Типологія інвалідності

⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 3

Класифікацій на ознака	Групи інвалідності	Види порушення здоров'я
Причина інвалідності	Інваліди з дитинства	ДЦП, сліпота, глухота, розумова відсталість, вроджені вади серця тощо
Інваліди по захворюваності	Ураження вегето-судинної, ендокринної, шлункової та інших систем організму
Інваліди праці	Обмеження життєдіяльності внаслідок професійних захворювань чи травм на роботі
Ступінь мобільності	Мобільні	Захворювання вегето-судинної, ендокринної, видільної, нервової та інших систем організму
Маломобільні	Хворі на церебральний параліч, сліпоглухонімі, особи з ураженням кінцівок та інші
Нерухомі	Особи з пошкодженням спинного мозку, кістково-м'язової системи

Інвалідність у дітей визначається вченими як стійка соціальна дезадаптація, зумовлена хронічними захворюваннями чи патологічними станами, що різко обмежує можливість включення дитини в адекватні до її віку виховні і педагогічні процеси, у зв'язку з чим вона постійно потребує догляду та допомоги. Це значне обмеження життєдіяльності, що призводить до соціальної дезадаптації внаслідок порушень розвитку і росту дитини, здібностей до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, навчання, спілкування, трудової діяльності у майбутньому.

Дитина-інвалід — це особа, яка внаслідок хронічних захворювань, вроджених чи набутих порушень у розвитку має обмеження у життєдіяльності, перебуває в особливо складних і надзвичайних умовах і має особливі потреби у розвитку психофізичних можливостей, природному сімейному оточенні, доступі до об'єктів соціального оточення і засобів комунікації, соціалізації та самореалізації.

Фактори зовнішнього середовища є визначальними у появі хвороб, тому що вони не тільки впливають безпосередньо на організм, але й можуть викликати зміни його внутрішніх властивостей. Ці зміни у майбутньому поколінні можуть самі спричинювати хвороби (спадковість, вроджені вади).

Розрізняють такі обмеження дитячої життєдіяльності. Діти з:

· порушеннями слуху і мови (глухі, слабочуючі, логопати);

· порушеннями зору (сліпі, слабозорі);

· порушеннями інтелектуального розвитку (розумово відсталі, з затримкою психічного розвитку);

· порушеннями опорно-рухового апарату;

· з комплексними порушеннями психофізіологічного розвитку (сліпоглухонімі, ДЦП, з розумовою відсталістю та ін.);

· хронічними соматичними захворюваннями;

· психоневрологічними захворюваннями.

Показниками для інвалідності у дітей є патологічні стани, які розвиваються при уроджених, спадкових, набутих захворюваннях та після травм. Питання про встановлення інвалідності розглядаються після проведення діагностичних, лікувальних та реабілітаційних заходів. Рішення про визнання дитини (підлітка) інвалідом в Україні приймають республіканська, обласні, міські, спеціальні дитячі лікарні та відділення (ортопедо-хірургічне, відновного лікування, неврологічне, психіатричне, туберкульозне, отоларингологічне, офтальмологічне, урологічне, неврологічне та ін.). Рішення спеціалістів фіксується у картці стаціонарного хворого, консультативному висновку або витягу з історії хвороби. Консультативний висновок (витяг), видається на руки батькам (опікуну) дитини (підлітка)-інваліда для лікарсько-контрольної комісії (ЛКК) лікувально-профілактичних закладів за місцем проживання дитини. Медичний висновок оформлюється ЛКК дитячих лікувально-профілактичних закладів.

На сьогодні у світі є кілька моделей реабілітації людей з обмеженими функціональними можливостями.

В межах медичної моделі інвалідність розуміється як особиста проблема людини, тобто обмежені можливості розглядаються в контексті взаємозв'язку між певною людиною та його недугою. Завдання соціально-педагогічної роботи полягає в підтриманні життєдіяльності особистості в переважній більшості за допомогою медичних заходів та домінуючому акценті на соціальному захисті інвалідів.

Стрижнем соціальної моделі є взаємозв'язок між людиною з обмеженими можливостями та соціумом, а не відхилення у її здоров'ї та розвитку. Обмежені можливості розуміються як наслідок того, що соціальні умови звужують можливості самореалізації інвалідів, тобто інваліди розглядаються скоріше як дискримінована група, ніж аномальна.

Щоб подолати це, необхідна інтеграція людей з обмеженими можливостями в суспільство через створення їм умов для максимально можливої самореалізації, а не шляхом пристосування інвалідів до норм та правил життя здорових людей. Суспільство повинно адаптувати існуючі в ньому стандарти до потреб людей з обмеженими можливостями для того, щоб вони не почували себе заручниками обставин та обмеженої дієздатності.

Одним із напрямків роботи соціальних служб, що потребують активного залучення волонтерів, є соціальна реабілітація дітей та молоді з обмеженими функціональними можливостями. Основними завданнями, які вирішуються в роботі з дітьми-інвалідами, є задоволення їхніх потреб у соціальних взаємовідносинах і спілкуванні, доступі до інформації і об'єктів оточення та матеріальних цінностей. Провідним компонентом соціальної роботи з даною категорією дітей є формування індивідуальності, їх соціалізація з урахуванням потенційних можливостей і потреб кожної дитини.

Очевидним є той факт, що невелика кількість соціальних працівників та педагогів не в змозі надати кожному інваліду необхідну увагу. Тому саме завдяки залученню волонтерів, в першу чергу підлітків, молоді та студентства, можна забезпечити надання особам з обмеженою дієздатністю значної кількості різноманітних соціальних послуг.

У багатьох соціальних службах молоді накопичений цікавий досвід роботи волонтерів з дітьми-інвалідами. Так, у Сєвєродонецькій ССМ лікарі-волонтери щомісячно проводять курси реабілітаційного лікування для дітей віком до 14 років, що страждають вадами опорно-рухового апарату. У Сто-рожинецькій ССМ Чернівецької області активно діє волонтерське «Бюро милосердя». Однією з форм роботи цього бюро є проведення марафонів милосердя зі збору коштів, одягу, ігор для дітей-інвалідів.

У Зачепилівській ССМ Харківської області працює загін волонтерів по роботі з інвалідами «Дзвін». Члени загону здійснюють соціально-психологічний патронаж сімей, які виховують дітей-інвалідів, доглядають за важкохворими, прикутими до ліжка інвалідами.

За ініціативи учасників клубу молодих інвалідів «Повір у себе» волонтери Вінниці ведуть пошук та опікуються сім'ями, де виховуються діти з фізичними вадами, котрі страждають від соціальної ізоляції і потребують спілкування з однолітками.

Підбір та підготовка волонтерів до роботи з дітьми з обмеженими функціональними можливостями є досить непростою справою. Оскільки волонтер повинен мати не лише бажання працювати з такими людьми, але й бути гуманним, терплячим, емпатійним, а також володіти певною інформацією про психофізіологічні особливості цих людей.

Дата добавления: 2015-12-19; просмотров: 19; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 1 23

Мы поможем в написании ваших работ!