Сторони договору ренти
Сторонами договору ренти є одержувач і платник ренти. Як одержувачами, так і платниками ренти можуть бути будь-які фізичні і юридичні особи в межах їх цивільної праводієздатності. Платником ренти також може бути й держава в особі відповідних фінансових органів, наприклад, казни або фонду державного майна.
Одержувач ренти - це, як правило, особа, що відчужує майно у власність платника ренти взамін на виплату ренти. Одержувачем ренти також може бути й третя особа (вигодонабувач - бенефіціарій), на користь якої відчужувачем майна встановлено таке право вимоги (ст. 636 ЦК України). З моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом сторони, якщо інше не передбачено договором, законом або іншими правовими актами не можуть розірвати або змінити укладений договір ренти без згоди третьої особи.
Одержувачем ренти може бути будь-який правоздатний суб’єкт, у тому числі й громадянин іншої держави й особа без громадянства. Головне, щоб за ними національним і українським цивільним законодавством визнавалася цивільна правосуб’єктність у відповідній сфері майнового обороту. Видається, що можна навіть бути обмеженим у дієздатності й при цьому бути одержувачем ренти, оскільки для того, щоб скористатись правом на ренту, достатньо однієї правоздатності.
Одержувачем ренти може бути будь-яка юридична особа, яка здатна мати такі ж цивільні права та обов’язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати людині. Головна вимога при цьому, щоб діяльність юридичних осіб не суперечила чинному законодавству. Одержувачем ренти може бути навіть та юридична особа, якій її уставом або положенням про неї взагалі заборонено відчужувати майно. Таку ренту на її користь може бути встановлено іншим відчужувачем майна шляхом укладення договору ренти на користь третьої особи.
|
|
|
Платник ренти - це особа, яка в обмін на одержане майно зобов’язана виплачувати ренту одержувачу ренти. Його особисте ставлення до переданого майна як до своєї власності покладає на нього обов’язок по виплаті ренти. Отже, платник ренти - це, як правило, власник майна, переданого під виплату ренти. Він має абсолютні правомочності власника, що обтяжені періодичним обов’язком виплати ренти.
Платником ренти не може бути фізична особа, яка в законному порядку визнана обмеженою в дієздатності або позбавлена дієздатності взагалі. У такому випадку одержувач ренти вправі вимагати припинення договору ренти шляхом його розірвання, так зазначає п. 3 ст. 740 ЦК України. Припинений договір ренти може бути відновлено тільки за умови відміни спірного рішення суду або винесення нового рішення про скасування обмеження дієздатності. Після винесення судом рішення про обмеження чи позбавлення фізичної особи в дієздатності вона знову вправі укладати договір ренти. Отже, платником ренти може бути будь-яка фізична особа, що досягла віку 14 років і не обмежена або не позбавлена дієздатності[1].
|
|
|
Платниками ренти серед юридичних осіб можуть бути ті організації, які вправі від свого імені й на умовах самостійної майнової відповідальності набувати майно за договором ренти взамін на виплату ренти. Перш за все- це комерційні юридичні особи й, разом із тим, це некомерційні юридичні особи.
Платником ренти також може бути юридична особа, єдиним власником якої є держава або одна фізична особа. У всіх випадках юридична особа набуває цивільних прав та бере на себе цивільні обов'язки за договором ренти через свої органи, які діють відповідно до закону або установчих документів, якщо іншого не встановлено законом[17;11].
Фізичні та юридичні особи вправі вільно обирати різновид договору ренти, у якому вони бажають взяти участь, за умови, що особливості їх індивідуального й правового статусу дозволяють це робити. Так, наприклад, у строковому договорі довічної ренти одержувачем ренти може бути тільки фізична особа. Участь юридичних осіб у тому чи іншому різновиді договору ренти залежить від їх праводієздатності.
|
|
|
3)Зміст договору ренти
Домовленість сторін договору ренти втілюється в наділенні його сторін суб’єктивними правами і обов’язками, що виникають після укладення договору ренти. Ці права й обов’язки носять суб’єктивний характер, оскільки вони виникають тільки у сторін договору ренти.
Платник ренти зобов’язаний:
• виплачувати періодично ренту на умовах, передбачених договором.
• застрахувати ризик невиконання виконання своїх обов’язків у випадку, якщо така умова зазначається в договорі ренти.
• нести ризик випадкової загибелі або випадкового псування майна переданого безоплатно під виплату безстрокової ренти п. 1 ст. 742 ЦК України.
• продовжувати виплачувати ренту до закінчення строку договору ренти незалежно від того, загинуло чи зіпсоване майно передане під її виплату ст. 743 ЦК України.
• якщо договором ренти передбачені умови здійснення платником безстрокової ренти відмови від договору ренти, він зобов’язаний виконати їх;
• розрахуватися з одержувачем ренти в разі пред’явлення останнім вимоги про розірвання договору ренти з приводу невиконання чи неналежного виконання умов договору ст. 741 ЦК України.
|
|
|
Права платника ренти:
Так, він згідно з п. 1 ст. 739 ЦК вправі відмовитися від договору безстрокової ренти. Платник ренти має право вимагати припинення зобов’язання щодо виплати безстрокової ренти або зміни умов її виплати у разі випадкового знищення або випадкового пошкодження майна, переданого за плату під виплату безстрокової ренти[1].
Обмеження розпорядження правом власності. Платник ренти не має права без згоди одержувача ренти відчужувати нерухоме майно, передане йому під виплату ренти, іншій особі. За законом у разі відчуження нерухомого майна, обтяженого рентою, іншій особі, до неї переходять обов’язки платника ренти.
Обов’язок одержувача безстрокової ренти полягає в тому, що він не може відмовитися від прийняття умов відмови від договору безстрокової ренти.
Права одержувача ренти:
• вимагати від платника ренти періодичних виплат ренти на умовах і в строки, передбачені договором;
• у випадку, коли договором ренти передбачається оплатне відчуження майна у власність платника ренти під виплату ренти, одержувач ренти вправі вимагати здійснення оплати цього майна;
• вимагати надання забезпечення виплат ренти шляхом страхування ризику невиконання чи неналежного виконання своїх обов’язків платником ренти, у випадку, якщо така умова вимовляється в договорі ренти;
• вимагати виплат ренти до закінчення дії строкового договору ренти незалежно від того, загинуло чи зіпсоване майно, передане під її виплату;
• одержувачу ренти належить право на розірвання укладеного безстрокового договору ренти у випадках, передбачених, зокрема, тоді, коли:
1) платник безстрокової ренти прострочив її виплату більш як на один рік;
2) платник ренти порушив свої зобов’язання щодо забезпечення виплат ренти;
3) платник ренти визнаний неплатоспроможним або виникли інші обставини, які явно свідчать про неможливість виплати ренти в розмірі та в строки, що встановлені договором;
4) одержувач безстрокової ренти має право вимагати розірвання договору ренти також в інших випадках, встановлених договором ренти.
4)Форма і розмір ренти
Стаття 737. Форма і розмір ренти
1. Рента може виплачуватися у грошовій формі або шляхом передання речей, виконання робіт або надання послуг. Форма виплати ренти встановлюється договором ренти.
2. Розмір ренти встановлюється договором. Якщо одержувач ренти передав у власність платника ренти грошову суму, розмір ренти встановлюється у розмірі облікової ставки Національного банку України, якщо більший розмір не встановлений договором ренти.
Розмір ренти змінюється відповідно до зміни розміру облікової ставки Національного банку України, якщо інше не встановлено договором.
Якщо одержувач ренти передав у власність платника ренти грошову суму, розмір ренти встановлюється у розмірі облікової ставки Національного банку України, якщо більший розмір не встановлений договором ренти. Розмір ренти змінюється відповідно до зміни розміру облікової ставки Національного банку України, якщо інше не встановлено договором. Сторони вправі в договорі ренти збільшити розмір ренти по відношенню до облікової ставки Національного банку України.
Одержувач вправі отримувати рентні платежі тільки після передачі майна під виплату ренти. Даний факт підтверджує виникнення зобов'язань з виплати рентних платежів. Специфіка правового регулювання даного виду договору передбачає можливу заміну однієї форми рентних платежів на іншу, як під час укладення договору, так і в період виконання. Передбачається як грошовий еквівалент, так і деякі його форми, а саме: а) надання житла; б) забезпечення харчування (практично слід орієнтуватися не на договірний перелік, а на рівень забезпечення, необхідний у конкретних умовах з точки зору звичайних вимог); в) догляд (обов'язок доглянути виникає у випадку необхідності, цей обов'язок повинен бути виконаний відповідно до обставин, які склалися з урахуванням вимог); г) допомога (надання такої допомоги, яка прямо передбачена договором, або без якої одержувач не в змозі за станом свого здоров'я виконати необхідні дії).
Сторони вправі домовитися і про інші форми забезпечення та виконання обов'язків. Платник ренти зобов'язується надавати комплекс послуг щодо забезпечення і підтримки життєвого рівня одержувача ренти, визначеного погодженим сторонами грошовим еквівалентом. Обсяг цих обов'язків не є вичерпним і визначається в кожному конкретному випадку, керуючись принципами розумності, добросовісності, а також з урахуванням особистості одержувача ренти.
5) Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна, переданого під виплату ренти
1. За загальним правилом ризик випадкової загибелі або випадкового знищення несе власник речі. За договором ренти власником майна є платник. Відповідно платник ренти несе ризик випадкової загибелі або знищення майна, переданого безоплатно під виплату безстрокової ренти.
Випадкове знищення або випадкове пошкодження майна, переданого за плату в безстрокову ренту, не спричиняє автоматично припинення рентного зобов'язання. У разі настання такої обставини зобов'язання може бути припинено лише на вимогу платню ренти. Останній може також вимагати зміни умов її виплати. Змі- на умов полягає, як правило, в зменшенні рентної виплати.
2. У разі випадкового знищення або випадкового пошкоджені майна, переданого під виплату ренти на певний строк, платник ренти не звільняється від обов'язку виплачувати її до закінчені строку виплати ренти на умовах, встановлених договором ренти.
Випадкове знищення або випадкове пошкодження майна, переданого на певний строк, не припиняє рентних відносин. Платник ренти повинен її виплачувати на умовах, передбачених договором ренти. Таким чином, ризик випадкової загибелі або пошкодження ренти покладається на платника.
Дата добавления: 2015-12-19; просмотров: 14; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!