Д) у скоєному немає ознак будь-якого злочину, передбаченого КК.
Поняття кваліфікації, її зміст та види
Застосування кримінального закону зводиться до двох головних дій —визначення того, якими статтями (статтею, частиною статті) передбачене вчинене діяння, та визначення його правових наслідків. Першу з названих дій прийнято називати кваліфікацією. Друга стосується призначення покарання, звільнення від кримінальної відповідальності тощо.
Слово кваліфікація походить від двох латинських слів - (якість, який за якістю) (роблю). У буквальному перекладі кваліфікація означає визначення якості, оцінка. Як правове поняття - означає оцінку скоєного з точки зору існуючих правових норм.
Зміст кримінально-правової кваліфікації полягає в тому, що:
1. Вона становить собою частину процесу застосування кримінального закону. А, отже:
а) це офіційна діяльність, яка здійснюється уповноваженими на те органами держави - дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду;
б) проводиться у відповідній процесуальній формі, її результати закріплюються в актах вказаних вище органів;
в) тягне за собою правові наслідки як для осіб, дії яких кваліфікуються, так і для самих державних органів.
2. У її ході оцінці підлягає суспільна небезпечна поведінка, якою:
а) заподіяна або створена загроза заподіяння істотної шкоди і
б) яка є кримінальне протиправною.
3. Визначається кримінально-правова норма, яка передбачає відповідальність за скоєне діяння, включаючи:
|
|
а) оцінку фактичних обставин, виділення з них тих, які мають кримінально-правове значення;
б) «вибір» статті (статей, їх частин або пунктів) КК, яка містить відповідну кримінально-правову норму;
в) обґрунтування необхідності застосування саме цієї статті (статей, їх частин або пунктів) КК шляхом доведення того, що фактичні ознаки діяння, яке кваліфікується, повністю відповідають ознакам злочину, передбаченого КК;
г) процесуальне закріплення висновку про те, що вчинене діяння передбачене певною статтею КК, та про те, що воно є чи не є злочином, чи іншим незлочинним діянням, передбаченим КК.
На підставі викладеного можна сформулювати гранично стислу дефініцію кримінально-правової кваліфікації:
Кримінально-правова кваліфікація - це визначення статті (статей, їх частини або пунктів) КК, яка передбачає відповідальність за скоєне діяння.
Провівши найпростіший і найбільш точний поділ - дихотомічний (двочленний поділ на дві частини, коли обсяг поняття ділиться на два суперечливих поняття (А та не-А))- поняття кримінально-правової кваліфікації, отримаємо два її види:
1) кваліфікація злочинів (закінчених і перерваних на попередніх стадіях, вчинених у співучасті, одиничних і сукупності тощо);
|
|
2) кваліфікація суспільна небезпечних діянь, які не є злочинами (кваліфікація суспільне небезпечних діянь неосудних; кваліфікація суспільне небезпечних діянь осіб, які не досягли віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність; кваліфікація діянь, вчинених за обставин, що усувають їх злочинність, тощо).
З названих видів кримінально-правової кваліфікації центральне місце займає кваліфікація злочинів. Головною метою будь-якої процесуальної діяльності в цій сфері є визначення того, чи становить собою вчинене злочин і якщо так, то який саме і якою нормою він передбачений. Не випадково, до останнього часу в теорії та на практиці поняття кримінально-правової кваліфікації, по суті, підмінялося поняттям кваліфікації злочину. Разом із тим, ототожнювати поняття «кримінально-правова кваліфікація» та «кваліфікація злочинів» принаймні неправильно хоча б тому, що «кваліфікація злочинів» - це видове поняття, яке входить в родове «кримінально-правова кваліфікація» і становить лише його частину; про те, що має місце кваліфікація злочину, можна стверджувати лише тоді, коли закінчився весь процес кримінально-правової кваліфікації. На початку й у ході кримінально-правової кваліфікації не можна стверджувати, що відбувається кваліфікація злочину.
|
|
Адже вона може привести до різноманітних результатів (висновків):
а) має місце злочин;
б) діяння передбачене кримінальним законом, але вчинене за обставин, що виключають злочинність діяння;
в) наявна добровільна відмова від доведення злочину до кінця;
г) діяння через малозначність не становить суспільної небезпеки;
д) у скоєному немає ознак будь-якого злочину, передбаченого КК.
Таким чином, кваліфікація злочину є одним із можливих результатів кримінально-правової кваліфікації.
Враховуючи все вищевикладене, можна запропонувати дефініцію поняття кваліфікації злочинів, побудовану шляхом конкретизації ознак відповідного родового поняття:
Кваліфікація злочинів - це результат кримінально-правової оцінки діяння органами дізнання, досудового слідства, прокуратури й суду, внаслідок чого констатовано, що скоєне є злочином, визначена стаття (і) КК, яка (і) передбачає (ють) відповідальність за скоєне, встановлена відповідність між юридично-значущими ознаками посягання і ознаками злочину, передбаченими законом, та процесуальна закріплений висновок про наявність такої відповідності.
|
|
Для того, щоб кваліфікувати (оцінити) скоєне, потрібні дві умови: 1) знати фактичні обставини справи, мати доказову інформацію про ті події, які мали місце в дійсності, та 2) мати кримінально-правову норму, яка передбачає скоєне в якості злочину. Встановлення відповідності між тим, що було в житті, й тим, що передбачене законом, здійснюється за допомогою використання специфічної юридичної конструкції - складу злочину, тобто сукупності ознак, які характеризують об'єктивні та суб'єктивні ознаки вчиненого посягання. Отже, можна виділити такі підстави кримінально-правової кваліфікації:
1) фактичну - обставини справи, які мали місце в реальній дійсності, стали відомими правоохоронним органам та були процесуальне закріпленими,- де, коли, ким, в якій обстановці, з використанням яких знарядь (засобів), яким способом вчинено злочинне діяння, які шкідливі наслідки воно потягло, ким вчинено, в чому знайшло вираз суб'єктивне ставлення особи до скоєного тощо;
2) нормативну - норми КК, в яких закріплені ознаки злочинів. З урахуванням прийомів законодавчої техніки, які використовуються при формулюванні кримінально-правових норм, можнасказати, що вони викладені:
- у статтях Особливої частини КК;
- у статтях Загальної частини КК;
- у нормативних актах інших галузей права (якщо статті Особливої частини КК є бланкетними чи містять окремі бланкетні ознаки).
До початку кваліфікації, поза її межами, має бути проведена перевірка достовірності тексту юридичного джерела (джерел), що містить потрібну норму, й встановлена його чинність. Для цього необхідно використати офіційні видання - Відомості Верховної Ради України, Офіційний вісник України.
Дата добавления: 2022-07-16; просмотров: 26; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!