ВВІМКНЕННЯ НАВАНТАЖЕННЯ В МЕРЕЖУ ТРИФАЗНОГО СТРУМУ
Трифазний струм передається чотири- або трипровідною системою, і споживачі енергії можуть бути ввімкнені в мережу за схемою «зірка» або «трикутник».
Споживачі енергії, ввімкнені в чотирипровідну систему зіркою (рис. 51), одним проводом приєднані до лінійного проводу, іншим — до нульового. Вище ми встановили, що в разі з'єднання обмоток зіркою за рівномірного навантаження співвідношення між лінійними та фазними напругами і силами струмів такі: U л = U Ф та Іл = Іф. Сила струму нульового проводу, яка дорівнює геометричній сумі сил струмів трьох фаз, за рівномірного навантаження дорівнює нулеві. Отже, у нульовому проводі струм не протікатиме і потреба в ньому відпадає. Наприклад, трифазні двигуни змінного струму вмикаються в мережу зіркою без нульового проводу.
За нерівномірного навантаження сила струму в нульовому проводі не дорівнює нулеві, тому він обов'язково має бути в чотирипровідній системі, хоча його й виконують з меншою, ніж у лінійних проводів, площею поперечного перерізу. У разі відсутності нульового проводу або його обриву за нерівномірного навантаження виникає різка зміна напруги (рис. 52). Так, якщо у фазі А навантаження немає, а у фазах В і С навантаження однакові, то за відсутності нульового проводу навантаження у фазах В і С будуть ввімкнені послідовно на лінійну напругу, яка рівномірно розподілиться між ними (у разі однакових навантажень). Отже, опори навантажень у фазах В і С будуть під напругою, яка дорівнює половині лінійної напруги, тобто U В = U С = UЛ/2= =U Ф = 0,86U Ф. Нейтральна точка зміститься в точку О так, що напруга фази А дорівнюватиме 1,5 U Ф.
|
|
Виходить, що від'єднання нульового проводу за нерівномірного навантаження недопустиме. Тому нульовий провід виконують завжди «глухим», тобто в ньому не встановлюють запобіжників, вимикачів тощо.
Для безпеки обслуговування нульовий провід заземлюють, якщо немає регулярного контролю за опором ізоляції.
Якщо навантаження вмикають в мережу трифазного струму за схемою трикутник, то кожну групу навантаження приєднують до двох лінійних проводів (рис. 53). Як було доведено вище, співвідношення між лінійними та фазними напругами й силами струмів у разі з'єднання приймачів енергії трикутником такі: UЛ = U Ф і Іл = = (за рівномірного навантаження).
Дуже цінним у чотирипровідної системи є можливість ввімкнення двох приймачів енергії на різні напруги. Для цього їх вмикають між лінійними проводами та нульовим проводом, з'єднуючи зіркою. Ці приймачі будуть ввімкнені на фазну напругу. Другу групу приймачів з'єднують трикутником так, щоб вони буди ввімкнені тільки між лінійними проводами і перебували під лінійною напругою, яка в разів більша від фазної.
|
|
Чотирипровідна система широко використовується для електропостачання змішаних освітлювально-силових навантажень. Освітлювальні навантаження вмикають на фазну напругу, а силові (електродвигуни) — на лінійну.
Для трифазних систем справедливі співвідношення, виведені для однофазного змінного струму: Іф = U Ф /Zф; cos φ = Rф /Zф, де U Ф ,Zф та Rф — відповідно напруга, повний та активний опори розглядуваної фази.
ПОТУЖНІСТЬ ТРИФАЗНОГО СТРУМУ
Потужність, яку споживає навантаження від мережі трифазного струму, дорівнює сумі потужностей в окремих фазах: Р — Ра + РВ + РС
У разі рівномірного навантаження потужність, яку споживає кожна фаза, Рф = U Ф Іф cos φ, де U Ф — фазна напруга; Іф — сила фазного струму; cos φ — коефіцієнт потужності навантаження.
Потужність, споживанатрьома фазами,
Р = 3 U Ф Іф cos φ.
Якщо приймачі енергії з'єднані зіркою, співвідношення між лінійними та фазними напругами й силами струмів такі: UЛ = U Ф; ІЛ = Іф. Звідсипотужність, споживана навантаженням від трифазної мережі,
Р = U л Іл cos φ.
У разі з'єднання приймачів енергії трикутником співвідношення між лінійними та фазними напругами й силами струмів будуть такими: U л = U Ф Іл = Іф . Звідси нотужність, споживана навантаженням,
|
|
Р = U л Іл cos φ.
Отже, в разі рівномірного навантаження потужність, яка споживається від трифазної мережі, незалежно від способу ввімкнення навантаження виражається формулою Р = U л Іл cos φ. При цьому джерело електричної енергії, яке живить споживачів, має бути розраховане на повну потужність: S = U л Іл .
Для вимірювання потужності застосовують спеціальні вимірювальні прилади — ватметри. Якщо навантаження симетричне, або рівномірне, то потужність, яка споживається від трифазної системи, можна визначити одним однофазним ватметром. У чотирипровідній системі (з нульовим проводом) струмова обмотка ватметра вмикається послідовно в один із лінійних проводів, а обмотка напруги — між тим самим лінійним і нульовим проводами (рис. 54, а). За такого ввімкнення ватметр показує потужність в одній фазі Рф , а оскільки при рівномірному навантаженні потужності фаз однакові, то сумарна потужність трифазної системи Р = 3Рф.
У трипровідній системі коло напруги ватметра ввімкнено на лінійну напругу мережі, а по його струмовій обмотці протікає лінійний струм. Тому потужність трифазної системи в разів більша від показів ватметра РW, тобто Р = PW .
|
|
У разі несиметричного навантаження недостатньо одного ватметра для визначення потужності трифазної системи. У чотирипровідні системі треба застосовувати три ватметри, обмотки напруги яких вмикаються між нульовим і відповідним лінійним проводами. Кожен ватметр вимірює потужність однієї фази. Потужність трифазної системи дорівнює сумі показів трьох ватметрів: Р = P 1 + Р2 + Р3. У трипровідній системі за несиметричного навантаження найчастіше використовується схема двох ватметрів (рис. 54, б), яку не можна застосувати у чотирипровідній системі. У схемі двох ватметрів обмотки напруги кожного ватметра з'єднані з вхідним затискачем струмової обмотки та лінійним проводом, що залишився вільним. Повна потужність трифазної системи дорівнює сумі показів ватметрів: Р = Р1 + Р 2.
У лабораторній практиці для цієї схеми вимірювання потужності застосовують один ватметр і спеціальний перемикач, який без розриву струмового кола дає змогу вмикати ватметр в один і в другий лінійні проводи.
Якщо кут зсуву фаз між напругою й силою струму великий, то покази ватметра в одній із фаз можуть бути від'ємними, і для вимірювання потужності треба буде змінити напрямок струму у струмовій обмотці, перемкнувши її. У цьому випадку сумарна потужність дорівнюватиме різниці між показами ватметрів: Р = Р1 — Р2.
Енергія у трифазній системі вимірюється одно- і трифазними лічильниками електричної енергії. Однофазні лічильники вмикають у трифазну мережу так само, як і ватметри. Трифазні лічильники збирають в одному корпусі з двох чи трьох однофазних зі спільним лічильним механізмом. Називають їх відповідно дво- чи триелементними. У трипровідній системі (без нульового проводу) застосовують двоелементні лічильники, а в чотирипровідній системі (з нульовим проводом) — триелементні. Схему вмикання лічильника електричної енергії показано на знімній кришці, якою закривається панель затискачів.
ОБЕРТОВЕ МАГНІТНЕ ПОЛЕ
Робота багатофазної машини змінного струму грунтується на використанні обертового магнітного поля. Обертове магнітне поле створює будь-яка багатофазна система змінного струму, тобто система з кількістю фаз дві, три і т. д.
Вище зазначалося, що найбільшого поширення набув трифазний змінний струм. Тому розглянемо обертове магнітне поле трифазної системи машини змінного струму. На рис. 55, а показано найпростішу трифазну систему, ввімкнену в мережу трифазного струму. У статорі, зібраному з листової сталі, як це робиться у всіх машинах змінного струму, розміщено три котушки, осі яких зсунуті взаємно на кут 120°. Кожну котушку для наочності зображено такою, що складається з одного витка, розміщеного у двох пазах (западинах) статора. Насправді котушки мають більшу кількість витків. Літерами А, В, С позначено початки обмоток, а літерами X , Y , Z — їхні кінці. Фази з'єднуються зіркою або трикутником.
По обмотках протікають синусоїдні струми з однаковими амплітудами їхніх сил (Іт) і з однаковою кутовою частотою (ω = 2πƒ), фази яких зміщені на третину періоду (рис. 55, в). Струми, що протікають у котушках, збуджують змінні магнітні поля, які пронизують котушки обмотки в напрямку, перпендикулярному до їхніх площин. Отже, середня магнітна лінія, або вісь магнітного поля, створюваного котушкою А — X , спрямована під кутом 90° до площини цієї котушки (рис. 55, б). Напрямки магнітних полів усіх трьох котушок показано векторами ВА, Вв, Вс, зміщеними один відносно одного також на кут 120°.
Умовимося вважати додатними напрямки струмів у котушках від початку до кінця обмотки кожної фази. При цьому у провідниках статора, приєднаних до початкових точок А, В і С, струми будуть спрямовані із-за площини рисунка, а у провідниках, приєднаних до кінцевих точок X , Y , Z ,— за площину рисунка. Додатним напрямкам струмів відповідатимуть додатні напрямки магнітних полів, які показані на рис. 55,б і визначаються за правилом свердлика.
Напрямок результуючого магнітного поля, утвореного трифазною системою, для різних моментів часу визначимо так. У момент часу t = 0 сила струму в котушці А — X дорівнює нулеві, у котушці В — Y — від'ємна, у котушці С — Z — додатна. Отже, в цей момент струму в провідниках А і X немає, у провідниках С і Z він має додатний напрямок, а у провідниках В і Y — від'ємний (рис. 56, а). Іншими словами, у вибраний нами момент t = 0 у провідниках С і Y струм спрямований на глядача, а у провідниках В і Z — від глядача. За такого напрямку струму, згідно з правилом свердлика, утворене магнітне поле спрямоване знизу вгору, тобто у нижній частині всередині ста
тора знаходиться північний полюс, а у верхній — південний.
У момент t 1 струм у фазі А додатний, у фазах В і С — від'ємний. У провідниках Z, А і Y струми спрямовані на глядача, у провідниках С, X і В — від глядача (рис. 56, б), і магнітне поле повернуте на 90° за годинниковою стрілкою відносно свого початкового напрямку.
У момент t2 струми у фазах А і В додатні, а у фазі С — від'ємний. У провідниках A , Z і В струми спрямовані на глядача, а у провідниках Y , С і X — від глядача, і магнітне поле повернуте ще на більший кут відносно початкового положення (рис. 56, в).
Отже, з часом відбувається безперервна й рівномірна зміна напрямку магнітного поля, утвореного трифазною обмоткою, тобто магнітне поле обертатиметься зі сталою швидкістю. У нашому випадку магнітне поле обертається за годинниковою стрілкою.
Якщо поміняти чергування трифазних обмоток, тобто змінити приєднання до мережі будь-яких двох котушок, то зміниться й напрямок обертання магнітного поля. На рис. 57 показано трифазну систему, у якої змінено приєднання котушок В і С до мережі. Якщо розглянемо магнітне поле для вибраних до цього моментів часу t = 0, t = tl і t = t 2 , то побачимо, що магнітне поле обертається тепер проти годинникової стрілки.
Магнітний потік, створюваний трифазною системою змінного струму за симетричного розміщення котушок, є сталим і в будь-який момент часу дорівнює полуторному значенню максимального потоку однієї фази: Ф = 1,5Фт. Це можна довести, визначивши результуючий магнітний потік Фр для будь-якого моменту часу. Наприклад, для моменту t 1 , коли ωtl = 90°, сили струмів у котушках мають такі значення: іА = Іт sin 90° = І m; іВ = Іт sin (90° - 120°) = - I т /2; іс = Іт sin (90°—240°) = -I т /2. Отже, магнітний потік ФА котушки А у вибраний момент має найбільше значення і спрямований по осі цієї котушки у додатному напрямку (рис. 58). Магнітні потоки котушок В і С вдвічі менші від максимального і від'ємні, тобто спрямовані у від'ємному напрямку вздовж осей цих котушок.
Знайдемо геометричну суму потоків ФА, Фв і Фс. Наприклад, для моменту t 1 результуючий магнітний потік Фр = ФА + ФВ cos 60° + Фс cos 60°, оскільки в цей момент результуючий потік збігається з потоком ФА і зміщений відносно потоків Фв і Фс на 60°. Маючи на увазі те, що в момент t 1 магнітні потоки котушок набувають значень ФА = Фт, Фв = Фс = Фт/2, результуючий магнітний потік можна виразити так: Фр = Фт + 0,5Фт cos 60° + 0,5Фт cos 60° = 1,5Фт.
В момент t = 0 результуюче магнітне поле було спрямоване вздовж вертикальної осі (див. рис. 56, а). За час, що дорівнює одному періодові зміни струму в котушках, магнітний потік повернеться на один повний оберт у просторі і знову буде спрямований вздовж вертикальної осі, як і в момент t = 0. Якщо частота струму ƒ, тобто струм зазнає ƒ змін за одну секунду, то магнітний потік трифазної обмотки зробить ƒ обертів за секунду або 60ƒ обертів за хвилину, тобто п = 60 ƒ, де п — частота обертання магнітного поля за хвилину. Ми розглянули найпростіший випадок, коли обмотка має одну пару полюсів.
Якщо обмотку статора виконати так, щоб проводи кожної фази були розбиті на 2, 3, 4 і т. д. однакові групи, симетрично розташовані на обводі статора, то кількість пар полюсів буде відповідно 2, 3, 4 і т. д.
На рис. 59 показано обмотку однієї фази, яка складається з трьох симетрично розташованих по обводу статора котушок і утворює шість полюсів або три пари полюсів. У багатополюсних обмотках магнітне поле за один період зміни струму повертається на кут, що відповідає відстані між двома однойменними полюсами. Отже, якщо обмотка має 2, 3, 4 і т. д. пари полюсів, то магнітне поле за один період зміни струму повертається на 1/2, 1/3, 1/4 і т. д. обводу статора. Позначивши літерою р кількість пар полюсів, знайдемо шлях, пройдений полем за один період зміни струму. Цей шлях становитиме 1/р обводу статора. Отже, частота обертання магнітного поля за хвилину обернено пропорційна кількості пар полюсів: п = 60 ƒ/р.
Звідси витікає, що частота обертання магнітного поля за хвилину — величина стала й дорівнює частоті струму, помноженій на 60 і поділеній на кількість пар полюсів.
Робота електричних двигунів змінного струму малої потужності, а також вимірювальних приладів індукційної системи (лічильників електричної енергії) грунтуєть-ся на використанні обертового магнітного поля, що збуджується дво-фазною системою змінного струму (рис. 60). Найпростіша двофазна система складається з двох котушок А —X і В — Y , осі яких зміщені у просторі на кут 90°. Якщо через ці котушки, що мають однакову кількість витків, пропустити однакові за силою і зміщені на чверть періоду (90°) синусоїдні струми [іА = Іт sin ω t ; ів = І m sin (ω t + 90°) = Іm cos ω t ], то магнітні поля, які збуджуються струмами цих котушок, будуть також синусоїдними і зміщеними за фазою на чверть періоду: ВА = Вт sin ω t ; Вв = Втcosω t. При цьому вектор максимуму магнітної індукції ВА спрямований вздовж осі котушки А —X , а вектор Вв —вздовж осі котушки В — Y . У будь-який момент результуюче магнітне поле Вр буде виражене як геометрична сума магнітних полів котушок А і В:
Вр = = = Вт.
Отже, у будь-який момент результуюче магнітне поле двофазної обмотки буде незмінним і дорівнюватиме амплітуді магнітної індукції однієї фази.
Можна записати:
tg а = ВА/ВВ = sin ω t / cos ω t = tg ω t,
звідки а = ω t , тобто кут між вектором Вр і віссю ординат лінійно змінюється у часі, а отже, повертається зі сталою частотою обертання. За один період зміни струму в котушках вектор Вр повернеться на один повний оберт і кінець цього вектора опише коло. У загальному випадку для багатололюсної машини частота обертання магнітного поля за хвилину п = 60ƒ/р.
Щоб змінити напрямок обертання магнітного поля, треба змінити напрямок струму в одній із котушок, помінявши місцями провідники, що приєднують цю котушку до мережі, або помінявши місцями провідники, що приєднують до мережі котушки А і В.
Колове обертове магнітне поле зі сталою амплітудою матимемо в разі виконання таких трьох умов: рівність амплітуд ВАт = ВВт ; просторовий зсув осей котушок на кут 90°; зсув за фазою сил струмів іА та ів на 90°. Якщо хоч одна з цих умов не буде виконана, то амплітуда результуючого поля не залишатиметься сталою і кінець вектора Вр опише не коло, а еліпс.
На практиці двигуни малої потужності живляться від однофазної мережі змінного струму і для того, щоб утворити фазний зсув між струмами двох котушок, одну з них вмикають у мережу безпосередньо, а другу — через конденсатор.
Дата добавления: 2022-12-03; просмотров: 40; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!