Утворення СРСР. Національне будівництво 20-30-х років.                             



  Встановлення комуністичних режимів на більшій частині колишньої Російської імперії поставило на порядок денний питання об'єднання цих новоутворених держав, схожих за політичною системою, зв'язаних єдиним народногосподарським комплексом та об'єднаних в єдиний воєнно-політичний союз (договори 1919—1920 рр.).                                                                                                          

На початку 20-х років розгорілась дискусія про форму об'єднання цих держав. Серед розмаїття думок варто виділити два підходи до вирішення цієї проблеми.Так, нарком національностей Й. Сталін висунув ідею створення радянської спільності на засадах автономії. Такий варіант об'єднання здобув назву "автономізації", але був розкритикований українськими та грузинськими більшовиками. В умовах наростаючого конфлікту між московським центром та більшовиками національних республік у полеміку втрутився Ленін, який запропонував створити радянську спільність на засадах федерації (у федерацію об'єднувались рівноправні республіки, а не підпорядковані РРФСР суб'єкти). Ця пропозиція була схвалена представниками всіх республік.                                                                                                                  Протягом 1922 р. відбулися з'їзди рад України, Білорусії, Закавказзя та Російської Федерації, які прийняли рішення про утворення федеративного рівноправного союзу націй. Наприкінці грудня 1922 р. в Москві відбулася конференція представників національних республік, яка затвердила проект декларації про утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік та проект союзного договору.І з'їзд рад СРСР відбувся 30 грудня 1922 р. Основним доповідачем на з'їзді був Й. Сталін. Він ознайомив учасників з'їзду з проектами документів і вніс пропозицію затвердити їх. Відкриваючи обговорення, представник УРСР М. Фрунзе запропонував доопрацювати документи, а вже після цього схвалити їх на II з'їзді рад. З'їзд підтримав цю пропозицію і створив комісію для підготовки остаточного варіанту документів.                            На з'їзді було проголошено СРСР, обрано Центральний Виконавчий комітет і Президію Союзу РСР, а також чотирьох Голів Президії ЦВК Союзу РСР, що мали головувати по черзі на засіданнях: від РРФСР — Калінін, від УРСР — Петровський, від БРСР — Черв'яков, від ЗРФСР — Наріманов.Але союзний договір так ніколи і не був доопрацьований і підписаний. "Комісію 13" з доопрацювання договору було ліквідовано. В січні 1923 р. ЦВК СРСР створив Конституційну комісію, яка підготувала проект конституції СРСР. її було затверджено на II з'їзді рад у січні 1924 року. Конституція містила Декларацію та Договір про утворення СРСР, який не мав нічого спільного з проектом договору 1922 р. З'їзд рекомендував союзним республікам ратифікувати текст конституції, що й було зроблено. Так відбулося конституційне оформлення СРСР, про створення якого ЦВК СРСР оголосив у липні 1923 р. у "Зверненні до народів та урядів світу".Таким чином, завдяки маніпуляціям Сталіна союзний договір, який мав стати міжнародним договором між суверенними державами, було замінено конституцією, яка стала внутрішньодержавним документом.

Політика індустріалізації: зміст та шляхи реалізації.                             

Відбудова господарства, зруйнованого в роки Першої світової та громадянської воєн, поставила перед більшовиками питання про подальший розвиток держави. Всім було зрозуміло, що країна потребує модернізації, яка б вивела її з економічної відсталості. Питання полягало в тому, як це здійснити.На XIV з'їзді ВКП(б) в грудні 1925 р. було обрано стратегію прискореного розвитку промисловості таздійсненняіндустріалізації.                                                           

Проведення політики індустріалізації почалося зі здійснення плану ГОЕЛРО — плану електрифікації країни. Основою дискусії, що розгорілася в партійному керівництві, було питання про темпи і масштаби промислового будівництва в СРСР. Вирішальними стали ідеологічний фактор і зростаючий культ особи Сталіна. У зв'язку з цим у партійному керівництві було дві точки зору.О. Риков, голова Раднаркому, виступав за збалансований розвиток сільського господарства та промисловості. Л. Троцький вимагав здійснення надіндустріалізації (високі темпи розвитку промисловості в найкоротші строки).Більшість членів ЦК ВКП(б) підтримала Рикова, однак з 1928 р. Сталін почав проводити політику надзвичайних заходів щодо селянства та прискорення темпів індустріалізації. Така ситуація вплинула і на формування завдань першого п'ятирічного плану. З двох пропонованих варіантів — мінімального, який передбачав 18-процентне зростання темпів економічного розвитку на рік, та оптимального, що передбачав 20-22-процентне зростання, було схвалено останній, який пізніше коригували у напрямку різкого підвищення показників розвитку галузей важкої промисловості (на 37% щорічно).                   

Перша п'ятирічка виконувалась у складних економічних та політичних умовах. Завищення планових показників розвитку економіки спричинило диспропорції і призвело до зриву вирішення завдань першої п'ятирічки. Офіційна пропаганда твердила про дострокове виконання завдань першої п'ятирічки за 4 роки та 3 місяці. Реальні темпи зростання становили близько 16%. Джерелами індустріалізації сталинаціоналізаціяпромисловості;збільшення прямих і непрямих податків;використання трудового ентузіазму трудящих і примусової праці політичних в'язнів;колективізація сільського господарства тощо.                           "Надіндустріалізація" призвела до падіння продуктивності праці, посилення грошової емісії (радянський карбованець перестав бути конвертованим), росту інфляції, погіршення матеріального становища народу — було введено карткову систему.Друга п'ятирічка (1933-1937 pp.) проходила за умов, коли сталінське керівництво перейшло до більш-менш збалансованої політики щодо темпів економічного розвитку господарства країни. І хоча підсумком розвитку її економіки в роки другої п'ятирічки було виконання планових завдань по 10 показниках, загалом завдання п'ятирічного розвитку, незважаючи на офіційні заяви, теж не було виконано. Підсумки індустріалізації в оцінці сучасних істориків залишаються досить неоднозначними.З одного боку, СРСР з країни, що ввозила машини, перетворився на країну, що почала самостійно забезпечувати себе машинами. В економіці було створено нові галузі, а за обсягами промислового виробництва радянська країна вийшла на друге місце в світі. СРСР перетворився з аграрно-індустріальної в індустріально-аграрну країну. З іншого боку, було підірвано сільськогосподарське виробництво, відбулося скорочення виробництва в легкій та переробній галузях промисловості, радянська економіка ізолювалася від світової, відбулося загальне одержавлення засобів виробництва, посилилася централізація в управлінні економікою, утвердились командно-адміністративні методи управління.

 


Дата добавления: 2018-02-28; просмотров: 388; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!