Поняття та ознаки злочину.
План
1.Поняття та ознаки злочину
2.Класифікація злочинів.
3.Стадії вчинення злочину.
4.Співучасть у вчиненні злочину
5.Обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.
Поняття та ознаки злочину.
Кримінальне право - це система норм, які визначають основи і принципи кримінальної відповідальності, встановлюють, які суспільно-небезпечні діяння є злочином і які покарання можуть бути застосовані до особи, котра вчинила його.
Основні джерела кримінального права- Кримінальний кодекс України та Кримінальний процесуальний кодекс України
Кримінальний кодекс України (КК) - це прийнятий Верховною Радою України нормативно-правовий акт, у якому встановлені підстави і принципи кримінальної відповідальності, злочинність і караність дій, підстави звільнення від кримінальної відповідальності і покарання. Чинний КК було прийнято 5 квітня 2001 року. КК набрав чинності з 1 вересня 2001 року. Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.
Кримінальний процесуальний кодекс України (КПК)- кодифікований закон, що визначає порядок кримінального провадження на території України, ухвалений Верховною Радою України 13 квітня 2012 року, набрав чинності 20 листопада 2012 року. У новому КПК з'явилася окрема глава «Засади кримінального провадження». Вперше законодавець закріпив 22 загальні засади, відповідно до яких має здійснюватися кримінальне судочинство. Новий закон гарно структурований; з'явилося багато оцінюваних понять (розумність строків тощо); з'явилися нові суб'єкти кримінального провадження (слідчий суддя, суд присяжних); запроваджено нову форму діяльності прокурора — нагляд у формі процесуального керівництва;зменшення кількості процесуальних документів.
|
|
|
Злочин - суспільно-небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину.
Ознаки злочину:
1)суспільна небезпека (тобто завдає істотної шкоди, втрати або створює загрозу суспільним відносинам);
2)винність (зумисно чи з необережності);
3)караність (за будь-який злочин передбачено конкретний вид і міра покарання);
4)кримінальна протиправність - передбаченість суспільно-небезпечного діяння кримінальним законом (тобто конкретна стаття КК).
Щоб визначити кваліфікацію злочинів треба зрозуміти поняття склад злочину:
1)суб’єкт- фізична особа,що досягла певного віку і є осудною (за окремі види злочинів від 14 років до 16.);
|
|
|
2)суб’єктивна сторона - внутрішня психічна діяльність особи, яка вчинила злочин: вина, мотив, мета злочину;
3)об’єкт - конституційний устрій України, власність, довкілля, права і свободи людини;
4)об’єктивна сторона- зовнішнє визначення злочину: дія чи бездіяльність, небезпечні наслідки, зв'язок між діями і наслідком.
2. Класифікація злочинів.
Залежно від ступеня тяжкості злочини розрізняють:
1) злочини невеликої тяжкості- за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше 2-х років та інше м’якше покарання (випуск недоброякісної продукції, розголошення лікарської таємниці);
2) злочини середньої тяжкості- позбавлення волі на строк не більше 5років (наруга над могилою, розголошення таємниці голосування);
3) тяжкі злочини - позбавлення волі на строк не більше 10років (контрабанда наркотиків, грабіж, захоплення заручників);
4) особливо тяжкі злочини - позбавлення волі на строк понад 10років або довічне ув’язнення (бандитизм, державна зрада, диверсія, умисне вбивство).
3.Стадії вчинення злочину.
Стадії вчинення злочину – це поступові етапи завершення навмисного злочину, які різняться між собою ступенем його реалізації, закінчення.
|
|
|
КК У визначає такі стадії вчинення злочину:
1)готування до злочину- підшукування засобів чи знарядь, пошук співучасників, змова на вчинення злочину;
2)замах на злочин - вчинення особою діяння, спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею КК, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі цієї особи (н-д пістолет заклинило при спробі вбивства). Відповідальність настає за тими ж статтями, що і закінчений злочин;
3)закінчений злочин - діяння, яке містить усі ознаки злочину, передбаченого відповідною статтею КК України.
4.Співучасть у вчиненні злочину.
Співучасть -умисна спільна участь декількох суб’єктів злочину у вчиненні умисного злочину. Основна ознака співучасті - наявність подвійного умислу.
За об’єктивними ознаками існує:
1) проста співучасть (без розподілу на ролі);
2) складна (з поділом на ролі).
За суб’єктивними ознаками (за стійкістю зв’язків) співучасть здійснюється:
1) групою осіб (брали участь 2 або декілька виконавців) без попередньої змови між собою;
2) групою осіб за попередньою змовою (які готувалися до злочину заздалегідь, домовилися про спільне його вчинення);
|
|
|
3) організованою групою - група осіб у вчиненні злочину попередньо зорганізувалася у стійке об’єднання для вчинення цього і інших злочинів, має єдиний план із розподілом функцій учасників групи;
4) злочинною організацією (стійке ієрархічне об’єднання 5 і більше осіб, члени якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів, які можуть бути як учасниками так і організаторами злочинної організації.
Види співучасників:
-організатор - особа, яка організувала вчинення злочину або керувала злочинною організацією, забезпечувала фінансування;
-виконавець - особа, що безпосередньо вчинила злочин;
-підбюрювач - особа, яка умовлянням, підкупом схиляла іншого співучасника до вчинення злочину;
-пособник –особа, яка своїми порадами, вказівками, наданням знарядь сприяла вчиненню злочину, особа, яка переховувала злочинця чи знаряддя злочину.
5.Обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.
Обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність - це ті чинники, які збільшують чи зменшують суспільну небезпеку при вчиненні злочину.
До пом’якшуючих обставин належить:
-винний вчинив злочин і запобігає винним шкідливим наслідкам;
-добровільне відшкодування шкоди;
-щире каяття, явка з повинною;
-активна допомога у розкритті злочину;
-вчинення злочину внаслідок тяжких особистих чи сімейних обставин;
-під впливом погрози чи примусу;
-під впливом великого душевного хвилювання;
-вчинення злочину неповнолітнім;
- жінкою в стані вагітності.
Обтяжуючі обставини:
-вчинення злочину повторно та рецидив злочинів (вчинення злочину повторно);
-вчинення групою;
-тяжкі наслідки;
-скоєння злочину небезпечним способом;
-залучення до злочину неповнолітніх;
-злочин проти безпорадної людини чи дитини;
-злочин з особливою жорстокістю, знущанням;
-злочин на грунті расової,національної, релігійної ворожнечі;
-вчинення злочину проти вагітної жінки.
При винесенні покарання суд враховує сукупність усіх обставин, а не окремо взяті.
8.2. Відповідальність за окремі види злочинів
План
1.Злочини проти життя та здоров’я особи.
2.Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.
3.Злочини проти власності.
1.Злочини проти життя та здоров’я особи.
Ст. 3 Конституції України проголошує, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Конституція також зауважує, що всі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (ст. 21). Одним з найважливіших завдань кримінального права є боротьба з посяганнями на життя людини. Адже саме життя становить основну соціальну цінність. Воно є найважливіше благо людини, яке у разі настання смерті не може бути відновлено.
Злочини, від яких потерпає особа і як біологічна істота, і як учасник суспільних відносин, тобто істота соціальна, складають зміст розд. 2, 3 і 4 Особливої частини КК, які мають назву «Злочини проти життя і здоров’я особи», «Злочини проти свободи, честі і гідності особи» і «Злочини проти статевої свободи і статевої недоторканості особи».
Чинне кримінальне законодавство передбачає такі злочини проти життя:
-умисне вбивство (ст. 115 КК),
-умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання (ст. 116 КК),
-умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини (ст. 117 КК),
-умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або при перевищенні заходів, необхідних для затримання злочинця (ст. 118 КК),
- вбивство з необережності (ст. 119 КК),
-доведення до самогубства (ст. 120 КК),
-погроза вбивством (ст. 129 КК).
Вбивство — це протиправне позбавлення життя однією людиною (групою людей) іншої людини (ч. 1 ст. 115 КК). Доведення до самогубства не пов’язане із вказаним діянням і тому не належить до вбивства, але входить у групу злочинів проти життя.
Суб’єктом злочину проти життя, що передбачений ст. ст. 115—117 КК може бути особа, яка на момент вчинення злочину досягла 14-ти років (ст. 22 КК). Тобто кримінальна відповідальність за вчинення злочину проти життя настає з 14-ти років.
Суб’єктом злочинів, передбачених ст. 119 (вбивство з необережності), ст. 120 (доведення до самогубства) та ст. 129 (погроза вбивством) може бути особа, яка досягла 16-річного віку кримінальної відповідальності.
До злочинів проти здоров’я належать діяння, які можна поділити на три підгрупи.
1. тілесні ушкодження. Це умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 КК), умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 122 КК), умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне в стані сильного душевного хвилювання (ст. 123 КК), навмисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень при перевищенні меж необхідної оборони або при перевищенні заходів, необхідних для затримки злочинця (ст. 124 КК), умисне легке тілесне ушкодження (ст. 125 КК), необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 128 КК).
2. побої і мордування (ст. 126 КК), катування (ст. 127 КК).
3. зараження венеричною хворобою та вірусом імунодефіциту людини. Це такі злочини: зараження вірусом імунодефіциту людини або іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст. 130 КК), неналежне виконання професійних обов’язків, яке потягло зараження особи вірусом імунодефіциту людини або іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст. 131 КК), розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини або іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст. 132 КК), зараження венеричною хворобою (ст. 133 КК).
Суб’єктом злочину проти здоров’я може бути особа, яка досягла 14-ти (ст. ст. 121, 122 КК) або 16-ти років (усі інші статті).
2.Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.
Особливої уваги заслуговують злочини проти статевої свободи і статевої недоторканості. Право на свободу та особисту недоторканість людини проголошує ст. 29 Конституції. Статеві (сексуальні) стосунки належать до найінтимнішої сфери людського життя, складаючи невід’ємну його частину і реалізуючись у гетеросексуальних шлюбних і позашлюбних контактах, а також у контактах гомосексуального характеру. Суспільство регулює вказані стосунки здебільшого нормами моралі і опосередковано — нормами сімейного і шлюбного законодавства. В основі цього регулювання лежить право кожної дорослої людини на свою статеву свободу і кожного неповнолітнього — на статеву недоторканість. Саме ці свободи, що відповідають моральним принципам цивілізованого суспільства, і захищає кримінальне право, забороняючи вчиняти дії, які б посягали на них. Такі заборонені кримінальним законом діяння у сфері сексуальних стосунків прийнято називати в теорії і на практиці статевими злочинами.
До статевих злочинів, які місться в розд. 4 Особливої частини КК, належать:
-згвалтування (ст. 152),
-насильницьке задоволення статевої пристрасті в неприродний спосіб (ст. 153),
-примушування до статевого зв’язку (ст. 154),
-статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості (ст. 155),
-розбещення неповнолітніх (ст. 156).
Суб’єктом згвалтування, а також насильницького задоволення статевої пристрасті в неприродний спосіб може бути особа, яка досягла 14-річного віку, у всіх інших статевих злочинах — 16-річного.
3.Злочини проти власності.
Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю: ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Об’єктами злочинів проти власності є власність окремої особи (фізичної чи юридичної).
Предметами злочинів проти власності є: майново-матеріальні речі, створені працею людей для задоволення матеріальних і культурних потреб, що мають вартість і ціну; гроші; цінні папери — облігації, чеки, сертифікати, векселі, акції тощо.
Всі злочини проти власності розподіляються на групи:
1.Розкрадання чужого майна (грошей, цінностей). Такими є: крадіжки (ст. 185 КК), грабежі (ст. 186 КК), шахрайство (ст. 190 КК), вимагання (ст. 189 КК), привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 КК), викрадення шляхом демонтажу та іншим способом електричних мереж, кабельних ліній зв’язку та їх обладнання (ст. 188 КК).
2.Спричинення власникові майнової шкоди. Це також корисливі посягання на власність, але вони не мають ознак розкрадання, — спричинення майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою (ст. 192 КК), привласнення особою знайденого або чужого майна, що випадково опинилося у неї (ст. 193 КК).
3.Некорисливі посягання на власність. До них належать умисне знищення або пошкодження майна (ст. 194 КК), погроза знищення майна (ст. 195 КК), необережне знищення чи ушкодження майна (ст. 196 КК), порушення обов’язків по охороні майна (ст. 197 КК), придбання чи збут майна, свідомо добутого злочинним шляхом (ст. 198 КК).
Дата добавления: 2016-01-06; просмотров: 15; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!