Сутність та основні завдання наукової організації праці (НОП).
Тема 4. Наукова організація праці менеджерів, спеціалістів, робітників
4.1. Сутність та основні завдання наукової організації праці (НОП).
4.2 Методи визначення науково обґрунтованих норм праці та аналізу використання робочого часу.
4.3. Проектування робочих місць на основі досягнень ергономіки, інженерної психології та виробничої естетики.
Сутність та основні завдання наукової організації праці (НОП).
Праця – це доцільна діяльність людей, що спрямована на створення матеріальних і нематеріальних цінностей. Праця є основною і неодмінною умовою життя людства. Саме в процесі взаємодії с природою люди створюють умови для задоволення своїх нужд та потреб. Спільний труд, під впливом об’єктивного закону економії часу, змінює оточуюче середовище та створює засоби для позитивного розвитку суспільства, а також для відновлення та охорони природи. В процесі праці людей за допомогою засобів праці, що постійно удосконалюються, змінюються властивості предметів праці для підвищення якості життя. Історія Землі надає необхідні підстави для того, щоб обгругнтовано висловити наступну думку: саме труд є місією людства, яке є складової великої адаптивної (органічної) системи – природи.
Для ефективного здійснення своїх функцій та досягнення цілей організації операційні менеджери мають застосовувати методи наукової організації праці (НОП).
Основні завдання НОП:
|
|
|
1) інженерно-економічні (впровадження у виробництво досягнень НТП, підвищення рівня технологічної культури, раціональне використання ресурсів виробництва, оптимальне упорядкування трудових та технологічних процесів, підвищення продуктивності праці та ефективності діяльності організації, орієнтуватися на вимоги цивілізованого ринку та реалізовувати інтереси учасників господарського процесу: власників господарської організації, її працівників, покупців);
2) соціально-психологічні (підвищення рівня культури праці, створення сприятливого соціально-психологічного клімату в організації, збереження та поліпшення здоров’я працівників, отримання задоволення своєю працею та її результатами);
3) екологічні (відновлення та охорона природи, орієнтація на використання знарядь виробництва, що не забруднюють зовнішнє оточення).
В процесі розв’язання проблеми пошуку та використання резервів підвищення ефективності праці рекомендується діяти відповідно до концепції інтерактивного управління КВРБ (культура,влада,ринок,безпека) і тому зосередитися на таких питаннях:
1) підвищення рівня організаційної культури у сфері діяльності підприємства згідно з міжнародними правилами ділової етики;
|
|
|
2) підвищення ефективності адміністративної влади та управлінської праці на підприємстві;
3) 3) підвищення ефективності праці колективів підрозділів та філій підприємства на цільових ринках факторів виробництва та готової продукції згідно з принципом «однієї парасольки»;
4) підвищення ефективності діяльності підприємства шляхом забезпечення охорони праці його працівників та безпеки споживачів продукції.
Необхідною умовою успішного виконання завдань НОП є висока дисципліна праці.
Дисципліна праці – це форма суспільного зв’язку людей в процесі праці з обов’язковим дотриманням його учасниками певного порядку. Рівень дисципліни праці вимірюються на основі даних аналізу балансу робочого часу, фотографії т робочого дня, методів моментних спостережень.
Основним змістом НОП є науково обгрунований розподіл та кооперація праці в колективі.
Розподіл праці – уособлення різних видів діяльності та часткових трудових процесів. Вирізняють внутрішньогосподарський, національний та міжнародний розподіл праці. Перший формується усередині домашнього організації, другий – усередині країни, третій – у сфері міжнародних економічних відносин. Наслідком розподілу та спеціалізації праці є її кооперація.
|
|
|
Кооперація праці в господарській організації (на підприємстві) – це функціонування системи взаємозв’язків між структурними підрозділами та окремими виконавцями в процесі виробництва продукції. Види внутрішньовиробничої кооперації: між підрозділами підприємства (між цехами та дільницями); між робочими місцями усередині підрозділу
Оптимальний розподіл праці та добре налагоджена її кооперація безпосередньо сприяє комплексному дотриманню наступних принципів ефективної організації виробництва: спеціалізації, безперервності, пропорційності.
В процесі поглиблення розподілу праці та звуження спеціалізації діяльності працівників закономірно підвищується їх продуктивність, розвиваються виробничі та комерційні зв’язки. Здатні успішно розвиватися тільки ті учасники господарських процесів, які краще інших визначаються у своїй спеціалізації і правильно роблять правильні речі, в результаті чого їх витрати зменшуються, а прибуток збільшується.
Економічно доцільним є такий варіант розподілу праці, який сприяє підвищенню її продуктивності.
Фізіологічною вимогою до розподілу праці та її спеціалізації є неприпустимість монотонності та передчасної втоми.
|
|
|
Соціальні вимоги до вибору варіанту поділу праці – оптимальне сполучення фізичної та розумової праці, тобто забезпечення її змістовності.
Праця, згідно з особливостями її змісту, кваліфікується таким чином:
- фізична і розумова;
- творча і репродуктивна (стереотипна);
- проста і складна;
- виконавча і організаторська (управлінська);
- самоорганізована і регламентована.
На основі такої класифікації праця менеджера може бути охарактеризована як розумова, творча, складна, управлінська, самоорганізована.
В процесі організації управлінської праці застосовують три напрями її розподілу: функціональний, технологічний та кваліфікаційний.
Різновидом поділу праці є операційний поділ праці (поділ технологічного процесу на операції та відповідне розташування робочих місць).
В апараті управління підприємства здійснюється вертикальний та горизонтальний розподіл праці на різних управлінських рівнях та функціональних областях організаційної структури.
На основі аналізу управлінської праці перший керівник організації визначає, яку роботу і хто буде виконувати. При цьому великий обсяг роботи по управлінню він передає своїм безпосереднім підлеглим, зберігаючи за собою вирішальні ланки керування. Менеджери, які безпосередньо підпорядковані першому керівнику, діють аналогічним чином. В результаті, на кожному рівні управління та в кожній функціональній області організаційної структури підприємства залишається такий обсяг робіт, який відповідає компетентності (кваліфікації) та компетенції (повноваженням та визначеній відповідальності) кожного підпорядкованого. Ці компетентності та компетенції закріплюються в положеннях про підрозділи та в посадових інструкціях.
4.2. Методи визначення науково обґрунтованих норм праці та аналізу використання робочого часу
Розрізняють такі види норм праці:
норми часу виконання однієї операції чи роботи (в нормо-хвилинах, нормо-годинах);
норми виробітку (в штуках за годину чи за робочу зміну), норми часу обслуговування (в хвилинах чи годинах обслуговування якогось об’єкту);
норми чисельності (нормативна кількість працівників на одному робочому місті або для виконання однієї операції).
Норми праці необхідно регулярно переглядати та замінюватися з урахуванням зростання рівня технології, організації виробництва, підвищення кваліфікації персоналу. Таке положення обумовлено основним законом економіки – законом економії часу.
Детальний аналіз складових елементів трудових та технологічних процесів сприяє виявленню втрат та нераціональних затрат робочого часу.
Науково (технічно) обґрунтоване нормування праці є необхідною умовою для вирішення наступних завдань:
1) підвищення продуктивності праці кожного працівника та ефективності діяльності господарської організації (підприємства) у цілому;
2) обґрунтоване визначення заробітної плати працівників та собівартості продукції;
3) створення сприятливих соціально-психологічних умов для працівників, виконання вимог техніки безпеки їх праці;
Усі затрати робочого часу розподіляються на час роботи і час перерви. Час роботи – це період, коли працівник здійснює трудові дії. Час перерви – це період, коли трудовий процес не здійснюється (незалежно від причини), а виконавець не виконує ніяких трудових дій. Перерви у роботі розділяються на регламентовані та нерегламентовані. Усі затрати робочого часу розділяються на нормовані та ненормовані.
Норма часу виконання операції (Тн) визначається у нормо-мінутах (н-мін) або нормо-годинах (н-год) за наступною формулою:
Тн = Тпз + То + Тд +Тото +Твоп,
де Тпз – час виконання підготовчо-заключних робіт;
То - час основної роботи;
Тд - час допоміжної роботи;
Тото - час організаційно-технічного обслуговування робочого місця;
Твоп - час на відпочинок та особисті потреби.
Час основної та допоміжної роботи разом має назву - оперативний час, тобто
Топ =То + Тд.
Тото, Твоп визначається у відсотках до оперативного часу, що рекомендовано галузевими довідниками норм праці.
Норма часу виконання операції (Тн) технологічного процесу виготовлення деталі (складальної одиниці) або складання виробу ще має назву: штучно - калькуляційний час.
Норму часу виконання операції без Тпз називають: норма штучного часу (Тшт).
Нижче за тексом наведено методи визначення складових норми часу виконання операції та аналізу затрат робочого часу.
Розрахунковий метод застосовується для визначення То. Рекомендується визначати норму основного часу виконання операції за наступною формулою:
То = L \ V,
де L – довжина траєкторії руху інструменту відносно предмету праці в процесі виконання операції;
V – швидкість руху інструменту згідно з технологічним режимом виконання операції.
Для визначення Тпз, Тд, Тото, Твоп використвуються галузеві довідники норм часу застосовуються.
Розрізняють наступні методи аналізу затрат робочого часу: хронометраж, фотохронометраж, метод моментних спостережень, фотографія робочого часу.
Ці методи обумовлюют використання різноманітних вимірювальних пристроїв: годинники, секундоміри, хроноскопи, кіноапаратура, напівавтоматичні пристрої для фотографій. Спостереження та обробка результатів може проводити за допомогою електронної обчислюваної техніки на основі спеціальних комп’ютерних програм.
Хронометраж – це метод визначення норми часу на основі послідовних спостережень за діяльністю одного працівника упродовж кількох циклів. Хронометраж застосовується, в основному, для визначення Топ.
Процес проведення моментних спостережень складається з наступних етапів: підготовка до спостереження; його проведення; обробка даних; аналіз результатів і підготовка пропозицій з вдосконалення організації праці. Результат вивчення затрат робочого часу дозволяє визначити рівень використання робочого часу, отримати вихідні дані, на основі яких визначаються норми праці та резерви підвищення продуктивності праці.
Коефіцієнт корисної роботи робітників та обладнання визначається як відношення суми моментів спостережень, що враховують усі складові часу виконання операції до загальної кількості моментів спостережень (М):
.
Наступний етап проведення моментних спостережень – це аналіз втрат робочого часу та їх причин. За результатами моментних спостережень розробляються організаційно-технічні заходи по усуненню недоліків у використанні робочого часу та в роботі обладнання, підвищення рівня організації праці.
Метод моментних спостережень не є складним, що є основною його перевагою порівняно фотографією робочого дня.
Фотографія робочого часу – це метод спостереження і замірів всіх без виключення затрат часу на робочому місці на протязі всього періоду спостереження в порядку послідовності виконання цих затрат.
Якщо фотографія робочого часу проводиться на протязі всієї зміни, вона носить назву фотографії робочого дня. Залежно від цільового призначення розрізняють наступні види фотографій: індивідуальна фотографія та її різновидність – самофотографія; групова фотографія; бригадна фотографія; фотографія робочого часу багатоверстатника; цільова фотографія.
Крім застосування методів, що наведено вище за текстом, проводяться спеціальні наукові дослідження, виконуються проектні роботи, на основі яких реалізуються заходи щодо економії робочого часу в процесі виробництва матеріальних та нематеріальних благ.
4.3. Проектування робочих місць та трудових процесів з використанням досягнень ергономіки, інженерної психології та виробничої естетики.
Робоче місце – це частина площі підрозділу підприємства, на якій поєднані усі необхідні фактори виробництва для виконання певної операції. Робоче місці має бути правильно організовано. Під організацією робочого місця слід розуміти комплекс заходів щодо забезпечення створення на робочому місці необхідних умов для високопродуктивної праці та випуску конкурентоспроможної продукції, найбільш повного використання обладнання, підвищення змістовності та привабливості праці, збереження здоров’я працівника.
Для правильної розробки та реалізації цих заходів необхідно насамперед враховувати вплив певних факторів на трудові процеси. Такі фактори зводяться у дві групи: фактори внутрішнього та зовнішнього середовища організації.
Фактори внутрішнього середовища організації:
цілі (аналіз дії цього фактору має виявити рівень забезпеченості необхідними ресурсами робочих місць для досягнення бажаних результатів організацією);
виробнича та організаційна структура (структура має забезпечити оптимальне розташування робочих місць);
технологія (технологія має забезпечувати високу продуктивність праці, якість виконання операцій та здатність робочого місця швидко адаптуватися до виготовлення продукції відповідно до вимог ринку);
завдання (кожне змінно-добове завдання моє відповідати оперативно-календарному плану виробництва, кваліфікації працівника та організаційно-технічним особливостям робочого місця, яке має бути пристосоване для успішного виконання завдання);
люди (цей фактор орієнтує на оптимальне завантаження кожного працівника та обладнання на робочому місці, створення сприятливих умов для повного використання потенціалу людини та її професійного зростання, підвищення змістовності та привабливості праці, додержання санітарно-гігієнічним норм, вимог техніки безпеки та охорони праці, врахування рекомендацій ергономіки та інженерної психології).
Фактори зовнішнього середовища організації (в країні базування та в країнах, що приймають) розподіляються на дві групи:
фактори непрямої дії: економічні, соціальні, політичні, екологічні, науково-технічні, культурні;
фактори прямої дії: клієнти (покупці), постачальники ресурсів, посередники, партнери, трудові ресурси, організації ринкової інфраструктури, органи державного регулювання економічної діяльності, в т. ч. міжнародної економічної діяльності (МЕД).
В процесі проектування трудових процесів необхідно додержуватися наступних принципів: економії рухів; суміщення та паралельності рухів; безперервності рухів; природності та простоти рухів; оптимального завантаження робітників та обладнання; відповідності умов праці вимогам фізіології, психології, охорони праці та санітарно-гігієнічних норм; підвищення змістовності та привабливості праці, підсилення творчого начала в праці; найбільш повної відповідності працівника роботі що виконується; забезпечення надійності функціонування трудового процесу.
Під час проектування трудових процесів необхідно орієнтуватися на застосування новітніх виробничих та інформаційних технологій. При цьому треба мати на увазі, що ефективність операційного процесу, який має дві складові: трудовий та технологічний процеси, не може бути забезпечений тільки шляхом удосконалювання машин. При конструюванні нової машини потрібно піклуватися не тільки про те, щоб вона була створена на основі досягнень науки і техніки. але і про створення комплексної системи «людина – машина – виробниче середовище» на основі сучасних результатів наукових досліджень в області ергономіки та інженерної психології.
Ергономіка виявляє функціональні можливості людини у трудовому процесі. Ця наука розглядає машино-технічні системи та психофізіологічні системи людини як дві взаємозалежні сторони цього процесу.
Мета цієї науки – розробити методологічні рекомендації для створення оптимальні умов забезпечення високої продуктивності праці і збереження здоров'я людини в системі «оператор-машина-середовище».
Саме ця система є об’єктом науки «ергономіка».
Предмет ергономіки – вивчення впливу психофізіологічних, санітарно-гігієнічних, естетичних факторів на людину яка знаходиться в цій системі.
Психофізіологічні фактори обумовлені змістом трудової діяльності людини та характером праці, основними рисами якої є: фізична або розумова, рівень нервово-психологічного навантаження, темп, ритм, монотонність праці.
Санітарно-гігієнічні умови, на які впливають наступні елементи виробничого середовища: виробничий мікроклімат, стан повітряного середовища, наявність різних випромінювань, виробничий шум, вібрація, освітленість приміщень і робочих місць, санітарно-побутове обслуговування на виробництві й ін.
Естетичні фактори необхідно враховувати в процесі архітектурно-художнього оформлення інтер'єра й устаткування, оснащення робочих місць та підготовки спецодягу, застосування функціональної музики, озеленення приміщень і території підприємства.
Ергономіка розробляє загальні принципи компонування постів керування технічними системами. Головними питаннями тут є наступне:
зручне розміщення основного і допоміжного устаткування;
зовнішнє оформлення пультів керування з урахуванням психофізіологічних, гігієнічних та естетичних вимог;
раціональне розташування панелей оператора (зручна видимість приладів, досяжність органів керування);
оптимальне розташування оператора відносно пульта керування.
Велика увага в ергономіці приділяється ошуку ефективних засобів індикації (зорової, слухової), вивченню особливостей світлової і колірної сигналізації, оформленню шкал, лицевих частин цифрових та стрілочних приладів, розробці, вимог до структури й естетики символічних зображень мнемосхем на панелі керованих об'єктів.
Варто враховувати, що людина на відміну від машин має почуття, стан його організму і настрій можуть змінюватися. Крім того, має місце обмеженість концентрації уваги людини. Роль та значення таких факторів в процесі конструювання та експлуатації машин, розробки технологічних процесів та організації праці в системі «оператор-машина-середовище» вивчає Інженерна психологія.
Інженерна психологія – це найважливіша складова науки «психологія праці».
Предметом Інженерної психології є дослідження взаємодії людини з керованої їм машиною, розробкою методів пристосування машин і знарядь праці до психофізичних характеристик людського організму з метою досягнення максимальної ефективності і надійності роботи, збереження здоров’я людини.
В результаті вивчення даної теми можна зробити наступний загальний висновок:
проектування робочих місць та трудових процесів в системі «оператор-машина-середовище» має здійснюватися з урахуванням ергонометричних вимог, антропометричних та фізіологічних даних людини, з врахуванням впливу на неї психофізіологічних, санітарно-гігієнічних, естетичних факторів.
Дата добавления: 2016-01-04; просмотров: 18; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!