Перевірив: викладач Полторак Л.Ю.
Студентка 161 групи
Линник К.В.
Перевірив: викладач Полторак Л.Ю.
Миколаїв – 2014
1. Вчення Георга Вільгельма Фрідріха Гегеля (1770-1831).
Вчення Г.В.Ф.Гегеля є вищим досягненням німецької класичної філософії. Вона характеризується виключно широтою та глибиною змісту, важливістю та багатогранністю поставлених проблем.
Вихідним пунктом філософської концепції Гегеля є тотожність та мислення. Ця тотожність, гадає Гегель, є відносною, як і їх взаємопротилежність, і в ній виникає роздвоєння на протилежності.
Мислення, з точки зору Гегеля, є не лише суб’єктивною людською діяльністю, а й незалежною від людини об’єктивною сутністю, першоосновою всього сущого. Мислення, стверджує Гегель, відчужує своє буття у формі матерії, природи, яка є «інобуттям» цього об’єктивно існуючого мислення, або абсолютної ідеї.
При цьому Гегель розглядає мислення (абсолютну ідею) не як нерухому, незмінну першосутність, а як процес неперервного розвитку пізнання, як процес сходження від нижчого до вищого.
Проходячи в цьому розвитку Гегель формує три етапи:
1.) до виникнення природи і людини, коли абсолютна ідея перебуває поза часом і простором у стихії «чистого мислення» і виступає системою логічних понять та категорій, як система логіки;
2.) це духовне начало з самого себе породжує природу, яку Гегель називає «інобуттям» «абсолютної ідеї»;
|
|
|
3.) третій етап розвитку абсолютної ідеї – це абсолютний дух. На цьому етап абсолютна ідея залишає створену природу і повертається до самої себе, але вже на основі людського мислення (самопізнання ідеї). (І.Ф.Надольний. Філософія.- К.2000).
Ці три етапи у Гегеля сформувалися в самостійні складові частини його філософської системи: логіку, філософію природи та філософію духу.
Логіка є найважливішою частиною гегелівської системи, оскільки тотожність буття та мислення означає, що закони мислення, які й досліджує логіка, є дійсними законами буття. Логіка на думку Гегеля, є вченням про сутність усіх речей.
Перш ніж говорити про систему логіки Гегеля, слід зупинитися на характеристиці діалектичного методу, де Гегель виділяє три сходинки діалектичного методу.
Першою сходинкою «логічного» діалектичного методу, на думку Гегеля, є розсудок.
Другою сходинкою діалектичного методу у Гегеля є негативний розум як проміжний етап між розсудком і розумом.
Третя сходинка – спекулятивний розум, якого не спроможне досягти мислення, спрямоване на кінцеві природні речі. Саме в цьому останньому вияві діалектика, на думку Гегеля, досягає найвищої зрілості. Позиція Гегеля щодо розуму та розсудку значно відрізняється від кантівської. У нього розум є не нижчим, а вищим виявом мислення. Він вважає, що розум та розсудок мають складати єдину вихідну послідовність, де вони співвідносяться як провідний та підлеглий чинники, що взаємообумовлюють та проникають один в одного. (німецька філософія. Історія розвитку і становлення.- К. 1991).
|
|
|
Також змістовний підхід Гегеля до логіки дав йому змогу розглянути логічні форми в процесі їхнього розвитку від абстрактного до конкретного. Значним досягненням Гегеля було також дослідження і виклад логіки, як цілісної системи принципів та категорій.
Аналізуючи поняття кількості та якості Гегель показує, що зміни буття є не лише переходом однієї величини в іншу, а й переходом якісного в кількісні, навпаки. Але й цей процес розвивається до певних меж, які визначаються категорією «міра». Коли ці межі порушуються, відбувається стрибок, тобто розрив поступовості у розвитку. Завдяки стрибку виникає нова якість і відповідні їй кількісні визначення. Міра, на думку Гегеля, як синтез кількості є завершеним буттям.
Характеризуючи сутність як філософську категорію, Гегель підкреслює, що до неї відноситься як те, що відрізняє явища одне від одного, так і те, що їх об»єднує, що є в них тотожним.
|
|
|
Хочеться зазначити, що філософська теорія Гегеля справила значний вплив на всю наступну філософську думку. Після смерті Гегеля в Німеччині виникли напрямки, що випливали з його вчення і розвивали його ідеї підкреслюючи вирішальну роль особистісного, суб’єктивного фактора в історії. (Філософський словник. К.-1994).
11. а) Я, Г.В.Ф. Гегель, як соціальний працівник, запропоную своєму клієнту у всьому зізнатися та розповісти про події, які виникли декілька років тому правоохоронним органам.
б). Оскільки розум і розсудок складають єдину вихідну послідовність, то враховуючи логічне мислення та поняття не може одна людина відповідати за злочин іншої. Прогрес розуміння полягає в усвідомленні кожної людини свободи, прогресу та його необхідності в житті, а не в окремих індивідах.
111. ВИСНОВОК: Аналізуючи вчення та класичну філософію Гегеля, можна прийти до висновку, що в основі гегелівського розуміння лежить поняття світового духу, що є не тільки суб’єктивною людською діяльністю, а й незалежною від людини об’єктивною сутністю, першоосновою всього сущого.
1У. Список використаної літератури:
А).І.Ф.Надольний. Філософія.- К.,2000;
Б). Філософський словник.-К.,1994;
В).Німецька філософія. Історія розвитку і становлення.-К.,1991.
Дата добавления: 2015-12-18; просмотров: 10; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!