Зміст страхування розкривається в його функціях, основними з яких є:
Ризикова функція полягає в переданні страховику відповідальності за наслідки ризику за певну плату. В майновому страхуванні ризикова функція розкриває вірогідний характер нанесення збитку майну в результаті стихійного лиха та непередбачуваних подій. В особистому страхуванні дана функція розкриває вірогідний характер нанесення збитку або загрози нанесення збитку життю та здоров'ю фізичної особи.
Функція заощадження коштів дозволяє накопичити страхувальнику за рахунок страхових внесків, що обумовлені договором страхування, певну страхову суму за умови відсутності страхового випадку за час дії такого договору. Як правило, дана функція властива особистому страхуванню, але можлива й у деяких майнових видах страхування за певних умов.
Функція створення та використання страхових фондів і резервів вирішує завдання накопичення страховиком певних економічних ресурсів (матеріальних та фінансових), які є достатніми для забезпечення покриття збитків страхувальника у разі настання страхового випадку, а також для формування капіталу з метою забезпечення прибутковості, платоспроможності й стійкості самого страховика. Крім того, концентрація ресурсів у страхових резервах забезпечує замкнуту розкладку страхового збитку між всіма учасниками певної спільноти страхувальників.
Компенсаційна функція відображає одну з найбільш капіталомістких форм антиризикової діяльності і передбачає відшкодування (компенсацію) збитків страхувальнику при настанні страхового випадку.
|
|
|
Репресивна функція, як трансформована форма антиризикової діяльності, дозволяє долати наслідки настання страхових подій, що відбулися за час дії договору страхування. Також передбачає використання значних матеріальних та фінансових ресурсів.
Превентивна функція страхування забезпечує фінансування заходів для попередження настання страхової події, сприяє запобіганню великих втрат як страхувальника, так і страховика. Дана функція відображає превентивну форму антиризикової діяльності, яка є менш капіталомісткою та більш економічною.
Інвестиційна функція передбачає вкладання тимчасово вільних коштів страховика в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку на умовах диверсифікації, безпечності, зворотності, прибутковості, ліквідності.
Дана функція реалізується в межах чинного законодавства, підлягає регламентації та контролю з боку держави. Ця функція сприяє підвищенню фінансової стійкості страхової компанії, а в рамках держави - розвитку економіки країни в цілому за рахунок залучення значних додаткових фінансових ресурсів.
|
|
|
П ринципи страхування
Найчастіше розглядаються такі принципи страхування:
Вільний вибір страховика та виду страхування повністю стосується лише добровільних видів страхування, коли договір страхування укладається на основі волевиявлення сторін.
Страховий ризик є необхідним елементом існування страхування, представляє собою, як зазначено у Законі Україні "Про страхування", певну подію, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Страховий інтерес випливає з права власності або володіння тим чи іншим об'єктом, вимагає обопільної зацікавленості сторін страхових відносин в результатах страхової діяльності.
Сумлінність передбачає обов'язковість виконання своїх зобов'язань сторонами страхових відносин, страхувальників - щодо своєчасності та повноти сплати страхових платежів, страховиків - відносно страхових відшкодувань та страхових виплат.
Страхове відшкодування не може перевищувати розмір збитків та додаткових витрат на подолання страхового випадку і повинна знаходитись в межах страхової суми. В іншому випадку будуть порушуватись всі зазначені принципи страхування.
|
|
|
Відшкодовується, як правило, не весь збиток. Практично завжди існує франшиза. Франшиза – це визначена договором страхування частина збитків, що не підлягають відшкодуванню страховиком, тобто є способом розподілу ризиків та рівня страхової відповідальності. Таким чином поєднується використання двох видів страхових фондів - страховика та самострахування, та підсилюється дія принципу страхового інтересу. Франшиза буває умовною та безумовною. Деякі вчені відносять франшизу не до принципів страхування, а до методів часткового страхування.
Страхування не може бути засобом збагачення - даний принцип означає, що страхування пов'язане з організацією страхового захисту, відшкодовує реально завданні збитки та підтримує матеріальний і фінансовий стан страхувальника на тому ж рівні, що й до настання страхового випадку.
Суброгація передбачає передачу права страховику на стягнення суми страхового відшкодування з винних осіб в межах здійснених страхових виплат. Даний принцип також підсилює дію принципу страхового інтересу. Окрім того, реалізація зазначеного принципу дозволяє страховим компаніям підвищити свою фінансову стійкість, полегшуючи виконання обов'язків за договорами страхування. Цей принцип запозичений із страхового законодавства європейських країн. В радянському страховому праві суброгацію ототожнювали з регресом. В сучасному зобов'язальному праві України ці поняття розмежовуються.
|
|
|
Контрибуція надає право страховику звертатися до інших страховиків, які за попередніми полісами несуть відповідальність перед одним і тим же страхувальником з пропозицією розділити витрати на відшкодування збитків.
Принцип диверсифікації передбачає необхідність розширення діяльності страховика за межі основного бізнесу, але в рамках чинного законодавства, яким цей принцип сьогодні дещо обмежений.
Класифікація страхування
Страхування, як і будь-яка інша сфера діяльності людини, будь-яка інша система знань, потребує внутрішньої структурно-логічної впорядкованості. Без такої впорядкованості неможливо організувати складну справу, виробити методологію наукових досліджень, побудувати навчальний процес. Щоб досягти необхідної впорядкованості, застосовують класифікацію. І потреба в ній тим нагальніша, чим складніший об'єкт, який має бути класифіковано.
Поняття "класифікація" походить від латинського classis - розряд, клас. Латинський корінь визначає "квінтесенцію" цього поняття, його найістотніше, найсуттєвіше значення: поділ предметів певної сукупності за спільними ознаками з утворенням системи класів цієї сукупності. Отже, класифікація – це система підпорядкованих деякій ознаці понять (класів) у певній галузі знань або діяльності людини, використовувану як засіб для встановлення взаємозв'язків між цими поняттями (класами).
„Класифікація" - це ієрархічна система взаємопов'язаних елементів (ланок), що дозволяє створити струнку картину єдиного цілого з виділенням його сукупних частин.
Отже, класифікація у страхуванні - ієрархічна система поділу сукупності страхових відносин на сфери діяльності, галузі, підгалузі, класи, види, які представляють собою взаємозв'язані ланки цієї класифікації.
При цьому необхідно зазначити основний принцип класифікації страхування - кожна наступна ланка є частиною попередньої.
Метою класифікації у страхуванні є розподіл всієї сукупності страхових відносин на ієрархічні взаємопов'язані ланки.
В сучасних умовах в Україні немає єдиного підходу та чітко визначеної класифікації у страхуванні. Так, наприклад, ряд вчених розрізняють типи класифікації у страхуванні та поділ його на чотири галузі: майнове, рівня життя громадян, відповідальності, підприємницьких ризиків (О. Л. Кашенко, В.А. Борисова). Інші дослідники визначають критерії класифікації страхування та поділяють його на галузі, підгалузі та види (наприклад, А. А, Гвозденко). Ще інші виділяють класифікацію у страхуванні на варіанти та поділяють страхування за ознаками на сфери діяльності, галузі, підгалузі, класи та види (Д. П. Біленчук, П. Д. Біленчук, О. М. Залетов, Н. І. Клименко). Вчений В. В. Шахов виділяє дві системи класифікації у страхуванні та поділяє її на чотири галузі: майнове, особисте, відповідальності, економічних ризиків. Слід підкреслити, що в Україні законодавче закріплена класифікація за формами проведення страхування (обов'язкова та добровільна) і поділ страхування на види за об'єктами страхування (майнове, особисте, відповідальності). Однак така класифікація не є вичерпною.
В основу класифікації страхування можна покласти розбіжності у сферах діяльності страхових компаній, у підходах щодо забезпечення страхового захисту майнових інтересів фізичних і юридичних осіб, у визначенні об'єктів страхування, обсягів страхової відповідальності, у формах проведення страхування тощо. У зв'язку з цим можна вирізнити найістотніші класифікаційні ознаки, за допомогою яких класифікують страхування і які мають найбільше значення як у теоретичному, так і у практичному розумінні, а саме:
* історичні ознаки (етапи розвитку страхової справи; час виникнення окремих видів страхування);
* економічні ознаки (інвестиційна складова договору страхування; рід небезпеки; об'єкт страхування);
* юридичні ознаки (вимоги міжнародних угод і внутрішнього законодавства; форма організації страховика; форма проведення страхування).
Узагальнюючи світовий досвід та вітчизняну практику, можна визначити критерії та ознаки класифікації у страхуванні.
В основу запропонованої класифікації страхування покладено критерії та характерні ознаки (рис. 3).
 |
Рис. 3. Критерії та ознаки страхування.
Перший критерій об’єкт страхування - є загальним. За ним будується ієрархічна система умовного поділу страхування за галузями, які, в свою чергу, поділяються за підгалузями, видами, що представляють собою ланки класифікації.
За об’єктами страхування виділяють дві його сфери:
- ризикове страхування;
- страхування життя;
та три галузі:
- майнове;
- особисте;
- відповідальності.
Проте в науковій літературі зустрічається ще виділення принаймні трьох галузей страхування: соціальне, медичне, підприємницьких ризиків.
Другий критерій - обсяг страхової відповідальності - характеризується переліком певних ризиків, при настанні яких здійснюється виплата, а в майновому страхуванні визначається розмір збитку, що буде відшкодовуватись. Розрізняють обмежену та розширену страхову відповідальність. При цьому передбачається використання таких систем страхування:
- дійсної вартості;
- першого ризику;
- пропорційної відповідальності;
- відновленої вартості;
- „дрібної" частки; - граничного страхового забезпечення; - франшиза.
Наступний критерій - сфера діяльності страховика – поділяється на дві сфери їх діяльності:
- ті, що займаються страхуванням життя;
- ті, що здійснюють загальне страхування.
Законодавством України, як і в більшості країн світу, передбачено, що компанії, які отримали ліцензію на страхування життя, не можуть займатися ризиковими видами страхування. Справа в тому, що фінансове забезпечення та управління страховою компанією, що займається страхуванням життя, інше, ніж фінансове управління компанією, яка проводить загальні види страхування.
Критерій за формами страхування може здійснюватись у двох формах: обов'язкове та добровільне.
В основу практичної класифікації страхування покладено два критерії:
- об'єкт страхування;
- рід небезпек.
Отже, класифікація страхування виражає відмінності у страховиках, сферах їх діяльності, об'єктах страхування, категоріях страхувальників, обсягах страхової відповідальності, формі проведення страхування.
Вибір ознаки класифікації залежить від цілей самої класифікації.
Класифікація за історичними ознаками передбачає виокремлення етапів розвитку страхування (зародки страхування в античному суспільстві; середньовічне страхування у формі взаємодопомоги; страхування в період раннього капіталізму; страхування в сучасному капіталістичному суспільстві) і поділ усієї сукупності страхових послуг за часом їх виникнення. Така класифікація має швидше теоретичне, аніж практичне значення. Проте слід зауважити, що теоретичні знання історії страхової справи, її витоків, генезису допомагають практикам орієнтуватися у процесах, що відбуваються на страховому ринку, прогнозувати тенденції його розвитку, будувати страхові правовідносини з урахуванням досвіду, нагромадженого за багаторічну історію зарубіжного і вітчизняного страхування.
Класифікація за історичною ознакою, тобто за етапами розвитку страхування, має ценз для розуміння світогосподарських процесів у страхуванні, визначення ролі та місця страхування в економічній системі суспільства, його впливу на економіку тієї чи іншої країни, для вивчення досвіду та обґрунтування прогнозів.
В практичному плані найбільш привабливими для вивчення класифікації у страхуванні є економічна та юридична ознаки, характеристика яких представлена в табл. 2.
При цьому визначальними є такі критерії, як об'єкт страхування та обсяг страхової діяльності, що вважаються найбільш суттєвими.
Класифікація за юридичними ознаками, як і за економічними, передбачає кілька підходів. Насамперед це - виокремлення певних класів страхування згідно з міжнародними нормами. Так, згідно з директивами ЄС, з 1 січня 1978 року країни-члени цієї організації використовують класифікацію, яка встановлює 7 класів довгострокового страхування (життя і пенсій) і 18 класів загального страхування.
Таблиця 2.
Класифікація страхування за економічними та юридичними ознаками
| № п/п | Ознака класифікації | Характеристика ознаки | Класифікація страхування | |
| Економічні ознаки | ||||
| 1. | Спеціалізація страховика | Має значення для організації фінансів страховика, для розміщення страхових резервів, для оподаткування. | 1)Страхування життя. 2)3агальні види страхування (особисте, майнове, відповідальності). | |
| 2. | Рід небезпек | Розуміють перелік страхових ризиків, що супроводжують конкретну діяльність страхувальника. | 1) Виділення видів страхування за діяльністю страховика (морське, авіаційне тощо). 2) Виділення видів за класифікацією ризиків (фінансових, екологічних, ядерних тощо). | |
| 3. | Статус страхувальника | Використовується для поділу страхових послуг, що обслуговують інтереси громадян та інтереси юридичних осіб; стосується здебільшого майнового страхування та відповідальності. | 1) Страхування фізичних осіб (майна, здоров'я, життя, працездатності, відповідальності). 2) Страхування юридичних осіб (майна, відповідальності). | |
| 4. | Статус страховика | Використовується для забезпечення державного регулювання страхової діяльності. | 1) Комерційне страхування (акціонерні товариства). 2) Взаємне (товариства взаємного страхування). 3) Державне (страхування експортних кредитів). | |
| Юридичні ознаки | ||||
| 5. | За міжнародними нормами | Виділення класів страхування згідно директив ЄС. | 1) 7 класів довгострокового страхування. 2) 18 класів загального страхування | |
| 6. | Згідно вимог внутрішнього законодавства | Виділення конкретних видів страхування за ризиками та об'єктами. | 1) 38 види обов'язкового страхування. 2) 22 види добровільного страхування | |
| 7. | Форма проведення страхування | Характеризує спосіб залучення в страхові відносини. | 1) Обов'язкове 2) Добровільне | |
Довгострокове страхування (страхування життя і пенсій)
Клас І. Страхування життя і ренти (ануїтетів) (Life and annuity).
Клас П. Страхування до шлюбу і народження дитини (Marriagere and birth).
Клас III. Зв'язане довгострокове страхування життя (Link long term).
Клас IV. Безперервне страхування здоров'я (Permanent health).
Клас V. Тонтіни (Tontines).
Клас VI. Страхування виплати капіталу (Capital redemption).
Клас VII. Страхування пенсій (Pension fund management).
Загальні види страхування
Клас 1. Страхування від нещасних випадків (Accident).
Клас 2. Страхування на випадок хвороби (Sickness).
Клас 3. Страхування наземних транспортних засобів (Land vehicles).
Клас 4. Страхування залізничного транспорту (Railway rolling stock).
Клас 5. Страхування авіаційної техніки (Aircraft).
Клас 6. Страхування суден (Ships).
Клас 7. Страхування вантажів (Goods in tranzit).
Клас 8. Страхування від пожеж і стихійного лиха (Fire and natural forces).
Клас 9. Страхування власності інше, ніж передбачене класами 3-8 (Other damage to property).
Клас 10. Страхування відповідальності власників моторизованих транспортних засобів (Motor vehicles liability).
Клас 11. Страхування відповідальності власників авіаційної техніки (Aircraft liability).
Клас 12. Страхування відповідальності власників суден (Liability for ships).
Клас 13. Страхування загальної відповідальності (General liability).
Клас 14. Страхування кредитів (Credit).
Клас 15. Страхування поручительств (застави) (Suretyship).
Клас 16. Страхування фінансових втрат (Miscellaneous financial loss).
Клас 17. Страхування судових витрат (Legal axpenses).
Клас 18. Страхування фінансової допомоги (Assistance).
Згідно з цією класифікацією в багатьох країнах ліцензується страхова діяльність. Починаючи з 1996 року приблизно такий самий підхід до виокремлення класів (вони названі "видами") страхування при видачі страховикам ліцензій практикує державний наглядовий орган у галузі страхування (до 2000 р. - Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю України, а далі - Департамент фінансових установ та ринків Міністерства фінансів України).
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 24; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!