Мастити у інших тварин
Молочна залоза у кобил, свиней, овець та інших видів тварин має свою специфіку будови, умови їх життя, експлуатації, тривалість та періодичність лактації у них та-кож інші, що накладає свій відбиток на характер захворювання.
Мастит у кобил. Молочна залоза кобили добре захищена, вона високо віддалена від землі; позитивним чинником є природне вигодування лошати, а тому у кобил рідкі мастити.
Найчастіше у кобил з’являється катаральне чи гнійно-катаральне запалення по-ловини, рідше всього вим’я або ж частини, пов’язаної з однією цистерною (у кобил кожна половина вим’я розділена зовні непомітно на передню і задню частку з само-стійними системами альвеол, вивідних проток, що відкриваються біля основи дійки в 2–3 цистерни. Отже на кожній дійці є 2–3 отвори дійкових каналів).
Розділ 15
Клінічні ознаки. Уражена частка набрякає, стає гарячою, болючою. Кобила не під-пускає до вим’я лошати. Іноді кульгає.
Видоюване молоко буває водянистим з домішками пластівців, слизу чи гною. Гнійний мастит може проявлятися формуванням одного чи декількох абсцесів з
норицями, заповненими гноєм.
У хворої тварини може підійматися температура тіла, зникає апетит.
Лікування. Застосовують методи терапії, що використовуються при лікуванні корів, хворих на мастит – часті здоювання, для чого можна застосувати окситоцин (20–40 ОД); обмежують водопій і переводять кобилу на сухий корм; назначають по-слаблюючі; внутрішньом’язові введення антибіотиків, коротку новокаїнову блокаду нервів за Д. Д. Логвиновим з введенням 100 мл 0,5 %-го розчину новокаїну з 300 тис. ОД пеніциліну і стрептоміцину; поряд з цим доцільно застосовувати загальнотонізую-че лікування – кальцію глюконат, норсульфазол чи етазол, тривіт або тетравіт.
|
|
|
Залежно від характеру запального процесу застосовують холод, припарки, сухе тепло. У шкіру вим’я втирають камфорне масло, камфорний спирт, іхтіолову, цинкову чи інші мазі.
Абсцеси – розтинають. Тварині обмежують водопій і переводять її на сухий корм. Лоша відлучають і випоюють молоком із здорової половини чи від іншої кобили. Ботріомікозвим’яукобил – це специфічний мастит, що викликається botryomy-
сes ascoformans і перебігає як хронічне інфекційне захворювання.
Хвороба характеризується повільним розвитком щільного, неболючого, дифузно-го припухання частки чи цілого вим’я з утворенням горбкуватих підвищень величи-ною з голубине яйце. Згодом вони прориваються, утворюючи лійкоподібні нориці, з яких виділяється у великій кількості сірий брудний ексудат. З часом уражена по-ловина чи все вим’я перетворюється на щільну, горбкувату пухлину з виразковими поверхневими та глибокими норицями.
|
|
|
Хвороба триває місяцями, а то й роками.
Діагноз підтверджується виявленням при мікроскопії гною колоній Botryomyces. Лікування: екстирпація ураженої частки чи всієї молочної залози.
Мастит у овець. Зустрічаються тут такі ж форми маститу,як і у корів. Найчастіше мастити у овець зустрічаються в перші дні після окоту, особливо в літню спеку, коли вигорає травостій, раціон стає бідним. У овець виникає агалактія, а голодні ягнята при інтенсивному ссанні травмують вим’я. У всіх випадках захворювань у секреті за-лози виявляється патогенна мікрофлора – найчастіше це стафілококи та стрептококи, рідше кишкова паличка чи змішана мікрофлора, що накладає свій відбиток на перебіг захворювання.
Чітко діагностувати якусь форму маститу важко, тому що вони перебігають го-стро і одна форма переходить в іншу.
Так, при серозному маститі спостерігають пригнічення загальногостану овець, тем-пература тіла підвищується до 41 °С, вим’я стає почервонілим, щільним, болючим. Мо-локо спочаткубуває безвидимих змін, з переходом процесуусерозно-катаральну форму
Патологія молочної залози
|
|
|
в ньому виявляють пластівці казеїну. Якщо мастит набуває катарально-гнійної форми, то пригнічення зростає, температура тіла підвищується до 41,7 °С, на вим’ї виявляють нерівномірні ущільнення тканин, збільшення надвим’яного лімфатичного вузла, в гній-но-слизовому ексудаті з ураженої половини вим’я з’являються домішки крові.
Лікування: хворих овець ізолюють, приміщення, де вони утримувалися, де-зінфікують, застосовують коротку новокаїнову блокаду за Д. Д. Логвиновим (40– 60 мл 0,5 %-го розчину новокаїну спереду, а козам – ззаду вим’я з додаванням 600 тис. ОД біциліну-3) з повторенням, при потребі, через 3–4 дні. Блокаду мож-на поєднувати з інтрацистернальним введенням біциліну-3 в дозі 600 тис. ОД чи біциліну-5 – 1500 тис. ОД.
Із специфічних маститів у овець зустрічаються стафілококовий, пастерельозний та інші.
Гангренавим’я (gangrena uberis ovis) у овець виникає на ґрунті галактогенного проникнення в залозу через пошкоджену шкіру Bact. mastitidis ovis. Хвороба виникає через 4–6 тижнів після окоту і перебігає у формі епізоотії.
Клінічні ознаки. Хворі вівці в’ялі, відмовляються від корму, не підпускають до вим’я ягнят, кульгають, у них підвищується температура тіла і вони жадібно п’ють воду. У хворих овець виникає кон’юнктивіт і риніт, уражена половина (чи ціле вим’я) збільшена, тверда, болюча, почервоніла, з синюватими плямами, які з часом стають темно-синіми. Уражена частка відмежовується демаркаційною лінією, виділення мо-лока припиняється або ж воно стає водянистим, сіро-червоним, смердючим.
|
|
|
Хвороба перебігає гостро. Через 2–3 доби гангрена переходить на черевну стінку, дійка набуває синього, а то й чорного кольору, тварина звичайно гине. Якщо ж твари-на залишається живою, то на вим’ї виникають множинні абсцеси або ж воно відпадає з утворенням на його місці виразки, яка довго гноїться.
Прогноз несприятливий.
Лікування: хворих овець ізолюють, часто доять, роблять коротку новокаїнову бло-каду, місцево та внутрішньом’язово застосовують підтитровані антибіотики, сульфа-ніламіди, антисептичні мазі, припарки. Per os задають 1–2 чайні ложки розчину мети-ленової синьки (1: 1000) тричі на добу. Змертвілі тканини вирізають, рани зрошують рідиною М. В. Плахотіна (7 %-й розчин натрію хлориду на 2 %-му розчині хлорамі-ну), 2 %-им розчином камфори із скипидаром, 5 %-им розчином йоду, сумішшю кам-фори тертої з фенолом порівну і 90 мл гліцерину.
Мастити у свиней виникають на ґрунті інфікування залози, найчастіше лімфоген-но – через пошкодження шкіри зубами поросят, рідше – галактогенно і гематогенно; найчастіше у свиноматок виявляють серозне, катаральне чи гнійно-катаральне запален-ня окремих пакетів, іноді в них утворюється багато дрібних чи 1–2 великих абсцеси.
Клінічні ознаки. Як правило, хвороба обмежується однією залозистою долею, рід-ше половиною вим’я чи ще рідше уражає обидві половини і перебігає у гнійно-ката-ральній формі. Запалена ділянка буває почервонілою, гарячою, болючою, запалені
Розділ 15
пакети – збільшеними у 1,5–4 рази, щільними, соски – набубнявілі. Шкіра на ураже-ній ділянці напружена, блискуча, складки розгладжені. Видавлюваний із соска секрет водянистий з пластівцями та згустками казеїну чи навіть домішками гною, іноді ро-жевуватий. При гнійному запаленні в ураженій ділянці виявляють дрібні гнійники або ж 1–2 великих абсцеси. Свиноматка при цьому відмовляється від корму, лежить на боці і не реагує на зовнішні подразнення.
При гангрені залозистого пакету процес швидко охоплює всю половину вим’я. При тривалому перебігу будь-якої форми маститу наступає індурація ураженого па-кета. Прихований мастит характеризується гіпогалактією.
Лікування: ізоляція тварини, надання їй спокою, обмеження водопою, часті здо-ювання, краще після попереднього введення окситоцину, масаж залози з камфорними препаратами, іхтіоловою та іншими мазями (при гнійному маститі мазь наносять без втирання). Не допускати поросят до ссання уражених сосків. Per os задають моно-хлорид ртуті (каломель), гексаметилентетрамін, фенілсаліцилат (салол). Двічі – три-чі на добу вводять внутрішньом’язово по 400–800 тис. ОД антибіотиків широкого спектра дії. Застосовують коротку новокаїнову блокаду уражених часток, вводячи над основою кожного пакета по 30–50 мл 0,25–0,5 %-го розчину новокаїну з внесенням 100 000 ОД поліміксину та еритроміцину. Ін’єкції повторюють через 24 години. Вти-рають у тканини уражених пакетів камфорне масло, іхтіолову, камфорну, інші мазі.
Абсцеси розтинають і на рану накладають колодійну пов’язку. У випадку гангре-нозного маститу вдаються до ампутації ураженої частки, щоб не допустити розвитку септикопіємії.
Актиномікозмолочноїзалозиусвиней, як наслідок зараження через підстил-ку пораненої зубами поросят залози, характеризується великою кількістю різних за розміром щільних вузлів. Уражена частка залози збільшується, гулі прориваються і утворюються нориці.
Лікування: екстирпація ураженої дійки.
Молочнагарячкаусвиней (гострий серозний мастит). Виникає у підсисних сви-номаток в перші тижні після родів при загибелі поросят, їх слабкості, при застої моло-ка в молочній залозі і перебігає у формі серозного маститу.
Клінічні ознаки. Хвороба перебігає за типом інтоксикації. Тварина звичайно ле-жить на боці, не підпускає поросят, апетит відсутній, температура тіла підіймається до 41–41,5 °С. Всі молочні пакети збільшені, набряклі, болючі. Шкіра нижньої черев-ної стінки стає червоною, блискучою, гарячою. Із сосків вдається видавити дуже мало незміненого молока або його немає.
Лікування: 3–4 рази на день обмивають молочну залозу холодною водою, втира-ють в шкіру камфорний спирт, камфорне масло, іхтіолову, синтоміцинову, пеніцилі-нову чи іншу протимікробну мазь. Per os задають касторове масло, каломель, салол, сульфаніламідні препарати, підшкірно можна застосувати окситоцин, пітуїтрин та ін. Синдромметрит–мастит–агалактія (ММА) є своєрідною тріадою, що вклю-
чає: 1) запалення дольок молочної залози, 2) запалення матки та 3) відсутність молока
Патологія молочної залози
у свиноматки в перші дні після опоросу. Найчастіше хворіють молоді свиноматки після опоросу, при цьому від 70–80 до 100 %.
Етіологія остаточно не з’ясована. Вважають, що причиною захворювання є інфек-ція, що проникла в організмвнаслідок родової травми тагематогенно. Не виключають впливу гормональних розладів на ґрунті неповноцінної годівлі, недоліків утримання свиноматок. Знижена імунобіологічна реактивність свиноматок в кінці вагітності, під час родів та післяродового періоду, та висока патогенність занесених в матку мікро-організмів сприяють рознесенню їх по організму, в тому числі в молочну залозу, і розвитку інтоксикації, що проявляється характерним синдромом.
Патогенез. Після опоросу в геніталіях свиноматки створюються сприятливі умо-ви для розмноження мікрофлори, зростання її патогенності і набуття нових біологіч-них властивостей, тому інфекція проникає не лише в глибину статевих органів, а й в молочну залозу, що викликає інтоксикацію організму, зниження його імунобіологіч-ної реактивності, а навіть до загибелі тварини.
Клінічні ознаки. У випадку появи хвороби до опоросу вона перебігає безсимптом-но, лише під час опоросу народжуються муміфіковані або слаборозвинені нежиттєві поросята, що швидкогинуть. Звичайно ж після родів у свиноматок виявляють загальне пригнічення, відсутність апетиту, спрагу, підвищення температури тіла до 40,5–41 °С. Хворі свиноматки лягають молочними залозами донизуіпоросятане можуть їх ссати, а тому гинуть від голоду. У хворих свиноматок немає молозива та молока.
У частини свиноматок субклінічний мастит набирає клінічної форми, що прояв-ляється збільшенням уражених дольок молочної залози, їх набряком, ущільненням, вони гарячі, болючі, молокоутворення знижується або повністю припиняється.
Якщо мастит проявляється у гнійній формі, то у свиноматок виявляють дрібні гнійники чи абсцеси.
Одночасно у них проявляються ознаки ендометриту – виділення із статевих орга-нів катарально-гнійного смердючого ексудату (до 150 мл).
Діагноз ставлять на основі даних лабораторного дослідження молока (маститна проба). Для цього вводять свиноматці внутрішньовенно 10–15 ОД окситоцину, отри-мують молоко і досліджують.
Лікування: етіотропне, патогенетичне, загальнотонізуюче, симптоматичне. З етіо-тропних препаратів найчастіше застосовують внутрішньом’язово та внутрішньомат-ково антибіотики широкого спектра дії у формі капсул, емульсій, суспензій – стрепто-міцин, хлортетрациклін, тілозин, лефуран, неофур, діоксикан, левотетрасульфін, ле-воеритроциклін, неоміцин, ампіцилін в дозі 4–5 тис. ОД/кг маси тварини, розчинених у 0,5 %-му розчині новокаїну, підігрітих до 37–38 °С, 2–3 рази на день протягом 3–5 діб. Per os задають одну столову ложку глауберової солі. Поряд з цим застосовують часте здоювання та втирання нейтральних мазей в шкіру вим’я. Для підвищення ско-ротливої функції матки та молоковіддачі вводять підшкірно окситоцин, гіфотоцин, піттуїтрин в дозі 12,5–15 ОД чи мамофізин – 7,5–9 ОД на 100 кг маси тіла, роблять
Розділ 15
внутрішньом’язові введення суметроліму в дозі 10–15 мл в комбінації з гормона-ми задньої долі гіпофізу, проводять також коротку новокаїнову блокаду (30–40 мл 0,25–0,5 %-го новокаїну разом з 200–300 тис. ОД пеніциліну) у надвим’яний простір між черевною стінкою і ураженою часткою; добрі наслідки дає внутрішньоматкове введення за допомогою приладу ПОС-5 норсульфазолу, стрептоциду по 40–50 мг/кг, розчинених в 100 мл 0,5 %-го розчину новокаїну, підігрітого до 38–40 °С. Для підви-щення антитоксичної функції печінки вводять внутрішньовенно метіонін з глюкозою, застосовують вітаміни А, D, Е, глюкозу, глюконат кальцію.
Профілактика. Заходи профілактики повинні скеровуватися на нормалізацію об-міну речовин поросних свиноматок, підвищення їх імунобіологічної реактивності: ретельно готувати приміщення для проведення опоросу; не допускати інфікування у свиноматок статевих шляхів та молочної залози; піддавати клінічному огляду всіх свиноматок після опоросу; можна вводити їм внутрішньом’язово суметролім з окси-тоцином.
Мастит у собак, кішок і кролиць. Хвороба буває наслідком травми сосків з їх інфікуванням. Сприяє виникненню хвороби затримання молозива при народженні мертвого приплоду, затримання посліду, післяродові септичні процеси, інтоксикації. Рідше інфекція заноситься в молочну залозу гематогенно і перебігає у формі гнійного маститу.
Клінічні ознаки. У хворих тварин відмічають загальне пригнічення, підвищення температури тіла, зниження апетиту, уражені молочні пакети бувають набряклі, болю-чі, з них вдається видавити невеличку кількість секрету від слизуватого до слизисто-гнійногоздомішками крові. В товщі залози можуть виникати абсцеси, що проривають-ся назовні. Якщо запалення набуває гангренозного характеру, то молочна залоза стає холодною і фіолетовою або чорною. Важкі випадки хвороби закінчуються летально.
Лікування проводять за загальними принципами. Від хворої тварини відлучають на період лікування малят. При ураженні лише одного пакета Д. С. Гришко рекомен-дує наклеювати пластир на його сосок і допускати цуценят та котенят лише тоді, коли молоко прийшло до норми. В тих випадках, коли процес охопив багато пакетів, до-цільно призупинити лактацію шляхом переведення тварини на добу на 24-годинну голодну і безводну дієту з подальшим поетапним відновленням раціону на 1/4, на-ступного дня – на 1/2, ще наступного – на 3/4 і нарешті на повний раціон.
Медикаментозне лікування передбачає використання етіотропної, патогенетич-ної і симптоматичної терапії. Застосовують загальну антибіотикотерапію (пеніцилін, стрептоміцин та ін.) по 60–200 тис. ОД 4 рази на добу; проводять коротку новока-їнову блокаду (5–10 мл 0,25–0,5 %-го розчину новокаїну над основою пакету з по-вторенням через 2–3 дні); в тканини молочної залози легко втирають пеніцилінову, синтоміцинову та ін. мазі; при негнійному процесі застосовують зігріваючі мазі (іхті-олова, камфорна, протимаститна) чи пов’язки; при наявності абсцесів їх розтинають, присипають порожнину сульфаніламідними препаратами і лікують в подальшому з
Патологія молочної залози
використанням антимікробних емульсій та мазей. При глибокому враженні залози, розвитку гангрени залозу ампутують.
Інфекційний (гнійний) мастит у кролиць. Хвороба виникає в перші 10 днів після родів і проявляється відмовою від корму, підвищенням температури. Уражені пакети втрачають полиск, волосся на залозі буває скуйовдженим, шкіра – почервоніла, гаря-ча, болюча. У 2–3 сосках з’являються гулі та абсцеси, що можуть прориватися або ж ускладнюватися флегмоною. При цьому дійки залози збільшуються, нижня черевна стінка набрякає. Як правило, через 2–3 дні, тварина гине від септицемії.
Лікування. Застосовують антимікробні засоби – ін’єкції антибіотиків, перший день по 20–30 тис. ОД 2–3 рази на день, другого дня – двічі на день; коротку ново-каїнову блокаду за Д. Д. Логвиновим (введення 5 мл 0,25 %-го розчину новокаїну з додаванням 10–20 тис. ОД пеніциліну); В. Я. Нікітін отримав добрі наслідки при за-стосуванні новокаїнової блокади за В. В. Мосіним – вводячи кролиці по 5 мл 0,5 %-го розчину новокаїну з обохбоків молочної залози; абсцеси розтинають і лікують як від-криту рану; мазі – не застосовують, оскільки кроленята можуть їх злизувати.
Дата добавления: 2016-01-04; просмотров: 122; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!