Пригоди Олівера Твіста» аналіз твору
Літературний рід: епос
Жанр: соціально-психологічний роман, авантюрно-пригодницький роман, «роман-виховання».
Стиль: реалізм.
Тема: зображення Олівера Твіста, сироти із знедоленим дитинством, який не втратив людської гідності та віри в моральні цінності, незважаючи на всі випробування; реалістичне зображення кримінального світу, його де романтизація.
.
Ідея: людина добра від природи, і добро остаточно переможе зло.
Головні герої: Олівер Твіст, Бідл Бамбл, Білл Сайкс, Ненсі, містер Браунлоу, Фейгін, Монкс
В «Олівері Твісті» важливим персонажем є Лондон, показаний в основному з його темного, непарадного боку. Це - місто злиднів, голоду, страждань, злочинів, насильства й розпусти. В ньому бідар завжди неправий. І лише чудо, неймовірний збіг обставин може захистити безпомічну дитину чи слабкого дорослого від наруги, несправедливих переслідувань і покарань. Тут панують наділені малою чи великою владою «бідли», або посполиті злочинці.
Іронія, така всюдисуща в «Піквікському клубі», є і в цьому романі. Проте якщо вона і викликає посмішку, то лише гірку. На відміну від шарлатана і зухвалого пройди Джингля лиходії в романі про Олівера Твіста викликають не поблажливий сміх, а жах. І коли автор називає демонічного Фейгіна «веселим старим джентльменом» або наглядачку-садистку Корні «доброю леді» чи «слабким створінням», то це звучить не іронічно, а саркастично.
Персонажі роману поділяються на два «табори» - добрі та злі. Вони в усьому контрастні, як ніч і день. Якщо «злі» - це справжні виплоди пекла, то на «добрих» Діккенс не шкодує світлих і теплих барв, змальовує їх із сентиментальною розчуленістю, явно ідеалізуючи. Однак найцікавішими, такими, що запам'ятовуються своєю суперечливою вдачею, неординарною поведінкою, є ті, в кому добре і погане примхливо змішане, як у кожній людині. Це і Ненсі, і впертий до дурості недовірливий містер Гримуїг, чи навіть безіменний старий полісмен у смугастій камізельці, грубуватий, але добродушний, що пожалів хворого Олівера в суді. Контрастне протиставлення героїв цього роману, нагнітання пристрастей, надто форсовані почуття, сентиментальність - типові для романтично забарвлених творів. Тож реалізм Діккенса особливий. До останніх творів письменник, безумовно, зберігав романтичні риси, це стосується як раннього роману «Олівера Твіста», так і пізнього - «Наш спільний друг».
|
|
|
.
Проблематика «Пригоди Олівера Твіста»
виховання;
знедолене дитинство;
соціальна нерівність та несправедливість;
злочинність, «соціальне дно» суспільства;
добро і зло.
|
|
|
Риси авантюрно-пригодницького роману в романі «Пригоди Олівера Твіста»:
cтрімкість розвитку подій;
загострення пристрастей;
викрадення і переслідування;
таємниці та загадки, їх розв’язки;
щасливий фінал.
Характерні риси твору «Пригоди Олівера Твіста»
• Дослідження причин та умов формування характерів, розкриття особистості персонажів через взаємини з іншими людьми, виявлення «потаємних» та «явних» причин їх вчинків.
• Увага до внутрішнього світу героїв і разом із тим тенденція до їх схематизації, гротескного шаржування, до підкорення характеру персонажа певній ідеї.
• Підкреслення протиставлення довірливих, добрих душ злим, негативним (або двом началам у душі).
• Використання іронії, сатири, гротеску.
• Детальні описи зовнішності персонажів, їх житла, мови, подробиць побуту.
• Насиченість оповіді символами; одухотворення світу речей, пов’язаних зі спогадами, переживаннями героїв.
Роман Ч. Діккенса «Пригоди Олівера Твіста» — ще одна спроба автора показати сучасникам тіньові сторони життя й не тільки розчулити, але й примусити замислитися над їх першопричиною. Письменник бачить початок зла не у фактичних таємницях походження Олівера, а в соціальних законах часу. Твір деякою мірою став відповіддю молодого Діккенса-ліберала на новий закон про бідних, прийнятий британським парламентом у 1834 році.
|
|
|
Здавна турбота про бідних, сиріт, немічних, самотніх старих була в Англії справою церкви й релігійної громади. Із запровадженням нового закону й без того куца парафіяльна благодійність перетворилася на глум над самою ідеєю милосердя. Притулок для бідняків, робітний дім у більшості парафій перетворився на справжню в’язницю, на місце невимовних страждань. Найтяжчою в цих умовах була доля дітей. Утім, щоб звільнити парафію від зайвого клопоту і витрат, зацікавлена й жорстока доглядачка «дитячої ферми» місіс Менн і тупий служака, парафіяльний сторож Бамбл, і шановані члени опікунської ради, які готові були передати Олівера садистові-сажотрусу, що замучив уже не одну дитину.
Моторошні сцени перебування малого Олівера в робітному домі Діккенс супроводжує авторським коментарем, головна інтонація якого — вбивчий сарказм та іронія.
Дата добавления: 2016-01-04; просмотров: 12; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!