Забезпечення права на захист.

Тема №5

Загальні особливості участі адвоката в кримінальному судочинстві

1. Поняття права обвинуваченого, підозрюваного, підсудного на захист.

2. Процесуальне становище адвоката – захисника обвинуваченого, підозрюваного, підсудного.

3. Способи вступу адвоката у справу: а) за запрошенням (угодою); б) за призначенням.

4. Відмова від захисника. Заміна захисника.

5. Обов’язковість участі захисника у кримінальному процесі.

6. Процесуальні права і обов’язки захисника у кримінальних справах.

7. Особливості процесуального статусу адвоката як представника потерпілого, цивільного позивача і відповідача.

1. Історія формування принципу забезпечення обвинуваченому права на захист була дуже неоднорідною. Наприклад, ще 1917 року Центральна Рада ухвалила закон "Про заведення апеляційних судів", - тобто важливий крок на шляху формування права на захист; у положенні "Про судочинство" від 3 червня 1919 року взагалі не знало інституту касаційного оскарження вироків - допускалося лише подання клопотання про помилування та пом'якшення покарання, а участь у процесі обвинувачення і захисту була обов'язковою лише при розгляді справ про найбільш тяжкі злочини; 13 вересня 1922 року була прийнята постанова "Про введення в дію Кримінально-процесуального кодексу УСРР", в якому право обвинуваченого на захист викладалося в повній мірі (на той час), а в більш новому КПК від 20 липня 1927 року це право дуже звужувалося - на стадії попереднього слідства, а також дізнання Кодекс не передбачав участі захисту, захисник тепер брав участь у процесі тільки зі стадії судового розгляду; і так далі.

Актуальність вибраної мною теми доводити не потрібно, бо сучасне законодавство теж не дає повної гарантії забезпечення цього права - все ще існує дуже багато прогалин, які треба якнайшвидше усувати. У своїй роботі я намагався висвітлити основні засади забезпечення обвинуваченому права на захист, розповісти про права та обов'язки обвинуваченого і його захисника, та про їх участь у кримінальному судочинстві. Для написання роботи я користувався чудовою книгою заслуженого юриста України Варфоломеєвої Тетяни Вікторівни "Защита в уголовном судопроизводстве", Конституцією України та Кримінально процесуальним Кодексом України зі змінами і доповненнями.

Забезпечення права на захист.

Право обвинуваченого на захист включає в себе як право захищатися від підозри та обвинувачення, так і право захищати свої особисті і майнові інтереси. Воно забезпечується тим, що закон:

а) наділяє обвинуваченого цілим комплексом процесуальних прав, використання яких дозволяє йому особисто захищатися від підозри і обвинувачення у вчинені злочину;

б) надає йому право скористатися допомогою захисника, а в окремих випадках визнає участь захисника в справі обов'язковою;

в) покладає на слідчі органи, прокурора і суд обов'язок розяснити обвинуваченому його процесуальні права (статті 53, 142, 294 КПК) і забезпечити можливість здіснення цих прав і захисту від підозри й обвинувачення.

В жодному випадку не можливо перекладувати обов'язок доведення своєї винуватості або невинуватості на громадянина - це мають робити посадові особи, тобто слідчі, прокурори, судді тощо. Порушення права на захист завжди означає істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону і є однією з найбільш поширених підстав для скасування вироку та інших рішень у справі.

Обвинувачений.

Обвинуваченим є особа, щодо якої в установленому Кримінально-процесуальним кодексом України порядку винесена постанова про притягнення як обвинуваченого. Після віддання до суду обвинувачений називається підсудним.

У вузькому розумінні слова обвинувачений є лише на попередньому слідстві. Але це поняття вживається і в більш широкому розумінні: щодо підсудного, засудженого і виправданого

Процесуальні права і обов'язки обвинуваченого (підсудного).

Серед тих осіб, які мають і відстоюють свій інтерес у кримінальній справі, обвинувачений, як і потерпілий, є центральною фігурою. Для захисту від обвинувачення та реалізації інших законних інтересів закон наділяє обвинуваченого процесуальними правами і передбачає гарантії їх здіснення. Основні процесуальні права обвинуваченого:

• знати, в чому його обвинувачують;

• давати показання з пред'явленого йому обвинувачення або відмовитися давати показання і відповідати на запитання;

• мати захисника і побачення з ним до першого допиту;

• подавати докази;

• заявляти клопотання;

• ознайомлюватися після закінчення попереднього слідства або дізнання з усіма матеріалами справи;

• брати участь у судовому розгляді в суді першої інстанції;

• заявляти відводи;

• подавати скарги на дії і рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді та суду;

• підсудний має право на останнє слово.

Обвинувачений не тільки має процесуальні права, а й несе процесуальні обов'язки. Він, зокрема, зобов'язаний з'являтися за викликом слідчих органів, прокурора і суду, не ухилятися від слідства й суду та виконання вироку, не перешкоджати встановленню істини в кримінальній справі, додержуватися порядку в судовому засіданні і підкорятися розпорядженням судді (головуючого). В разі невиконання обвинуваченим своїх обов'язків до нього можуть бути застосовані засоби процесуального примусу: привід, запобіжний захід, попередження і вивід із залу судового засідання тимчасово або на весь час розгляду справи. А якщо таке невиконання має ознаки злочину (наприклад, примушування чи підкуп свідка до відмови від дачі показань або висновку), то воно тягне кримінальну відповідальність (ст.180 КК).

Захисник.

Захисник - це учасник кримінального процесу, уповноважений у передбаченому законом порядку здіснювати захист прав і законних інтересів підозрюваних, обвинувачених, підсудних, засуджених та виправданих і подавати їм необхідну юридичну допомогу. Участь зашисника в кримінальному процесі дозволяє цим особам більш повно реалізувати своє право на захист.

На практиці захисниками є переважно адвокати, тому для забезпечення обвинуваченому права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державніх органах в Україні діє адвокатура - неодмінний складовий елемент механізму забезпечення прав людини.

Адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України, в якій зазначується, що адвокат в своїй професійній діяльності повинен суворо додержуватись вимог чинного законодавства України, міжнародних актів про права і свободи людини, правил адвокатської етики і так далі. Порушення цього положення тягне за собою накладення на адвоката дисциплінарної відповідальності.

2. Протягом судового слідства захисник повинен повністю використати всі зазначені в законі засоби захисту з метою з'ясування обставин, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого і підсудного або пом'якшують чи виключають їх відповідальність, і подавати їм необхідну юридичну допомогу.

З моменту допущення до участі у справі захисник має право:

• мати побачення з підозрюваним до першого його допиту;

• мати подачення із засудженим і особою, до якої застосовано примусові заходи медичного характеру;

• бути присутнім при допитах підозрюваного і обвинуваченого, а також при провадженні інших слідчих дій, виконуваних за їх участю або клопотанням підозрюваного чи його захисника;

• брати участь в деяких слідчих діях, наприклад, в діях, які проводяться за участю обвинуваченого або підозрюваного, за клопотанням захисника чи в інших слідчих діях з дозволу слідчого; обов'зкова участь адвоката лише при допиті, крім випадків, передбачених статтею 46 КПКУ;

• застосовувати науково-технічні засоби при провадженні тих слідчих дій, в яких він бере участь, а також при ознайомленні з матеріалами справи - з дозволу слідчого або особи, яка провадить дізнання, а у суді - з дозволу судді чи суду;

• ознайомлюватися з матеріалами, якими обгрунтовується затримання підозрюваного чи обрання запобіжного заходу або пред'явлення обвинувачення, а після закінчення попереднього слідства - з усіма матеріалами справи;

• виписувати з матеріалів справи, з якими він ознайомився, необхідні відомості;

• брати участь у судовому розгляді справи;

• подавати докази і заявляти клопотання і відводи, представляти документи, звертатися до спеціалістів з питань, які потребують спеціальних познань. Слідчий повинен задовольняти ці клопотання;

• подавати скарги на дії та рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді та суду;

• збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази у справі.

Забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному права на захист полягає в тому, що закон: наділяє їх як учасників процесу такою сукупністю процесуальних прав, використання яких дозволяє їм особисто захищатися від підозри чи обвинувачення у вчиненні злочину, відстоювати свої закони й інтереси; надає зазначеним особам право скористатися юридичною допомогою захисника; покладає на особу, проводити дізнання, слідчого, прокурора, суддю і суд обов\u0026#39;язок до першого допиту підозрюваного, обвинуваченого і підсудного роз\u0026#39;яснять їм право мати захисника і скласти про це протокол, надати їм можливість захищатися встановленими законом засобами від пред\u0026#39;явленого обвинувачення, забезпечити охорону їх особистих і майнових прав, а також забезпечити безпеку підозрюваному, обвинуваченому, адвокату, Законному представнику, членам сімей та близьким родичам цих осіб.

Найбільш ефективним засобом забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному права на захист і участь захисника у кримінальному процесі, оскільки через юридичну необізнаність, а також психологічний шок, стан пригніченості, викликані фактом затримання, пред\u0026#39;явлення обвинувачення і засудження, вони спроможні самі повністю реалізувати свої процесуальні права, особливо тоді, коли перебувають під вартою, тобто в ізоляції. Для надання юридичної допомоги, психологічної підтримки їм необхідно звернутися до стороннім особам, незалежної від слідчих органів, прокурора і суду, якій би вони повністю довіряли і могли з нею радитися і спілкуватися на засадах довіри, конфіденційності.

3. Захисник з числа осіб, зазначених у частині першій статті 44 КПКУ (тобто особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю чи, за згодою підсудного, в якості захисника допускаються близькі родичі, опікуни та піклувальники) запрошується підозрюваним, обвинуваченим чи підсудним, його законими представниками, родичами або іншими особами за дорученням чи на прохання обвинуваченого. Одна і таж сама особа не може бути захисником двох або більше підозрюваних, обвинувачених і підсудних, коли інтереси захисту одного з них суперечать інтересам захисту іншого. Закон не обмежує кількості захисників, які можуть захищати одного підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.

У статті 59 конституції України зазначено, що кожен вільний у виборі захисника своїх прав. Оскільки вибір захисника клієнтом повинен бути вільним, то рекомендування слідчим іншого захисника прав (у випадку ст.46, 47 КПК) є антиконституційним. Буде порушено право на захист, якщо підсудному назойливо рекомендують того чи іншого адвоката.

До професійних функцій адвокатів відноситься ведення юридичних справ, яке вимагає вчинення дій, що мають правове значення. Адвокат складає юридичні документи, в яких знаходять свій вираз дії, що мають юридичне значення, а також виступає в компетентних органах, де формулює і обґрунтовує вимоги, заяви, клопотання, які виникають у процесі розгляду юридичних справ. Істотне значення має і консультування. Таким чином, адвокат у процесі здійснення своїх професійних обов'язків «говорить», «пише» і «консультує», надаючи правову допомогу громадянам і організаціям. Саме за допомогою адвоката звертаються громадяни у випадках, коли в них нелади із законом і проти них порушено кримінальну справу. І держава повинна гарантувати право на вибір захисника своїх прав.

У статті 59 Конституції України зазначено, що «Кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомога в Україні діє адвокатура».Надання обвинуваченому права на вибір захисника спрямоване на забезпечення особливих, довірливих відносин, між ним та захисником, без чого повноцінний захист неможливий.

Слід зауважити, що поняття захисник і адвокат не тотожні. Адвокат — особа, яка займається професійною адвокатською діяльністю, тобто є правозаступником і правозахисником та надає правову допомогу і здійснює представництво в судах, господарських судах, підприємствах, установах та організаціях, державних органах, а також здійснює захист обвинуваченого, підсудного. Захисник у кримінальному судочинстві — особа, яка спеціально уповноважена відстоювати законні інтереси обвинуваченого, підсудного і подає йому необхідну допомогу у реалізації його процесуальних прав.Таким чином, поняття захисник у контексті цієї книги — це процесуальна фігура у кримінальному процесі, наділена відповідними правами та обов'язками. Крім того, захисником може бути не тільки адвокат, а й інші особи, визначені процесуальним законом, а також спеціалісти права, яким закон дозволяє бути захисниками у кримінальній справі, а також близькі родичі.

У певної частини громадян побутує абсолютно неправильна думка, що адвокати заодно із слідчими. Хоча існування адвокатів-перевертнів, особливо серед тих, хто раніше був працівником міліції, а потім перекваліфікувався на адвоката, повністю виключати не можна. Частину громадян зупиняє думка про необхідність заплатити адвокату високий гонорар. Це зворотна реакція на чутки про міфічні за своїм розміром гонорари адвокатів. І, звичайно, далеко не завжди, орган дізнання, слідчий або прокурор, роз'яснює особі, що у випадках, коли у неї немає коштів для оплати послуг адвоката, то оплата його послуг буде здійснена за рахунок держави.

Тому залишається надзвичайно актуальним і гострим питання про подолання правового нігілізму наших громадян, усвідомлення ними, що їх є кому захищати, що достатньо йому записати, що він бажає мати певного адвоката, або повідомити, що він бажає мати адвоката взагалі і цього достатньо для того щоб відповідний державний орган забезпечив або зв'язок з цим адвокатом, або забезпечив особі адвоката, незалежно від того має ця особа кошти для оплати адвокатських послуг чи ні.

4. Захисник - це учасник кримінального процесу, уповноважений у передбаченому законом порядку здіснювати захист прав і законних інтересів підозрюваних, обвинувачених, підсудних, засуджених та виправданих і подавати їм необхідну юридичну допомогу. Участь зашисника в кримінальному процесі дозволяє цим особам більш повно реалізувати своє право на захист.

Кожна людина може звернутися до адвоката або відмовитися від його послуг. Така відмова допускається лише з ініціативи підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного (тобто повинна бути тільки добровільною) і не може бути перешкодою для продовження участі у справі державного або громадського обвинувача, а також захісників інших підозрюваних, обвинувачених чи підсудних. Проте існують випадки, коли відмова від захисника не може бути прийнята:

- у справах осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину у віці до 18 років;

- у справах осіб, які через свої фізичні або психічні вади (німі, сліпі, глухі та інші) не можуть самі реалізувати своє право на захист;

- у справах осіб, які не володіють мовою, якою ведеться судочинство;

- коли санкція статі, за якою кваліфікується злочин, передбачає смертну кару;

- у спрвах про застосування примусових засобів медичного характеру.

Заміна одного захисника іншим, може мати місце тільки за клопотанням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.Заміна одного захисника іншим може мати місце в будь-якій стадії процесу і не тягне відновлення процесуальних дій, вчинених за участю захисника, якого замінено.

5. Стаття 45. Обов'язкова участь захисника. Участь захисника при провадженні дізнання, попереднього слідства і в розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції є обов'язковою, крім випадків відмови підозрюваного, обвинуваченого і підсудного від захисника у порядку, передбаченому частиною другою статті 46 КПК.

Стаття 46. Відмова від захисника Підозрюваний, обвинувачений і підсудний мають право в будь-який момент провадження у справі відмовитися від захисника. Така відмова допускається лише з ініціативи підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного і не може бути перешкодою для продовження участі у справі прокурора або громадського обвинувача, а також захисників інших підозрюваних, обвинувачених чи підсудних. В разі відмови від захисника особа, яка провадить дізнання, або слідчий складає протокол, суд виносить ухвалу, а суддя - постанову. Відмова від захисника не може бути прийнята: 1) у справах осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину у віці до вісімнадцяти років; 2) у справах про злочини осіб, які через свої фізичні або психічні вади (німі, глухі, сліпі та інші) не можуть самі реалізувати своє право на захист; 3) у справах осіб, які не володіють мовою, якою ведеться судочинство; 4) коли санкція статті, за якою кваліфікується злочин, передбачає смертну кару; 5) при провадженні справи про застосування примусових заходів медичного характеру.

6. Для участі в кримінальному процесі адвокат повинен предоставити свідотство про право на заняття адвокатською діяльністю і ордер адвокатського об'єднання або довіреність на ведення справи, видану його клієнтом - з цього моменту він набуває процесуальних прав захисника. За згодою підсудного захисником можуть бути близькі родичі, опікуни або піклувальники.

Забезпечення захисника покладається на голову (керівника) відповідного адвокатського об'єднання (зараз в Україні зареєстровано 174 таких об'єднань).

У кримінальному судочинстві адвокат може виступати у двох формах:

- здіснення захисту обвинуваченого або підозрюваного;

- забезпечення інтересів потерпілого.

Адвокат може вступати в справу з моменту пред'явлення обвинувачення, а у разі затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину, або застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, тобто в усіх справах щодо підозрюваного, що знаходиться під вартою, - протягом 24 годин моменту затримання; у справах про злочини, що були скоєні у стані неосудності, а також про злочини осіб, які захворіли на душевну хворобу після його скоєння, - захисник допускається до справи з моменту отримання доказів про душевне захворювання особи; у разі, коли дізнання або попередне слідство не проводилося, захисник допускається до участі в справі після віддання обвинуваченого до суду.

Після вступу в кримінальне судочинство перша дія адвоката - побачення з підозрюваним (обвинуваченим) до першого допиту віч-на-віч, конфеденційно. Обов'язкова участь захисника лише при допиті. До першого допиту можливе лише одне побачення, після - без обмеження кількості і тривалості. Коли обвинуваченого допитують спочатку в якості свідка, то одержані при такому допиті відомості не можуть бути використані в якості доказів. Знайомитись з усіма матеріалами захисник може тільки після закінчення попереднього розслідування, до цього - лише з матеріалами що обгрунтовують обвинувачення (підозру) чи обрання запобіжного заходу до обвинуваченого.

Захисник може брати участь у деяких слідчих діях:

• за участю обвинуваченого;

• за клопотанням захисника

• та в інших діях з дозволу слідчого.

На різних стадіях розгляду справи можуть бути різні адвокати. Це пов'язано з тим, що на практиці адвокати беруть доручення, як правило, на окремі стадії. Дозвіл на побачення обвинуваченого з захисником після віддання обвинуваченого до суду видається судом на кожний раз окремо. При ознайомленні з матеріалами справи обвинувачений і захисник мають перевірити чи підшиті і пронумеровані документи справи. Недодержання цього правила є істотним порушенням права на захист. Протягом судового слідства адвокат має повністю використати свої права як захисника:

• брати участь у допиті свідків, експертів, потерпілих;

• заявляти клопотання щодо допиту свідків;

• ставити запитання свідкам, експертам, потерпілим, проводити перехресний допит.

Під час судових дебатів захисник виконує судову промову, в якій він зобов'язаний викласти суду свою думку про значення перевірених доказів у справі, про наявність обставин, які виправдовують підсудного чи пом'якшують його відповідальність, а також свою правову позицію щодо застосування кримінального закону та міри покарання, котру потім може змінити. Але в останній захисній промові позиція має бути чітка. Захисна промова має бути об'єктивною і сомостійною. Вона повинна грунтуватись лише на тих обставинах і матеріалах, що були розглянуті судом. Дебати не можуть бути обмежені у часі, тобто обмеження у тривалості викладення захисником і підсудним обставин на свою користь забороняється. Якщо обвинувачений захищає себе сам, то він повинен брати участь і у судових дебатах, які не обмежуються. Раніше захисна промова будувалася за певною схемою:

• мала починатися політичним аналізом ситуації в країні;

• аналіз суспільної небезпечності злочину, його осудність;

• правова позиція захисника;

• висновок.

Після оголошення вироку в суді адвокат повинен ознайомитись з протоколом судового засідання і запитати думку засудженого: чи бажає він оскаржити вирок. У випадку, коли адвокат бачить у вироку неправильну кваліфікацію чи правові помилки (якщо вони не на користь підсудного), то він зобов'язаний обов'язково подати касаційну скаргу. Але засуджений може відкликати касаційну скаргу захисника, якщо він не погоджується з викладеними в ній позиціями. Обвинувачений має право на останнє слово. Підсудному і захиснику надається деякий час для ознайомлення з протоколом судового засідання. Вони мають право вносити зауваження до нього протягом 3 діб. Якщо копію вироку було вручено не вчасно, або вчасно, але без перекладу на рідну мову обвинуваченого, то це є підставою для продовження цього строку.

7. Представник потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача-це особа, через яку потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач можуть реалізувати свої процесуальні права.

Представництво - це юридичні відносини, на підставі яких одна особа (представник) виконує, згідно із законом або договором, процесуальні дії в інтересах іншої особи.Представник може діяти як поряд з особою, інтереси якої він представляє, так і заміняти її. Юридичні особи беруть участь у справі як цивільні позивачі та цивільні відповідачі тільки через представників.Представниками потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача за постановою особи, що провадить дізнання, слідчого, судді чи ухвалою суду можуть бути (ч. 1 ст. 52 КПК України):

- адвокати;

- близькі родичі (п. 11 ст. 32 КПК України);

- законні представники (п. 10 ст. 32 КПК України);

- інші особи;

- спеціально уповноважені підприємством, установою чи організацією особи (ч. 2 ст. 52 КПК України).

Підстави для допуску особи як представника:

• для адвоката - ордер відповідного адвокатського об'єднання;

• адвоката, що не є членом адвокатського об'єднання, - угода;

• близьких родичів та інших осіб - належним чином оформлена довіреність;

• законного представника - документ, який підтверджує його відносини з потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем;

• представника юридичної особи - належним чином оформлена довіреність (штатні співробітники й адвокати юридичної особи).

Представником потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача не може бути особа (ст. 63 КПК України):

- яка брала участь у цій справі як дізнавач, слідчий, прокурор, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, захисник;

- що є свідком і у зв'язку з цим допитувалась або підлягає допиту;

- яка є родичем особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора, будь-кого зі складу суду;

- яка є адвокатом, окрім цього, за наявності обставин, передбачених ст. 61 КПК України.

Представник потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача зобов 'язаний:

- не розголошувати без відома слідчого чи прокурора дані досудового слідства;

- дотримуватися порядку під час судового засідання та підкорятися розпорядженням головуючого;

- не використовувати свої повноваження на шкоду особі, інтереси якої він представляє.

Представник потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача користується процесуальними правами особи, інтереси якої він представляє (ч. 3 ст. 52 КПК України).Юридична відповідальність представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача:

• кримінальна (за розголошення даних досудового слідства без дозволу слідчого чи прокурора - за ст. 387 КК України);

• адміністративна (за неповагу до суду, що полягала в злісному ухиленні від явки до суду чи в непідкоренні розпорядженням головуючого або у порушенні порядку під час судового засідання, а також за вчинення ним будь-яких дій, котрі свідчать про явну неповагу до суду чи встановлених у суді правил - ч. 1ст. 185-3 КУпАП).

Дата добавления: 2015-12-17; просмотров: 9; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

Мы поможем в написании ваших работ!