Класифікація видавничо-поліграфічної продукції
Тема 2. Взаємозв’язок оформлення поліграфічної продукції з технологічними процесами, що проектуються. Поняття про технологічний та виробничий процес. Значення спеціалізації, кооперування та типізації виробничих процесів. Взаємозв’язок характеристики поліграфічної продукції з технологією, устаткуванням та типом виробництва. Класифікація поліграфічних підприємств.
Технологічний та виробничий процеси
Стосовно видавничо-поліграфічної галузі технологічний процес (ТП) — це сукупність взаємопов'язаних технологічних операцій, які виконуються над інформацією, матеріалом та напівфабрикатом у певній послідовності (комплекс операцій механічної, фізичної та хімічної дії, виконаних у певній послідовності над предметом обробки, і його зміна під їх впливом).
Виробничий процес (ВП) — це сукупність взаємопов'язаних трудових та природних процесів, направлених на виготовлення продукції у необхідній кількості, якості та у певні терміни. Між поняттями «технологічний» та «виробничий» процеси існує тісний зв'язок. Виробничий включає технологічний процес, а cаме метод виконання, організацію та управління виробництвом, елементи планування, підготовлення та обслуговування виробництва (наприклад, визначення послідовності та термінів випуску продукції, профілактичного обслуговування та ремонту устаткування).
Виробничий процес охоплює три різновиди: основний (складний процес, який складається з простих процесів виготовлення продукції, наприклад, друкування та виготовлення книжкового блока тощо), допоміжний (його результати можуть безпосередньо застосовуватися в основному процесі, наприклад, підготовлення розчинів для обробки фотоплівки, виготовлення штампів для тиснення тощо, чи забезпечувати їх існування — ремонтні роботи, інсталяція програмного забезпечення) та обслуговуючий, необхідний для нормального безперервного перебігу основного процесу (транспортування матеріалів, напівфабрикатів, сировини, технічний контроль та облік, складські роботи). Організація допоміжного процесу в часі повинна випереджати організацію основного процесу.
Технологічний процес включає окремі операції. Технологічна операція — це частина процесу, яка виконується одним робітником або групою на робочому місці над одним або кількома примірниками предмета праці. Вид операції визначається видом технологічного процесу в основному чи допоміжному виробничому процесі.
Типовий ТП включає три етапи: первинний, підготовчий та основний. Наприклад, у додрукарських процесах на первинному етапі виконують операції збирання, реєстрування та передавання інформації на опрацювання (оформлення замовлення, складання супроводжувальної технічної документації на видання). На підготовчому етапі інформацію записують на машинні носії з магнітних, з мережі, сканерів, графічних планшетів, цифрових камер, і виконують її контролювання. На основному етапі інформацію опрацьовують за допомогою ПК. Певні ТП можуть не мати окремих етапів або їх суміщати. У додрукарських процесах найчастіше вирізняють два етапи ТП — збирання, реєстрування і передавання інформації (підготовчий) та ТП опрацювання даних (основний). Наприклад, при наявності текстової інформації на паперовому носієві до підготовчої операції можна віднести ознайомлення з оригіналом, проведення його розмітки з макетуванням, до основної операції — складання тексту, верстання, роздруковування коректури тощо. Операції кожного етапу ТП можуть розглядатися як окремий процес.
Розрізняють три типи технологічних процесів: оперативний, предметний, змішаний. У випадку операційного процесу за окремими працівниками закріплюють одну або декілька споріднених операцій (наприклад, оператор станції складання виконує складання тексту, роздруковування гранок, виправлення помилок, а оператор станції верстання здійснює, окрім верстання сторінок, ще роздруковування коректурних відбитків, виправлення помилок та переверстування сторінок). Предметний ТП — за окремими працівниками закріплюють одну або декілька операцій (частіше) з опрацювання одного виду продукції (оператор ПК обслуговує весь технологічний процес з випуску бланків, інший — з випуску словників або зі складання формул, таблиць). Змішаний тип ТП — частину операцій виконують ш операційним принципом, другу — за предметним.
Основними принципами раціональної організації виробничих процесів є спеціалізація, пропорційність, прямолінійність, паралельність та ритмічність.
Спеціалізація — обмеження різноманітності елементів виробничого процесу за рахунок скорочення різновидів трудових дій. Зокрема у
газетному виробництві при розширенні номенклатури видань рівень спеціалізації виробництва зменшується.
Пропорційність — забезпечення певних кількісних співвідношень між окремими елементами виробничого процесу. Це стосується не тільки основного, але й обслуговуючого та допоміжного виробництв і відносин між ними. Наприклад, виробничі потужності формного устаткування повинні забезпечувати потреби друкарського цеху в формах. Недотримання принципу пропорційності веде до виникнення «вузьких» місць, продуктивність яких є недостатньо для виконання виробничої програми. Особливо це важливо на стадії проектування та технічного переоснащення підприємства. Зокрема, при зміні завдання на друкування продукції (тиражу, фарбовості) переглядають організацію виробництва на стадії виготовлення форм. Одним із шляхів ліквідування диспропорції у виробництві є технічне переоснащення підприємства або збільшення коефіцієнта змінності підрозділів виробництва.
Прямолінійність — принцип раціональної організації виробництва, який характеризується оптимальним шляхом проходження предметів праці від операції до операції виробничого процесу (відсутність зустрічних та петлеподібних потоків). Реалізувати — оптимальне компонування дільниць, планування розміщення устаткування та робочих місць із забезпеченням мінімальних відстаней переміщення.
Неперервність — відсутність перерв у технологічному процесі та роботі устаткування.
Паралельність — це ступінь одночасного виконання операцій. Наприклад, при великому завантаженні складання тексту здійснюють паралельно на декількох комп'ютерах, або опрацювання ілюстрацій проводять паралельно зі складанням тексту, що веде до скорочення тривалості виготовлення замовлення.
Ритмічність — принцип раціональної організації виробництва, який характеризується рівномірністю виконання виробничих процесів у часі (випуск однакової кількості продукції у рівні проміжки часу) та просторі (рівномірне завантаження устаткування та робочих місць).
Гнучкість — швидке переналаштовування системи на інше замовлення, можливість технічного переоснащення та модернізації.
Класифікація видавничо-поліграфічної продукції
Проектування як процесів, так і підприємств розпочинають з аналізу завдання, що включає перелік видів видавничо-поліграфічної продукції (електронних та друкованих видань), яку проектують, та її характеристику.
Одним з видів продукції видавництв є електронні (мультимедійні) видання. Мультимедійний характер електронних видань полягає в інтеграції різних типів медіа: тексту, графіки, звуку та відео, поєднання яких у рамках одного видання привело до конвергенції кількох галузей — преси, радіо, телебачення, поліграфії.
Робота з електронним виданням можлива у режимі off-line (наголошується на його автономності) з застосуванням цифрових носіїв. Режим off-line характерний для роботи з виданням у комп'ютерній мережі. Видання у цьому режимі не потребує тиражування і процеси його створення та використання стають паралельними. Вартість підтримки доступу до видань електронних складає 5% від вартості доступу до друкованих, найбільшу частку яких становлять витрати на оплату книгосховищ та обслуговуючого персоналу. Завдяки електронним виданням автори вперше отримали можливість динамічної візуалізації інформації (засоби анімації, віртуальної реальності, «живої» математики, інтерактивної тривимірності, навігації, гіперзв'язків), неможливої в умовах друкованих видань.
Роздільна здатність відображення на електронному папері значно вища у порівнянні з рідкокристалічними дисплеями і не залежить від рівня сонячного освітлення. Інформація в електронній газеті чи книзі змінюється під час читання. Електронний папір — легкий, гнучкий, має великий кут зору, його можна гортати, використовувати багатократно, є порівняно недорогим. За обсягом інформації в одному електронному підручнику можна розмістити декілька звичайних.
За допомогою електронної форми видавництво та автор визначають зацікавленість і попит на видання. За оформленням та змістом, наприклад, WEB - видання можуть бути недосконалими, проте деякі автори публікуються тільки на сторінках Інтернету. Взаємозамінність, доступність, зручність користування у визначений момент виданням певної форми сприяє розвитку гібридних технологій — друкованих версій електронних видань та навпаки.
Класифікація друкованих видань. Тип надрукованого видання визначають згідно з ДСТУ 3017-95 за різними ознаками:
матеріальною конструкцією — книжкове, журнальне, аркушеве, газетне, буклет, карткове, плакат, поштова картка, комплексне тощо;
обсягом — книга (понад 48 сторінок), брошура (від 4 до 48), листівка (аркушеве видання до чотирьох сторінок);
характером, інформації, яку містить видання, — суто текстове (словники, довідники), ілюстративне (проспекти, каталоги мод, рекламні плакати), змішаного типу (підручники, художня література, газети);
змістом та цільовим призначенням — офіційне, наукове, науково-популярне, науково-виробниче, виробничо-практичне, нормативне виробничо-практичне, виробничо-практичне видання для аматорів, навчальне, громадсько-політичне, довідкове, видання для організування дозвілля, рекламне, літературно-художнє;
довговічністю користування — тривалість та інтенсивність користування книжково-журнального видання визначає термін і його служби або довговічність. Першій та другій групам характерний малий термін служби (до двох років) та мала (1) і велика (2) інтенсивність при користуванні (офіційні видання: нормативні, виробничі, статистичні, періодичні тощо). Третя, четверта групи об'єднують видання з середніми термінами користування (до 5-Ю років) та відповідно малою і великою інтенсивністю (окремі художні, навчальні, науково-популярні та дитячі видання). Для п'ятої та шостої груп довговічності характерний тривалий термін користування (до 20-ти і більше років) та мала (5) і висока (6 група) інтенсивність (літературно-художні)
аналітико-синтетичним перероблянням інформації — інформаційне, бібліографічне, реферативне, оглядове, дайджест (добірка витягів з текстів, яка дає уявлення про зміст видання);
інформаційними знаками — текстове, нотне, картографічне, образотворче;
складом основного тексту — моно видання, збірник;
структурою — серія, видання однотомне, багатотомне, зібрання творів, вибрані твори.
Об'єднання видань у групи за декількома класифікаційними ознаками (складністю, обсягом, фарбовістю, довговічністю тощо) подано у. Наприклад, довідники — це видання першої групи довговічності, що містять текст 3-4 груп складності зі змішаною версткою, ілюстративністю до 80%, фарбовістю 1-4, обсягом від 0,5-100 ф.д.а. Журнальні видання об'єднують за кількістю фарб, обсягом, відсотком вмісту ілюстрацій. Наприклад, перша група об'єднує однофарбові журнали, що мають обсяг до 320 сторінок та ілюстративність, в основному, до 10-15%. Рекомендовані формати для їх оформлення: 60x90/8, 84x108/16, 70x108/16, 84x108/32, 70x100/16.
Кожне видання має також маркетингову характеристику, яка визначає ймовірне коло споживачів та попит на видання. За віковою категорією виокремлюють видання для дітей дошкільного віку, для дітей молодшого шкільного віку, старшого шкільного віку, для молоді (17- 24 роки), для дорослих, видання для пристарілих.
З технологічної точки зору поліграфічну продукцію можна умовно поділити на шість груп. Класифікаційними критеріями для кожної з них слугують: якість видання, термін виготовлення, термін користування, тираж, собівартість, все це разом — і відпускна вартість видання.
Перша група включає образотворчі видання, які потребують факсимільної точності у відтворенні та високоякісного внутрішнього і зовнішнього оформлення. їм характерні також необмежений час виготовлення, тривалий термін користування, малий тираж та висока вартість.
Друга група об'єднує високохудожні видання з високою точністю відтворення ілюстрацій, меншим часом користування, виготовлення та вартістю, більшим тиражем (рекламні альбоми, проспекти).
Третя група — художні видання з меншою точністю відтворення, обмеженим часом виготовлення та користування, значно більшими тиражами та меншою вартістю. Типовими представниками цієї групи є передплатні видання, енциклопедії, художня література.
Четверта група — масові видання. Для них характерні середні вимоги до якості виконання, обмежений час виготовлення, значно більші тиражі та менша вартість (підручники для школи, вузів, нормативна література).
П'ята група — це періодичні видання з середньою якістю відтворення, обмеженим часом виготовлення, різними тривалістю користування і тиражами, низькою та середньою вартістю (газети, журнали).
Додаткова група об'єднує як видавничу, так і невидавничу продукцію, узагальнити показники яких є важко, оскільки до неї входить продукція, вартість якої залежить насамперед не від якості відтворення, а від вартості матеріалів, які використовуються. Терміни виготовлення, тиражі та тривалість користування продукцією є різноманітними (це білові товари: блокноти, зошити, альбоми; продукція споживчого мегеру — обгортковий папір, білети, формуляри; рекламно-інформативна продукція: афіші, оголошення, листівки).
При проектуванні технологічних процесів для кожної групи видань визначають найважливіші критерії, які зумовлюють вибір техніки, технології та матеріалів. Наприклад, для п'ятої групи ними є термін виготовлення, для першої — якість відтворення.
З видавничої точки зору поліграфічну продукцію поділяють на таку, що видається вперше та яка перевидається.
У друкарсько-обробних процесах важливою класифікаційною ознакою видання є товщина книжково-журнального блока, яка впливає на спосіб комплектування та скріплення. Розрізняють наступні групи видань за товщиною блока в обкладинці: перша група — мала (товщина < 5 мм, < 80 сторінок), друга — середня (< 14 мм, < 224 с), третя група — велика (>14 мм, >224 с); видання у палітурці: перша група — мала (товщина <4 мм, < 64 с), друга — середня (<12 мм, < 192 с), третя — значна (< 40 мм, < 640 с), четверта група — велика товщина >40мм, >640с)
Наявність різностороннього підходу до класифікації поліграфічної продукції дозволяє всебічно визначити конструктивні та технологічні особливості її виготовлення та користування. Класифікацію видань за певною ознакою застосовують при виборі технології, вивченні попиту, визначенні міцності видання.
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 24; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!