним, або спеціально сформованим із членів обох палат. Роз­слідування проводиться з метою отримання інформації, необхід­ної для прийняття майбутніх законів, для перевірки ефективності вже прийнятих законів, для перевірки кваліфікації і контролю роботи посадових осіб і службовців інших відомств, а також для збору даних, які необхідні для порушення процесу імпічменту. Комісії часто залучають до роботи експертів зі сторони, з тим, щоб найбільш кваліфіковано провести слухання в ході розслідування і для більш детального вивчення питань.

Право на розслідування тягне за собою важливі наслідки. Од­ним з них є право опублікування ходу і результатів розслідуван­ня. Більшість слухань у комісіях проводиться відкрито і широко висвітлюється у засобах масової інформації. Таким чином, роз­слідування, які проводяться Конгресом, відіграють велику роль в інформуванні населення про роботу Конгресу та зосередження громадського інтересу на загальнонаціональних проблемах.

Другим важливим наслідком є право Конгресу вимагати на­дання свідчень від свідків, які ухиляються, та притягувати їх до суду за неповагу до Конгресу – у випадку відмови давати свідчен­ня або за неправдиві свідчення.

280

Розділ 19

Судова влада

Система федеральних судів.Стаття 3 Конституції формулює основу федеральної судової системи: «Судова влада Сполучених Штатів здійснюється Верховним судом та тими нижчими суда­ми, які будуть час від часу засновуватися Конгресом».

Керуючись цим формулюванням, перший Конгрес розділив країну на округи та в кожному з них заснував федеральні суди. Звідси починається нинішня система судів: Верховний суд, 11 апе­ляційних судів, 91 окружний суд і 3 суди зі спеціальними повнова­женнями. Конгрес і нині зберіг право засновувати і скасовувати федеральні суди, як і визначати кількість судів у федеральній сис­темі судочинства. Однак, він не може скасувати Верховний суд.

Верховний судє вищою судовою інстанцією Сполучених Шта­тів та єдиним судом, створення якого передбачене Конституцією. Рішення Верховного суду не підлягають апеляції ні в якому іншо­му суді. Конгрес має право встановлювати кількість судів Вер­ховного суду і в певних межах вирішувати, які справи підлягають розгляду в ньому, але він не може змінити тих прав, які надані Верховному суду самою Конституцією.

Конституція не розглядає питання про те, які вимоги, пред’яв­ляються до суддів. Ніде не сказано, що вони повинні бути юрис­тами, хоча насправді всі федеральні судді і судді Верховного суду є членами колегії адвокатів.

З моменту утворення Верховного суду, майже 200 років тому, в ньому змінилося лише сто суддів. У своєму початковому ви­гляді Верховний суд складався з голови та п’яти членів суду. Протягом останніх 80 років кількість судів змінювалася, поки в 1869 р. не був затверджений кінцевий склад: голова та вісім членів Верховного суду. Голова очолює суд, але при прийнятті рішень він має лише один голос, як і будь-який з членів суду.

Особиста юрисдикція Верховного суду поширюється тільки на дві галузі: випадки, які стосуються високих посадових осіб іно­земних країн, і випадки, коли одна із сторін є штатом. Всі інші справи потрапляють на розгляд Верховного суду тільки шляхом апеляції з нижчестоящих судів.

З кількох тисяч справ, які реєструють кожен рік, суд зазвичай розглядає лише близько 150. Більшість випадків пов’язана з інтер­претуванням законів або наміру Конгресу при прийнятті закону. Однак значна частина роботи Верховного суду складається з ви-


Дата добавления: 2018-02-28; просмотров: 253; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!