Життєва некомпетентність та помилки менеджерів.
Аналізуючи діяльність менеджера, вчені виділяють ряд помилок, які допускають управлінці в процесі керівництва людьми. Так, наприклад, М.Х.Мескон, М.Альберт, Х.Хедоурі визначають такі причини невдач, які часто руйнують кар'єру менеджера:
1. Бажання отримати більш високу платню і мати особистий комфорт. Це характерно особливо, вважають американські соціологи для керівників-невдах. Дуже часто їх метою є не досягнення в роботі, а отримання грошей при скромних успіхах, а то і при відсутності таких.
2. Невдаха-керівник дуже боляче переживає відсутність символів своєї влади: робочого стола, кабінету, машини, навіть таблички на дверях. Звичайно, відповідно до статусу керівника все це повинно бути, але, коли він боляче переживає, що немає, наприклад, таблички на дверях з його іменем,— це поганий знак. Для такого керівника, вважають американські вчені, зовнішні атрибути відтіснили на другий план основне — знання, вміння керувати людьми, справу, якій він служить.
3. Керівник-невдаха піклується перш за все за свою особу. Керівник, який в своїй діяльності просперує, думає в першу чергу про своїх підлеглих, турбується про них, сприяє їх просуванню вверх по службовій драбині.
4. Поганий керівник схильний до самоізоляції. Якщо людина тільки думає про себе, втрачає зв'язок з підлеглими, вона втрачає і інформацію про те, що цікавить його підлеглих, які настрої, зміни в їх поведінці, які їх міжо-собові стосунки на роботі і поза нею.
|
|
|
5. Керівник-невдаха ховає свою некомпетентність за пихою, бундючністю. Його весь час переслідує страх, що підлеглі в якусь хвилину побачать, що "а король-то голий!"Дещо на інші причини невдалого керівництва людьми вказує Дейл Карнегі. Він вважає, що основними помилками менеджера у спілкуванні з людьми є:
1. Невміння врахувати всі деталі в роботі колективу, організації, підрозділі. Виходячи з філософського принципу системності, для керівника є важливим охопити всіелементи взаємовідносин "управлінець, колектив, організація, підрозділ". В кожній системі елементи пов'язані з собою таким чином, що в певних умовах одні зв'язки в ній виступають як визначальні, в інших— як другорядні, а то і третьорядні. Ігнорування цієї специфіки системи і, особливо в сфері людських стосунків спричиняє невдачі, розгубленість, а в кінцевому результаті викликає фрустації як керівника, так і його підлеглих.
2. Нездатність до виконання справи, яку здійснюють рядові члени організації. Добрим керівником є той, який може замінити в разі необхідності більшість своїх співробітників. Звичайно, це не означає, що в умовах поділу праці він мусить володіти справою так, як той, хто спеціалізується в конкретно взятій сфері діяльності, але знати основи її йому необхідно.
|
|
|
3. Чекання на винагороду не за реалізацію знань, а за знання. Часто на роботу в фірму, асоціацію, навчальний заклад і т. д. приходить людина, яка виділяється з-поміж інших високим рівнем знань. Добрі рекомендації з попереднього місця роботи, позитивні відгуки з боку знайомих і незнайомих, високе реноме серед широкого грона спеціалістів в даній галузі. Але то все в минулому. Людина, прийшовши на нове місце роботи, не втілює набуті знання в реально взяті конкретні справи. Така собі "ходяча енциклопедія", цінність якої в кращому разі визначається високим рівнем інформативності з того чи іншого питання. Але сьогодні цього замало. В умовах ринку винагороджується суб'єкт тих знань, які реалізуються, опредмечуються, дають конкретні результати.
4. Боязнь конкуренції з боку виконавців. Ще зовсім недавно така риса була притаманна багатьом керівникам. Як правило, керівник підбирав тих, хто не міг претендувати на його місце. Особливо це було характерно для вищих навчальних закладів, на заводах, фабриках, в партійних органах. З встановленням ринкових відносин ситуація значно змінилась. Кваліфікований керівник все робить для того, щоб підібрати найбільш підготовлених помічників, знання і досвід яких, помножений на старанність в праці, принесе розквіт фірмі, організа ції (незалежно від того, матеріальною вона є чи духовною). В діяльності партій, які сьогодні масово появляються, рецидив боязні "розумних" зберігається, а іноді навіть набирає карикатурних форм.
|
|
|
5. Егоїзм керівника. Якщо робота, виконана зусиллями великої кількості людей, по реалізації програми незаслужено привласнюється самочинно керівником, йому слід завжди чекати відкритого або стихійного протесту з боку підлеглих. Праця, особливо та, яка вимагає високого професіоналізму, приносить людині не тільки матеріальне, але і моральне задоволення. Виконавцям завжди приємно, коли їх успіх винагороджений не тільки певною сумою нагород, грошей і т. д., але і визначенням в наказах, пресі, по радіо і т. д. Адже це відзначення є свого роду рекламою їх рівня кваліфікації, що є неабияким феноменом в умовах ринкової конкуренції.
6. Невитриманість. Коли в організації керівник не вміє стримувати себе, пошана до нього, як правило, знижується, в колективі зростає напруга, нервозність, що негативно впливає на результати роботи.
|
|
|
7. Авторитарність в управлінні. Керівник, який намагається виконувати свої розпорядження силою авторитету, з часом може перейти до насильства. Шануючий себе управлінець не застосовує силових дій в наказових формах. І справа не тільки в тому, що демонстративне вивищення себе над іншими аморальне по своїй суті. Авторитарне управління тримає організацію як ціле зовнішньо. Таке управління перетворює її в конгломерат внутрішньо роз'єднаних людей. Гегель з цього приводу писав, що у того, хто підкоряється з примусу... достатньо тільки забрати цю теоретичну віру у могутність сили, від якої він залежний,— як раб розгнузданий не визнає вже ніякого закону". (Гегель. Работы разных лет.— М., 1970.— С. 110).
8. Хизування знаннями. Іноді керівник для здійснення своїх позицій, самоствердження намагається приголомшити своїх підлеглих знаннями, професіоналізмом. Звичайно, нічого немає поганого в тому, що керівник знає більше, ніж його підлеглі, адже так і повинно бути. Недопустимо, коли знання використовуються як засіб приниження інших, як закамуфльована спроба довести їх меншовартість. Філософ стародавнього Китаю Лао-цзи вчив, що досконало мудра людина "не прославляє себе, тому і має заслужену славу; вона не підносить себе, тому і є старшою серед інших". (Антология мировой философии.— Т. I. Часть L— К., 1991.— С. 35).Управління людьми є, як зазначали вже древні філософи, великим мистецтвом, яке формується на досконалому знанні філософії, педагогіки, психології, соціології. Спеціальність менеджера є квінтесенцією знань дійсності у всій їх багатоманітності, вміння людини вичленити необхідне саме "тепер", саме "це" в палітрі філософського відношення "Я і Світ".
4Мистецтво управління людьми: досвід та поради лідерів(самостіна робота) Вся діяльність менеджера і бізнесмена спирається на таку філософську парадигму, яка найбільше відповідає його вихованню, роду занять, оточенню, менталітету. Разом з тим, кожна епоха висувала певний тип мислення, який, співіснуючи з іншими, був все-таки домінуючим. Тож і говоримо ми про раціоналістичну філософію стародавньої Греції, християнську філософію середньовіччя, натурфілософські тенденції пізнього Відродження і Нових часів та домінування в останніх — раціоналізму, емпіризму, сенсуалізму. XIX століття розпочинається пануванням раціоналістичної гегелівської системи, яку змінили ірраціоналізм та інтуїтивізм А. Шопенгауера, Ф. Ніцше та А. Бергсона, а пізніше — напрямки в руслі філософської антропології, неоконсерватизм, прагматизм. На сьогодні підприємницька і менеджерська діяльність визначається раціоналізмом, інтуїтивізмом, прагматизмом.В умовах сьогодення філософські основи менеджменту і бізнесу формують і саму філософію підприємництва, яка в сучасній економічній науці визначається як: а) уява про зміст підприємницької діяльності; б) ставлення менеджерів до учасників підприємницької діяльності і, зокрема, їх готовність нести відповідальність за працівників даного підприємства і тих, хто вклав свої кошти в нього; в) ставлення менеджерів до оточуючого середовища і, зокрема, їх готовність нести відповідальність стосовно їх партнерів по ринку та суспільства; г) ставлення менеджерів до соціально-технологічних змін і, зокрема, до швидкого сприйняття технічних і соціальних новацій; д) ставлення менеджерів до підприємницького розвитку, їх готовність чи неготов-ність до нього."Філософія підприємництва,— зазначає автор навчального посібника "Основи менеджменту" А.В.Шегда,— визначається загальними формулюваннями, які покладені в основу мети діяльності. Філософія підприємництва є поясненням існування і діяльності підприємства, вона дає картину його управління і уявлення про те, чим це підприємство є і яке його місце та роль в системі виробництва". Сьогодні серед науковців в галузі економічного знання все більше і більше зростає переконаність в тому, що без чітко виражених філософських основ підприємницька діяльність неможлива. Як вважають американські вчені К.Р. Макконелл і С.Л. Брю, людина, яка намагається здійснювати економічну діяльність, спираючись на буденну свідомість, неодмінно натикається на перешкоди, які намагається подолати, знову ж таки спираючись на буденні уявлення про економічні процеси.Логіка наукового пошуку грунтується на твердженні, згідно з яким процеси і явища певного порядку можуть вирішуватися засобами і методами даного порядку або вищого і аж ніяк не навпаки. Буденна свідомість може бути ефективною при вирішенні проблем повсякденного життя. Це розсудкова діяльність, якою оперує кіоскер, реалізатор тієї чи іншої продукції. Для менеджера, бізнесмена широкого плану необхідне теоретичне осмислення економічних процесів, і саме тому, що економіка є наукою, а не сукупністю певних емпіричних дій, які можна достатньо пояснити на емпіричному рівні пізнання. Тому не випадково сьогодні для менеджера і підприємця в роботі найбільш придатні філософські методи так званого середнього рівня, які у свій час були сформульовані Р.Мертоном. Ці методи пов'язані як з емпіричним, так і теоретичним рівнями усвідомлення дійсності. Прикладом таких методів може слугувати індукція і дедукція. Як зазначають вже згадувані нами автори "Економікса", економісти часто вирішують свою задачу, починаючи з теоретичного рівня, а потім перевіряють або відкидають дану теорію, спираючись на факти. Це дедуктивний, або гіпотетичний метод. Разом з тим, економіст, згідно теорії методів середнього рівня, може здійснювати пізнавальний процес від фактів до узагальнення їх результатів. Тут вже маємо індуктивний метод пізнання, коли з певної кількості подібних явищ одного класу формулюємо узагальнення (принцип), характерний для всіх явищ даного класу. Слід зазначити, що економічні принципи самі по собі не завжди несуть чітко визначений зміст. Явища, які вони виражають, можуть мати середні показники з певною долею вірогідності. Як зазначають американські вчені, в природничих науках можна, як правило, провести контрольні експерименти, при яких "всі інші умови" дійсно зберігають незмінність або практично незмінні. Між однією і другою змінною передбачуваний зв'язок можна визначити декількома емпіричними повторами того ж самого процесу чи явища. В економіці це зробити майже неможливо, тому що вона не є "лабораторною наукою". Якщо економіст здійснює процес емпіричної перевірки, то він спирається на дані, які мають місце сьогодні, тепер,— завтра їх вже може не бути. І тому попри розвиток складних статистичних методів збереження рівності "всіх інших умов", все ж таки вони не зовсім досконалі. Тому і економічні принципи, які реалізуються в практичній діяльності фірми, концерну, окремого підприємця, мають дещо умовний характер докладності (точності), ніж це має місце в науках, які спираються на дані лабораторного аналізу.Як свідчать дослідження вчених з економічно розвинених країн (Дейл Карнегі, Наполеон Хілл та ін.), а також українських (М. Павловський, І. Соскін, В. Черняк та ін.), російських (Л. Абалкін, П. Бушч, М. Шмельов, Є. Шаталов та ін.), без ґрунтовного філософського осмислення економічних процесів, без вибору певної філософської парадигми діяльність менеджера і бізнесмена, звичайно, можлива, але вона, як правило, позначена рядом прикрих помилок, прорахунків, яких можна було б уникнути, спираючись на основи філософських парадигм, дотримуючись філософських методів пізнання.
П итання для самоконтролю
1. Виділіть філософський аспект взаємовідносин "керівник-підлеглий ".
2. У сферах економічного, політичного, ідеологічного життя — де менеджер найбільше відчуває свою залежність?
3. Назвіть основні риси менеджера, які детермінують його успіх.
4. Назвіть основні етичні норми, в руслі яких повинно здійснюватись керівництво колективом, підрозділом, фірмою, асоціацією і т. д.
Дата добавления: 2022-06-11; просмотров: 16; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!