Види туризму та їх класифікація.
Визначення виду туризму залежить від низки факторів, а саме:
· наявності та тривалості вільного часу;
· віку, статі, стану здоров’я, інтересів подорожуючих;
· матеріально-фінансових ресурсів;
· природних умов та сезонності;
· вибору засобів пересування та ін.
Залежно від цілей та характеру туризм поділяють на внутрішній (національний) і міжнародний.
За характером організації виділяють: плановий(організований) та самодіяльний (неорганізований) туризм. Плановий − передбачає проведення походів або поїздок за визначеними маршрутами і графіками. Походи груп окремих туристів, що здійснюються не у плановому порядку, належать до самодіяльного туризму, який дає змогу самостійного вибору та розробки маршрутів.
Розрізняють індивідуальнийта груповий туризм. Похід окремої сім’ї або однієї людини за особистим планом − приклад індивідуального туризму, похід групи людей − груповий туризм.
За термінами і тривалістю туризм поділяють на короткотривалий(туризм вихідного дня або кінця тижня) і довготривалий. Короткотривалий туризм передбачає перебування людей у туристичному поході не більше трьох діб. Названий вид туризму вважається найбільш масовим.
Виділяють такі форми туристичної роботи, як навчально-тренувальні зборита туристичні експедиції. Під час зборів туристи підвищують свою кваліфікацію, рівень сформованості вмінь та навиків, теоретичну підготовку. Метою туристичних експедицій є дослідження рекреаційно-туристичних ресурсів, нових регіонів, формування маршрутів тощо.
|
|
|
За територіальною ознакою внутрішній туризм поділяється на місцевий і дальній. Місцевий передбачає організацію походів на визначеній території (області, країні), дальній − за межами певних територій.
Залежно від мети туристичних подорожей розрізняють такі види туризму: лікувальний, спортивний, рекреаційний, пізнавальний, діловий, релігійний, науковий та ін.
Спортивний туризм можна поділити на: пішохідний, гірський, водний, лижний, автомобільний, гірськолижний, велосипедний, кіннийтаін.
Наведені види туризму не являють собою вичерпного переліку. Туризм як суспільне явище має значно більшу кількість описаних в літературі видів.
Класифікація видів туризму
У світі нараховується більше 300 видів і підвидів туризму, які постійно доповнюються новими різновидами та здатні задовольнити різноманітні бажання і потреби туристів.
Взагалі класифікувати туризм можна за різноманітними ознаками. Деякі з них розглянемо.
1) за реалізуючою функцією туризм поділяють на такі види:
1.Рекреаційний туризм.
2. Лікувальний туризм.
|
|
|
3. Культурний або пізнавальний туризм
4. Спортивний туризм.
5. Екологічний туризм.
6. Сільський туризм.
7.Релігійний або паломницький туризм.
8. Ностальгічний туризм.
9. Спелеотуризм
10. Дайвінг туризм
11. Пригодницький або екстремальний туризм
12. Бізнес-туризм або Економічний
13. Політичний туризм.
2)За формою відпочинку (тобто за інтенсивністю діяльності).
3) За способом пересування.
4) За віком.
5) За ритмічністю.
6) За тривалістю.
Форми рекреаційного туризму та його складові.
Рекреаційний туризм – це один з видів ближнього туризму, переважно пішохідного, який дозволяє вирішувати не тільки загальнооздоровчі, відновлювальні, відпочинкові, пізнавальні, але й лікувально-профілактичні завдання.
Оздоровчий вплив туризму сприяє його використанню у комплексі курортного лікування. Останнім часом, у науково-методичній літературі, засобах масової інформації пропагується такий вид туризму, як лікувальний. Його мета – комплексне використання природних факторів та рухової діяльності в лікувально-профілактичних цілях. Детальніше ми це питання будемо розглядати у наступній лекції.
Основні найбільш ефективні форми рекреаційного туризму:
1. Теренкур
2. Туристська стежка
|
|
|
3. Походи вихідного дня.
Основними складовими рекреаційних походів є :
1. Маршрут
2. Режим фізичного навантаження
3. Атракція
4. Використання природних факторів
5. Безпека.
Основи лікувального туризму та лікувально-туристичні режими.
Оздоровчий вплив туризму сприяє його широкому використанню в комплексі курортного лікування. Останнім часом у науково-методичній літературі, засобах масової інформації пропагується такий вид туризму, як лікувальний. Наука про зміст та організацію лікувального туризму називається курортологією.
Лікувальний туризм пов'язаний із тимчасовим виїздом людини з місця постійного проживання на курортні території України або інших країн.
Мета лікувального туризму − комплексне використання природних лікувальних факторів та рухової діяльності в лікувально-профілактичних цілях. До основних понять лікувального туризму належать: курорти, бальнеотерапія, грязетерапія, кліматолікування; рекреант; лікувально-туристичні режими.
Природні лікувальні ресурси та курортні території. Україна багата на природні лікувальні ресурси, про що свідчить аналіз ресурсів на прикладі Карпатського регіону. На його території історично сформувалася велика кількість курортів. Серед кліматичних курортів Карпатського регіону необхідно виділити Косів, Яремче, Ворохту (Ів.-Фран-ківська область), Солотвіно (Закарпатська область). Так, чисте повітря вироблених шахт Солотвінського солерудника використовується для лікування алергологічних захворювань (тут функціонує республіканська алергологічна лікарня).
|
|
|
Кліматичні курорти Волині мають різні профілі: “Лісова пісня” у Шацьку − терапевтично-неврологічний, “Дачний” у Ківерцівському районі − кардіологічний, у “Згоранах” Любомильського району лікуються захворювання органів дихання, у “Турії” Ковельського району − опорно-рухового апарату.
На узбережжі Азовського моря працюють кліматичні курорти в Бердянську, Кирилівці (Запорізькоа область), Маріуполі (Донецька область).
Значна кількість кримських курортів: Алупка, Алушта, Гаспра, Гурзуф, Єв-паторія, Лівадія, Масандра, Мелас, Місхор, Ореанда, Планерське, Симеіз, Судак, Феодосія, Ялта.
В Україні діє мережа бальнеологічних курортів, де використовуються в лікувальних цілях різні типи мінеральних вод.
Багата на курорти Львівська область: Любень Великий, Немирів, Шкло, Трускавець, Моршин (глауберові води, якими лікують захворювання шлунка, кишечника, печінки). Найбільш відомим і великим курортом державного значення є курорт Трускавець, який має більш ніж 150-річну історію.
Лікувально-туристичні режими − це сукупність заходів, які створюють найбільш сприятливі умови для підвищення опірності організму та лікування рекреанта. Зміст лікувально-туристського режиму визначається розпорядком дня та обсягом рухової активності, тобто руховим режимом.
У курортології застосовуються три види лікувально-туристичних режимів: №1 − щадливий; №2 − тонізуючий, або щадливо-тренуючий; №3 − тренуючий.
У перші дні перебування в санаторно-курортній установі лікар призначає рекреанту один із названих вище режимів. У міру адаптації до фізичних навантажень режимів №1 та №2 рекреанти можуть бути переведені на наступний режим. Їм призначаються нові форми рухової активності, збільшується дистанція маршрутів для прогулянок та ін.
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 65; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!