Поняття, сторони та значення трудового договору
Тема 4. Поняття трудового договору
План
1. Поняття, сторони та значення трудового договору.
2. Поняття трудової функції і місця роботи.
3. Умови трудового договору та їх правове значення.
4. Відмінність трудового договору від суміжних цивільно-правових договорів, що пов’язані з працею.
Поняття, сторони та значення трудового договору
Трудовий договір займає особливе місце в трудовому праві. На основі трудового договору виникають трудові відносини працівника з роботодавцем. Інакше кажучи, немає трудового договору - не буде і трудового права.
Значення його визначається загальним характером праці. Праця є основою створення всіх соціальних благ, економічних і політичних процесів. Людина не може жити без праці. Саме в трудовій діяльності людина знаходить не тільки матеріальні блага, але і знаходить почуття самовираження, причетності, соціальної реалізації себе як особистості й морального задоволення.
Організаційно-правовими формами праці є трудовою договір і цивільно-правові договори про працю. Між цими формами є істотні відмінності.
Правове визначення трудового договору міститься в ст. 21 КЗпП, - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, або фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
|
|
|
Трудова діяльність, яка протікає в рамках трудового договору, характеризується наступними правовими ознаками:
- праця юридично несамостійна, а така, що протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи);
- не на основі власних засобів виробництва, а на кошти (капітал) власника;
- не на свій страх і підприємницький ризик, а шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу і під гарантовану оплату;
- виконання роботи певного виду (трудової функції);
- трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час і лише у випадках, встановлених у законі, - на певний термін;
- здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в колективі працівників (трудовому колективі);
- виконання протягом встановленого робочого часу певної міри праці (норм праці);
- отримання від роботодавця у встановлені терміни грошової винагороди за роботу, що виконується;
|
|
|
- забезпечення роботодавцем гарантій у встановлених випадках;
- участь роботодавця в фінансуванні соціального страхування працівника.
При всій різноманітності видів трудової діяльності суть праці робітника, артиста, моряка, вчителя, державного службовця єдина, їхнє правове становище зумовлюється договором трудового найму. Трудовий договір виступає універсальною моделлю трудового найму, визнаною у всіх країнах світу.
У сучасний період становлення ринкових відносин в Україні трудовий договір "вислизає" в "тіньову економіку". Значна частина трудових відносин здійснюється взагалі без їх юридичного оформлення, що характеризується неконтрольованим розширенням прав роботодавців і обмеженням трудових прав працівників. В умовах економічної кризи працівники вимушені приймати кабальні умови роботодавця, забуваючи при цьому, що вони залишаються в таких випадках позбавленими всіх соціальних гарантій, передбачених законодавством - права на щорічну відпустку, на соціальні й навчальні відпустки, на виплату соціальної допомоги у випадку тимчасової непрацездатності, на відшкодування шкоди, заподіяної працівнику при виконанні трудових обов'язків, на охорону праці й безпеку в трудових відносинах, на трудовий стаж. Останнє особливо важливе, оскільки в процесі реформи соціального забезпечення трудовий стаж трансформується в страховий стаж, і для нарахування трудової пенсії необхідно буде представляти дані про сплату страхових внесків.
|
|
|
Переважно трудові відносини найманих працівників виникають на основі одного юридичного факту - трудового договору.
Разом з тим у окремих категорій працівників їхній правовий статус визначається спеціальними законами. До таких працівників відносяться державні службовці, судді, прокурори, військовослужбовці, співробітники міліції, які несуть службу на основі контракту, народні депутати й деякі інші.
Особливий характер як трудової діяльності, так і роботодавця виявляється в акті призначення (затвердження) працівника. Тому в цьому випадку трудові відносини виникають зі складного юридичного складу: трудового договору і акту призначення.
Трудові відносини можуть виникати також і на основі членства. Мова йде про працюючих власників - членів кооперативів і їх об'єднань, колективних сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств, учасників господарських товариств. Їх правове регулювання здійснюється на основі спеціальних законів і статутів відповідних організацій.
|
|
|
Стороною трудового договору у якості роботодавця можуть бути:
- підприємство, установа, організація
- по-друге, – власник, і, по-третє, – фізична особа.
Другою стороною трудового договору завжди виступає найманий працівник – це фізична особа (громадянин), яка працює за трудовим договором у роботодавця.
Громадянин є однією зі сторін усіх видів трудових договорів, який після укладення трудового договору громадянин набуває статусу найманого працівника (далі – працівника). Стороною трудового договору може бути, як громадянин України, так і іноземець.
З моменту укладення трудового договору громадянин стає працівником даного роботодавця, на якого поширюються норми загального трудового законодавства та дія локальних правових нормативних актів. Саме трудовий договір є основою та підставою для виникнення, існування і розвитку трудових правовідносин. Зміна умов трудового договору призводить до змін і змісту трудових правовідносин, до виникнення нових правовідносин, а розірвання трудового договору означає припинення трудових правовідносин.
Для того щоб стати працівником, громадянин повинен мати трудову правоздатність і трудову дієздатність, які виникають одночасно і які в наш час часто визначаються терміном “трудова правосуб’єктність”.
Право на працю не можна здійснювати через представника. Особисте виконання трудових обов’язків працівниками випливає зі змісту визначення самого трудового договору. І нормами КЗпП (ст.30) закріплений обов’язок працівника особисто виконувати доручену йому роботу та пряма заборона передоручати виконання роботи іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством. Наявність цих винятків свідчить про те, що деякі трудові права, і це визначено ст.30 КЗпП, як, наприклад, право на представництво при захисті трудових прав, можуть здійснюватися через представника. Враховуючи це, можна погодитись з думкою вчених-юристів, що в трудовому праві, у передбачених законодавством випадках, мають місце дві самостійні юридичні категорії – трудова правоздатність і трудова дієздатність.
Умовою вступу роботодавця в трудові правовідносини є наявність у нього трудової правосуб’єктності. Свою роботодавчу правосуб’єктність роботодавець здійснює особисто або через органи чи посадових осіб, яким надається, згідно зі статутом або положенням, право прийняття на роботу, право зміни або припинення трудових правовідносин з найманими працівниками.
Дата добавления: 2015-12-21; просмотров: 14; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!