З Вікова періодизація. Вікові кризи особистості.
Поняття про особистість. Структура особистості.
Особистість є об'єктом вивчення різних наук - філософії, соціології, етики, біології, педагогіки, психології тощо.
В психології поняття „особистість" розглядають в сукупності понять: „людина", „індивід", „індивідуальність".
I. Людина - представник людського роду „Homosаpiens" (хомосапіенс).
II. Індивід - це окремий представник людського роду, конкретна самість.
III. Особистість - суспільна людина, якій притаманні погляди на життя, переконання, а значить розвинутий світогляд, яка активно реалізує своє здібності.
IV. Індивідуальність - сукупність неповторних рис в людини.
Людина стає особистістю за таких умов:
1 - коли народжується психічно-здоровою (народжена людина ще не є особистістю);
2 - коли формується у суспільства (серед людей).
Людина народжується на світ з генетично закладеними в неї потенційними можливостями стати саме людиною. Немовляті притаманні анатомічні та фізіологічні властивості тіла й мозку, що належать тільки людині. Вони забезпечують у перспективі оволодіння прямоходінням, знаряддями праці та мовою, розвиток інтелекту, самосвідомості тощо.
З'являючись на світ як індивід, людина стає особистістю, і цей процес має історичний характер. Ще в ранньому дитинстві індивід включається в певну історично сформовану систему суспільних відносин, яку він застає вже готовою. Подальший розвиток людини всередині соціальної групи створює таке переплетення відносин, яке формує його як особистість.
|
|
|
Особистість - це система властивостей, яку набуває індивід у предметній діяльності і спілкуванні, що характеризує його з боку включення у суспільні відносини.
Особистість характеризується якісними та кількісними проявами психічних особливостей, які утворюють її індивідуальність.
Індивідуальність — це поєднання психологічних особливостей людини, що утворюють її своєрідність, відмінність від інших людей.
Індивідуальність проявляється у здібностях людини, в домінуючих потребах, інтересах, схильностях, у рисах характеру, в почутті власної гідності, у світобаченні, системі знань, умінь, навичок, у рівні розвитку інтелектуальних, творчих процесів, в індивідуальному стилі діяльності та поведінки, в типі темпераменту, в характеристиках емоційної та вольової сфер тощо. Психологічна структура особи
Перший компонент структури характеризує спрямованість особи або виборче відношення людини до дійсності. Спрямованість включає різні властивості, систему взаємодіючих потреб і інтересів, ідейних і практичних установок.
Другий компонент визначає можливості особи і включає ту систему здібностей, яка забезпечує успіх діяльності. Здібності взаємозв'язані і взаємодіють один з одним. Як правило, одні із здібностей домінують, інші їм підкоряються.
|
|
|
Третім компонентом в структурі особи є характер, або стиль поведінки людини в соціальному середовищі. Характер - складна синтетична освіта, де в єдності проявляються зміст і форма духовного життя людини.
Четвертим компонентом, що надбудовується над усіма іншими, буде система управління, яку зазвичай означають поняттям "Я". "Я" - освіта самосвідомість особи, воно здійснює саморегуляцію: посилення або послаблення діяльності, самоконтроль і корекцію дій і вчинків, передбачення і планування життя і діяльності.
П’ятий компонент. Структура особи буде неповною, якщо виключити з неї психічні процеси і стани.
Формування та розвиток особистості.
Розвиток людини - це процес кількісних і якісних змін в організмі під впливом різноманітних детермінантів зовнішніх і внутрішніх, керованих і некерованих.
Основними напрямами розвитку людини є:
анатомо-фізіологічний (збільшення і розвиток кісткової та м'язової систем);
психічний (формування свідомості, самосвідомості, провідних рис властивостей особистості, когнітивних, почуттєвих і вольових процесів тощо);
|
|
|
соціальний (набуття соціального досвіду, в тому числі духовного, опанування соціальними функціями тощо).
В історії психології існувало два напрями у вирішенні питання розвитку особистості, які отримали назву біогенетичної і соціогенетичної концепції психічного розвитку особистості.
Біогенетична концепція виходить з того, що розвиток особистості людини визначається біологічним, переважно спадковим, фактором. Тому розвиток особистості носить спонтанний (мимовільний) характер.
На думку біогенетиків, людина від природи має нахили не тільки до деяких особливостей протікання емоційних реакцій, але і до певного комплексу мотивів (нахил до злочинності в одних, до успіхів в адміністративній діяльності у інших і т. п.). У людини нібито від природи запрограмовані не тільки форми його психічної діяльності, а й їх зміст, визначені етапи психічного розвитку та порядок їх виникнення
Соціогенетична концепція розглядає розвиток особистості як результат прямих впливів навколишнього соціального середовища. Соціогенетики, так само як і біогенетики, ігнорують власну активність людини, відводять їй пасивну роль істоти, що лише пристосовується до навколишнього оточення. Якщо слідувати соціогенетичній концепції, то залишається незрозумілим, чому в одному і тому ж соціальному середовищі виростають часом такі різні люди.
|
|
|
Таким чином, ці концепції не можуть бути прийняті за основу розуміння закономірностей розвитку особистості. Ні та ні інша не здатні виявити рушійні сили психічного розвитку.
Діалектико - матеріалістична позиція.Біологічні властивості створюють лише передумови, необхідні для розвитку особистості. Особистість формується в процесі активної взаємодії з оточуючим, в діяльності.
Джерелом активності людини є його потреби. Активність особистості обумовлюється сукупністю потреб. Людина, відчуваючи потребу в чомусь, шукає можливість її задовільнити. Однак процес задоволення потреб є внутрішньо суперечливим процесом, що формує у людини складну систему усвідомлених і неусвідомлених мотивів.
Розглянемо етапи формування особистості. Зупинимося на найголовніших і дуже великих етапах. За образним висловом А. Н. Леонтьєва, особистість 'народжується' двічі.
Перше її народження відноситься до дошкільного віку і знаменується встановлення перших ієрархічних відносин мотивів, першими підпорядкування безпосередніх спонукань соціальним нормам.
А. Н. Леонтьєв ілюструє цю подію прикладом, який широко відомий під назвою 'ефекту гіркої цукерки'
Друге народження особистості починається в підлітковому віці і виражається в появі прагнення і здатності усвідомлювати свої мотиви, а також проводити активну роботу по їх підпорядкуванню і пере підпорядкуванню. Це здатність до самоусвідомлення, самокерування, самовиховання.
З Вікова періодизація. Вікові кризи особистості.
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 16; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!