Що ж являє собою підприємство ринкового типу?
По-перше, підприємство є технологічною і територіальною відокремленою сукупністю засобів виробництва та робочої сили. Фактори виробництва - праця, земля, капітал, які є трьома “китами” економіки, - функціонують та розвиваються тільки об’єднавшись у рамках конкретних підприємств. Кожне підприємство має різні фактори виробництва і по-різному комбінує їх. Наприклад, взуттєва фабрика і хлібозавод використо-вують аж ніяк не схожі верстати, обладнання, сировину, а їхні робітники мають різні професії. На різних підприємствах застосовуються різні технології виробництва. Це означає, що дані підприємства технологічно і територіальне відокремлені, як одне від одного, так і від інших підприємств. У цьому розумінні підприємство можна визначити як технологічне поєднання факторів виробництва.
По-друге, кожне підприємство спеціалізується на виготовленні певного товару чи послуги. Поєднання факторів виробництва в процесі створення товару завершується випуском готової продукції, тобто вироб-ничі процеси в рамках підприємства набувають завершеності у вигляді остаточного результату. Нехай в одному випадку це буде літак, а в іншому – тільки деталь цього літака; для кожного з цих підприємств то буде остаточна продукція.
По-третє, кожне підприємство, крім технологічно-територіальної, характеризується ще й економічною відокремленістю. Все майно підприємства, з усіма засобами виробництва та технологіями, є власністю фірми, яка володіє даним підприємством. Зауважимо, що ця власність не буде повною, коли фірма орендує підприємство. Отже, підприємство розпоряджається своїм майном. На цій підставі воно самостійно складає виробничу програму, набирає кадри, здійснює управління виробничим процесом, реалізує одержану продукцію, відшкодовує витрати та отримує прибуток. Навіть у такому схематичному переліку відображено всі основні економічні процеси та явища. В економіці підприємства в мініатюрі відбивається вся економіка, з усіма її головними процесами: виробництвом, обміном, розподілом, споживанням, ось чому економічну життєдіяльність підприємства називають мікроекономікою.
По-четверте, було б не правильно зводити усе життя підприємства лише до технологічних і господарських процесів. Підприємство - це завжди соціальний осередок суспільства, певний колектив співробітників. На підприємстві проходить важлива частина життя людини, за допомогою колективу відбувається її розвиток, духовне зростання. Від злагоди в колективі залежить економічний успіх підприємства. Ви, напевне, чули, якого великого значення надають почуттю колективізму на японських підприємствах. Під час знайомства японець називає не своє прізвище, а фірму де він працює.
Функції підприємства :
Діяльність будь-якого підприємства підпорядкована реалізації його основної виробничої функції - створенню максимуму товарів чи послуг для задоволення потреб суспільства за найменших витрат виробництва. Для здійснення цієї функції підприємство розгортає свою діяльність у різних сферах, виконуючи в кожній специфічні функції.
Виробничо-технологічні функції підприємства пов’язані із використанням, впровадженням новітніх технологій, раціоналізацією виробничих процесів і винахідництвом.
Економічними функціями підприємства (фірми) є: управління процесами виробництва та збуту товарів, укладання контрактів, найняття працівників і раціональна організація їхньої праці, розподіл доходів (заробітної плати та прибутку), розрахунок економічної ефективності, ціноутворення, вивчення ринку.
Рис 1. Основні специфічні функції підприємства
Соціальні функції підприємства такі: поліпшення умов праці та відпочинку співробітників, створення сприятливого психологічного клімату в колективі, надання допомоги та пільг працівникам та членам їх сімей, благодійна діяльність.
Крім зазначених функцій, які виконує підприємство в межах національної економіки, існують ще зовнішньоекономічні функції. Підприємство бере участь у міжнародному обміні товарів, спільному з іноземними партнерами виробництві, будівництві, науково-технічному співробітництві.
Отже, підприємство - основна організаційна ланка народного господарства України. Підприємство - самостійний господарюючий статутний суб’єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).
Відповідно до форм власності в Україні можуть діяти підприємства таких видів:
· приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи;
· господарське товариство;
· підприємство, яке засноване на власності об’єднання громадян;
· комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальної громади;
· державне підприємство, засноване на державній власності, у тому числі казенне підприємство.
Державне підприємство, яке відповідно до законодавства України не підлягає приватизації, за рішенням Кабінету Міністрів України може бути перетворене у казенне підприємство. Рішення про перетворення державного підприємства в казенне приймається за однією з таких умов:
· підприємство проводить виробничу або іншу діяльність як відповідно до законодавства може здійснюватись тільки державним підприємством;
· головним споживачем продукції підприємства (більш як 50%) є держава;
· підприємство є суб’єктом природних монополій.
Відповідно до обсягів господарського обороту підприємства і чисельності його працівників (незалежно від форм власності), воно може бути віднесено до категорії малих підприємств.
Можуть діяти інші види та категорії підприємств, у тому числі орендні, створення яких не суперечить законодавчим актам України.
Підприємства мають право на добровільних засадах об’єднувати виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України.
Підприємства можуть об’єднуватися в:
· асоціації - договірні об’єднання, створені з метою постійної корди-нації господарської діяльності, асоціація немає права втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь-якого з її учасників;
· корпорації - договірні об’єднання, створені на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників;
· консорціуми - тимчасові статутні об’єднання промислового і банків-ського капіталу для досягнення спільної мети;
· концерни - статутні об’єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємців;
· решта об’єднань за галузевим, територіальним та іншими принципами.
Господарські товариства.
Господарські товариства – це підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об’єднання їхнього майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.
Товариства є юридичними особами, можуть займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, яка не суперечить чинному законодавству України.
До господарських товариств належать :
Акціонерне товариство (АТ) – це товариство яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства.
Акціонери відповідають за зобов’язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій.
Загальна номінальна вартість випущених акцій становить статутний фонд акціонерного товариства, який не може бути меншим суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам на момент створення цього товариства.
Акціонерні товариства поділяються на :
- Публічне АТ – акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах;
- Приватне АТ – акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватись.
Засновниками АТ можуть бути юридичні особи і громадяни, які укладають між собою договір і несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями, які виникли до реєстрації АТ.
Для створення АТ засновники повинні зробити повідомлення про створення АТ, здійснити підписку на акції, провести установчі збори і державну реєстрацію АТ.
Товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) – це товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Статутний фонд не має обмежень у мінімальній сумі вкладу.
Учасники товариства несуть відповідальність у межах своїх вкладів.
До моменту реєстрації ТзОВ, кожен з учасників зобов’язаний внести не менше 50 % вказаного в установчих документах вкладу і повністю внести свій вклад не пізніше року після реєстрації ТзОВ.
Товариство з додатковою відповідальністю – це товариство, статутний фонд якого поділений на частки, розмір яких визначений в установчих документах.
Учасники товариства несуть відповідальність за борги своїми внесками до статутного фонду, а коли цих сум недостатньо – додатково належним їм майном у розмірі, кратному до внеску кожного учасника. Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах.
Повне товариство – це товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном.
Командитне товариство – це товариство, яке включає поряд з одним або більшістю учасників, які несуть відповідальність за зобов’язаннями всім своїм майном, також одного або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства.
Якщо в командитному товаристві беруть участь два або більше учасників з повною відповідальністю, вони несуть солідарну відповідальність за боргами товариства.
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 8; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!