Свобода об’єднання: спеціальні контрольні механізми

Лекція по т ем і 10. Новітні тенденції у нормотворчій діяльності

Міжнародної організації праці

План.

Характеристика Декларації про основоположні принципи і права у сфері праці.

Нормотворча діяльність МОП у нових умовах.

Контрольний механізм МОП.

Декларація
      МОП основних принципів та прав у світі праці

(ухвалена Міжнародною конференцією праці
            на її вісімдесят шостій сесії в
              Женеві, 18 червня 1998 року)
 

Беручи до уваги, що при створенні МОП виходили з переконання,
що соціальна справедливість має найбільшу значущість у
забезпеченні умов загального та міцного миру; беручи до уваги, що економічне зростання має найбільшу
значущість, але не є достатнім для досягнення рівності,
соціального прогресу та для викорінення бідності, що підтверджує
потребу у зусиллях МОП, спрямованих на підтримку сильної
соціальної політики, справедливості та демократичних інститутів; беручи до уваги, що МОП повинна,  як ніколи раніше,
використовувати усі свої ресурси в сфері нормотворчої діяльності,
технічної співпраці та увесь свій дослідницький потенціал в усіх
областях своєї компетенції, зокрема в таких, як зайнятість,
професійна підготовка та умови праці, домагаючись таким чином в
межах глобальної стратегії соціально-економічного розвитку того,
щоб економічна політика та соціальна політика були компонентами,
що підсилюють один одного, сприяють створенню умов для
широкомасштабного та стійкого розвитку; беручи до уваги, що МОП повинна звертати особливу увагу на
проблеми, що постають перед особами, які мають особливі соціальні
потреби, особливо перед безробітними та трудящими-мігрантами, та
мобілізовувати і підтримувати зусилля, що докладаються на
міжнародному, регіональному та національному рівнях і спрямовані
на вирішення їхніх проблем, та сприяти проведенню дійової політики
щодо створення робочих місць; беручи до уваги, що для зусиль по збереженню зв'язків між
соціальним прогресом та економічним зростанням особливе значення
та сенс має гарантія дотримання фундаментальних принципів і прав у
світі праці, оскільки вона дає змогу зацікавленим особам відкрито
та на рівних умовах вимагати свою справедливу частку в багатстві,
накопиченню якого вони допомагали, а також надає їм можливості
повністю реалізувати свій людський потенціал; беручи до уваги, що МОП є міжнародною організацією, чий
мандат, передбачений Статутом ( 993_154 ), а також установою,
компетентною ухвалювати міжнародні трудові стандарти та вирішувати
пов'язані з їхнім застосуванням питання, та що вона користується
загальною підтримкою та визнанням в тому, що стосується сприяння
дотриманню основних прав у світі праці, що є проявом її статутних
принципів; беручи до уваги, що в умовах економічної взаємозалежності
настійно вимагається підтвердити незмінність основних принципів та
прав, проголошених у Статуті Організації ( 993_154 ) та сприяти їх
універсальному дотриманню; Міжнародна конференція праці: 1. Нагадує: a) що вільно вступаючи до МОП, усі її члени підтримали
принципи та права, закріплені у Статуті ( 993_154 ) та
Філадельфійській декларації, та взяли на себе зобов'язання
добиватися реалізації усіх цілей Організації, використовуючи для
цього всі наявні у їхньому розпорядженні засоби та з повним
врахуванням притаманних їм особливостей; b) що ці принципи та права втілилися та розвинулися у формі
конкретних прав та обов'язків у Конвенціях, визнаних
фундаментальними як у самій Організації, так і поза її межами. 2. Заявляє, що всі члени Організації, навіть ті з них, які не
ратифікували вказані Конвенції, мають зобов'язання, що випливають
вже з самого факту їхнього членства в Організації, дотримуватися,
зміцнювати та реалізовувати добросовісно та відповідно до Статуту
( 993_154 ) принципи, що стосуються основних прав, які є предметом
цих Конвенцій, а саме: a) свобода асоціації та реальне визнання права на ведення
колективних переговорів; b) скасування усіх форм примусової чи обов'язкової праці; c) реальна заборона дитячої праці; та d) недопущення дискримінації в області праці та занять. 3. Визнає зобов'язання Організації сприяти своїм членам у
задоволенні їхніх потреб, встановлених та висловлених ними, для
досягнення цих цілей, використовуючи повною мірою всі свої
статутні, практичні та бюджетні ресурси та залучаючи зовнішні
ресурси та підтримку, а також заохочуючи інші міжнародні
організації, з якими МОП встановила відносини відповідно до статті
12 її Статуту ( 993_154 ), до надання підтримки цим зусиллям: a) надаючи технічну співпрацю та консультативні послуги з
метою сприяння ратифікації та застосуванню фундаментальних
Конвенцій; b) сприяючи тим членам Організації, які поки що не можуть
ратифікувати деякі чи усі з цих Конвенції, в їх зусиллях
добиватися дотримання, зміцнення та реалізації принципів, що
стосуються основних прав, які є предметом цих Конвенцій; та c) допомагаючи членам  Організації у їхніх зусиллях,
спрямованих на створення умов, сприятливих для економічного та
соціального розвитку. 4. Постановляє, що для забезпечення повного виконання цієї
Декларації буде застосовуватися механізм, що містить заходи,
перераховані у нижченаведеному додатку, який вважається
невід'ємною частиною цієї Декларації. 5. Підкреслює, що трудові стандарти не повинні
використовуватися для запровадження торговельних заходів
протекціоністського характеру і ніщо у цій Декларації та у
механізмі її реалізації не повинно слугувати підставою чи
використовуватися для подібних цілей; окрім того, ця Декларація та
механізм її реалізації ні в якому разі не ставлять під сумнів
порівняльні переваги кожної із країн.

                        Додаток

             Механізм реалізації декларації

                    I. Загальна мета

1. Мета нижченаведеного механізму реалізації полягає у
наданні підтримки зусиллям, які докладаються членами Організації і
спрямовані на сприяння основним принципам та правам, проголошеним
у Статуті МОП ( 993_154 ) та Філадельфійській декларації та
підтвердженим у цій Декларації. 2. Відповідно до цієї мети, яка має суто характер сприяння,
цей механізм реалізації дасть змогу виявити області, у яких
допомога Організації через її заходи з технічної співпраці може
принести користь її членам та допоможе їм у застосуванні цих
основних принципів та прав. Він не підмінює собою існуючі
контролюючі механізми і ніяк не перешкоджає їхньому
функціонуванню; відповідно, конкретні ситуації, які підпадають під
сферу дії цих контролюючих механізмів, не будуть розглядатися чи
переглядатися в рамках цього механізму реалізації. 3. В основу наведених нижче двох аспектів цього механізму
покладено існуючі процедури: щорічні заходи з реалізації, що
стосуються нератифікованих фундаментальних Конвенцій, спричинять
лише деякі зміни в існуючих методах застосування параграфа 5 e)
статті 19 Статуту ( 993_154 ); і глобальна доповідь, що має на
меті досягти найповнішої результативності від процедур, що
здійснюються відповідно до Статуту.

   II. Щорічні заходи реалізації щодо нератифікованих
               фундаментальних конвенцій

               A. Мета та сфера охоплення

1. Мета полягає в тому, щоб надати можливість щорічно
розглядати за допомогою спрощених процедур, замість обговорення,
що проводиться раз на чотири роки, запровадженого Адміністративною
радою у 1995 році, зусилля, що докладаються відповідно до
Декларації членами Організації, які поки що не ратифікували усіх
фундаментальних Конвенцій. 2. Ці заходи будуть щорічно охоплювати чотири області
основних принципів та прав, вказаних у цій Декларації.

                  B. Методи реалізації

1. Заходи будуть грунтуватися на доповідях, що запитуються у
членів Організації відповідно до параграфа 5 e) статті 19 Статуту
( 993_154 ). Формуляри доповідей будуть підготовлені таким чином,
щоб отримати від урядів, які не ратифікували одну чи більше
фундаментальних Конвенцій, інформацію стосовно усіх змін, які
могли мати місце в їхньому законодавстві та практиці, беручи
належним чином до уваги статтю 23 Статуту та встановлену практику. 2. Ці доповіді, після того, як їх підготує МБП, будуть
розглядатися Адміністративною радою. 3. Для того щоб представити вступ до підготовлених таким
чином доповідей та привернути увагу до будь-яких з аспектів, які
можуть потребувати більш глибокого обговорення, МБП може
звертатися до групи експертів, призначених з цією метою
Адміністративною радою. 4. Зміни в існуючих процедурах Адміністративної ради повинні
бути перевірені, щоб дати можливість членам Організації, не
представленим у Адміністративній раді, у найбільш зручний спосіб
вносити роз'яснення, які можуть виявитися необхідними чи корисними
під час обговорення на Адміністративній раді, на додаток до
інформації, що міститься у їхніх доповідях.

                III. Глобальна доповідь

               A. Мета та сфера охоплення

1. Мета цієї доповіді полягає в тому, щоб надати динамічну
повну картину по кожній з категорій основних принципів та прав, що
склалася протягом попередніх чотирьох років, та слугувати основою
для оцінки ефективності наданої Організацією підтримки, а також
для визначення пріоритетів на наступний період у формі планування
заходів з технічної співпраці, що мають на меті, зокрема,
мобілізувати внутрішні та зовнішні ресурси, необхідні для їхнього
виконання. 2. Доповідь буде щорічно по черзі охоплювати одну з чотирьох
категорій основних принципів та прав.

                  В. Методи підготовки

1. Доповідь, буде готуватися Генеральним директором на
підставі офіційної інформації чи інформації, зібраної та
перевіреної відповідно до встановлених процедур. Що стосується
членів Організації, які не ратифікували фундаментальних Конвенцій,
то основою для неї будуть, зокрема, результати виконання
вищезгаданих щорічних заходів щодо реалізації. Що стосується
членів Організації, які ратифікували відповідні Конвенції, основою
для цієї доповіді будуть, зокрема, доповіді, що розглядаються
відповідно до статті 22 Статуту ( 993_154 ). 2. Ця доповідь буде подаватися Конференції для тристороннього
обговорення як доповідь Генерального директора. Конференція може
розглядати цю доповідь окремо від доповідей, передбачених у статті
12 її Регламенту ( 993_165 ), і може обговорювати її на засіданні,
повністю присвяченому цій доповіді, чи у будь-який інший
відповідний спосіб. Потім Адміністративна рада повинна буде на
одній із своїх найближчих сесій на основі цього обговорення
зробити висновки стосовно пріоритетів та планів дій щодо технічної
співпраці, які мають бути реалізовані у наступний чотирирічний
період.

             IV. При цьому розуміється, що:

A. Будуть підготовлені пропозиції щодо поправок до Регламенту
Адміністративної ради та Конференції ( 993_165 ), які вимагаються
для виконання попередніх пропозицій. B. Конференція у належний термін обговорить хід виконання цих
заходів щодо реалізації у світлі набутого досвіду та дасть оцінку
тому, якою мірою було досягнуто викладену у Частині I загальну
мету.

 Конвенції та рекомендації, ухвалені
 Міжнародною організацією праці
 1965-1999, Том II
 Міжнародне бюро праці, Женева

Наявний у науці концептуальний підхід (О. Я. Лаврів та ін.), коли за основу конструювання системи галузевих принципів національного трудового права беруться відповідні міжнародно–трудові стандарти, закріпленні в актах МОП, загалом вбачається обґрунтованим. Розроблені МОП засади, кваліфікуються в сучасній доктрині як «общепризнанные принципы международного права в сфере труда», «признанные мировым сообществом императивные основополагающие трудоправовые начала, выраженные в концентрированном виде в уставных документах и декларациях универсальных международных организаций (прежде всего ООН и МОТ), обязательные для соблюдения всеми государствами – членами этих организаций, гарантированные международно–правовыми средствами реагирования в случае их несоблюдения, определяющие вектор развития норм международного трудового права и влияющие на национальные системы трудового права и законодательства о труде» (К. Л. Томашевський).

У Декларації МОП про основні принципи й права в сфері праці від 18.06.1998 міститься своєрідний «соціальний мінімум» (М. В. Лушнікова, А. М. Лушніков), якому повинна слідувати кожна держава в межах загального мандата МОП. У Декларації заявлено, що всі держави – члени МОП мають зобов’язання дотримуватися, зміцнювати й реалізовувати в дусі доброї волі й відповідно до Уставу принципи, що стосуються основоположних прав, а саме: а) свобода асоціації й реальне визнання права на ведення колективних переговорів; b) скасування всіх форм примусової або обов’язкової праці; с) реальна заборона дитячої праці; а) недопущення дискримінації в сфері праці й зайнятості. З огляду на те, що не всі держави – члени МОП ратифікували основоположні конвенції, у Декларації МОП від 18.06.1998 проголошене принципове й вкрай важливе положення: усі держави – члени МОП, навіть якщо вони не ратифікували зазначені конвенції, мають зобов’язання, що випливають із самого факту їхнього членства в Організації, дотримуватися, сприяти застосуванню й запроваджувати в життя відповідно до Уставу принципи, що стосуються основних прав, які є предметом цих конвенцій. Декларації, на відміну від міжнародних договорів, що є обов’язковими лише для держав–членів, котрі їх ратифікували, дія декларації автоматично поширюється на всі країни, що прийняли Статут МОП, незалежно від того, ратифікували вони чи ні основоположні конвенції МОП. Слід солідаризуватися тут із твердженням Т. Д. Гурвіча про те, що загальновизнані норми й принципи міжнародного трудового права складають міжнародне «організоване соціальне право», яке регламентує діяльність МОП як керівної структури міжнародної спільності, юридично зв’язує третіх осіб, іншими словами, ті нації, які хоча й не входять у дану організацію, але є частиною вказаної спільності.

Повертаючись до висловленої в сучасній науці трудового права України позиції О. Я. Лаврів, додатково зауважимо, що означена нею система «загальновизнаних принципів міжнародного права в сфері праці» була кількісно, а значить і змістовно, безпідставно звужена. Справа в тім, що різновидами загальновизнаних принципів міжнародного права виступають основні принципи й права в сфері праці, які закріплені в міжнародно–правових документах МОП. У концентрованому вигляді вони сформульовані в установчих документах і деклараціях МОП, як–от: у Преамбулі до Статуту МОП, у Декларації про цілі й завдання Міжнародної організації праці від 10.05.1944, що є додатком до Статуту МОП, у Декларації МОП про основні принципи й права в сфері праці від 18.06.1998, у Декларації МОП про соціальну справедливість із метою справедливої глобалізації від 10.06.2008.

Зі змісту щойно перелічених актів МОП витікають наступні 6–ть загальновизнаних (основоположних) принципів міжнародного трудового права, як–от: 1) принцип соціальної справедливості, що включає надання можливостей для всіх брати участь у справедливому розподілі плодів прогресу в сфері оплати праці, робочого часу й інших умов праці, а також прожиткового мінімуму заробітної плати для всіх, хто трудиться й потребує такого захисту; 2) принцип рівної оплати за рівну працю; 3) принцип свободи слова і свободи об’єднання працівників і наймачів як необхідна умова постійного прогресу; 4) принцип людяності (гуманізму) у сфері праці, що включає надання трудящим людських умов праці, визнання убогості загрозою для загального добробуту і визнання права всіх людей на здійснення свого матеріального добробуту і духовного розвитку в умовах свободи і гідності, економічної стійкості і рівних можливостей; 5) праця вільна і не є товаром; 6) принцип соціального партнерства, що включає рівноправ’я і співпрацю представників трудящих, підприємців і урядів. До прийняття Женевської декларації 1998 р. як основні права, що відносяться до компетенції МОП, зазвичай називалися три групи прав: свобода асоціації, скасування примусової праці й захист від дискримінації в сфері праці. До принципів, що стосуються основоположних прав у сфері праці, Женевська декларація 1998 р. віднесла наступні чотири правові ідеї: 1) свобода об’єднання й дієве визнання права на ведення колективних переговорів; 2) скасування всіх форм примусової або обов’язкової праці; 3) дієва заборона дитячої праці; 4) недопущення дискримінації в сфері праці й занять. Відтак, сучасну систему загальновизнаних (основоположних) принципів міжнародного трудового права, на наш погляд, утворюють не лише 6–ть загальновизнаних (основоположних) принципів міжнародного трудового права, а й 4–и принципи, що стосуються основних прав у сфері праці.

2. МОП є єдиною організацією ООН, в рамках котрої представни­ки трудящих разом з представниками підприємців та урядів на рівних правах беруть участь у прийнятті рішень шляхом перего­ворів з найважливіших соціально-економічних питань.

На тристоронній основі функціонують органи МОП — Адміні­стративна рада (виконавчий орган), галузеві комітети. Принципи трипартизму також враховуються при підборі кандидатур у Міжна­родне бюро праці та його територіальні бюро.

Тристоронній принцип побудови та здійснення діяльності МОП закріплено в її базових документах — Філадельфійській декларації та Статуті.

Документи МОП, які приймаються на щорічній Генеральній конференції МОП, узгоджуються зі сторонами згідно з принципом консенсусу, тобто за згодою всіх сторін, однак це не є абсолютним правилом, оскільки всередині делегацій від держав рішення може бути прийняте кваліфікованою більшістю (2/3 голосів кожної із сторін).

Особливості структури та всієї діяльності МОП визначаються складністю узгодження різних, часто навіть протилежних інтересів сторін. Діалог, дискусії та прийняття рішень сторонами передба­чає взаємні врахування інтересів та досягнення угод в умовах соці­ального миру, що і зумовлює необхідність такої особливості струк­тури та діяльності МОП, як її тристоронній характер.

У своїй діяльності МОП використовує три основні методи:

1. Розробка та прийняття міжнародних трудових норм та конт­
роль за їх виконанням (нормотворча діяльність).

2. Надання країнам допомоги у вирішенні соціально-трудових
проблем, тобто здійснення технічного співробітництва.

3. Проведення досліджень та здійснення публікацій з проблем
у сфері праці.

Нормотворча робота є головною у діяльності МОП та здій­снюється задля досягнення "її основних цілей і завдань. МОП роз­робляє міжнародні програми щодо покращання умов праці та жит-

тя трудящих, підвищення можливостей зайнятості та підтримки основних прав людини, вдосконалення загальної і професійної осві­ти. Ці програми ґрунтуються на міжнародних трудових нормах, що встановлюються конвенціями та рекомендаціями МОП, яких за роки її існування було ухвалено 184 та 194 відповідно.

Міжнародне технічне співробітництво здійснюється, почина­ючи з 30-х рр. XX ст., у вигляді надання експертами МОП допомо­ги країнам у вирішенні різноманітних соціально-трудових про­блем. Діяльність експертів останнім часом стає складовою націо­нальних планів розвитку та зосереджується на сприянні повній зайнятості, розвитку людських ресурсів, підвищенні рівня життя, вдосконаленні трудового законодавства, здійсненні розвитку три­партизму, впровадженні сучасних методів управління тощо. Більш ніж у 100 країнах світу працює близько 600 експертів МОП.

Технічна допомога також включає в себе постачання необхід­ного обладнання, надання стипендій для підготовки національних кадрів на місцях та під час відряджень їх до інших країн, організа­цію різноманітних семінарів. Масштаби технічної допомоги ви­значаються можливостями її фінансування, які є незначними, од­нак поступово зростають. Здійснення великомасштабних проектів, зокрема щодо підготовки кадрів, фінансується певним чином Про­грамою розвитку Організації Об'єднаних Націй.

Систематична дослідницька та видавнича діяльність МОП є основою здійснення нормотворчої роботи та технічного співробіт­ництва. Цей напрямок діяльності проводиться основними депар­таментами МБП, Міжнародним інститутом соціально-трудових досліджень МОП, Міжнародним навчальним центром МОП. До­слідницька робота охоплює багато країн світу, після її завершення результати можуть бути використані всіма бажаючими.

Міжнародний інститут соціально-трудових досліджень співпра­цює та обмінюється результатами досліджень, методичними роз­робками у сфері праці та соціально-трудових відносин з багатьма національними науково-дослідними закладами. МОП є координа­тором усіх дослідницьких робіт у сферах охорони та гігієни праці, виробничої сфери, що виконуються і в окремих країнах, і в міжна­родних організаціях.

МБП є важливим міжнародним видавничим центром, який ви­дає щороку велику кількість літератури багатьма мовами. Серед публікацій — доповіді для щорічної сесії МКП, різних спеціалізо­ваних нарад і конференцій; трьома мовами видається журнал "Міжнародний огляд праці", п'ятьма мовами — журнал "Трудовий світ"; англійською видається "Офіційний бюлетень МБП"; також вида­ються "Законодавчі акти про працю", "Щорічник статистики пра­ці", "Праця у світі", щорічна доповідь про тенденції розвитку й перебіг подій у трудових та соціальних сферах, журнал для допо­моги профспілкам.

Організаційно-практична діяльність МОП ведеться у тісному взаємозв'язку та згідно з методами її роботи і охоплює всі основні соціально-економічні проблеми праці та права людини. Основні сфе­ри її діяльності досить широкі та багатогранні, однак продовжують розширюватись, включаючи в себе нові теми, змінюючи свій зміст відповідно до змін у світовому співтоваристві та окремих країнах.

До основних сфер діяльності МОП належать: зайнятість та без­робіття; професійна підготовка та перепідготовка кадрів; права лю­дини; умови, безпека та гігієна праці, виробниче та навколишнє середовище; заробітна плата; соціальне забезпечення; окремі ка­тегорії трудящих; МОП та соціальні інститути; погляд у майбутнє та проблемні положення.

Забезпечення повної зайнятості, попередження та скорочення безробіття, допомога безробітним є найважливішими завданнями МОП протягом усього періоду її діяльності. У Філадельфійській декларації було урочисто проголошено зобов'язання МОП сприя­ти прийняттю всіма членами програм повної зайнятості та підви­щення життєвого рівня населення. Однак МОП не спроможна ство­рювати в країнах робочі місця, це завдання місцевих урядів, а її роль полягає у формуванні суспільної думки, заохоченні національ­них заходів та міжнародної співпраці. Питанням зайнятості, по­внішого та ефективного використання людських ресурсів присвя­чено значну частину конвенцій та рекомендацій МОП.

Важливою ланкою та етапом у цій сфері діяльності стала Все­світня програма зайнятості, проголошена на сесії Міжнародної кон­ференції праці в 1969 р. Вона стала відправною точкою у роботі МОП в напрямку подолання безробіття та неповної зайнятості, охоплювала як промислово розвинені країни, так і ті, що розвива­ються. Однак і зміст Всесвітньої програми зайнятості, і ЇЇ здійснен­ня вказують на те, що вона не вирішила гострих проблем запобі­гання та скорочення безробіття, а МОП в подальшому неодноразо­во зверталась до аналізу причин її слабкого виконання та здійсне­ного впливу. В ході цього розглядались питання боротьби з бідністю, а в 1976 р. було визначено концепцію основних потреб, яка сприяла встановленню в країнах мінімального рівня заробітної плати та пенсій.

Необхідність скорочення безробіття та досягнення повної зай­нятості зумовили проголошення активної політики на ринку праці, суть котрої полягає не стільки в матеріальній допомозі безробітнім, скільки в збільшенні зайнятості на основі здійснення системи різноманітних заходів.

Важливим та досить ефективним напрямом діяльності МОП ста­ла допомога країнам, зокрема тим, що розвиваються, у професійній підготовці та перепідготовці кадрів. Ці питання МОП розглядає як проблему розвитку людських ресурсів, включаючи розвиток управ­ління, професійну орієнтацію та професійну реабілітацію. На здій­снення цієї програми спрямовується більше двох третин коштів, призначених на технічне співробітництво. Цей напрямок діяль­ності Організації реалізується щороку в десятках країн, в ній зай­няті сотні радників та експертів.

Гострою та політизованою сферою роботи МОП, яка знайшла своє відображення в міжнародних нормах та контрольній діяль­ності різних її органів, є права людини. Вся діяльність МОП тією чи іншою мірою пов'язана з правами людини, захистом права на працю та від примусової праці, боротьбою за нормальні умови праці, захист від дискримінації, за свободу об'єднання у проф­спілки тощо. Права людини знайшли відображення в конвенціях та рекомендаціях МОП.

Широке коло питань охоплює така сфера діяльності, як умови, безпека та гігієна праці, виробниче та навколишнє середовище. Ці проблеми відображені в конвенціях та рекомендаціях, що розгля­дають загальні та конкретні питання окремих професійних груп, окремих шкідливих речовин, окремих професійних захворювань. Для вирішення завдань у цій сфері МОП розробила та здійснює ряд програм, найважливішою з яких є Міжнародна програма з покра­щання умов праці та виробничого середовища.

Діяльність МОП у сфері заробітної плати досить обмежена. В міжнародних нормах відображені лише питання встановлення мінімального гарантованого розміру заробітної плати та пенсій, критерії оплати праці, питання рівної винагороди чоловіків та жінок за рівноцінну працю.

У сфері соціального забезпечення МОП здійснює широку нормо-творчу роботу, яка охоплює всі елементи цього напряму діяльності.

Значне місце соціальне забезпечення займає в програмах техніч­ної допомоги країнам, що розвиваються, та у розвитку і вдоскона­ленні національного законодавства з соціального забезпечення в розвинутих країнах.

Також МОП виділяє деякі найбільш вразливі категорії та про­фесійні групи трудящих. До першої групи належать жінки, інвалі­ди, молодь та працівники-мігранти. Щодо працівників певних про­фесій, галузей та сфер, то особлива увага Організацією приділяєть­ся морякам, оскільки умови праці і життя на борту суден, які пла­вають по всьому світу, потребують першочергової міжнародної рег­ламентації.

Через соціальні інститути МОП здійснює співпрацю з усіма свої­ми країнами-членами. До цих інститутів Організація відносить тру­дове законодавство, трудові відносини, адміністрацію праці, орга­нізації працівників та підприємців.

У сучасному швидкозмінному світі важливого значення для по­дальшої ефективної роботи та й існування Організації взагалі на­буває визначення нових проблем та нових аспектів традиційних сфер діяльності МОП.

Міжнародно-правові акти двох видів — Конвенції і Рекомен­дації — приймаються в рамках, закріплених у статуті МОП та ін­ших її документах. Традиційно це відбувається шляхом дворазо­вого обговорення, перше з котрих проходить на Конференції в рам­ках заснованого з цього питання тристороннього комітету. Цей ко­мітет розробляє за загальною згодою кінцевий текст висновків та виносить його на пленарне засідання Конференції разом з проек­том резолюції про включення в порядок денний Конференції пун-кта про прийняття на ній конвенції і/або рекомендації.

Далі МБП готує попередній проект майбутньої конвенції і/або рекомендації, текст якого пройде друге обговорення, зазнає змін та поправок і буде винесеним на пленарне засідання Конференції для голосування. Для прийняття майбутній міжнародно-правовий акт має набрати дві третини голосів присутніх делегатів.

Іноді застосовується процедура одноразового обговорення, в рамках якого відповідним комітетом Конференції одразу розгля­дається проект. Прийняті конвенції та рекомендації надаються для розгляду компетентним національним органам країн-учасниць протягом двадцяти місяців з дня закриття сесії для прийняття ни­ми необхідних заходів. Ці компетентні органи приймають рішен­ня щодо ратифікації конвенцій.

Конвенції та рекомендації МОП разом з різноманітними акта­ми ООН, що діють у світовому масштабі, і актами локальної дії, прийнятими регіональними організаціями, складають свого роду міжнародний кодекс праці.

Міжнародний кодекс праці — це різноманітні міжнародні тру­дові норми; зведення з 184 конвенцій та 194 рекомендацій МОП, прийнятих за роки існування Організації. Він є об'єктом уваги, ви­вчення, запозичення, практичного використання в якості ви­знаного в цивілізованому світі еталона, зведення модельних актів з соціально-трудових відносин, творче освоєння якого є необхід­ною умовою розробки та вдосконалення національних систем тру­дового права, які орієнтуються на загальноцивілізаційні вимоги.

В сукупності ці конвенції та рекомендації складають унікаль­ну правову базу та конкретний юридичний статус соціально-тру­дових відносин, які мають будуватись у конкретній країні з ураху­ванням національних особливостей. Кодекс дає правову основу со­ціального партнерства у вигляді конкретних правових норм, що містяться в спеціальних юридичних актах — конвенціях МОП; ним юридично визнано право профспілок на законодавчу ініціативу, а також принцип рівноправності соціальних партнерів; визначена необхідність існування в країнах-членах МОП арбітражних органів з вирішення соціально-трудових конфліктів; вимагається створен­ня умов для забезпечення незалежності одне від одного соціальних партнерів, їх автономності.

Міжнародний кодекс праці встановлює міжнародні стандарти у сфері трудових прав, найму та професійної підготовки, умов праці та зайнятості. Кодекс детально описує всі процедури, що ґрунту -

ються на принципових положеннях системи трипартизму, які є важливими для переговорного процесу сторін, для ефективного за­стосування міжнародних трудових норм у практиці певної країни тощо.

Конкретний зміст Кодексу складається з 13 основних розділів, за якими групуються конвенції та рекомендації МОП, що містять базові ідеї за кожною сферою діяльності Організації.

Правове значення конвенцій та рекомендацій, у яких знаходять втілення міжнародні трудові норми, є різним. Конвенції підляга­ють ратифікації та покладають на державу юридичні зобов'язан­ня з їх практичного впровадження, їх виконання перевіряється. Спеціальні місії знайомляться з положенням профспілок в певній країні, з виконанням тієї чи іншої конвенції, в разі порушення ра­тифікованих конвенцій країна заноситься в окремі списки та мо­рально засуджується.

Рекомендації не ратифікуються, вони є моделлю, якою держа­ва може, але не зобов'язана керуватись у здійсненні правового ре­гулювання праці. Рекомендації є ніби орієнтиром для країн, що мають намір дотримуватись соціально-трудових нормативів, однак з певних причин не можуть чи не хочуть їх ратифікувати. Саме тому конвенції є головною нормою законотворчої діяльності МОП та саме вони здійснюють найвагоміший вплив на регулювання трудової сфери тієї чи іншої країни.

Всі документи МОП поєднані спільною ідеєю присутності у всіх діях соціальних партнерів імперативу політичної волі до досягнен­ня соціального компромісу, вони не містять політичних амбіцій та ідеологічних установок.

Більшість норм про працю, які пропонуються МОП у формі кон­венцій та рекомендацій, не мають революційного та інноваційного характеру та не є універсальними, проте вони пропонують такі ме­тоди вирішення проблем у трудовій сфері, які позитивно зареко­мендували себе або є єдино правильними, та були випробувані в багатьох країнах. Вони також сприяють розробці державами влас­ної політики у сфері соціально-трудових відносин в загальному міжнародному контексті та вирішенню національних проблем з ви­користанням та одночасним розвитком міжнародної співпраці.

До основних Конвенцій МОП у сфері соціально-трудових відно­син належать такі.

• Конвенція № 87 1948 р. про свободу асоціацій та захист пра­
ва на організацію. Ця Конвенція передбачає гарантію та забезпе­
чення всім працівникам і підприємцям без будь-яких винятків і
попереднього дозволу права на створення за власним вибором асо­
ціацій і вільно вступати до них. Вони можуть вести діяльність у
цих організаціях, формувати програму їх дій без втручання дер­
жавних органів. Організації трудящих та підприємців не можуть
бути розпущені чи тимчасово заборонені в адміністративному по­
рядку.

• Конвенція № 95 1949 р. про охорону заробітної плати. Основ­
ним принципом цього документа є своєчасна та повна виплата за­
робітної плати, що охороняється від застосування протизаконної
практики. Інші положення стосуються впорядкування й обмежен­
ня відрахувань із заробітної плати, днів та місця її виплати.

• Конвенція № 98 1949 р. про застосування принципів права
на організацію та на ведення колективних переговорів. Вона основ­
ним принципом у взаємовідносинах сторін, у вирішенні трудових
конфліктів проголошує переговорний принцип. Конвенція спря­
мована на усунення дискримінації професійних спілок, захист
організацій підприємців та трудящих від втручання ззовні, а та­
кож на здійснення заходів зі сприяння колективним переговорам.

• Конвенція № 1001951 р. про рівне винагородження чоловіків
і жінок за працю рівної цінності. Ця Конвенція, як зрозуміло з ЇЇ
назви, стверджує принцип рівної оплати за рівноцінну працю чо­
ловіків та жінок.

• Конвенція № 1111958 р. про дискримінацію у сфері праці та
занять. Вона передбачає здійснення національної політики, спря­
мованої на усунення дискримінації за ознаками раси, статі, кольо­
ру шкіри, релігії, політичних переконань, національного чи соці­
ального походження.

• Конвенція№ 122 1964 р. про політику у сфері зайнятості, яка
передбачає активне сприяння повній, продуктивній і вільно обра­
ній зайнятості. Цю Конвенцію необхідно розглядати разом з реко­
мендаціями МОП № 122 (1964 р.) та № 169 (1984 р.).

• Конвенція № 1311970 р. про встановлення мінімальної заро­
бітної плати. Конвенція встановлює, що мінімальна заробітна пла­
та має силу закону та не підлягає зниженню, а порушення цього
положення тягне за собою карні чи інші санкції.

• Конвенція № 135 1971 р. про захист прав представників тру­
дящих на підприємстві та наданих їм можливостей.

Конвенції та рекомендації розглядаються Організацією як міні­мальні стандарти для країн-членів і не можуть використовуватись ними для погіршення стану трудящих і підприємців.

Ратифікація конвенцій та прийняття рекомендацій для націо­нальної практики відбувається не завжди, та й прийняті акти з ча­сом можуть бути забуті і не впливати на стан відносин у країні. Ра­тифікація конвенцій є, тим не менше, найважливішим міжнарод­но-правовим актом, через який держава — учасниця МОП бере на себе зазначені в них міжнародні зобов'язання.

Ратифікація — це затвердження вищим органом державної влади міжнародного правового акта; ратифікація надає йому юри­дичної сили всередині країни.

Нова конвенція набирає чинності для конкретної держави че­рез 12 місяців з дня реєстрації ратифікаційної грамоти Генераль­ним директором МОП. Ця держава зобов'язана здійснити всі не­обхідні заходи (прийняття законодавчих актів чи практичні дії) для гарантування її застосування.

Ратифікована конвенція стає поряд з національним законодав­ством джерелом внутрішнього права, а у випадку протиріч між положеннями конвенції та національним законодавством чи практи­кою необхідне впровадження додаткових заходів щодо їх усунен­ня. Також в країні встановлюються санкції за невиконання вимог, зафіксованих в конвенції, та забезпечується повна інформованість усіх зацікавлених сторін про набуття чинності в країні цієї кон­венції.

Ратифікувавши конвенцію, держава з часом може відмовитись від її подальшого застосування шляхом денонсації, відмовляючись надалі дотримуватись її положень. У кожній конвенції є стаття, що визначає порядок та строки її можливої денонсації.

Згідно зі статутом МОП держави-учасниці повинні надавати щорічні доповіді про прийняті ними заходи щодо застосування ра­тифікованих конвенцій МОП. На практиці згідно з діючою систе­мою доповіді за найбільш важливими конвенціями, що стосують­ся прав людини, представляються раз на два роки, а згідно з інши­ми конвенціями раз на чотири роки.

Розгляд доповідей доповнюється процедурою представлення МБП через визначені проміжки часу доповідей щодо стану зако­нодавства в країні та практики з питань, які є предметом нератифі-кованих конвенцій та рекомендацій. Ця процедура окрім усього іншого дає змогу виявити обставини, які перешкоджають чи затри­мують ратифікацію конвенцій.

Не зважаючи на значний досвід, в діяльності МОП є певна кіль­кість проблемних положень, серед котрих виділимо такі. По-пер­ше, МОП все ще залишається досить політизованою структурою, не зважаючи на проголошення її деполітизації. Це мало прояв у негативному та дискримінаційному ставленні до країн колишньо­го соціалістичного табору. Щоправда з переходом їх до ринкових умов господарювання ситуація почала змінюватись.

По-друге, розроблені та прийняті нею конвенції та рекомендації часто не враховують національні особливості, традиції, менталі­тет народів.

По-третє, зміни у світовій економіці, політиці, соціальних відносинах потребують також відповідних змін в цілях, завданнях та пріоритетах діяльності Організації.

По-четверте, є проблеми і в структурі МОП, її основних орга­нах. Так, потрібні зміни в регламенті роботи Міжнародної конфе­ренції праці, яка збирається щорічно, і в роботі якої бере участь значна кількість делегатів та радників, що забирає багато сил, часу та коштів і у МОП, і у країн-учасниць.

По-п'яте, потребує змін структура Адміністративної ради МОП, зокрема щодо постійної кількості її урядових членів від найроз­виненіших країн. Це викликає нарікання з боку країн, що розви­ваються.

По-шосте, певні недоліки властиві і кадровому забезпеченню роботи МОП. Так, відірвавшись від своїх країн, повністю перетво­рившись на міжнародних чиновників, співробітники МБП втрача­ють зв'язки зі своїми народами, їх інтересами та надіями. Також в МБТ досить нерівномірно представлені різні країни та регіони. Це відомі, однак ще досі не вирішені питання.

           

 

3. Контрольні механізми МОП

Застосування міжнародних трудових норм постійно контролюється МОП. Кожна держава-член зобов’язана регулярно подавати доповідь про законодавчі та практичні заходи, що вживаються з метою втілення в життя положень кожної Конвенції, яку вона ратифікувала. Водночас вона повинна надсилати копії доповіді організаціям роботодавців та працівників, які також мають право надсилати інформацію.

Спочатку доповіді урядів вивчаються Комітетом експертів з питань застосування конвенцій та рекомендацій, до складу якого входять 20 незалежних авторитетних спеціалістів у правовій та соціальній сфері, які повністю незалежні від урядів і представляють лише самих себе. Кожен рік Комітет направляє свою доповідь Міжнародній конференції праці, де її ретельно вивчає тристоронній комітет, що складається з представників урядів, роботодавців та працівників.

На додаток до цих постійних контрольних процедур організації роботодавців та працівників мають можливість самі розпочати процедуру розгляду та подання представлення стосовно держави-члена про передбачуване недотримання нею положень конвенції, яку вона ратифікувала.

Якщо представлення приймається Адміністративною радою МОП до розгляду, вона призначає тристоронній комітет для вивчення питання. Комітет направляє до Адміністративної ради доповідь зі своїми висновками та рекомендаціями.

Окрім того, будь-яка країна-учасниця може подати скаргу до Міжнародного бюро праці на іншу країну-учасницю, яка, на її погляд, не забезпечила задовільним чином дотримання будь-якої конвенції, яку вони обидві ратифікували. Адміністративна рада має право створити комісію для розслідування скарги та представлення доповіді з цього питання. Ця процедура може також застосовуватися з ініціативи самої ради або за скаргою делегата конференції. Комісія з розслідування виробляє рекомендації стосовно заходів, яких слід вжити, якщо це буде визнано необхідним. Якщо уряд не приймає ці рекомендації, він має право передати спір до Міжнародного суду.

Свобода об’єднання: спеціальні контрольні механізми

У 1950 році МОП запровадила спеціальну процедуру в галузі свободи об’єднання. Вона базується на скаргах, представлених урядами або організаціями роботодавців та працівників на країну-учасницю, навіть якщо вона не ратифікувала відповідну конвенцію. Таке можливо тому, що держава, яка стала членом МОП, повинна дотримуватися принципу свободи об’єднання, закріпленого в Статуті Організації. Такий механізм включає два різних органи. Перший – це Комісія з розслідування та примирення, створення якої вимагає згоди відповідного уряду. Порядок діяльності Комісії подібний до процедури Комісії з розслідування скарги, а її доповіді підлягають публікації. Загалом було створено шість таких комісій.

Другим таким органом є Комітет з питань свободи об’єднання. Цей тристоронній комітет призначається Адміністративною радою з числа її членів. З дня свого створення Комітет з питань свободи об’єднання розглянув більш ніж 2020 справ, що охоплюють широке коло питань в сфері свободи об’єднання: це арешт та зникнення профспілкових діячів, втручання в діяльність профспілок, запровадження законодавства, що суперечить принципам свободи об’єднання, і тому подібне. Комітет збирається тричі на рік – в березні, травні та листопаді.

 

---

Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 19; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!