до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
Держави - члени Ради Європи, які підписали цей Протокол,
беручи до уваги основоположний принцип, відповідно до якого всі особи є рівними перед законом і мають право на рівний захист за законом;
будучи сповненими рішучості вжити подальших заходів для сприяння рівності всіх осіб шляхом колективного застосування загальної заборони дискримінації за допомогою Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, підписаної в Римі 4 листопада
1950 року (далі - Конвенція);
знову підтверджуючи, що принцип недискримінації не стоїть на заваді Державам-учасницям уживати заходів для сприяння повній та реальній рівності, якщо ці заходи є об'єктивно й обґрунтовано виправданими,
домовилися про таке: Стаття 1 - Загальна заборона дискримінації
1. Здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національної меншини, майнового стану, народження або за іншою ознакою.
2. Ніхто не може бути дискримінований будь-яким органом державної влади за будь-якою ознакою, наприклад за тими, які зазначено в пункті 1.
Стаття 2 - Територіальне застосування
1. Будь-яка держава під час підписання або депонування своєї ратифікаційної грамоти або свого документа про прийняття чи схвалення може точно визначити територію чи території, до яких застосовується цей Протокол.
|
|
|
2. Будь-яка держава будь-коли в подальшому за допомогою заяви, адресованої Генеральному секретарю Ради Європи, може поширити застосування цього Протоколу на будь-яку іншу територію, точно визначену в цій заяві. Стосовно такої території Протокол набуває чинності в перший день місяця, що настає після закінчення тримісячного строку від дати отримання такої заяви Генеральним секретарем.
3. Будь-яка заява, зроблена на підставі двох попередніх пунктів, може бути відкликана або змінена стосовно будь-якої території, точно визначеної в цій заяві, за допомогою повідомлення, адресованого Генеральному секретарю Ради Європи.
Відкликання або зміна набувають чинності в перший день місяця, що настає після закінчення тримісячного строку від дати отримання такого повідомлення Генеральним секретарем.
4. Заява, зроблена згідно із цією статтею, уважається такою, що зроблена відповідно до пункту 1 статті 56 Конвенції
5. Будь-яка держава, яка зробила заяву відповідно до пункту 1 чи 2 цієї статті, може будь-коли в подальшому заявити від імені однієї чи більш ніж однієї території, якої стосується заява, що вона визнає компетенцію Суду приймати заяви від окремих осіб, неурядових організацій або груп осіб згідно зі статтею 34 Конвенції стосовно статті 1 цього Протоколу.
|
|
|
Стаття 3 - Зв'язок з Конвенцією
У відносинах між Держави-учасницями положення статей 1 та 2 цього Протоколу вважаються додатковими статтями Конвенції й усі положення Конвенції застосовуються відповідно.
Стаття 4 - Підписання та ратифікація
Цей Протокол відкритий для підписання державами - членами Ради Європи, які підписали Конвенцію. Він підлягає ратифікації, прийняттю чи схваленню. Держава - член Ради Європи не може ратифікувати, прийняти чи схвалити цього Протоколу, якщо вона раніше або одночасно не ратифікувала Конвенції. Ратифікаційні
грамоти або документи про прийняття чи схвалення здаються на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи.
Стаття 5 - Набуття чинності
1. Цей Протокол набуває чинності в перший день місяця, що настає після закінчення тримісячного строку від дати, коли десять держав - членів Ради Європи висловили свою згоду на обов'язковість для них цього Протоколу згідно з положеннями статті 4.
2. Стосовно будь-якої держави-члена, яка в подальшому висловлює свою згоду на обов'язковість для неї цього Протоколу, Протокол набуває чинності в перший день місяця, що настає після закінчення тримісячного строку від дати здачі на зберігання
ратифікаційної грамоти або документа про прийняття чи схвалення.
|
|
|
Стаття 6 - Функції депозитарію
Генеральний секретар Ради Європи повідомляє всім державам - членам Ради Європи:
a) про будь-яке підписання;
b) про здачу на зберігання будь-якої ратифікаційної грамоти чи будь-якого документа про прийняття чи схвалення;
c) про будь-яку дату набуття чинності цим Протоколом згідно зі статтями 2 та 5;
d) про будь-яку іншу дію, повідомлення чи сповіщення, що стосується цього Протоколу.
На посвідчення чого ті, що підписалися нижче, належним чином на те уповноважені, підписали цей Протокол.
Учинено в Римі 4 листопада 2000 року англійською та французькою мовами, причому обидва тексти є автентичними, в одному примірнику, який зберігається в архіві Ради Європи. Генеральний секретар Ради Європи надсилає засвідчені копії цього Протоколу кожній державі - члену Ради Європи.
Протокол № 13
до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який стосується скасування смертної кари за всіх обставин
Держави - члени Ради Європи, які підписали цей Протокол, переконані, що право кожної людини на життя є основоположною цінністю в демократичному суспільстві і що скасування смертної кари становить суть від суті захисту цього права та цілковитого визнання гідності, притаманної всім людям;
|
|
|
бажаючи посилити захист права на життя, гарантованого
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, підписаною в Римі 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція);
відзначаючи, що Протокол N 6 до Конвенції, який стосується скасування смертної кари, підписаний у Страсбурзі 28 квітня 1983 рік, не виключає смертної кари за діяння, вчинені під час війни або невідворотної загрози війни; сповнені рішучості зробити останній крок до скасування смертної кари за всіх обставин,
домовилися про таке: Стаття 1 - Скасування смертної кари
Смертна кара скасовується. Нікого не може бути засуджено до такого покарання або страчено.
Стаття 2 - Заборона відступу від зобов'язань
Жодних відступів від положень цього Протоколу не допускається на підставі статті 15 Конвенції.
Стаття 3 - Заборона застережень
Жодних застережень стосовно положень цього Протоколу не допускається на підставі статті 57 Конвенції. Стаття 4 - Територіальне застосування
1. Будь-яка держава при підписанні або депонуванні своєї ратифікаційної грамоти або свого документа про прийняття чи схвалення може зазначити територію чи території, до яких застосовуватиметься цей Протокол.
2. Будь-яка держава може будь-коли після цього надіслати на ім'я Генерального секретаря Ради Європи заяву про поширення дії цього Протоколу на будь-яку іншу територію, зазначену в цій заяві. Стосовно такої території Протокол набирає чинності в перший день місяця, що настає зі спливом тримісячного строку після дати отримання такої заяви Генеральним секретарем.
3. Будь-яка заява, зроблена на підставі двох попередніх пунктів, може бути відкликана або змінена стосовно будь-якої території, зазначеної в цій заяві, у повідомленні на ім'я Генерального секретаря Ради Європи. Відкликання або зміна набирає чинності в перший день місяця, що настає зі спливом тримісячного строку після дати отримання такого повідомлення Генеральним секретарем.
Стаття 5 - Зв'язок із Конвенцією
Держави - учасниці розглядають положення статей 1 - 4 цього Протоколу як додаткові статті Конвенції, і всі положення Конвенції застосовуються відповідно.
Стаття 6 - Підписання і ратифікація
Цей Протокол відкритий для підписання державами - членами
Ради Європи, які підписали Конвенцію. Він ратифікується, приймається чи схвалюється. Держава - член Ради Європи не може ратифікувати, прийняти або схвалити цей Протокол, якщо вона раніше або одночасно не ратифікувала Конвенцію. Ратифікаційні грамоти або документи про прийняття чи схвалення депонуються у Генерального секретаря Ради Європи.
Стаття 7 - Набрання чинності
1. Цей Протокол набирає чинності в перший день місяця, що настає зі спливом тримісячного строку від дати, коли десять держав - членів Ради Європи висловили свою згоду на обов'язковість для них цього Протоколу згідно з положеннями статті 6.
2. Для будь-якої держави - члена, яка висловить свою згоду на обов'язковість для неї цього Протоколу після набрання ним чинності, Протокол набирає чинності в перший день місяця, що настає зі спливом тримісячного строку від дати депонування ратифікаційної грамоти або документа про прийняття чи схвалення.
Стаття 8 - Функції депозитарію
Генеральний секретар Ради Європи повідомляє всі держави - члени Ради Європи:
a) про будь-яке підписання;
b) про депонування будь-якої ратифікаційної грамоти чи будь-якого документа про прийняття або схвалення;
c) про будь-яку дату набрання чинності цим Протоколом згідно зі статтями 4 і 7;
d) про будь-яку іншу дію, повідомлення чи сповіщення, що стосуються цього Протоколу.
На посвідчення чого ті, що підписалися нижче, належним чином на те уповноважені представники, підписали цей Протокол.
Учинено у Вільнюсі 3 травня 2002 року англійською і французькою мовами, обидва тексти є однаково автентичними, в одному примірнику, який зберігається в архіві Ради Європи. Генеральний секретар Ради Європи надсилає засвідчені копії цього
Протоколу кожній державі - члену Ради Європи.
Протокол № 14
до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який змінює контрольну систему Конвенції Держави - члени Ради Європи, які підписали цей Протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, підписаної у Римі 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція),
беручи до уваги Резолюцію N 1 і Декларацію, ухвалені на Європейській конференції міністерського рівня з питань прав людини, проведеній у Римі 3 та 4 листопада 2000 року;
беручи до уваги декларації, ухвалені Комітетом Міністрів 8 листопада 2001 року, 7 листопада 2002 року і 15 травня 2003 року, на 109-й, 111-й та 112-йсесіях, відповідно;
беручи до уваги Висновок N 251 (2004), ухвалений Парламентською Асамблеєю Ради Європи 28 квітня 2004 року;
зважаючи на невідкладну потребу змінити певні положення Конвенції з метою збереження і покращення ефективності контрольної системи на тривалий період, головним чином у світлі дедалі більшої завантаженості Європейського суду з прав людини та Комітету Міністрів Ради Європи;
зважаючи, зокрема, на потребу забезпечити Суду можливість і далі відігравати свою провідну роль у захисті прав людини в Європі,
домовилися про таке: Стаття 1
Пункт 2 статті 22 Конвенції вилучити.
Стаття 2
Статтю 23 Конвенції викласти у такій редакції:
Стаття 23 - Строк повноважень і звільнення з посади
1. Судді обираються строком на дев'ять років. Вони не можуть бути переобрані.
2. Строк повноважень суддів спливає, коли вони досягають 70-річного віку.
3. Судді обіймають посаду доти, доки їх не замінять. Проте вони продовжують вести ті справи, які вже є в їхньому провадженні.
4. Жодний суддя не може бути звільнений з посади, якщо тільки інші судді більшістю у дві третини голосів не ухвалять рішення про його невідповідність установленим вимогам".
Стаття 3
Статтю 24 Конвенції вилучити.
Стаття 4
Статтю 25 Конвенції вважати статтею 24 і викласти її у такій редакції:
Стаття 24 - Канцелярія і доповідачі
1. Суд має канцелярію, функції та організація якої визначені Реґламентом Суду.
2. Коли Суд засідає у складі одного судді, Суду надають допомогу доповідачі, які діють під керівництвом Голови Суду. Вони входять до складу канцелярії Суду.".
Стаття 5
Статтю 26 Конвенції вважати статтею 25 ("Пленарні засідання Суду") і внести до її тексту такі зміни:
1. В кінці підпункту "d" замінити кому на крапку з комою, а слово "та" вилучити.
2. У кінці підпункту "e" замінити крапку на крапку з комою.
3. Доповнити новим підпунктом "f" у такій редакції:
"(f) звертається з будь-яким клопотанням згідно з пунктом 2 статті 26.".
Стаття 6 Статтю 27 Конвенції вважати статтею 26 і викласти її в такій редакції:
Стаття 26 - Одноособовий склад Суду, комітети, палати та Велика палата
1. Для розгляду переданих йому справ Суд засідає у складі одного судді, комітетами у складі трьох суддів, палатами у складі семи суддів і Великою палатою у складі сімнадцяти суддів. Палати Суду створюють комітети на встановлений строк.
2. За клопотанням пленарного засідання Суду Комітет Міністрів може одностайним рішенням і на встановлений строк, зменшити кількість суддів у палатах до п'яти.
3. Коли суддя засідає одноособово, він не розглядає жодної заяви проти Високої Договірної Сторони, від якої цього суддю було обрано.
4. Суддя, обраний від Високої Договірної Сторони, яка є стороною у справі, є ex officio членом палати або Великої палати. У разі відсутності такого судді або якщо він не може брати участь у засіданнях, Голова Суду вибирає зі списку, поданого заздалегідь цією Стороною, особу, яка засідає як суддя.
5. До складу Великої палати входять також Голова Суду, заступники Голови, голови палат та інші судді, яких визначено відповідно до Реґламенту Суду. Якщо справа передається до Великої палати згідно з статтею 43, у Великій палаті не може засідати жодний суддя з палати, яка постановила рішення у справі, за винятком голови палати і судді, який засідав від заінтересованої Високої Договірної Сторони.".
Стаття 7
Додати після нової статті 26 Конвенції нову статтю 27 у такій редакції:
Стаття 27 - Компетенція суддів, які засідають одноособово
1. Суддя, який засідає одноособово, може оголосити неприйнятною або вилучити з реєстру справ заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо таке рішення може бути прийняте без додаткового вивчення.
2. Це рішення є остаточним.
3. Якщо суддя, який засідає одноособово, не оголошує заяву неприйнятною або не вилучає її з реєстру справ, то цей суддя передає її до комітету або палати для подальшого розгляду". Стаття 8
Статтю 28 Конвенції викласти у такій редакції:
Стаття 28 - Компетенція комітетів
1. Стосовно заяви, поданої згідно зі статтею 34, комітет може одностайним голосуванням:
a) оголосити її неприйнятною або вилучити її з реєстру справ, якщо таке рішення може бути прийняте без додаткового вивчення; або
b) оголосити її прийнятною і одночасно постановити рішення по суті, якщо покладене в основу справи питання щодо тлумачення або застосування Конвенції чи протоколів до неї є предметом усталеної практики Суду.
2. Рішення та рішення по суті, передбачені пунктом 1, є остаточними.
3. Якщо суддя, обраний від Високої Договірної Сторони, яка є стороною у справі, не є членом комітету, комітет може на будь-якій стадії провадження запросити цього суддю зайняти місце одного з членів комітету, беручи до уваги всі відповідні чинники, у тому числі те, чи заперечувала ця Сторона проти застосування процедури, передбаченої підпунктом "b" пункту 1.".
Стаття 9 До статті 29 Конвенції внести такі зміни:
1. Пункт 1 викласти у такій редакції: "Якщо згідно зі статтею 27 чи статтею 28 не прийнято жодного рішення, або згідно зі статтею 28 не постановлено жодного рішення по суті, палата приймає рішення щодо прийнятності та суті індивідуальних заяв, поданих згідно зі статтею 34. Рішення щодо прийнятності може бути прийняте окремо.".
2. В кінці пункту 2 додати нове речення у такій редакції:
"Рішення щодо прийнятності приймається окремо, якщо Суд за виняткових обставин не вирішить інакше.".
3. Пункт 3 вилучити.
Стаття 10
До статті 31 Конвенції внести такі зміни:
1. В кінці підпункту "a" слово "та" вилучити.
2. Підпункт "b" вважати підпунктом "c" і доповнити статтю новим підпунктом "b":
"b) приймає рішення з питань, поданих Суду Комітетом Міністрів згідно з пунктом 4 статті 46; та"
Стаття 11
До статті 32 Конвенції внести такі зміни:
В кінці пункту 1 після числа 34 додати кому і число 46.
Стаття 12
Пункт 3 статті 35 Конвенції викласти у такій редакції:
"3. Суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає:
a) що ця заява несумісна з положеннями Конвенції або протоколів до неї, явно необґрунтована або є зловживанням правом на подання заяви; або
b) що заявник не зазнав суттєвої шкоди, якщо тільки повага до прав людини, гарантованих Конвенцією і протоколами до неї, не вимагає розгляду заяви по суті, а також за умови, що на цій підставі не може бути відхилена жодна справа, яку національний суд не розглянув належним чином.".
Стаття 13
Доповнити статтю 36 Конвенції пунктом 3 у такій редакції:
3. У всіх справах, які розглядає палата або Велика палата, Комісар Ради Європи з прав людини має право подавати свої письмові зауваження і брати участь у слуханнях.".
Стаття 14
Викласти статтю 38 Конвенції у такій редакції:
Стаття 38 - Розгляд справи
Суд розглядає справу разом з представниками сторін і, у разі необхідності, проводить розслідування, для ефективного здійснення якого заінтересовані Високі Договірні Сторони створюють усі необхідні умови.".
Стаття 15
Викласти статтю 39 Конвенції у такій редакції:
Стаття 39 - Досягнення дружнього врегулювання
1. На будь-якій стадії провадження Суд може надати себе у розпорядження заінтересованих сторін для забезпечення дружнього врегулювання спору на основі поваги до прав людини, як їх визначає Конвенція та протоколи до неї.
2. Процедура, що здійснюється відповідно до пункту 1, є конфіденційною.
3. У разі досягнення дружнього врегулювання Суд вилучає справу з реєстру, прийнявши рішення, яке містить лише стислий виклад фактів і досягнутого вирішення.
4. Це рішення передається Комітетові Міністрів, який здійснює нагляд за виконанням умов дружнього врегулювання, викладених у рішенні.".
Стаття 16
Статтю 46 Конвенції викласти у такій редакції:
Стаття 46 - Обов'язкова сила рішень та їх виконання
1. Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.
2. Остаточне рішення Суду передається Комітетові Міністрів, який здійснює нагляд за його виконанням.
3. Якщо Комітет Міністрів вважає, що нагляд за виконанням остаточного рішення ускладнений проблемою тлумачення рішення, він може звернутися до Суду з метою надання відповідного роз'яснення. Рішення про звернення ухвалюється більшістю у дві третини голосів представників, які мають право засідати в Комітеті.
4. Якщо Комітет Міністрів вважає, що Висока Договірна Сторона відмовляється виконувати остаточне рішення у справі, в якій вона є стороною, він може, після формального повідомлення цієї Сторони і шляхом ухвалення рішення більшістю у дві третини голосів представників, які мають право засідати в Комітеті, звернутися до Суду з питанням про додержання цією Стороною свого зобов'язання згідно з пунктом 1.
5. Якщо Суд встановлює порушення пункту 1, він передає справу Комітетові Міністрів з метою визначення заходів, яких необхідно вжити. Якщо Суд не встановлює порушення пункту 1, він передає справу Комітетові Міністрів, який приймає рішення про закриття
розгляду справи.".
Стаття 17
До статті 59 Конвенції внести такі зміни:
1. Доповнити статтю новим пунктом 2 у такій редакції:
"2. До цієї Конвенції може приєднатися Європейський Союз.". 2. Пункти 2, 3 та 4 вважати відповідно пунктами 3, 4 та 5.
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 18
1. Цей Протокол відкритий для підписання державами -
членами Ради Європи, що підписали Конвенцію, які можуть висловити свою згоду на обов'язковість через:
a) підписання без застережень щодо ратифікації, прийняття чи схвалення; або
b) підписання, що підлягає ратифікації, прийняттю чи схваленню, з подальшою ратифікацією, прийняттям чи схваленням.
2. Ратифікаційні грамоти або документи про прийняття чи схвалення передаються на зберігання Генеральному секретареві Ради Європи.
Стаття 19
Цей Протокол набирає чинності в перший день місяця, що настає зі спливом тримісячного строку від дати, коли всі учасниці Конвенції висловили свою згоду на обов'язковість для них цього Протоколу згідно з положеннями статті 18. Стаття 20
1. Від дати набрання чинності цим Протоколом його положення застосовуються до всіх заяв, що перебувають на розгляді Суду, а також до всіх рішень, виконання яких перебуває під наглядом Комітету Міністрів.
2. Нові критерії прийнятності, додані статтею 12 цього Протоколу до підпункту "b" пункту 3 статті 35 Конвенції, не застосовуються до заяв, визнаних прийнятними до набрання чинності цим Протоколом. Протягом двох років після набрання чинності цим Протоколом лише палати і Велика палата Суду можуть застосовувати нові критерії прийнятності.
Стаття 21
Строк повноважень суддів, яких на дату набрання чинності цим Протоколом обрано на перший строк повноважень, у силу права збільшується до загального періоду в дев'ять років. Інші судді завершують свій строк повноважень, який у силу права збільшується на два роки.
Стаття 22
Генеральний секретар Ради Європи повідомляє всі держави - члени Ради Європи:
a) про будь-яке підписання;
b) про депонування будь-якої ратифікаційної грамоти чи будь-якого документа про прийняття або схвалення;
c) про дату набрання чинності цим Протоколом згідно зі статтею 19; та
d) про будь-яку іншу дію, повідомлення чи сповіщення, що стосуються цього Протоколу. На посвідчення чого ті, що підписалися нижче, належним чином на те уповноважені, підписали цей Протокол.
Учинено у Страсбурзі 13 травня 2004 року англійською і французькою мовами, обидва тексти є однаково автентичними, в одному примірнику, який зберігається в архіві Ради Європи. Генеральний секретар Ради Європи надсилає засвідчені копії цього Протоколу кожній державі - члену Ради Європи.
Дата добавления: 2015-12-17; просмотров: 17; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!